Пам'ятки Київської області

Унікальний паровоз К-15776 "Зозуля", встановлений на вічну стоянку на залізничній станції "Боярка", вважається символом міста.

Це один із пам'ятників боярській вузькоколійній залізниці, завдяки якій у холодну зиму 1921-1922 років був врятований Київ, що замерзав. На таких паровозах перевозили дрова, що заготовлювалися у сусідніх лісах.

Паровоз "Зозуля" у Боярці вважається єдиним представником цієї серії, який зберігся в Україні.

Єдиний у світі екземпляр швидкісного довоєнного радянського паровоза ФДП 20-578 (ІС).

Розроблений у 1932 році магістральний паровоз ІС (Йосип Сталін) став найпотужнішим на той час пасажирським паровозом у Європі, за що отримав Гран-прі на Всесвітній паризькій виставці (1937 рік).

Перші паровози ІС обслуговували далекі пасажирські потяги "Червона стріла" на маршруті Москва - Ленінград, потім працювали на таких важливих напрямках, як: Москва - Курськ - Харків - Синельникове, Харків - Мінеральні Води, Москва - Смоленськ - Мінськ та інших. Під час Другої світової війни більшість паровозів ІС перекинули у східні райони СРСР.

На початку 1960-х років, у період боротьби з культом особи Сталіна, позначення серії змінилося на ФДП. Тоді ж, з переходом на дизельну та електричну тягу, почався захід сонця епохи паровозів. Більшість їх утилізували в 1970-х роках.

Зразок, встановлений на постаменті біля входу до локомотивного депо, неподалік Південного вокзалу в Києві, був збережений з ініціативи начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса.

500-річний Перунів дуб, який росте на Солом'янці в Києві, по вулиці Генерала Генадія Воробйова, - це останній дуб, що зберігся від Шулявського гаю, більш відомого як Кадетський гай.

За язичницьких часів це було священне місце, де проходили обряди поклоніння богу Перуну, священним деревом якого вважався дуб.

З 1727 року Шулявський гай відомий як місце відпочинку митрополитів, а пізніше там дозволили проводити травневі свята для студентів Києво-Могилянської академії.

У 1847 році Шулявщина відійшла до скарбниці, тут розпочалося будівництво Київського кадетського корпусу. З того часу гай стали називати Кадетським гаєм.

Більшість гаю була вирубана під час радянсько-української війни, згодом забудована. Дуб, що зберігся, має в обхваті 4,4 метри, а висоту - 10 метрів.

"Слов'янський пивоварний завод Йосипа Канського" у Березані - унікальна будівля пивоварні з солодовнею 1879 року побудови.

Пивоварню споруджено за німецьким проєктом підприємцем Іларіоном Бутовичем, а після його смерті продано чеському підприємцю Йосипу Канському. Підприємство виробляло якісний солод (100 пудів на добу) та варила пиво та квас (близько 120 тисяч відер на рік). Але незважаючи на таку велику кількість продукції, броварню обслуговувало лише шестеро робітників.

Пивоварня Канського працювала до більшовицького перевороту 1917 року, а потім, під час націоналізації земель та підприємств, уся родина Канського була знищена більшовиками.

Під час Другої світової війни у ​​приміщенні броварні знаходився шпиталь, потім будівля була переобладнана під склад для зберігання зерна.

В даний час будівля Слов'янської броварні знаходиться у приватній власності, здійснюється проєкт відновлення виробництва пива з відкриттям пабу та мотелю.

Фастівський пивзавод заснований у 1906 році міщанином Юліусом Зібертом та прусським підданим Германом Саальманом.

Для будівництва заводу було обрано мальовниче місце на березі річки Унава в Заріччі, поруч із Покровською церквою. Виробництво пива налагоджували німецькі спеціалісти. На момент запуску Фастівський пивзавод міг виготовляти близько 50 тисяч дал пива на рік. Під час обох світових воєн підприємство не постраждало.

Масштабну реконструкцію з повним оновленням технології було проведено в 2008 році. Наразі потужності підприємства, що входить до складу об'єднання "Оболонь", становлять 12 мільйонів декалітрів пива на рік.

Щочетверга на "Пивоварні Зіберта" проводяться екскурсії з дегустаціями (бажаний попередній запис). Працює фірмовий магазин.

"Пінчук Арт Центр" (PinchukArtCentre) – це міжнародний центр сучасного мистецтва в Києві, відкрита платформа для художників, мистецтва та суспільства.

Створений одним із найбільших українських бізнесменів та меценатів Віктором Пінчуком у 2006 році.

Галерея Пінчука розташована у старовинному архітектурному ансамблі київського Бессарабського кварталу, який було відреставровано на початку ХХІ століття. Архітектурний проєкт та дизайн внутрішнього простору арт-центру був розроблений французьким архітектором Філіпом Кіамбаретта.

Центр розміщується на 6 поверхах та поєднує виставкові зали на 4-х поверхах, зал video-lounge та кафе на 6-му поверсі, а також адміністративну частину. Основні напрямки діяльності: колекціонування, виставки, проєкти, комунікація, освіта, публікація, дослідження.

Окрім масштабних проєктів, арт-центр проводить короткострокові виставки в рамках мистецького простору PAC-UA, призначеного для демонстрації виключно нових робіт українських художників.

На шостому поверсі "Пінчук Арт Центру" розташоване оформлене у винятково білих тонах SkyArtCafe, яке пропонує креативні вегетаріанські страви.

Площа Богдана Хмельницького – головна у Переяславі. Тут розташована будівля адміністрації та центральний готель.

В Центральному міському парку, що примикає до площі, на честь 300-річчя возз'єднання України з росією (1954 рік) було встановлено пам'ятник українсько-російській дружбі. В 2022 році, під час широкомасштабного військового вторгення росії в Україну, за рішенням громади та органу місцевого самоврядування цей монумент було демонтовано.

Площа Хмельницького закрита для руху автотранспорту.

Каланча пожежного депо побудована в Таращі в вередині ХІХ століття за проєктом архітектора Андреяна Захарова.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення. У задовільному стані, розташована поряд із пожежним депо. Вхід закрито.

Покровська церква у Кожанці розташована на піднесенні в центрі села.

Церква дерев'яна на кам'яному фундаменті, тризрубна трикупольна, пізніше розширена за рахунок прибудови невисоких прибудов та тамбуру. До апсиди з півдня примикає невелика прибудова. Зруби перекриті восьмигранними банями без барабанів, що робить силует будівлі дещо присадкуватим.

За легендою, кошти на будівництво цієї церкви зібрали гайдамаки.

Незвичайність композиції будівлі ставить її до низки цікавих пам'яток дерев'яної архітектури Правобережної України.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Калинівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проектом "Дома II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Основна будівля досі використовується за прямим призначенням – у ній розташоване поштове відділення. Інші приміщення займає офіс дорожньо-експлуатаційної служби.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Любимівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проєктом "Будинки II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Будинки поштової станції у Любимівці досі використовуються за прямим призначенням – у них розміщується придорожній готельно-ресторанний комплекс із сауною.

Ревина гора над річкою Червона – історичне місце на околиці села Германівка, де орієнтовно в кінці X сторіччя було закладено давньоруське укріплене поселення Германич, відоме з 1096 року.

Вважається, що місто заснував київський князь Володимир Великий на Змієвих валах для захисту від кочівників. Стародавній Германич згорів дотла за часів монголо-татарської навали.

На згадку про заснування села на Ревинній горі встановлено хрест-оберіг, споруджено каплицю та альтанку.

З валів городища відкривається мальовничий краєвид на село Германівка, що лежить по той бік річки.

Витончена будівля в стилі модерн споруджена в Томашівці в 1903 році за проєктом архітектора Валеріана Куликівського для родини шляхтичів Хоєцьких, які володіли Томашівкою з 1810 року.

Будівля цегляна, дво- та частково одноповерхова, має складний план. Зовнішній вигляд урізноманітнюють численні фронтончики, лопатки, карнизи, збагачують відкрита веранда, прикрашена дерев'яними різьбленими палітурками, і така ж лоджія.

За радянських часів у будівлі розміщувалася середня школа. Наразі приміщення та територія садиби знаходяться у розпорядженні Ризоположенського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату, силами братії ведуться реставраційні та будівельні роботи.

На території зведені храми Страстей Христових, Воскресіння Христового, Успіння Пресвятої Богородиці, Усіх преподобних Печерських, Паїсія Великого, а також каплиці Святого Хоми, розсудливого розбійника Раха, Святої Матрони, Святого Уара, Святої Анастасії Узорішительниці. Ведеться будівництво дзвіниці з каплицею Святого Миколая. Планується зведення грандіозного собору Положення ризи Божої Матері у Влахерні.

Монахи організували міні-зоопарк, де утримуються поні, страуси, різноманітні птахи.

Відвідувачів просять мати скромний одяг (жінки у довгих спідницях та хустках, чоловіки у штанах) та утриматися від фотографування на території.

Мальовничі пороги на річці Рось в районі села Хохітва приваблюють любителів водного туризму.

Поруч знаходиться найбільший на Київщині гранітний кар'єр.

Плодовий сад "Мур" створено на території дендропарку "Олександрія" на початку ХІХ століття парковим садівником Августом Енсом із застосуванням старовинної західноєвропейської технології по створенню садів на замкненій високою огорожею території.

Загальна площа саду - 3,5 гектари. Муровані з цегли стіни мають висоту 3 метри та ширину 70 сантиметрів. Всі розміри стін та співвідношення сторін приведені до сакральних значень цифрової міфології. Для будівництва саду було підібрано місце з високою енергетикою, а стіни споруди абсолютно точно зорієнтовані в просторі - кожна зі стін саду точно відповідає стороні світу. 

Після більшовицького перевороту 1917 року плодові дерева поступово видалялися і на звільненій площі протягом багатьох десятиліть вирощувалися сільськогосподарські культури.

В 2008 році сад "Мур" отримав друге життя, коли була втілена программа з відновлення плодового саду. Садівником Миколою Іллєнком було створено колекцію з понад 100 старовинних сортів плодових культур селекції ХVІІ-ХІХ століть, розбито ділянку формового саду та висаджена широка колекція популярних плодових і ягідних культур селекції ХХ-ХХІ століть, в тому числі новітньої колекції столових сортів винограду. Проєкт відновлювальних робіт на ландшафтній ділянці сад "Мур" був виконаний згідно архівних матеріалів 1858 року. 

Нині в саду "Мур" повністю відновлено планування старовинного саду: 8 кварталів, чотири з яких центральні та чотири пристінні. В центральних кварталах висаджені яблуні різних термінів дозрівання, груші, сливи, абрикоси, алича, черешні, вишні та персики. В пристінних кварталах розміщені актинідія, колекційні сорти винограду (30 сортів), кизил, полуниця садова, зізіфус та хурма. Зараз тут вирощується 2200 плодових дерев української та зарубіжної селекції, які об’єднують понад 300 сортів. 

Восени в саду "Мур" можна придбати смачні соковиті плоди яблук, винограда, кизилу та інших плодів та ягід.