Пам'ятки Житомирського району

Водонапірна вежа у стилі модернізованої готики – один із символів старого Житомира.

Збудована в 1898 році за проєктом архітектора Арнольда Енша.

Після введення в експлуатацію нового комплексу "Водоканалу", необхідність використання окремих водонапірних веж відпала.

Наразі це пам'ятка архітектури місцевого значення.

Величний костел Різдва Пресвятої Діви Марії закладений у 1608 році коштом графа Адама Олізара, відбудований в камені в 1779 році Юзефом Олізаром.

В архітектурі бароко використано стиль Людовіка XIV. Вівтар прикрашала картина польського художника Франциска Смуглевича "Ісус на хресті". У бічній каплиці знаходився сімейний склеп Олізарів.

За радянських часів храм використовувався як зерносховище, а потім як приміщення кінотеатру.

В 1991 році будівлю костелу Різдва Пресвятої Діви Марії було повернуто католицькій громаді міста. В 2008 році проведено повну реставрацію. Інтер'єри прикрашені роботами польського майстра різьблення по дереву Фурдини.

Перед костелом встановлено пам'ятник поетові та громадському діячеві Густаву Олізару.

Краєзнавчий музей Романівщини розсташовується в окремому одноповерховому приміщенні в центрі селища міського типу Романів. Вхід на територію музею оформлений стилізованою дерев'яною брамою.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію краю від первісних людей, черняхівської і трипільської культур, скіфів, Київської Русі до сучасності. В етнграфічній колекції представлені українські старожитності та старовинні пердмети побуту.

Окрема експозиція розповідає про місце в історії Романова родини графів Ілінських-Стецьких. Зокрема, представлені портрети членів родини, матеріали про палац Ілінських-Стецьких в Романові, фотокопії картин із палацу.

Також широко представлено зразки скловиробів Романівського склозаводу.

Музей старовинного інструменту "Ремісничий двір" у Житомирі розташований на залізничній станції Крошня.

Кожна річ в експозиції – оригінал. Вся колекція налічує кілька тисяч експонатів, зокрема 115 екземплярів сокир.

Представлені гасові всепогодні лампи для залізничників і поліцейських з триколірним семафором, старовинний ручний пристрій для обсмажування кавових зерен з одночасним їх перемішуванням, копія стародавньої кузні, в якій повітря подають справжні австрійські міхи кінця ХІХ століття.

Також у колекції є інструменти, призначені для виробництва, технологія якого вважається втраченою.

Напівзруйнована триярусна вежа височить над руїнами палацу Терещенків в селі Дениші зовсім поруч із трасою, надаючи руїнам деяку подібність із середньовічним замком, звідки пішла поширена зараз назва.

Палац збудований у 1910-1191 pоках за проєктом архітектора Павла Голандського з використанням прогресивних на той час архітектурно-будівельних прийомів. Так, при будівництві широко застосовувався бетон, фігурні елементи виконані штукатуркою по цеглі. Маєток на той час належав Надії Терещенко, доньці цукрозаводчика, дійсного статського радника Федора Терещенка.

Після більшовистського перевороту 1917 року палац Терещенків був пограбований. Незважаючи на сильні руйнування, стіни палацу, що збереглися, досі зберігають сліди багатих ліпних прикрас і розкоші.

Мальовниче штучне озеро, що утворилося на місці затопленого гранітного кар'єру, знаходиться на в'їзді до Коростишів з боку Києва, трохи на південь від траси.

Належить до підприємства "Коростишівський кар'єр", яке займається переробкою природного каменю різних родовищ України.

Скелясті береги озера заввишки до 10 метрів, порослі соснами та березами, нагадують карельські краєвиди. Вода має незвичайний бірюзовий відтінок. Вертикальні стіни кар'єру з вираженим рельєфом приваблюють альпіністів та любителів екстриму.

Культурно-мистецький центр "Поліська хата" засновано в селі Городському в 2008 році.

Проєкт реалізує Житомирська обласна молодіжна творча спілка художників та мистецтвознавців з ініціативи вчительки образотворчого мистецтва Інни Величко.

Культурний комплекс є поліською садибою з предметами народного побуту. Такі будинки з великою грубкою, стелею, що тримається на двох брусах, маленькими вікнами та просторими сінями досі зустрічаються майже у кожному поліському селі.

На базі "Поліської хати" проводяться різноманітні культурні акції та фестивалі.

Прямовисна стіна гранітного каньйону річки Тетерів височить над берегом на 20-25 метрів. Тягнеться на кілька кілометрів уздовж річки, проте частково прихована водами водосховища, що утворився в 1970-х роках в результаті будівництва греблі за 2 кілометри вгору за течією від села Дениші.

Використовується як скеледром для тренування альпіністів, які зазвичай базуються в розташованому неподалік санаторії "Дениші". Наймальовничіші місця знаходяться в районі греблі.

З протилежного боку річки - дубовий гай із віковими дубами, що збереглися після вирубування корабельного лісу.

Музей коштовного та декоративного каміння в Хорошові створено в 1996 році на основі колекції мінералів і гірських порід місцевого підприємства "Кварцсамоцвіти", яке з 1930-х років веде в Хорошові промисловий видобуток кварцу.

В музеї зібрано унікальні мінерали з камерних пегматитів Волині, зразки мінералів та гірських порід з України, країн СНД, Європи, Америки, Африки. Загалом – 1,7 тисячі експонатів. Зокрема, представлені унікальні кристали кварцу, топазу та берилу з Волинського родовища моріону.

В 2001 році музею надано статус "Науковий об'єкт, який є національним надбанням України".

Парк культури та відпочинку ""Шодуарівський – найпопулярніша зона відпочинку мешканців Житомира.

Створений в XIX столітті відомим на Волині меценатом та дослідником, бароном Де Шодуаром.

Парк займає площу 36 гектарів, значна частина його розташована на схилах берегів річки Тетерів. На території зростає 80 видів дерев та кущів, деякі завезені з різних куточків світу. Перед центральним входом знаходиться гарний каскад із фонтанів, за входом – оглядові майданчики. Від парку веде спуск до човнової станції на річці.

Наймальовничіше місце - підвісний пішохідний міст (350 метрів) через річку Тетерів.

Парк "Горошківське замчище" в Хорошеві  закладений у XVIII столітті на високому березі річки Ірша на місці середньовічного замку литовського княжого роду Сапєг (збереглися оборонні земляні вали та рови).

Маєток у Горошках з 1796 року належав полководцю Михайлу Кутузову, він бував тут у 1802-1805 роках.  У ХІХ столітті в центрі парку розташовувався палац, який належав Кутузову, а потім його нащадкам (згорів у 1919 році).

Збереглося близько 60 вікових дубів.

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Житомирі вважається визначною пам'яткою архітектури ХІХ століття, належить до найстаріших кам'яних культових споруд міста.

Збудований коштом житомирського купця Михайла Хаботіна, який згодом був похований під вівтарною частиною церкви.

Тут був охрещений відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 1927 року Михайлівська церква діяла як храм української автокефальної православної громади, потім була закрита. За радянських часів тут розміщувалося товариство "Знання" та ляльковий театр.

Нині це діючий храм Православної церкви України. В 1991 році розпочалася реставрація. При соборі діє недільна православна школа.

Будівлю було збудовано в 1897 році для Житомирського окружного суду за проєктом архітектора Володимира Безсмертного.

Нині це один із корпусів агроекологічного університету.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Розкішна двоповерхова будівля ратуші на Замковій горі в Житомирі була збудована для житомирського магістрату в XVIII сторіччі.

Виконана у формах неоренесансу, відрізняється витриманістю та суворістю архітектурних форм. Хоча будівля сильно постраждала в роки Другої світової війни, в 1951 році була повністю відновлена. Якийсь час в приміщені колишнього магістрату розміщувалися житлові квартири.

В 2021 році, до 30-річчя Незалежності України, було завершено капітальну реконструкцію будівлі магістрату. Згодом тут планують розмістити природничу та історичну експозиції обласного краєнавчого музею. Музейний простір буде наповнено тривимірним архівом світу природи й взаємин людини з довкіллям. У внутрішньому дворі буде розбито невеличкий музейний сад із дослідною ділянкою, де діти зможуть посадити рослину, а потім спостерігати, як вона росте.

Ставку рейхсфюрера СС Генриха Гіммлера "Хегевальд" (Hegewald - заповідний ліс) споруджено в 1941 році в селищі Гуйва неподалік військового аеродрому "Скоморохи".

Будівництво велося радянськими військовополоненими під наглядом есесівців. Штаб військового керівництва розташовувався у двоповерховому будинку де до війни був Будинок культури. На випадок бомбардувань збудували легкий наземний залізобетонний бункер, товщина стін якого сягала 3 метрів.

У 1942 році. у "Хегевальді" відбулася нарада вищих чинів поліції та командирів частин СС, на якій Гіммлер зачитав відомий план "Ост", який передбачав колонізацію окупованих східних територій.

На відміну від бункерів Гітлера та Герінга, що розташовувалися неподалік, бункер Гіммлера не був підірваний при відступі німецьких військ.

Наразі споруда із прилеглою земельною ділянкою перебуває у приватній власності. Входи закривають броньовані двері товщиною 5 сантиметрів. Також збереглися німецькі пожежні гідранти, що діють.

Неподалік, з протилежного боку від траси Житомир – Вінниця, на закритій території військової частини знаходиться бункер Ріббентропа.