Пам'ятки Житомирського району

Народний музей композитора Бориса Лятошинського відкрився в 2013 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 1, яка носить ім'я цього класика української музики ХХ століття, що народився в Житомирі в 1894 році.

Експозиція містить матеріали про життя і творчість митця та його родину, яка мала польське коріння. Представлені особисті речі композитора, сімейні фото, архівні документи.

Окрема експозиція присвячена історії Житомирської музичної школи з 1905 року та її видатним випускникам.

Єдиний в Україні музей видатного українського піаніста Святослава Ріхтера відкрився в 2015 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 2, яка також носить ім'я Святослава Ріхтера.

З 1930 року музична школа розташовується в історичній будівлі на розі вулиць Івана Франка і Святослава Ріхтера, зведеній у 1904 році як прибутковий будинок. Тут навчалися композитор Олександр Білаш і диригент Вадим Гнєдаш, виступало багатьох діячів культури, серед яких всесвітньо відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 100-річчя від дня народження музиканта було відкрито музей "Кімната пам'яті Святослава Ріхтера", який з 2018 року носить ім'я народного. В експозиції представлені архівні документи, фотоматеріали та особисті речі музиканта. Також експонуються живописні роботи Ріхтера, зокрема картина "На дачі", написана олією. Працює постійна виставка "Світ очима Святослава Ріхтера", де представлено майже 50 світлин, зроблених ним особисто.

Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова відкрито в 1970 році в Житомирі, де в 1907 році народився майбутній основоположник практичного освоєння космічного простору.

Меморіальна частина музею знаходиться у маленькому будинку, в якому на початку XX століття жила родина Корольових. Інтер'єри відновлені за спогадами матері.

Навпроти розташований павільйон "Космос", відкритий у 1991 році. В експозиції представлені оригінали та макети космічних апаратів, скафандри та інше спорядження космонавтів. Серед них - технологічний зразок космічного корабля "Союз", макет "Лунохода-2", оригінал спускового апарату корабля "Союз-27", що побував у космосі. Одним із найцінніших експонатів є капсула з ґрунтом Місяця, подарована NASA.

Музей активно застосовує сучасні музейні технологі та інноваційні методи роботи з аудиторією. Зокрема, під час дитячих екскурсій використовується робот-помічник екскурсовода Мекканоїд, який розпізнає голосові команди, пересувається, жартує та навіть танцює. У музеї можна замовити інтерактивну екскурсію "Зореліт Еней", під час якої використовується обладнання на кшталт тренажерів для підготовки професійних авіапілотів. За допомогою окулярів віртуальної реальності відвідувачі можуть побувати на Місяці чи на Венері. 

Житомирський музей космонавтики забезпечує високий рівень безбар'єрності. На вході тут є пандус, експозиційних приміщеннях немає порогів та сходів, доступні адаптовані екскурсії та інклюзивна вбиральня.

Двоповерховий особняк у стилі бароко на південній околиці Житомира належав житомирському нотаріусу, адвокату Івану Філіпову.

Спочатку будинок 1886 року побудови був дерев'яним. Філіпов реконструював його в 1903 році, перетворивши на розкішний особняк.

Зараз у будівлі розміщуються одразу 3 державні організації: управління юстиції, управління культури та Палац щастя.

Особняк Філіпова є пам'яткою архітектури місцевого значення, однією з маловідомих архітектурних перлин Житомира.

Красивий садибний будинок у стилі неоренесансу з елементами готики в Турчинівці належав родині багатих цукрозаводчиків та меценатів Терещенків.

Будівництво розпочав у 1899 році Федір Терещенко, про що нагадує дата на фасаді. Завершила будівництво в 1901 році донька цукрозаводчика Наталія, яка вийшла заміж за графа Сергія Уварова, ватажка дворянства Бердичівського повіту.

Будівля складена з теракотової цегли, майже всі декоративні елементи також цегляні. Фасад прикрашає герб Уварових із літерою У. Інтер'єри оздоблені ліпленням.

Палац знаходиться у старому парку на березі ставка (XIX століття), що залишилися від попередніх господарів маєтку. Поруч знаходиться господарський корпус із елегантною баштою.

З радянських часів у палаці розміщується ПТУ №30 (зараз Турчиновський професійний ліцей), завдяки чому будівля зберігається в хорошому стані.

Паровий млин у Новій Чорториї - рідкісний зразок промислової архітектури другої половини ХІХ століття.

П'ятиповерхова будівля зведена коштом графа Оржевського поруч зі старим водяним млином на березі річки Случ. З боку річки споруда має 7 поверхів.

За радянських часів млин був переобладнаний під електростанцію. Наразі об'єкт належить ВАТ "Новочорторійський млинзавод".

Комплекс споруд поштової станції ХІХ століття в Житомирі включає основну будівлю, готельний флігель та стайню, оточені огорожею. В 1846 році тут зупинявся Тарас Шевченко.

Регулярне поштове сполучення між Санкт-Петербургом, Києвом та Радивіловом почали налагоджувати після царського указу 1827 року. В 1840-х роках на трасі між Києвом та Житомиром було збудовано кілька поштових станцій на відстані близько 20 кілометрів одна від одної (збереглося кілька з них).

Всі вони побудовані за типовим проєктом, характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики.

Народний краєзнавчий музей у Радомишлі заснований у 1959 році. В ньому зібрано експонати, документи, фотографії, що відображають побут та політичне життя радомишлян на тлі світових подій XVII-XX століть.

У першій кімнаті представлені стародавні кістки, бивні мамонта, череп туру, роги благородного оленя (в 1963 році в Радомишлі було досліджено стоянку первісних людей, встановлено пам'ятник).

Далі йдуть стенди періоду козацтва, Радомишля кінця XIX та початку XX століття, Другої світової війни та подій новітньої історії.

Музей флори та фауни Радомишльщини відкрито в 1968 році з ініціативи директора місцевого лісомисливського господарства Андрія Філіповича.

Музей розташований на території невеликого дендропарку з декоративним ставком, розарієм, акуратними газонами та алеями.

Перша зала музею розповідає про історію Державного лісомисливського господарства (1936 рік). Представлено першу бензопилу "Дружба", фотографії та інше.

В решті трьох залах представлена ​​флора і фауна: опудала великих травоїдних (шляхетного оленя, лося), сценки з життя лісових косуль, сімейство диких кабанів, вовки та єнотовидний собака. Серед птахів виділяється своїм розміром беркут (розмах крил 2 метри).

В музеї зберігається колекція мінералів, велика колекція метеликів.

Історико-краєзнавчий музей села Рижани на Житомирщині заснований у 1987 році. Основна музейна експозиція у трьох залах розташована у приміщенні Рижанського ліцею.

Зокрема, представлені археологічні знахідки з сусіднього села Кропивенка, матеріали про заснування та розвиток села Рижани, історичні світлини, старі земельні акти, предмети побуту поліщуків.

В окремій залі розташовано "Музей льону", що знайомить із процесом створення лляного полотна та поліської вишивки, а також з історією місцевого Володарсько-Волинського льонозаводу.

Підрозділом Історико-краєзнавчого музею також є "Музей поліського рушника", відкритий в 2015 році в сусідньому приміщенні Рижанського клубу. Тут представлено понад 130 оригінальних вишитих лляних рушників, традиційний одяг поліщуків, предмети сільського господарювання.

Окремі будівлі садиби стародавнього графського роду Олізарів, яким Коростишів належав з 1565 року.

Палацово-парковий комплекс заклав у Коростишеві в XIX столітті видатний поет та громадський діяч Густав Олізар. У палаці було зібрано чудову картинну галерею, бібліотека налічувала кілька тисяч томів.

Зберігся службовий флігель, частина колонади.

В садибному парку за радянських часів споруджено Алею слави, а в нижній частині можна побачити колекцію гранітних скульптур.

Садиба дворян Оржевських збудована в центрі Нової Чорториї на початку ХІХ століття в стилі бароко, реконструйована наприкінці ХІХ століття в псевдовізантійському стилі.

В приміщенні палацу збереглися унікальні дзеркала та вітражі візантійських майстрів, кування ручної роботи, оздоблення мореним дубом. Нині - аграрний технікум.

Також збереглася церква-усипальниця Оржевських із розписом роботи художника Михайла Нестерова. Він написав і образи іконостасу.

Садибу оточує мальовничий парк із водоймою, де зростають 160-170-річні дерева місцевих порід.

Будівля школи Свято-Георгіївського василіанського монастиря в Любарі, що непогано збереглася, побудована в 1775 році.

Входила в комплекс Георгіївського монастиря, який був заснований в 1666 році як єзуїтський греко-католицький (за іншими даними - в 1604 році як православний). З 1752 року при монастирі діяла школа, в шести класах якої навчалося 450 дітей. Після того, як орден єзуїтів був розпущений, монастир та школа стали василіанськими.

Будівля школи в стилі бароко, цегляна, двоповерхова, з фігурним фронтоном. Стіни будівлі укріплені контрфорсами.

Приміщення школи досі використовується за призначенням – тут розміщується Любарський професійний ліцей.

Свято-Миколаївський собор у Радомишлі закладений у 1864 році.

Споруджувався він одночасно з Володимирським собором у Києві. Розписали його учні відомого художника Віктора Васнєцова – Павло Свєдомський та Відьгельм Котарбінський, а також художники-іконописці з Києва. Припускають, що храм частково розписано за ескізами розписів київського собору. Можливо, Миколаївська церква у Радомишлі була використана як своєрідна творча майстерня, в якій відпрацьовувалися мистецькі прийоми, реалізовані потім у Києві.

За радянських часів у Миколаївській церкві влаштували зерносховище, дзвіницю було зруйновано.

Наразі Свято-Миколаївський собор є діючим, проведено реставрацію.

Тригорський Свято-Преображенський чоловічий православний монастир заснований в 1583 році князем Володимиром Житомирським.

Для святої обителі князь визначив відокремлене місце серед густої діброви на найвищому березі річки Тетерів. В XVIII сторіччі монастир перейшов до уніатів, але в 1839 році був повернутий православній церкві.

Монастир компактний та затишний, складається лише з лаконічної Преображенської церкви (1854-1873 роки) та келійного корпусу (1782 рік). Головна святиня - ікона Тригірської Божої Матері.

Від огорожі відкривається ефектний вид на заповнений водами водосховища каньйон Тетерева з високими скелястими берегами, вкритими мішаним лісом.