Пам'ятки Київської області

Пам'ятник героям кінокомедії "За двома зайцями" Проні Прокопівні і Свириду Голохвастову встановлений у Києві на початку Андріївського узвозу, де знімався фінальний епізод фільму - викриття Свирида Петровича перед вінчанням в Андріївській церкві.

Фільм знято на кіностудії імені Олександра Довженка в 1961 році за однойменною сатиричною п'єсою, яка гостро висміює міщанський побут строго Києва. Весела кінокомедія з Олегом Борисовим та Маргаритою Криніциною у головних ролях завоювала всенародну любов. Актори чудово втілили образи київських міщан XIX століття, а колоритний суржик російської версії фільму органічно доповнив і так комічну мову героїв, переповнену "благородними" слівцями. "В грудях моїх - Везувій так і клекотить! Вирішуйте долю мою нещасну: прошу у вас руку і серце", - таким високим "хвасоном" цирульник Голохвастів, що стояв на колінах, звертається до випускниці "пенціона" Проні Прокопівні.

Саме цей епізод фільму зображений скульпторами Володимиром Щуром, Віталієм Сівком та Русланом Кухаренком.

Також на Андріївському узвозі є тематичний ресторан, який обігрує ексцентричну стилістику "За двома зайцями".

Монумент воїнам-танкістам на Шулявці у Києві більш відомий серед киян просто як "пам'ятник танку".

Легендарний танк Другої світової війни Т-34 встановлений на постаменті в 1968 році на честь 3-ї гвардійської танкової армії, що звільняла Київ від фашистських окупантів в часи Другої світової війни.

Пам'ятник представляє собою 43-метрову бетонну смугу (символ фронтових доріг), на кінці якої розташований середній танк Т-34-85 з бортовим номером 111, який брав участь у звільненні Києва. Цікаво, що бойова машина з повним екіпажем та розрахунком десантників на борту дісталася місця вічної стоянки і піднялася на постамент своїм ходом.

У 1982 році пам'ятник танкістам був доповнений стелами із землею з міст-героїв СРСР.

10 квітня 2022 року, одразу після деокупації Київщини в ході російсько-української війни, активісти й тероборона Києва прибрали зі стел біля пам'ятника назви білоруських та російських міст-героїв, які отримали це звання після Другої світової війни. Натомість назви на стелах замінили на назви міст-героїв України: Харків, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Волноваха, Охтирка, Буча, Ірпінь, Гостомель та Маріуполь.

Середньовічний парк "Гюргівська фортеця" створений 2022 року на острові посеред річки Рось у Білій Церкві.

Це розважальний комплекс на основі стилізованої дерев'яної середньовічної фортеці за зразками архітектури Київської Русі. До фортеці прокладено дерев'яний міст через протоку Росі. Вї'зна брама з надбрамною вежею веде на територію, обгороджену частоколом зі сторорожовими вежами. На території обладнана сцена, ристалище, ярмаркові навіси, прокладені дощаті доріжки.

У фортеці проводять концерти, міжнародні та всеукраїнські змагання з середньовічного бою, фестивалі історичної реконструкції тощо.

Парк культури та відпочинку "Перемога" розташований у Дніпровському районі міста Києва, неподалік станції метро "Дарниця".

Закладений у 1965 році та перепланований у 2008 році.

Парк "Перемога" має пряме відношення до військової історії. На головній алеї споруджено меморіальний комплекс із зазначенням найважливіших етапів Друої світової війни та монумент партизанам, які загинули під час оборони Києва. Головною пам'яткою є Курган Безсмертя. Землю для його створення було спеціально привезено з різних країн, де боролися українські воїни.

На території парку "Перемога" понад 82 гектари є сосновий ліс з парковими алеями, декоративне озеро з арковими містками та островом, атракціони, спортивні майданчики, крита ковзанка "Крижинка", концертно-танцювальний зал "Ровесник". З оглядового колеса (близько 30 метрів) відкриваються панорами столичного лівобережжя.

Печерський ландшафтний парк у Києві розкинувся на схилах Дніпра на площі 30 гектарів.

Розташований між Києво-Печерською лаврою та комплексом Національного музею історії України у Другій світовій війні. В основі композиції – регулярне планування, утворене за принципом симетрії.

Центральну частину парку займає Співоче поле і каскад сходів до Дніпровської набережної, звідки відкривається чудовий краєвид на місто.

У Печерському ландшафтному парку регулярно відбуваються виставки квітів, а на Співочому полі – музичні фестивалі.

Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка розташований у центрі міста.

Заснований у 1931 році як парк імені Петровського на місці осушеного болота між Торговою та Соборною площами. З 2003 року носить ім'я поета Тараса Шевченка, який неодноразово відвідував Білу Церкву, зокрема у 1845 році.

На сьогоднішній день дендрологічний склад парку налічує понад сто видів та форм дерев та чагарників. В 1983 році в парку Шевченка встановлено пам'ятник гетьману Богданові Хмельницькому (художник Губрій). Також у парку можна побачити пам'ятник Героям космосу та скульптуру казкових героїв Карлсона та Фрекен Бок. Для дітей є парк атракціонів.

Парк Шевченка у Білій Церкві – улюблене місце відпочинку містян. Тут регулярно проводяться різноманітні міські заходи.

Парк скульптур Абрамовича (Abramovych Sculpture Park) на околиці села Богданівка поблизу Броварів заснований у 2018 році відомим українським артдилером Ігорем Абрамовичем, засновником проєкту Abramovych Art. Головною ідеєю створення парку є постійний діалог між лю­диною, мис­тец­твом і при­родою.

Відкритий артпростір має площу 10 гектарів. Тут просто неба представлено понад 20 робіт українських скульпторів, зокрема Євгена Примаченка, Дмитра Грека, Антона Логового, Романа Мініна, Гамлета Зіньківського. Кожна скульптура є унікальною і має власну історію.

Також засновники планують ство­рити на території парку га­лерею не­вели­ких скуль­птур, жи­вопи­су та світлин ві­домих ук­раїнсь­ких митців.

Кагарлицький парк закладений у кінці XVIII століття українським дворянином Дмитром Трощинським, державним діячем та меценатом української культури, нащадком гетьмана Івана Мазепи.

Маєток у Кагарлику він отримав після 1796 року у подарунок від імператора Павла I. У парку був палац, флігелі та господарські споруди. На алеях і галявинах було розставлено копії грецьких і римських статуй.

Збереглася альтанка-ротонда на пагорбі "Машук" та ставок "Сажалка", який живиться підземними джерелами.

На площі 35,5 гектарів росте 113 видів дерев, завезених із Криму, Кавказу та країн Європи.

Ландшафтний парк садиби Варвари Ханенко, дружини відомого цукрозавдочика Богдана Ханенка, зберігся в селі Оленівка, яке належало родині Ханенків на початку XX століття.

Це дендропарк із трьома ставками, з ялиново-дубово-грабовими гаями, ділянкою культурного елітного саду та джерелом "Амурчик", яке колись прикрашала бронзова фігурка Амура. Нині від джерела залишилася лише кам'яний каптаж, а від маєтку лише стара водонапірна вежа-пам'ятка техніки початку ХХ століття.

У 2017 році на честь Варвари Ханенко у парку закладено розарій. Планується включення парку Ханенків до ландшафтного заказника місцевого значення "Рай Ханенків-Оленівка".

Унікальний паровоз К-15776 "Зозуля", встановлений на вічну стоянку на залізничній станції "Боярка", вважається символом міста.

Це один із пам'ятників боярській вузькоколійній залізниці, завдяки якій у холодну зиму 1921-1922 років був врятований Київ, що замерзав. На таких паровозах перевозили дрова, що заготовлювалися у сусідніх лісах.

Паровоз "Зозуля" у Боярці вважається єдиним представником цієї серії, який зберігся в Україні.

Єдиний у світі екземпляр швидкісного довоєнного радянського паровоза ФДП 20-578 (ІС).

Розроблений у 1932 році магістральний паровоз ІС (Йосип Сталін) став найпотужнішим на той час пасажирським паровозом у Європі, за що отримав Гран-прі на Всесвітній паризькій виставці (1937 рік).

Перші паровози ІС обслуговували далекі пасажирські потяги "Червона стріла" на маршруті Москва - Ленінград, потім працювали на таких важливих напрямках, як: Москва - Курськ - Харків - Синельникове, Харків - Мінеральні Води, Москва - Смоленськ - Мінськ та інших. Під час Другої світової війни більшість паровозів ІС перекинули у східні райони СРСР.

На початку 1960-х років, у період боротьби з культом особи Сталіна, позначення серії змінилося на ФДП. Тоді ж, з переходом на дизельну та електричну тягу, почався захід сонця епохи паровозів. Більшість їх утилізували в 1970-х роках.

Зразок, встановлений на постаменті біля входу до локомотивного депо, неподалік Південного вокзалу в Києві, був збережений з ініціативи начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса.

500-річний Перунів дуб, який росте на Солом'янці в Києві, по вулиці Генерала Геннадія Воробйова, - це останній дуб, що зберігся від Шулявського гаю, більш відомого як Кадетський гай.

За язичницьких часів це було священне місце, де проходили обряди поклоніння богу Перуну, священним деревом якого вважався дуб.

З 1727 року Шулявський гай відомий як місце відпочинку митрополитів, а пізніше там дозволили проводити травневі свята для студентів Києво-Могилянської академії.

У 1847 році Шулявщина відійшла до скарбниці, тут розпочалося будівництво Київського кадетського корпусу. З того часу гай стали називати Кадетським гаєм.

Більшість гаю була вирубана під час радянсько-української війни, згодом забудована. Дуб, що зберігся, має в обхваті 4,4 метри, а висоту - 10 метрів.

"Слов'янський пивоварний завод Йосипа Канського" у Березані - унікальна будівля пивоварні з солодовнею 1879 року побудови.

Пивоварню споруджено за німецьким проєктом підприємцем Іларіоном Бутовичем, а після його смерті продано чеському підприємцю Йосипу Канському. Підприємство виробляло якісний солод (100 пудів на добу) та варила пиво та квас (близько 120 тисяч відер на рік). Але незважаючи на таку велику кількість продукції, броварню обслуговувало лише шестеро робітників.

Пивоварня Канського працювала до більшовицького перевороту 1917 року, а потім, під час націоналізації земель та підприємств, уся родина Канського була знищена більшовиками.

Під час Другої світової війни у ​​приміщенні броварні знаходився шпиталь, потім будівля була переобладнана під склад для зберігання зерна.

В даний час будівля Слов'янської броварні знаходиться у приватній власності, здійснюється проєкт відновлення виробництва пива з відкриттям пабу та мотелю.

Фастівський пивзавод заснований у 1906 році міщанином Юліусом Зібертом та прусським підданим Германом Саальманом.

Для будівництва заводу було обрано мальовниче місце на березі річки Унава в Заріччі, поруч із Покровською церквою. Виробництво пива налагоджували німецькі спеціалісти. На момент запуску Фастівський пивзавод міг виготовляти близько 50 тисяч дал пива на рік. Під час обох світових воєн підприємство не постраждало.

Масштабну реконструкцію з повним оновленням технології було проведено в 2008 році. Наразі потужності підприємства, що входить до складу об'єднання "Оболонь", становлять 12 мільйонів декалітрів пива на рік.

Щочетверга на "Пивоварні Зіберта" проводяться екскурсії з дегустаціями (бажаний попередній запис). Працює фірмовий магазин.

"Пінчук Арт Центр" (PinchukArtCentre) – це міжнародний центр сучасного мистецтва в Києві, відкрита платформа для художників, мистецтва та суспільства.

Створений одним із найбільших українських бізнесменів та меценатів Віктором Пінчуком у 2006 році.

Галерея Пінчука розташована у старовинному архітектурному ансамблі київського Бессарабського кварталу, який було відреставровано на початку ХХІ століття. Архітектурний проєкт та дизайн внутрішнього простору арт-центру був розроблений французьким архітектором Філіпом Кіамбаретта.

Центр розміщується на 6 поверхах та поєднує виставкові зали на 4-х поверхах, зал video-lounge та кафе на 6-му поверсі, а також адміністративну частину. Основні напрямки діяльності: колекціонування, виставки, проєкти, комунікація, освіта, публікація, дослідження.

Окрім масштабних проєктів, арт-центр проводить короткострокові виставки в рамках мистецького простору PAC-UA, призначеного для демонстрації виключно нових робіт українських художників.

На шостому поверсі "Пінчук Арт Центру" розташоване оформлене у винятково білих тонах SkyArtCafe, яке пропонує креативні вегетаріанські страви.