Пам'ятки Київської області

Руїни палацу немішаївського маєтку Остен-Сакенів розташовані в парку поряд з Немішаївським заводом біохімічних препаратів у Немішаєвому, на околиці села Мироцьке.

Хто й коли збудував палац, достеменно не відомо. Можливо, він існував вже в середині XIX століття, коли маєтком володіли графи Остен-Сакени з Курляндії. Одноповерхова будівля з вежами виконана в ренесансно-неоготичному стилі, має багатий декор і трохи нагадує казковий замок. З кінця ХІХ століття маєток належав графу Воронцову-Дашкову, потім багатому поміщику Андрію Кулику.

За радянських часів у приміщенні палацу розмістили заводський клуб, що згорів під час пожежі. З того часу палац не відновлювався, частково був розібраний на будівельні матеріали. В 2007 році руїни було передано в оренду місцевій громаді УПЦ московського патріархату для створення храму Казанської ікони Божої Матері. Богослужіння на прилеглій території зрідка проводяться, проте реставрація так і не розпочалася.

З травня 2018 року руїни палацу Остен-Сакенів повернуто у комунальну власність Немішаївської громади.

Пам’ятник Герою України Михайлові Сікорському у Переяславі встановлено у 2023 році з нагоди 100-річчя від дня народження цього знаного українського історика, краєзнавця, основоположника музейної справи в місті Переяславі. Скульптурна композиція розташована у сквері навпроти Музею "Заповіту" Тараса Шевченка.

Ще на початку 1950-х років Михайло Сікорський, щойно закінчивши історичний факультет Київського університету, очолив тодішній Переяслав-Хмельницький історичний музей, згодом перетворивши його на Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав". Своєю працею він зробив вагомий внесок у збереження української національної історико-культурної спадщини, набуття Переяславом сучасного вигляду та неформального статусу міста-музею.

Пам'ятник Сікорському виконав місцевий скульптор Степан Куций. Бронзова скульптура зображує директора заповідника, який сидить на лавці поруч із тріснутим глечиком, що символізує майбутній музейний експонат, і нібито зустрічає гостей.

Пам'ятний знак "Житомирщина. Батьківщина Сергія Корольова" з макетом бойової ракети Р-11 (SS-1 Scud) встановлено в селі Небелиця при в'їзді до Житомирської області по трасі М-06 з боку Києва.

Рідинна одноступінчаста балістична ракета Р-11 була розроблена відразу двома головними конструкторами Сергієм Корольовим і Михайлом Янгелем в 1953 році. Мала дальність стрільби до 270 кілометрів з можливістю встановлення ядерної боєголовки.

Навчальну ракету для пам'ятника висотою близько 12 метрів надала одна із військових частин Сумської області.

Навпроти монумента обладнана зона відпочинку, але траса в цьому місці розділена суцільною загорожею між смугами, тому зручніше зупинятись при поїздці у західному напрямку.

Скульптурна композиція "Гола атака" встановлена у селі Мала Вільшанка за радянських часів на згадку про хрестоматійну пропагандистську радянську історію, яка розповідає про героїзм червоноармійців Григорія Котовського.

Якось Котовський стояв зі своїм штабом у сусідній Володарці, а до Вільшанки музикантів його оркестру запросили зіграти на весіллі. На ранок стало відомо, що до Вільшанки підходять білогвардійці, і музиканти, кинувши інструменти, втекли до своїх у Володарку. Дізнавшись, що всі інструменти, включаючи його улюблені барабани, дісталися ворогові, Котовський наказав негайно трубити сигнал до бою. Бійці повскакували з ліжок, хто в чому був, сіли на коней і помчали виручати барабани. Щоправда, білогвардійців у Вільшанці на той момент уже не було, але на місцевих жителів "гола атака" справила незабутнє враження.

Пам'ятник героям мультфільму "Жив-був пес", знятий за мотивами української народної казки "Сірко" режисером Едуардом Назаровим, розташований у центрі Києва неподалік Пейзажної алеї.

Автор роботи, вінницький скульптор Володимир Заєць, зобразив Вовка та Пса, що сидять під святковим столом з пляшкою самогону, написом "Многая літа" та стегенцем. Скульптура вирізьблена з липи, полакована та оброблена спеціальними деревозахисними розчинами, що захищають її від атмосферних впливів.

Скульптурна композиція "Жив-був пес" доповнює низку робіт, розташованих на Пейзажній алеї.

Пам'ятник відомому українську співаку Анатолію Солов'яненку встановлений у 2001 році на Печерську у Києві, біля будинку, де він прожив останні 20 років життя.

Всесвітньо відомий оперний співак Анатолій Солов'яненко був солістом Київської опери. Вважався одним із найкращих тенорів світу. В 1997 році став лауреатом національної премії України імені Тараса Шевченка.

Пам'ятник роботи скульптора Миколи Рапая та архітектора В'ячеслава Дормідонтова відкрито до дня народження співака.

Пам'ятник воїнам-авіаторам, які загинули в небі над Васильківщиною у 1941-1945 роках, встановлений у Барахтах у 1985 році до дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні з ініціативи тодішнього директора місцевого колгоспу Мартиненка, який під час війни він був штурманом літака Пе-2.

Оригінальний проєкт монумента із макетами трьох літаків (СБ, І-16, І-153) розробив архітектор Віктор Мельничук. Навколо пам'ятника встановлено 10 табличок із іменами загиблих льотчиків.

Пам'ятник розташований на в'їзді до Барахтів з боку Василькова.

Пам'ятник акторові Леоніду Бикову на схилах Дніпра в Києві присвячений військовим льотчикам часів Другої світової війни, які загинули під час визволення України.

Відомий український актор, режисер театру та кіно, народний артист УРСР Леонід Биков знявся у багатьох популярних картинах, але найбільше глядачам запам'ятався втілений ним образ командира ескадрильї капітана Олексія Титаренка на прізвисько "Маестро" з кінофільму "В бій ідуть тільки старики". У цьому сценічному образі він і зображений у скульптурі, яка встановлена в парку Слави неподалік Меморіалу Вічної слави на могилі Невідомого солдата (між площею Слави та Аскольдовою могилою).

Скульптори – Володимир Щур та Віталій Сівко.

Пам'ятник Лесю Курбасу в Києві встановлений у 2002 році на вулиці Прорізній - неподалік будівлі заснованого ним "Молодого театру".

Видатний український актор та театральний режисер Лесь Курбас усе своє життя присвятив реформуванню вітчизняного театру. У 1922 році він заснував у Києві театр "Березіль", в якому зосередився на пошуку нових сценічних засобів та авангардистських форм зображення революційних ідей, що було сприйнято в багнети владою. Курбаса звинуватили у буржуазному націоналізмі та шкідництві, репресували, і лише в 1953 році реабілітували.

Автори пам'ятника Лесю Курбасу – скульптор Микола Рапай та архітектор В'ячеслав Дормидонтов.

Пам'ятник військово-транспортному літаку АН-26 встановлений в Києві між 1-м та 8-корпусами Національного авіаційного університету.

Літак розроблений у конструкторському бюро імені Олега Антонова.

За характерний звук працюючих двигунів АН-26 отримаво прізвисько "Гидке каченя".

Пам'ятник Михайлу Самуельовичу Паніковському, персонажу роману Ільфа та Петрова "Золоте теля", встановлений у центрі Києва, на початку вулиці Прорізної.

Саме біля перехрестя Хрещатика та Прорізної, згідно з текстом роману, працював "великий сліпий" до революції: "Я виходив в окулярах і з паличкою на Хрещатик і просив якогось пана краще допомогти бідному сліпому перейти вулицю. Пан брав мене під руку і вів. На іншому тротуарі в нього вже не вистачало годинника, якщо у нього був годинник, або гаманця".

Пам'ятник Паніковському встановлений у 1998 році з ініціативи банку "Еталон". Скульптори Володимир Щур та Віталій Сівко надали всенародно улюбленому персонажу портретну подібність із Зіновієм Гердтом, який виконав роль Михайла Самуельовича у кінофільмі "Золоте теля" режисера Михайла Швейцера. Паніковський зображений у ролі сліпого, що переходить через дорогу в темних окулярах і з тростиною. Однією ногою він поспішає наступити на монету, що лежить на бруківці. На підошві його черевика зображено фігуру з трьох пальців - шиш.

Пам'ятник першому київському трамваю встановлено до сторіччя цього виду транспорту у Києві.

Саме тут, на Володимирському узвозі, в 1892 році вперше у Східній Європі почав курсувати електричний трамвай. Ідея належала інженеру та підприємцю Амандові Струве. Він запропонував міській владі альтернативу традиційній конці, яка була неефективною на київських вулицях, що рясніли крутими підйомами та спусками.

Перша трамвайна лінія завдовжки 1,5 кілометри запрацювала на Олександрівському узвозі (нинішній Володимирський узвіз). Експеримент вважали вдалим. Вже за кілька років загальна довжина маршрутів київських трамваїв становила 50 кілометрів. Проєкт дуже швидко окупився, і невдовзі електричний трамвай повністю витіснив міський транспорт на кінній та паровій тязі.

Пам'ятник першому київському трамваю, встановлений у нижній частині Володимирського узвозу, виконали скульптор Юрій Кисельов та архітектор Володимир Собцов.

Пам'ятник військовому льотчику Петру Нестерову відкрито в 1990 році у День Києва на Берестейському проспекті біля центрального входу на авіазавод "Антонов".

Засновник вищого пілотажу Петро Нестеров у 1913 році у Києві над Сирецьким полем уперше у світі виконав на літаку "Ньюпор-4" замкнуту петлю у вертикальній площині, яка тепер відома як класична фігура вищого пілотажу "Петля Нестерова".

Автор скульптури - Євген Карпов.

Пам'ятник пожежникам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, встановлено біля будівлі Державної інспекції з питань техногенної безпеки України у Києві.

Відкритий до 25-річчя Чорнобильської трагедії. Автор пам'ятника - скульптор Микола Тихонов.

Пам'ятник захисникам кордонів Вітчизни всіх поколінь – одна з найоригінальніших кінних пам'яток Києва.

Він прикрашає площу перед будівлею Державної прикордонної служби України та встановлений у 2004 році з ініціативи її керівництва.

Бронзова постать козака з оголеною шаблею, котрий підвівся на стременах коня і вдивляється вдалечені у пошуку ворогів, встановлена на вузькому постаменті.

Монумент одразу заслужив гостру критику мистецтвознавців, і незмінно викликає посмішки та сміх перехожих. Вкрай спрощена фігура вершника виглядає непропорційною через низький зріст коня. Щуплий кінь, що стоїть у неприродній позі з витягнутою шиєю, загостреними вухами та піднятим хвостом, більше схожий на тонконогого собаку. Оскільки скульптор не зобразив стремена, складається враження, що козак висить над конем у повітрі.