Пам'ятки Київської області

Площа Богдана Хмельницького – головна у Переяславі. Тут розташована будівля адміністрації та центральний готель.

В Центральному міському парку, що примикає до площі, на честь 300-річчя возз'єднання України з росією (1954 рік) було встановлено пам'ятник українсько-російській дружбі. В 2022 році, під час широкомасштабного військового вторгення росії в Україну, за рішенням громади та органу місцевого самоврядування цей монумент було демонтовано.

Площа Хмельницького закрита для руху автотранспорту.

Каланча пожежного депо побудована в Таращі в вередині ХІХ століття за проєктом архітектора Андреяна Захарова.

Пожежна каланча в Таращі є пам'яткою архітектури місцевого значення. У задовільному стані, розташована поряд із пожежним депо. Вхід закрито.

Покровська церква у Кожанці розташована на піднесенні в центрі села.

Церква дерев'яна на кам'яному фундаменті, тризрубна трикупольна, пізніше розширена за рахунок прибудови невисоких прибудов та тамбуру. До апсиди з півдня примикає невелика прибудова. Зруби перекриті восьмигранними банями без барабанів, що робить силует будівлі дещо присадкуватим.

За легендою, кошти на будівництво Покровської церкви зібрали гайдамаки.

Незвичайність композиції будівлі ставить її до низки цікавих пам'яток дерев'яної архітектури Правобережної України.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Калинівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проектом "Дома II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Основна будівля досі використовується за прямим призначенням – у ній розташоване поштове відділення. Інші приміщення займає офіс дорожньо-експлуатаційної служби.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Любимівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проєктом "Будинки II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Будинки поштової станції у Любимівці досі використовуються за прямим призначенням – у них розміщується придорожній готельно-ресторанний комплекс із сауною.

Ревина гора над річкою Червона – історичне місце на околиці села Германівка, де орієнтовно в кінці X сторіччя було закладено давньоруське укріплене поселення Германич, відоме з 1096 року.

Вважається, що місто заснував київський князь Володимир Великий на Змієвих валах для захисту від кочівників. Стародавній Германич згорів дотла за часів монголо-татарської навали.

На згадку про заснування села на Ревиній горі встановлено хрест-оберіг, споруджено каплицю та альтанку.

З валів городища відкривається мальовничий краєвид на село Германівка, що лежить по той бік річки.

Витончена будівля в стилі модерн споруджена в Томашівці в 1903 році за проєктом архітектора Валеріана Куликівського для родини шляхтичів Хоєцьких, які володіли Томашівкою з 1810 року.

Будівля цегляна, дво- та частково одноповерхова, має складний план. Зовнішній вигляд урізноманітнюють численні фронтончики, лопатки, карнизи, збагачують відкрита веранда, прикрашена дерев'яними різьбленими палітурками, і така ж лоджія.

За радянських часів у будівлі розміщувалася середня школа. Наразі приміщення та територія садиби знаходяться у розпорядженні Ризоположенського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату, силами братії ведуться реставраційні та будівельні роботи.

На території зведені храми Страстей Христових, Воскресіння Христового, Успіння Пресвятої Богородиці, Усіх преподобних Печерських, Паїсія Великого, а також каплиці Святого Хоми, розсудливого розбійника Раха, Святої Матрони, Святого Уара, Святої Анастасії Узорішительниці. Ведеться будівництво дзвіниці з каплицею Святого Миколая. Планується зведення грандіозного собору Положення ризи Божої Матері у Влахерні.

Монахи організували міні-зоопарк, де утримуються поні, страуси, різноманітні птахи.

Відвідувачів просять мати скромний одяг (жінки у довгих спідницях та хустках, чоловіки у штанах) та утриматися від фотографування на території.

Мальовничі пороги на річці Рось в районі села Хохітва приваблюють любителів водного туризму.

Поруч знаходиться найбільший на Київщині гранітний кар'єр.

Будівля, в якій зараз розміщується Ставищенський краєзнавчий музей, є фрагментом садиби польських магнатів Браницьких, що зберігся, перебудований до невпізнанності.

Єдина оригінальна споруда – напівзруйнована вежа поряд із будинком.

Садиба у Ставищі закладена Браницькими на початку ХІХ століття серед парку, заснованого в 1785 році академіком Анджієвським (площа 12,2 гектарів). Наразі Ставищенський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва обласного значення.

З парку відкривається мальовничий краєвид на ставок, який дав назву селищу.

Садиба поміщиків Малиновських збудована ву Григорівці в XIX столітті поряд із цукровим заводом, відкритим у 1845 році попереднім господарем села Федором Мілевським.

Збереглися різьблені дорійські тригліфи на фризі під карнизом. Оригінальні інтер'єри втрачені після більшовицького перевороту 1917 року. Садиба дерев'яна, але обкладена цеглою, що може призвести до її руйнування.

Наразі частину садиби займає амбулаторія з поліклінікою, в іншій частині розміщені житлові квартири.

Руїни садиби Руликівських збереглися у парку Великої Мотовилівки поряд із сільрадою.

Польський поміщик, історик і етнограф, дослідник Правобережної України Едвард Руликівський володів Мотовилівкою на початку ХІХ століття. Він збудував двоповерховий цегляний палац на тому місці, де раніше стояв замок шляхтичів Аксаків.

Наразі від садибного будинку залишилися лише підвали та склеп католицького костелу, який складав із садибою єдиний комплекс. У склепі збереглися надгробки на колишніх могилах Едварда Руликівського та його брата Антонія.

Садиба радника правління та одного із творців Києво-Ковельської залізниці Штамма, збудована у 1900-х роках, розташована у парковій зоні на західній околиці Бучі.

Двоповерховий будинок у неороманському стилі прикрашений складним цегляним декором. Головний фасад садиби фланкований двома круглими вежами з декоративними бійницями та шатровим завершенням. Під бійницями йде справжній аркатурний фриз. Вікна другого поверху мають напівциркульні завершення та прикрашені наличниками.

Біля основного корпусу також збереглися будівлі служб та господарські споруди. Особняк оточений занедбаним парком, через який до фасаду садиби веде пейзажна алея.

Завдяки вишуканій та своєрідній архітектурі дача Штамма має значну історико-культурну цінність, але офіційно пам'яткою архітектури не є. До 2004 року тут розташовувався дитячий санаторій "Дружній". Після пожежі 2004 року він припинив роботу. В даний момент садиба знаходиться в занедбаному стані.

Сафарі-парк Медвино площею понад 3 тисячі гектарів, в якому створені всі умови максимально наближені до дикої природи, розташований поблизу села Страхолісся.

Сафарі-парк Медвино є найбільшою оленячою фермою в Україні, яка налічує близько 500 особин трьох видів оленів на 170 гектарах землі. Плямистий та благородний олені гармонійно мешкають з іншими тваринами на одній території.

Окрім того, тут мешкають лами, верблюди, ведмеді, бізони, страуси, козулі, кози, вівці, качки, кролики. Також комплекс включає дендропарк площею 100 гектарів та екоферму.

Сафарі-парк Медвино проводить групові та індивідуальні екскурсії до сафарі-парку, оленячої ферми та екоферми на авто відвідувачів, квадроциклах або багі. Екоферма пропонує дегустацію крафтових сирів з місцевої сироварні, які можна придбати з собою. Є кафе зі стравами поліської кухні та дичини. Оренда будиночків.

Відвідування парку Медвин можливе тільки за попереднім бронюванням.

Ріжківське цілюще джерело знаходиться на галявині в лісовому гаю на східній околиці села Ріжки.

За легендою, джерело відкрилося в кінці ХІХ століття. Святим його стали почитати після того, як одному з місцевих жителів джерело було явище Богородиці, що купається.

До більшовицького перевороту 1917 року джерело Успіння Пресвятої Богородиці було місцем масового паломництва, оскільки поширилася слава про цілющі властивості його води. Очевидці розповідали, що після молитви та вживання цієї води у людей відновився зір, "оживали" ноги тощо. За радянських часів джерело неодноразово намагалися знищити, але місцеві жителі щоразу його відновлювали.

Вода з джерела надзвичайно чиста і насичена сріблом, оскільки пробивається крізь рідкісні кременієво-срібні породи.

У свята та недільні дні біля Ріжківського джерело проводяться богослужіння.

Свято-Введенський монастир було засновано в Києві в 1878 році з ініціативи капітанської вдови Матрони Єгорової, яка в 1876 році передала у власність жіночої громади нерухомість цілого кварталу на Печерську.

В головній будівлі цієї громади, зовні схожій на цивільну, облаштували Введенську церкву. Матрона Єгорова стала її настоятелькою та прийняла постриг. Була похована тут же, у Введенській церкві.

В 1901 році громаду було перетворено на гуртожильний жіночий монастир та відкрито церковно-парафіяльну школу для дівчаток. За радянської влади Введенський монастир закрили, дзвіницю зруйнували, у приміщеннях розмістилася районна лікарня та склади. В 1996 році створено Введенський чоловічий монастир.

Головною святинею Введенського монастиря є чудотворна ікона Божої Матері "Призри на смиренність" - список з однойменної псковської ікони 1420 року (святкування 16-29 вересня).