Пам'ятки Київської області

"Казковим яром" або "Українською Ісландією" називають популярну природну фотолокацію між Васильковом і селом Велика Бугаївка.

Це цілком типова для Васильківщини, але неймовірно мальовнича яружно-балкова система зі стрімкими схилами, висота яких подекуди сягає 30 метрів.

Вона часто слугує натурним майданчиком для кінозйомок і професійних фотосесій. Зокрема, васильківські ландшафти можна впізнати у кінофільмах "Толока" і "Захар Беркут", телесеріалі "І будуть люди". Безпосередньо у "Казковому яру" проходили зйомки кліпу Джамали та Pianoбоя на пісню "Ендорфіни".

Урочище не має природоохоронного статусу, але на схилах ярів подекуди збереглася типова типчаково-ковилова степова рослинність, водяться дикі тварини. На території "Казкового яру" розташовуються мисливські угіддя Мисливсько-рибальського клубу "Васильківщина".

Локація знаходиться праворуч від дороги з Василькова у Велику Бугаївку, до неї веде грунтовий під'їзд.

З протилежного боку від села Велика Бугаївка розташована інша яружно-балкова система – ландшафтний заказник місцевого значення "Васильківські Карпати", з яким часто плутають "Казковий яр".

Музей видатного українського художника Миколи Пимоненка відкрито в Малютянці в 1997 році на тому місці, де колись знаходилася його майстерня.

Ще в 11-річному віці Микола допомогав батькові-іконописцеві розписувати церкви в Малютянці та сусідній Боярці.

Пимоненко навчався в іконописній школі при Києво-Печерській лаврі, потім у Київській художній школі Миколи Терещенка, а в 1882 році був зарахований до Імператорської Академії мистецтв у Петербурзі.

З 1888 по 1911 рік Микола Пимоненко з родиною щоліта проводив у Малютянці, тут він створив понад 100 своїх знаменитих полотен у стилі реалізму, які тепер експонуються у музеях Києва, Харкова, Одеси, Санкт-Петербурга, Парижу та інших міст Європи. Серед основних: "Святочне ворожіння", "Додому", "Весілля в Київській губернії", "Свати", "Ворожіння", "На річці", "Брід", "Гусі, додому".

Частину експозиції музею Миколи Пимоненка склали унікальні експонати з родинної колекції, які передав музею правнук художника.

Нині це філія Боярського краєзнавчого музею.

Церква Святих Бориса і Гліба в Переяславі збудована на початку XIX століття на місці, де в 1015 році за наказом Святополка Окаянного було вбито князя Бориса, сина Володимира Хрестителя, який став одним з перших руських святих.

Перша божниця біля злиття Альти та Трубежа була поставлена ​​волею князя Володимира Мономаха. В 1125 році, як сказано в літописах, Мономах помер "біля улюбленої церкви, побудованій на Альті, сімдесяти двох років від народження". Через деякий час Борисоглібська церква була зруйнована половцями, але в 1806-1839 роках відновлена наново в стилі класицизму.

Пам'ятка архітектури національного значення. Головна святиня - кам'яний хрест, що мироточить, зроблений у 1664 році народним умільцем Харко Беспалим. Фактично Борисоглібську церкву збудовано навколо нього. Мироточити хрест почав у 1980-х роках.

До 1000-річчя загибелі святих Бориса та Гліба на церковному обійсті встановлено восьмиметровий дерев'яний хрест.

Історична вулиця Андріївський узвіз здавна пов'язує Верхнє місто з Подолом.

Мощена грубим каменем дорога круто звивається між старими одно-двоповерховими будинками. Це колоритне місце, що зберігає дух старого Києва, уподобане художниками та торговцями сувенірами, тут завжди багато туристів.

У верхній частині Андріївського узвозу знаходиться Андріївська церква, нижче розташовані музеї, театри, картинні галереї, антикварні магазини, ресторани та кафе. Музей Булгакова відкрито у "Будинку Турбіних" (Андріївський узвіз, 13), де письменник створював "Білу гвардію". Поруч із музеєм встановлено пам'ятник Булгакову. "Замок Річарда Левове серце" (Андріївський узвіз, 15) - прибутковий будинок купця Орлова у стилі англійської неоготики. Навпроти - сходи на вершину Замкової гірки (дерев'яний замок стояв за часів польсько-литовського володарювання у XV-XVII століттях). У будинку №2Б розташований Музей однієї вулиці.

Знаменитий київський "Будинок із химерами" - один з найекстравагантніших витворів архітектора Владислава Городецького (в цьому будинку він жив до 1920 року).

Будинок розташований на крутому печерському схилі, з одного боку має три поверхи, а з іншого шість. Фасади прикрашені хитромудрими скульптурами на теми стародавніх міфів та мисливства, які служили в першу чергу рекламою нового будівельного матеріалу - цементу. Легенда приписує похмурі скульптурні сюжети скорботі Городецького за його донькою, що потонула в Середземному морі.

В радянські часи будинок був комуналкою, потім лікарнею ЦК КПУ. Нині - Мала резиденція прийомів Президента України. Екскурсії організує "Музей історії Київ". Навпроти розташована Адміністрація Президента України.

Володимирський собор - класичний зразок русько-неовізантійського стилю у храмовій архітектурі. Висота хреста головного купола - 49 метрів.

Ідея спорудження у Києві величного храму на честь князя Володимира Великого виникла напередодні святкування 900-річчя Хрещення Русі. Початковий проєкт розробив архітектор Іван Штром, але через дорожнечу його довелося переробити. Будівництво доручили архітекторові Олександру Беретті, проте спроєктований ним будинок дав тріщини, і будівництво в 1864 році заморозили. Роботи завершив у 1882 році архітектор Володимир Ніколаєв за рекомендаціями всесвітньо відомого фахівця зі склепінних споруд Рудольфа Берганда.

Внутрішнім оформленням керував професор Адріян Прахов, який залучив до роботи 96 відомих художників, в тому числі Віктора Васнецова, Михайла Нестерова, Павла та Олександра Свєдомських, Михайла Врубеля, Миколу Пимоненка, які перетворили Володимирський собор на справжню мистецьку перлину. Композиційна система будується навколо монументального зображення Богоматері з Немовлям роботи Васнецова, який працював над найбільш значущими сюжетами біблійної історії та головними подіями із життєпису князя Володимира. Урочисте освячення відбулося в 1896 році у присутності імператора Миколи II.

За радянських часів майно храму націоналізували, дзвони переплавили "на потреби індустріалізації", у приміщенні відкрили антирелігійний музей, потім архів Академії наук. Служби у Володимирському соборі відновили лише під час гітлерівської окупації.

З 1992 року до створення Православної Церкви України в 2019 році, був головним храмом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тут зберігаються мощі Святої Варвари та Святого Макарія.

Вулиця Петра Сагайдачного - головна магістраль старої частини Подолу, одна з найколоритніших вулиць в Києві.

Поєднує Контрактову площу з Поштовою. Була частиною Подільсько-Печерської магістралі. Названо на честь гетьмана Петра Сагайдачного, пам'ятник якому встановлено у сквері на Контрактовій площі.

У вихідні та святкові дні вулиця Сагайдачного стає пішохідною зоною, тут розташовано безліч магазинів та кафе.

В центральній частині знаходиться Садиба Балабух (вулиця Петра Сагайдачного, 27).

Дендрологічний парк "Олександрія" закладений у 1793 році коронним гетьманом Францішком Ксаверієм Браницьким і названий на честь його дружини Олександри.

Парк Білої Церкви вважався одним із найкращих у Європі. План розробив французький паркобудівник Мюффо. Парк займає понад 200 гектарів, має 25 водойм, налічує 2500 видів рослин, у тому числі з Південної Америки, Китаю та Японії: червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія Кобус, рододендрон японський та інші.

Основу планування становить Велика галявина, від якої на 20 кілометрів розбігається мережа алей, прикрашених парковою архітектурою та скульптурами: "Романтичні руїни", "Китайський місток", джерело "Лев" та інші. Колонада "Эхо" має унікальну акустику: слово, сказане пошепки в одному кінці колонади, чути у протилежному. За легендою, під "Ротондою" похований князь Потьомкін-Таврійський.

Літній палац Браницьких знищений в радянський період, проте "Бальний павільйон" вже відновлено у первісному вигляді.

У саду "Мур" (1816 рік) площею 4 гектари, обнесеному кам'яною стіною заввишки 3 метри, вирощують понад 300 плодових та ягідних культур з усіх континентів світу (проводяться екскурсії з дегустаціями).

Найвища точка парку – Палієва гора, на якій встановлено пам'ятник Семенові Палію.

У корпусі "Економічного двору" зараз розташована дирекція та музей парку "Олександрія", в якому представлені мармурові паркові скульптури. Тут можна придбати розсаду.

Під час створення Канівського водосховища в 1972 році було затоплено кілька сіл на околицях Ржищева. На місці колишнього села Гусинці збереглася напівзатоплена Спасо-Преображенська церква із дзвіницею.

Побудована місцевим поміщиком Гусинським у 1812 році (за іншими даними в 1822 році). Храм у стилі українського бароко стояв на пагорбі, що перетворився на острів. Дістатися до нього влітку можна було тільки по воді, а взимку була можливість підійти льодом з протилежного від Ржищева берега Дніпра (складний під'їзд через ліс).

Довгий час церква залишалася напівзруйнованою. В 2009 році розпочалися берегозміцнювальні роботи, підйом рівня острова та реконструкція храму. Довгий міст пов'язує острів із берегом, де нещодавно засновано Миколаївський монастир-скит. Влітку можна організувати поїздку на острів на човні від ржищівського причалу.

Палац у Києві в стилі бароко був збудований на Клові (нинішні Липки), у володіннях Києво-Печерського монастиря для розміщення почесних гостей Лаври.

Авторами проєкту стали німецький архітектор Йоган Шедель та український архітектор Перо Неєлов, будівництвом керував кріпак зодчий-самоучка Степан Ковнір. В 1863 році було добудовано третій поверх. Інтер'єр розписали українські художники в 1757 році.

Кловському палацу так і не судилося послужити за призначенням - представники царського двору, які відвідували Київ, тут не зупинялися. В палаці ненадовго розмістили лаврську друкарню, згодом військовий госпіталь. Пізніше у ньому розташовувалися різні навчальні заклади, а в радянські часи - музеї.

В останні роки будівля була повністю відреставрована, в ній розмістився Верховний Суд України. Стіни та стелю прикрасили скульптури давньоримських та давньогрецьких богів юстиції та справедливості. Меблі виготовлені за авторськими кресленнями в стилістиці середини ХVІІІ сторіччя.

Планується проведення екскурсій.

Козацька церква Іоанна Богослова - зразок народної дерев'яної архітектури, найстаріша дерев'яна церква Переяслава. Знаходиться на території Музею народної архітектури та побуту. Перевезена із села Острійки (Білоцерківське староство).

Навколо церкви відтворено козацький цвинтар із кам'яними хрестами. Поруч знаходиться триярусна дзвіниця (XVIII століття) із села Бушеве Київської області. У ній встановлений церковний дзвін вагою 25 тон.

Неподалік розташований ще один дерев'яний храм - Покровська церква (1778 рік) з селища Сухий Яр Ставищенського району. За радянських часів у ньому розміщувався музей атеїзму, а зараз це музей Української православної церкви.

Центральна площа Нижнього міста, на місці якої був головний торг древнього Києва.

В XIII-XVIII сторіччях Контрактова площа була адміністративним центром міста та місцем проведення Контрактових ярмарків, тут знаходилася будівля Магістрату з Войтовою вежею, з якою оголошувалися рішення міської влади (була побудована в 1714 році, згоріла в 1812 році).

В центрі площі розташований Гостинний двір (1809-1811 роки), у якому зупинялися купці, які прибували на ярмарки. Поруч - фонтан "Самсон" (1754 рік), який був частиною старовинного водопроводу та приваблював паломників легендою про цілющі властивості його води. На площі також знаходиться Контрактовий дім (1815-1817 роки), який служив місцем проведення концертів і балів.

Виділяється відновлена в 1970-х роках висока дзвіниця грецької церкви Святої Катерини (1741 рік), приміщення якої зараз належить Нацбанку.

Римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста в Фастові збудовано на початку XX століття за проєктом архітектора Владислава Домбровського в стилі неоготики коштом графині Браницької.

Головний фасад вінчають дві різні вежі, між якими розташований центральний вхід до костелу. Над входом є характерне кругле готичне вікно-троянда. На фасаді розміщено скульптуру єпископа та барельєфну сюжетну композицію "Христос благословляє дітей". Внутрішнє оздоблення костелу досить аскетичне, за винятком колон з пишними капітелями.

Оригінальний асиметричний храм із багатим декором вважається візитною карткою міста.

Поруч розташована будівля католицької семінарії. На території Воздвиженського костелу похований отець Зигмунд Козар, настоятель костелу, завдяки якому в 1990-х роках католицька святиня Фастова була відроджена та відреставрована.

Римо-католицький костел Святого Антонія Падуанського збудований в Руді в другій половині ХІХ століття коштом поміщиків Підгорських, які володіли цими землями.

Невелика кам'яна будівля виконана у стилі неоготики.

За радянських часів костел було закрито.

Наразі храм повернуто католицькій громаді, але реставрацію поки що не проведено.

Римо-католицький костел Святого Ісидора Севільського збудований у Безпечній у XIX столітті.

Кам'яна будівля виконана в стилі неоготики.

Костел розташований на цвинтарі. Поруч - могила з кам'яним хрестом та написом "Boleslaw Kuklinski".