Пам'ятки Київської області

Церкву на честь Святого Миколая Чудотворця (Миколи Доброго) у Києві заснував на початку XVII сторіччя гетьман Війська Запорозького Матвій Кушка (Самійло Кішка) на подяку Богу за порятунок із турецького полону.

За однією з версій, "доброю" церкву прозвали за сусідство з богадільнею. У 1716 році храм відбудували в камені, поряд звели кам'яну дзвіницю. У 1800-1807 роках за проєктом архітектора Андрія Меленського на місці занепалої церкви було споруджено новий кам'яний храм у стилі класицизму. У 1913 році в церкві Миколи Доброго письменник Михайло Булгаков вінчався з першою дружиною Тетяною Лаппа.

Храм був зруйнований більшовиками у 1937 році., але дзвіниця збереглася. У 1992 році в дзвіниці було влаштовано вівтар, вона освячена як церква Святого Миколая. Богослужіння у ній проводить громада Української греко-католицької церкви.

Церква Миколи Набережного (Набережно-Микільська церква) на Подолі в Києві - один із найкращих творів видатного українського архітектора Івана Григоровича-Барського.

За легендою, першу дерев'яну церкву Миколи Набережного було засновано в XI сторіччі на місці чудового порятунку немовля, яке потонуло в Почайні. В письмових джерелах храм вперше згадується в 1552 році.

В камені церкву відбудували в 1772-1775 роках у стилі пізнього бароко за проєктом Івана Григоровича-Барського. Поруч у 1863 році за проєктом архітектора Михайла Іконнікова було збудовано шатрову дзвіницю з теплою церквою в єпархіальному стилі. В середині XIX століття було проведено розпис. Значний художній інтерес представляє іконостас, встановлений у 1852 році, вирішений у формах пізнього класицизму.

Поруч із храмом Миколи Набережного встановлено гранітний хрест із написом "Тим, хто поклав життя на вівтар України".

Храм Святого Миколая (Миколи) Притиска - один із найдавніших на Подолі.

За легендою, ікона Святого Миколи, що впала, "притиснула" злодія, який намагався пограбувати храм. За іншою версією, найменування походить від образу Миколи Притиського, що стояв неподалік пристані ("притику").

Точна дата заснування первісної дерев'яної церкви невідома (ймовірно, вона була збудована в XVI сторіччі на місці давньоруського храму), а кам'яна будівля зведена в XVII столітті коштом купця на прізвисько "Залізний Грош".

Тричі храм Миколи Притиска реконструювали після пожеж. Остання реконструкція проведена за проєктом архітектора Андрія Меленського із збереженням початкових форм.

Поруч знаходиться двоповерховий церковний будинок, у якому жили священики, була церковна школа та бібліотека.

Церкву Покрови Пресвятої Богородиці на Пріорці у Києві споруджено в 1902-1906 роках на місці дерев'яного Димитрієвського храму.

Назва цієї місцевості пов'язана зі словом "пріор", тобто настоятель католицького монастиря на Подолі, скасованого в XIX столітті.

П'ятикупольний храм виконаний у нео-руському стилі з використанням наличників, кокошників та цегляного орнаменту. У західній частині знаходиться дзвіниця, також увінчана куполом. У храмі три престоли: головний - на честь Покрови Пресвятої Богородиці, у північному боці - в ім'я Святого Миколая Чудотворця, в південному - в ім'я Святого Великомучеників Георгія Побідоносця та Дмитра Солунського.

У 1920-ті роки Покровська церква належала Українській автокефальній церкві, потім старослов'янській громаді, а тепер – УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Поділля збудована в 1874 році коштом поміщика Томачинського.

Покровська церква є  пам'яткою архітектури місцевого значення.

Церква Пресвятої Трійці в Переяславі збудована в 1804 році на місці старого дерев'яного храму.

Перший дерев'яний храм було побудовано в XVII сторіччі коштом переяславського полковника Войци Сербина. В 1791 році церква згоріла після удару блискавки. Відновлену церкву освятили в 1804 році, а за 60 років потому прибудували дзвіницю.

Проста та лаконічна конструкція оформлена відповідно до українських культових традицій, типових для малого православного храму.

22 червня 2022 року Троїцька церква в Переяславі перейшла до складу Православної церкви України.

Старовинна дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці знаходиться у північному передмісті Василькова, на в'їзді до міста з боку Києва.

Побудована в 1859 році. Невелика споруда з двома банями відрізняється вдалою композицією та пластичністю форм. Освячена на честь Різдва Божої Матері в другій половині ХХ століття.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Рокитному збудована в 1897-1901 роках у популярному на той час "цегляному" стилі.

Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Ковалівці було відкрито в 1997 році.

В будівництві брали участь архітектор Анатолій Антонюк та група художників під керівництвом Вугара Мамедова.

Храм збудований у вигляді корабля на березі озера в центрі села. Високопрофесійно зроблено розписи храму та ікон. Головні святині – ікони святого Миколая Чудотворця, преподобного Сергія Радонезького.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Перемозі (Ядлівці) збудована в 1892 році на пожертвування місцевих жителів.

Ймовірно, церква розташована на місці стародавньоого храму Різдва Пресвятої Богородиці, про який в XVII сторіччі згадував Павло Алеппський в "Подорожі антиохійського патріарха Макарія в росію": "Проїхали ще півмілі і прибули в невеликий базар з гарною фортецею, на ім'я Ядлока (Ядлівка). У ньому прекрасна церква в ім'я Різдва Богородиці..."

Храм був п'ятикутним з дзвіницею над притвором.

У 1934 році церкву було закрито, її приміщення використовувалося не за призначенням. У серпні 1944 року село Ядлівка було повністю спалено, церква виявилася єдиною спорудою, що вціліла.

В 1992 році храм Різдва Богородиці передано церковній громаді села. 21 січня 2019 року парафіяльна громада вирішила долучитись до Православної церкви України.

Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Згадка про Церкву Різдва Богородиці у селі Гоголів зустрічається в "Подорожі антиохійського патріарха Макарія в росію" Павла Алеппського (1656 рік), але вона до наших днів не збереглася.

Нинішня дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці була збудована в 1827 році на місці старої козацької церкви. Храм неодноразово перебудовувався: у 1861 році до архітектурного ансамблю додано дзвіницю, у 1880 році було проведено реконструкцію і церква з п'ятичастинної стала дев'ятичастною.

В часи радянської влади церква досить довго залишалася чинною, була закрита лише в 1960-ті роки. У 1988 році було відновлено богослужіння, а в 1995 році церкву було передано УПЦ московського патріархату.

З особливостей: на ґанку з боку дзвіниці на парафіян зверху дивиться Всевидяче око.

Велика кам'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Ківшовата побудована в 1886 році.

У радянські часи храм був закритий, приміщення використовувалося як склад.

Наразі церква Різдва Богородиці знову діє, проведено реставрацію. В інтер'єрі можна оглянути розкішний різьблений іконостас.

Дату заснування дерев'яного храму Різдва Христового на Подолі встановлено за переказами. В писемних джерелах він уперше згадується в 1520 році.

Кам'яна споруда церкви Різдва Христового зведена на Контрактовій площі в 1809-1814 роках за проєктом архітектора Андрія Меленського.

В 1861 році тут відбулося прощання киян із прахом Тараса Шевченка, який перевозили з Петербурга до Канева.

Подільський храм Різдва Христового був знищений більшовиками в середині XX століття та відновлений у 2003 році в первісному вигляді.

Церква Святителя Миколая на Татарці “Пам'яті жертв Чорнобиля”(також відома як Чорнобильська церква) побудована на початку ХХІ століття.

Церква є архітектурною домінантою Меморіального комплексу пам'яті жертв Чорнобиля, створеного за проєктом Миколи Жарикова. Форма фасадів церкви нагадує обриси першого саркофага над четвертим енергоблоком ЧАЕС, що робить її архітектуру унікальною. У плані має вигляд восьмикутної зірки, що робить її схожою одночасно на Вифлеємську зірк і на Зорю Полин. Щороку до роковин Чорнобильської трагедії тут відбуваються урочисті заходи.

До церкви прилягає регіональний ландшафтний парк “Смородинський”, створений в 2016 році (загальна площа 22 гектари).

Парафія святого Миколая “Пам'яті жертв Чорнобиля” на Татарці належить до Православної церкви України.

21 березня 2024 року під час масованого ракетного удару росіянами по Києву, в Свято-Миколаївський храм влучили уламки російської балістичної ракети - розпʼяття посічене, ікони побиті склом, вікна і двері вибиті, капличка поряд понищена, біля храму - вирва.

Борисоглібський храм у Вишгороді відбудовано в ХІХ столітті на місці давньоруського городища на горі Ольги.

Першу церкву започаткував тут князь Володимир. В 1030 році на місці згорілої церкви Ярослав Мудрий збудував храм-усипальницю на честь святих Бориса і Гліба, куди були перенесені мощі святих мучеників, а в 1115 році онуки Ярослава звели кам'яний собор.

Зруйнований татаро-монголами храм відроджено протоієреєм Михайлом Сікачинським за проєктом архітектора Костянтина Тона.

За радянських часів Борисоглібська церква у Вишгороді була перетворена на музей. Нині храм діючий. Поруч знаходяться вали городища.

17 червня 2023 року громада проголосувала за перехід храму святих Бориса і Гліба до Православної Церкви України. 5 вересня у храмі Української Православної Церкви на честь Бориса і Гліба вперше відбулася служба українською мовою.