Пам'ятки Калуського району

Музей "Резиденція янголів" у Долині відкрила у 2023 році колекціонерка з Луганщини Олена Стеценко.

Під час широкомасштабного російського вторгнення вона була змушена виїхати з рідного міста Кремінна. Експозиція виставлялася у різних куточках України, поки не знайшла постійне місце у Долині.

В експозиції представлені сотні різноманітних фігурок янголів з усіх куточків України та з 37 інших країн світу. Професійні та аматроські роботи виконані в більш ніж 30 техніках.

Власниця музею проводить екскурсії, організовує фотосесії на романтичних локаціях.

Кімната-музей Володимира Івасюка відкрилася 2000 року в приміщенні Брошнів-Осадської дитячої школи мистецтв, яка з 2002 року також носить ім'я Героя України Володимира Івасюка.

Серед експонатів – велика колекція світлин, рукописні збірки віршів і пісень автора, спогади батька та сестри про видатного композитора, а також спогади його сучасників – Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Людмили Пахмутової, Ростислава Братуня, Романа Кудлика.

На фасаді школи мистецтв встановлено барельєф Івасюка.

Музей депортацій українців у ХХ столітті заснований 2019 року у селищі міського типу Брошнів-Осада. Розміщується у найдавнішій збереженій будівлі містечка, збудованій у 1927 році для адміністрації лісогосподарського підприємства Йозефа Глезінгера.

Наразі формується експозиція, що розповідатиме про життя людей в часі перебування у пересильному пункті Брошнева-Осади. Особливим експонатом є чотиривісний дерев'яний вагон товарного потяга, в якому радянська влада вивозила людей у Сибір.

Музей готується до відкриття.

Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія розміщений у маленькій старовинній будівлі у центральній частині міста, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Музей носить ім'я болехівського краєзнавця Романа Скворія, який заснував цей заклад у 1967 році (встановлена меморіальна дошка). В основу експозиції було покладено зібрану Скворієм колекцію предметів, пов'язаних із життям та громадською діяльністю відомої мешканки Болехова, активістки гендерного руху Наталії Кобринської (з 2005 року ця добірка представлена в окремому музеї Наталії Кобринської).

Наразі експозиція музею складається з шести розділів: "Історія міста Болехова", "Бойківська світлиця", "Розвиток промисловості, освіти та культури у 20-30-х роках ХХ століття", "Друга світова війна, жертви нацистської та більшовицької окупації", "Національне та духовне відродження нашого краю", "Боротьба українського народу за утвердження своєї державності".

Серед експонатів: фрагменти рукописних богослужбових книг XVII століття, цикл фотографій про перебування у Болехові скульптора Михайла Черешневського та митрополита Андрея Шептицького, ноти Тараса Бобринського із власним штампом Наталії Кобринський тощо.

Біля музею встановлено пам'ятник січовому стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку.

Музей історії ОУН-УПА відкрився у 1995 році в приміщенні Брошнів-Осадського ліцею. Понад 500 експонатів зібрали для музейної експозиції учні та вчителі ліцею за участі ветеранів національно-визвольних змагань.

Експозиція розповідає про історію Брошнів, діяльність ОУН та УПА в цьому регіоні, трагічну долю повстанців на засланні. Серед оригінальних експонатів: збірник ідеологічних матеріалів УПА, літопис "Червона калина", повстанська листівка "За що береться УПА", вишивка "Тюремна пам'ятка 1946 року".

Представлено макет криївки, в якій переховувалися повстанці.

Музей української письменниці Наталії Кобринської є філією Музею історії міста Болехів.

Ініціатива його створення належить болехівському краєзнавцю Роману Скворію, які протягом тривалого часу збирав матеріали про життя та громадську діяльність цієї знаменитої активістки гендерного руху, засновниці "Товариства руських женщин".

Наталія Кобринська прожила у Болехові останні 30 років свого життя. Тут вона написала більшу частину своїх літературно-критичних праць на актуальні теми тих часів, а також кілька творів до майбутньої збірки "Казки".

Музей розташований у колишній будівлі синагоги. В експозиції представлені наступні розділи: "Белелуя", "Болехів за часів Наталії Кобринської", "Наталія Кобринська у колі сучасників", "Меморіальний куточок", "Болехів вшановує пам'ять про письменницю", "Наталія Кобринська та Січове стрілецтво", "Наталія Кобринська та Іван Франко".

Перед музеєм встановлено пам'ятник Наталії Кобринській.

Музей-оселя родини Івана Франка у Калуші розташований на виїзді з міста у бік Івано-Франківська. Цей район міста колись був окремим селом Підгірки, де з 1904 року мешкала родина Онуфрія Франка, брата письменника Івана Франка. Сам письменник також часто гостював у садибі свого брата.

Зберігся двоповерховний будинок, зведений 1935 року сином Онуфрія Франка – Омеляном. Донька Омеляна Оксана Франко в 1992 році ініціювала перетворення будинку на музей.

В семи експозиційних залах зберігаються листи та інші родинні документи, предмети побуту, одяг, картини. У "Франковій світлиці" представлено оригінальні речі родини Онуфрія Франка, зокрема унікальна колекція вишивок та предметів побут. На другому поверсі можна побачити раритетний рояль та старовинні речі домашнього вжитку, які збереглися з часу переїзду родини Онуфрія Франка. 

Музей-оселя родини Івана Франка є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Митрополича резиденція "Кедрові палати", відома також як "Дача Андрея Шептицького" – рекреаційний комплекс в урочищі Підлюте на річці Лімниця, яка вважається найчистішою в Європі.

В 1892 році львівський митрополит Української греко-католицької церкви Сильвестр Сембратович купив 6 гектарів землі на схилі гори Люта поряд із цілющими сірководневими джерелами та збудував тут літню митрополичу резиденцію.

Назву “Кедрові палати” будинок отримав, оскільки був побудований з кедрів, які й досі ростуть у цій місцевості.

Було обладнано три басейни під символічними назвами Сильвестр, Андрій та Тіт. В урочище Підлюте приїжджали відпочивати та лікуватися аристократи з усієї Австро-Угорщини, а згодом Польщі.

Під час Першої світової війни резиденція згоріла, але невдовзі її відновив митрополит Андрей Шептицький. Було зведено 5 будинків, у яких могло одночасно мешкати до 400 осіб. Навпроти резиденції був кам'яний грот, на якому височів хрест.

В радянські часи дача використовувалася партійною елітою як мисливський будиночок.

В 1999 році "Кедрові палати" повернули Івано-Франківській єпархії Української греко-католицької церкви. Нині це єпархіальний реколекційний центр "Урочище Підлюте".

Костел реформаторів розташований у самому центрі села Цвітова.

Храм у неоготичному стилі за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака збудований у 1938 році. Конструкція костелу прикрашена великою кількістю арок, виступами, великими і маленькими шпилями. Храм прикрашають дерев’яні арочні двері в дусі середньовіччя, вузькі прямокутні віконні прорізи, характерні для оборонних споруд.

Дзвіниця стоїть на платформі з численними арочними отворами і завершується вежею з центральним дерев'яним готичним шпилем у вигляді загостреного конуса і меншими конусами навколо нього.

Скелі Довбуша в урочищі Бубнище, які здавна вражають людей своїми фантастичними формами, називають Карпатськими Сфінксами.

Група скельних останців висотою до 80 метрів розкидана посеред буково-ялинового лісу поблизу села Бубнище на площі 100 гектарів. Масив скель пісковика шириною близько 200 метрів і завдовжки 1 кілометр утворився понад 70 мільйонів років тому на дні теплого моря.

За дохристиянських часів тут було язичницьке святилище. Ймовірно, в XIII сторіччі, за часів короля Данила Галицького, тут була створена скельна фортеця, що витримала монголо-татарську навалу і проіснувала до XVI століття.

В середині XVIII сторіччя в цій місцевості активно діяли повстанці-опришки, а в 1743 році в скельних печерах розташовувався табір загону легендарного народного месника Олекси Довбуша, звідки походить нинішня назва.

Скелі Довбуша є комплексною пам'яткою природи загальнодержавного значення та входять до складу Поляницького регіонального ландшафтного парку. По скелях прокладено безліч скелелазних маршрутів різних категорій складності, регулярно проводяться змагання зі скелелазіння.

Страусина ферма "Саванна" в селі Ловаги на Івано-Франківщині займається розведенням та продажем африканських страусів. Є однією із найбільших страусиних ферм України.

Серед напрямків діяльності ферми: зелений туризм, виробництво виробів зі страусиної шкіри, виготовлення сувенірної продукції, міні-гольф, тир.

На фермі "Саванна" проводяться екскурсії, які веде власник ферми. Під час екскурсії можна побачити весь процес розвитку страуса від яйця в інкубаторі до дорослого страуса.

Пластовий табір-музей "Сокіл" у селі Гриньків на Івано-Франківщині є найдавнішою стаціонарною базою Національної скаутської організації України "Пласт".

Табір збудований 1926 року на лівому березі річки Лімниця, біля підніжжя гори Сокіл – на землях поблизу Осмолоди, подарованих митрополитом Андреєм Шептицьким для розвитку пластового руху.

До 1939 року тут щоліта таборувалися десятки пластунів і пластунок. Відродження табору почалося з 1990 року, будівлі відновлено за старими кресленнями, відкрито капличку та встановлено пам’ятний хрест на символічній могилі пластунів, що загинули у боротьбі за волю України.

Зараз табір-музей "Сокіл" є діючим закладом дитячого відпочинку та спортивно-патріотичного виховання. Екскурсії можливі лише за попереднім узгодженням.

Центр спадщини Вигодської вузькоколійки розміщується у старовинній будівлі 1855 року побудови, в якій жив барон Леопольд Поппер фон Подграгі - засновник Вигодської вузькоколійної залізниці.

Після реконструкції будівлю перетворено на сучасний інтерпретаційний візит-центр "Карпатського трамваю", кінцева станція якого розташована неподалік.

Інтерактивна експозиція розповідає про місцеву природу та лісову екосистему Карпат, історію розвитку деревообробної промисловості, виникнення Вигодської вузькоколійки, етнографію, народні ремесла тощо.

В центрі можна орендувати спорядження для активного туризму, придбати путівники, мапи, сувеніри.

Греко-католицький храм у селі Старий Угринів має унікальну назву – церква В'їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму.

Дерев'яний храм заснований в 1820 році, але в 1914 році він згорів від попадання снаряда, і згодом був відбудований заново (за деякими даними, в 1924 році).

У староугринівському храмі служив священиком Андрій Бандера, батько лідера УПА Степана Бандери, про що свідчить пам'ятна дошка з барельєфом.

Дерев'яна православна церква Преображення Господнього була збудована в 1938 році в центрі села Новиця, присілку Старого Угринова, на пожертвування парафіян. 

Преображенський храм у Новиці був найбільшим дерев'яним храмом на Галичині. В Україні він поступався розмірами лише Троїцькому собору в міста Новомосковськ. 

В ніч проти 11 червня 2018 року внаслідок пожежі храм згорів. Наразі триває відбудова церкви.