Пам'ятки Київської області

Книшовий меморіальний парковий комплекс у Борисполі створено в 2007 році на території історичного цвинтаря, на якому поховано багато відомих людей: етнограф-фольклорист та автор слів гімну України Павло Чубинський, декабрист Василь Лукашевич, герой Радянського Союзу Михайло Бабкін.

Під час Голодомору 1932-1933 років тут ховали померлих від голоду. У 1934 році було зруйновано Книшеву церкву та могилу Чубинського.

Наразі територія парку очищена та впорядкована, ведеться створення меморіального комплексу. Миколаївську церкву відбудовано наново.

Козацька церква Іоанна Богослова – зразок народної дерев'яної архітектури, найстаріша дерев'яна церква Переяслава. Знаходиться на території Музею народної архітектури та побуту. Перевезена із села Острійки (Білоцерківське староство).

Навколо церкви відтворено козацький цвинтар із кам'яними хрестами. Поруч знаходиться триярусна дзвіниця (XVIII століття) із села Бушеве Київської області. У ній встановлений церковний дзвін вагою 25 тон.

Неподалік розташований ще один дерев'яний храм – Покровська церква (1778 рік) з селища Сухий Яр Ставищенського району. За радянських часів у ньому розміщувався музей атеїзму, а зараз це музей Української православної церкви.

Центральна площа Нижнього міста, на місці якої був головний торг древнього Києва.

В XIII-XVIII сторіччях Контрактова площа була адміністративним центром міста та місцем проведення Контрактових ярмарків, тут знаходилася будівля Магістрату з Войтовою вежею, з якою оголошувалися рішення міської влади (була побудована в 1714 році, згоріла в 1812 році).

В центрі площі розташований Гостинний двір (1809-1811 роки), у якому зупинялися купці, які прибували на ярмарки. Поруч - фонтан "Самсон" (1754 рік), який був частиною старовинного водопроводу та приваблював паломників легендою про цілющі властивості його води. На площі також знаходиться Контрактовий дім (1815-1817 роки), який служив місцем проведення концертів і балів.

Виділяється відновлена в 1970-х роках висока дзвіниця грецької церкви Святої Катерини (1741 рік), приміщення якої зараз належить Нацбанку.

Римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста в Фастові збудовано на початку XX століття за проєктом архітектора Владислава Домбровського в стилі неоготики коштом графині Браницької.

Головний фасад вінчають дві різні вежі, між якими розташований центральний вхід до костелу. Над входом є характерне кругле готичне вікно-троянда. На фасаді розміщено скульптуру єпископа та барельєфну сюжетну композицію "Христос благословляє дітей". Внутрішнє оздоблення костелу досить аскетичне, за винятком колон з пишними капітелями.

Оригінальний асиметричний храм із багатим декором вважається візитною карткою міста.

Поруч розташована будівля католицької семінарії. На території Воздвиженського костелу похований отець Зигмунд Козар, настоятель костелу, завдяки якому в 1990-х роках католицька святиня Фастова була відроджена та відреставрована.

Римо-католицький костел Іоанна Хрестителя збудовано в Білій Церкві в 1812-1813 роках графом Ксаверієм Браницьким на Замковій горі, де за княжих часів розташовувався дитинець.

За однією з версій, на цьому місці стояла стародавня церква, яка дала назву місту. Браницький звів костел на згадку про сина Олександра, який загинув у дитинстві.

У плані будівлі лежить традиційний для католицької архітектури латинський хрест, витягнутий на осі схід-захід. Інтер'єр костелу прикрашений орнаментальним ліпленням зі складними за сюжетом та технікою ажурними розетками. Костел розписаний монументальним живописом роботи невідомих майстрів. На одній зі стін збереглася біломармурова стела на згадку про Катерину Браницьку-Сангушко.

В 1990 році встановлено орган чеської фірми Rieger-Kloss. Нині костел Іоанна Хрестителя – це Білоцерківський міський будинок органної та камерної музики із залом на 300 місць.

Таращанський римо-католицький костел Святої Марії Магдалини був збудований у 1890-х роках у псевдоготичному стилі.

Будівництво костелу почалося в 1886 році. Гроші на нього збирав граф Браницький. У храмі було встановлено орган, стрілчасті вікна були прикрашені вітражами.

За часів радянської влади у приміщенні мали намір відкрити макаронну фабрику, але цьому завадила Друга світова війна. Під час німецької окупації у костел став православним храмом, а у 1960-х роках його поділили на 2 поверхи, зробивши на першому поверсі маленькі кімнати-класи, а на другому поверсі велику актову залу – храм став музичною школою.

Наразі костел Марії Магдалини є однією з прикрас Таращі, у ньому досі знаходиться Таращанська музична школа імені Миколи Лисенка. У робочий час можна зайти та оглянути приміщення.

Римо-католицький костел Святого Антонія Падуанського збудований в Руді в другій половині ХІХ століття коштом поміщиків Підгорських, які володіли цими землями.

Невелика кам'яна будівля виконана у стилі неоготики.

За радянських часів костел було закрито.

Наразі храм повернуто католицькій громаді, але реставрацію поки що не проведено.

Римо-католицький костел Святого Ісидора Севільського збудований у Безпечній у XIX столітті.

Кам'яна будівля виконана в стилі неоготики.

Костел розташований на цвинтарі. Поруч - могила з кам'яним хрестом та написом "Boleslaw Kuklinski".

Костел Святого Миколая у Києві було збудовано архітектором Владиславом Городецьким на початку XX століття на замовлення католицької громади міста.

Миколаївський костел став одним із перших об'єктів, при будівництві яких використовувався залізобетон - новий на той момент будівельний матеріал. Дві 60-метрові вежі у стилі середньовічної готики багато декоровані скульптурами зі штучного каменю. Зліва розташований триповерховий будинок для причту.

З радянських часів Миколаївський костел використовується як Національний будинок органної та камерної музики України, з 1992 року відновлено богослужіння.

Поруч із костелом у 2012 році встановлено пам'ятник великому польському поетові Юліушу Словацькому.

Костел-усипальниця родини Підгорських в Антонові збудований в 1810 році.

Кам'яний храм має незвичайну пірамідальну форму зіккурата - над квадратною в плані будівлею зведено східчасте склепіння, яке завершується обеліском у вигляді усіченої піраміди.

Храм-гробниця також служив парафіяльним костелом католицької громади Антонова та навколишніх сіл.

Нині костел напівзруйнований.

Ландшафтний парк у Буках на Київщині закладено на берегах річки Роставиця в 1996 році коштом сквирського підприємця Івана Суслова.

За його ініціативою було розчищено засмічене русло річки, відновлено греблю, реконструйовано та переобладнано під міні-ГЕС старовинний водяний млин. Мальовничі пороги та скелясті береги Роставиці були перетворені на ландшафтний парк з безліччю містків, альтанок та різноманітних скульптур.

У ландшафт вдало вписані будівлі садиби сім'ї Суслових: житловий будинок із сімейною каплицею, "сторожова вежа", мисливський будиночок, столярний цех та інші. У декорі будівель часто можна зустріти цифру "7", яку Іван Суслов вважає своїм щасливим числом (його ініціали складаються в українське слово "СІМ", він сьома дитина у родині тощо).

У міні-зоопарку можна побачити левів, ведмедів, оленів, поні, павичів.

Нещодавно на території парку було відкрито "Казкову галявину" з фігурами героїв казок та дитячим майданчиком для вихованців дитячого будинку сімейного типу, який містять Суслови.

Буцький парк доступний для відвідування в теплий сезон, вхід на територію вільний, екскурсії в міні-зоопарк та на "Казкову галявину" платні. На вході продають вишиванки, сувеніри, морозиво та прохолодні напої. Працює ресторан та міні-готель.

Приватний ландшафтний парк сімейного відпочинку "Добропарк" відкрився 2020 року на околиці села Мотижин під Києвом.

Це один із найсучасніших дендрологічних парків України, створений відомим українським підприємцем і громадським діячем, керівником проєкту Folk Ukraine Ігорем Добруцьким.

На 300 гектарах рукотворних ландшафтів з пагорбами та озером Моне розташовуються плантації сезонних квітів, креативні квіткові фотозони, малі архітектурні форми та комплекс туристичного сервісу з рестораном і фудкортом.

Сезон "Добропарку" традиційно відкривається наприкінці квітня експозицією з мільйонів різнобарвних тюльпанів. Влітку тут відкриється сад петуній та бегоній, пізніше розцвітає "Лавандовий рай" площею 8 гектарів.

Проводяться різноманітні фестивалі та ярмарки, продається посадковий матеріал. На теріторії "Добропарку" можна орендувати котедж або намет у глемпінгу – комфортабельному кемпінгу з терасами і видом на озеро.

Інфраструктура "Добропарку" значно постраждала під час бойових дій навесні 2022 року, але парк продовжує приймати відвідувачів.

Літературно-меморіальний будинок-музей видатної української актриси, першої народної артистки України Марії Заньковецької розповідає про життя і творчість представниці корифеїв національного українського театру кінця ХIХ – початку ХХ століття.

У Києві Заньковецька провела останні роки свого життя, мешкаючи в будинку своєї сестри Лідії Карнаухової. Перший музей у ньому було організовано в 1960 році. В 1980 році оригінальну архітектурну пам'ятку зруйнували, але через 9 років будинок відновили у первісному вигляді та відкрили в ньому оновлений музей.

В історико-біографічній частині експозиції представлені рукописи, фотографії, афіши вистав, сценічні костюми й особисті речі актриси.

Меморіальна частина відтворює інтер'єр квартири Марії Заньковецької, що складалася з трьох кімнат: кабінету, вітальні, їдальні, а також кухні. В кімнатах переважно представлено меблі і речі, що належали господині.

На першому поверсі – музейна вітальня і виставкова зала.

Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка висвітлює київський період життя поета.

Розміщений у будинку чиновника Івана Житницького, побудованому в Києві в 1835 році на колишньому Козячому болоті (тепер Майдан Незалежності). Тут квартирував поет з весни 1846 року до свого арешту – 5 квітня 1847 року.

Музей Кобзаря створено в 1928 році, зараз філія Національного музею Тараса Шевченка. Фондова колекція складається з унікальних цінностей: меморіальних речей Шевченка, його офортів, автографів, фотографій, перших творів поета.

Представлені акварелі Михайла Сажина, унікальні гравюри краєвидів Києва, фото ХІХ століття, роботи видатних художників на шевченківську тематику, твори декоративно-ужиткового мистецтва.

За спогадами сучасників відтворено кімнату, в якій жив Шевченко. Особливу увагу привертає робочий стіл поета, де представлені унікальні експонати: ручка, перо, чорнильниця, кавник, фляга Тараса Шевченка, люлька, подарована поету Миколою Костомаровим.

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини відкритий в 1980 році в будинку, в якому видатний поет і державний діяч жив у Києві з 1944 по 1967 рік.

Саме у цей період він працював міністром освіти, потім був головою Верховної Ради УРСР. Квартира Тичини розташовувалася на другому поверсі, проте музей спочатку розміщувався на першому, і лише в 1990 році, до 110-річчя поета, музею передали його меморіальну квартиру №3.

Експозиція музею розгорнута в п'яти кімнатах квартири, в яких максимально збережена автентичність інтер'єрів та обстановки, що створює ефект "присутності господаря". Основну частину експозиції складають меморіальні речі Павла Тичини, які передала музеєві його дружина Лідія Петрівна.

У робочому кабінеті зберігаються його книги, музичні інструменти, художня колекція та особисті малюнки. Дуже затишними є спальня господарів та кімната тещі Павла Григоровича – Катерини Кузьмівни Папарук. Меморіальна бібліотека Павла Григоровича налічує понад 20 тисяч предметів друкованої продукції. В експозиції вітальні відображено побут української творчої інтелігенції середини ХХ століття. Саме тут музей проводить різні творчі акції.

Сувенірна крамничка пропонує книжки Павла Тичини, сувенірну продукцію з логотипом музею.

В цьому ж будинку розташований Літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана, який був сусідом Тичини.