Пам'ятки Київської області

Майдан Незалежності - центральна площа Києва, символ свободи. Тут розгорталися головні події боротьби за незалежність України 1990-1991 років, "Помаранчевої революції" 2004 року, а також "Революції гідності" (Євромайдану) 2013-2014 років.

Площа почала формуватися лише в ХІХ столітті (раніше був пустир), а вже в 1876 році, коли сюди переїхала міська дума, площу почали називати Думською. Після війни була відбудована наново, називалася площею Калініна, потім - Жовтневої Революції (центральним елементом був пам'ятник Леніну, знятий з постаменту в 1991 році). Одним із символів є електронне табло на вежі Будинку профспілок.

Панорама площі відкривається з пагорба, де розташована колишня будівля Інституту шляхетних дівчат (1843 рік), що згодом служила приміщенням НКВС, потім - палацом з'їздів.

В 2000-2001 роках площу капітально реконструйовано (зникла "рулетка" - знаменитий київський фонтан, який був традиційним місцем зустрічей). З'явилася серія нових пам'яток: Монумент Незалежності, "Лядські ворота", Пам'ятник засновникам Києва, Козак Мамай та інші. У підземній частині споруджено торговий комплекс "Глобус", який тепер сусідить із "трубою" - підземним переходом, де збираються "неформали" всіх мастей.

Обговорюються проєкти реконструкції Майдану та створення меморіалу пам'яті героїв "Небесної сотні", які загинули під час акцій протесту в січні-лютому 2014 році.

Маріїнський палац - один із найкрасивіших палаців України.

Імпозантна будівля в стилі бароко споруджена в 1750-1755 роках за проєктом архітектора Бартоломео Растреллі для імператриці Єлизавети Петрівни, яка особисто вибрала для нього місце. Під час найвищих візитів до Києва тут зупинялися члени царського родини, а тому числі Катерина II, яка відвідала Київ у 1787 році. В XVIII-XIX століттях палац служив резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії.

Наразі Маріїнський палац є церемоніальною резиденцією Президента України, де відбуваються прийоми на найвищому рівні. Збереглися багато оформлені інтер'єри в стилі класицизму з елементами бароко та ренесансу, старовинні меблі, люстри, картини відомих художників, настінний живопис.

Спочатку головний фасад був звернений до Міського (Царського) саду, закладеного в 1748 році за наказом імператриці Єлизавети. З протилежного боку палацу (нинішнього парадного) - розбитий Маріїнський парк, який має ім'я імператриці Марії Олександрівни. На території парку зведено скандальну багатоповерхівку, що стала найвищою (над рівнем моря) житловою будівлею у Києві.

Меморіал гетьмана Івана Мазепи створено в селі Мазепинці, де він народився в 1639 році.

Саме тут в 1994 році було відкрито перший в Україні та Європі пам'ятник Мазепі (скульптор – Євген Горбань.). Пам'ятник споруджено з ініціативи та коштом українського мецената Маріяна Коця, який проживає в США.

До складу меморіального комплексу увійшла також дерев'яна церква Святого Миколая Чудотворця (2007 рік) та Парк козацької слави (2009 рік). На території майбутнього парку висаджено саджанці дерев, відкрито маленький музей, споруджено хрест на честь українського козацтва.

Музей знаменитого академіка, видатного архітектора, засновника української Академії архітектури Володимира Заболотного розташований в будинку, який належав родині Заболотних. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

В експозиції – унікальні речі з колекції Володимира Заболотного: живописні полотна західноєвропейських художників, розкішні вази, бібліотека (понад 5 тисяч томів). Тут же представлені роботи самого архітектора – макет будівлі Верховної Ради, меблі за його проєктами, акварелі та пейзажі олією.

Переяславський колегіум було відкрито при Вознесенському монастирі в 1738 році. Його основною метою була підготовка православного духовенства для боротьби проти унії та католицтва на Правобережжі.

Навчальний заклад мав шість класів: два граматики, по одному – риторики, поетики, філософії та богослов'я. Термін навчання становив шість років. Тут навчалися діти духовенства, козацької старшини, міщан, селян.

З 1750 по 1751 рік у Переяславському колегіумі викладав поетику видатний український філософ-гуманіст, поет і просвітитель Григорій Сковорода. До 250-річчя від дня його народження у реконструйованому приміщенні створено меморіальний музей. Відтворено обстановку бібліотеки, навчального класу, кімнати вчителя. Атмосферу епохи передають старовинні меблі та предмети інтер'єру – шафи, крісла, секретер, астрономічний глобус, старовинні музичні інструменти. Представлена ​​копія Пересопницького Євангелія, яке зберігалося в колегіумі до 1862 року.

В образотворчому відділі можна побачити портрет Григорія Сковороди роботи невідомого художника XVIII сторіччя, скульптурний портрет філософа роботи Івана Кавалерідзе, рідкісні народні картини: "Цимбаліст", "Біля хати".

Меморіальний музей Григорія Сковороди входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Меморіальний музей-садиба Івана Козловського розташований у селі Мар'янівка під Васильковом, де видатний український тенор народився в 1900 році.

У сім років Іван вирушив звідси до Києва вчитися в церковній школі при Свято-Михайлівському монастирі. Співав у Софіївському соборі.

Всесвітню славу Козловському приніс його чудовий голос та поєднання у творчості народних мотивів із класикою.

Неодноразово співак бував на батьківщині. У невеликій хатці під солом'яним дахом зберігаються фотографії, особисті речі, кіноматеріали, грамплатівки з концертами Козловського.

На березі річки поряд з будинком розбито затишний парк, де ростуть мальви, яблуні, дуби, липи, туї та платани.

Меморіальний музей-садиба Марка Вовчка – філія Музею історії Богулавщини.

Видатна українська письменниця Марія Вілінська, яка увійшла до літератури під псевдонімом Марко Вовчок, прожила на Богуславщині майже 8 років (спочатку в Богуславі, а потім у будинку графів Браницьких у сусідній Хохитві). Вона приїхала сюди з чоловіком, якого призначили лісничим. За богуславськими мотивами написане оповідання "Хитрий Хаїмка".

В половині будинку, де вона жила, відкрито єдиний в Україні музей Марка Вовчка. В експозиції - оригінальні речі письменниці, вишивка, листи.

Особняк лісопромисловця Семена Могильовцева на печерських Липках в Києві прозваний "Шоколадним будинком" за колір та фактуру зовнішніх стін.

Автором проєкту називають академіка архітектури Володимира Ніколаєва. Унікальні інтер'єри виконані у різних художніх стилях (модерн, ренесанс, готика, бароко).

В радянський період будинок використовувався як житловий, потім як міський Палац одружень. До останнього часу перебувало в аварійному стані.

Нині "Шоколадний будинок" є філією Київської національної картинної галереї.

Пішохідний Парковий міст (Міст закоханих) над Алеєю Магдебурзького права в Києві з'єднує Хрещатий (Купецький) парк із Міським (Царським) парком.

Побудований у 1912 році за проєктом професора КПІ, відомого мостобудівника, "батька електрозварювання" Євгена Патона. У 1983 році проведено повну реконструкцію.

У народі Парковий міст прозвали Мостиком закоханих, оскільки це найпопулярніше у Києві місце для романтичних побачень, зізнань у коханні та пропозицій руки та серця. За традицією, закохані залишають на перилах любовні послання, пов'язують стрічки та вішають замочки на знак міцного кохання.

Також Парковий міст іноді називають "Чортовим мостом" або "Мостом самогубців" – нещасні часто обирали його для зведення рахунків із життям.

Пішохідний міст із парку "Наталка" на Оболонський острів у Києві також відомий як "Міст-хвиля" завдяки характерній формі опор, що нагадує п'ять хвиль. Згідно із задумом архітектора Андрія Миргородського, хвилі символізують динаміку та рух річки Дніпро – головної водної артерії столиці.

Міст-хвиля збудований у 2021-2024 роках коштом меценатів, серед яких Метрополія Великого Парижа та уряд Тайваню. Близько 300 тон металу для мосту було виготовлено на комбінаті "Азовсталь" напередодні повномасштабного вторгнення росії.

Довжина мосту становить 176 метрів, ширина – 3,5 метри. Він спроєктований з урахуванням доступності для пересування маломобільних людей і не заважає проходу маломірних суден до затоки Оболонь.

Разом із будівництвом мосту було проведено облаштування рекреаційної зони "Острів Оболонський". тут проклали пішохідні та велосипедні доріжки, встановили лави, облаштували дитячі майданчики, відкрили громадські вбиральні. На острові висадили нові дерева та кущі, серед яких декоративні яблуні, рожева акація та бузок.

На острові є облаштований пляж із роздягальнями, працюють точки продажу кави та морозива.

Перлина бароко - Андріївська церква - зустрічає відвідувачів Андріївського узвозу в Києві.

Церква закладена на місці Андріївського бастіону Старокиївської фортеці в 1744 році до приїзду Єлизавети I до Києва. За легендою, Святий Андрій Первозванний встановив на цьому місці хрест і передрік виникнення "вічного міста". Ймовірно, це єдина робота архітектора Франческо Бартоломео Растреллі, що збереглася в Україні. Багате внутрішнє оздоблення близьке до стилю рококо. З балюстради церкви відкривається мальовнича панорама Подолу.

В Андріївській церкві проводяться богослужіння ПЦУ - щоденні ранкові літургії, вечірні богослужіння, освячення води, хрещення, вінчання, інші обряди та духовні обряди. У ніч із суботи на неділю проводиться всенічна служба.

Музей "Андріївська церква" є сектором Національного заповідника "Софія Київська".

Історико-краєзнавчий музей "Батьківська хата" створено у 2016 році при Маслівському аграрному фаховому коледжі імені Прокопа Гаркавого.

Основна експозиція розповідає про етапи створення та розвитку навчального закладу з 1920 року. Тут представлені історичні документи, старі світлини, нагороди, елементи одягу, фрагменти зброї часів Другої світової війни.

Інші розділи присвячені природі Київщини, давній аграрній культурі українців, історії села Маслівка від доби Козаччини, технологіям хліборобства різних епох, життю та побуту кінця XIX – початку XX століття, особливостям традиційної української кухні. Експонуються старовинні вишиванки, вишиті рушники, хустки, художньо-декоративні вироби, побутові речі, знаряддя праці.

Музей історії Маслівського аграрного закладу "Батьківська хата" проводить екскурсії та мистецькі заходи.

Резиденція Митрополитів Київських і всієї України на території Софійського монастиря у Києві заснована у 1722–1730 роках, за часів архієпископа Варлаама Ванатовича.

Добудована його наступниками, митрополитами Рафаїлом Заборовським та Тимофієм Щербацьким.

Триповерховий палац у стилі українського бароко поруч із Софією Київською зведений за участі архітекторів Йогана-Ґоттфріда Шеделя та Семена Антонова. Наприкінці XIX століття з західного боку зроблено прибудову та облаштовано балкон зі сходами, якими з другого поверху можна було спуститися в митрополичий сад.

В інтер'єрах митрополичих покоїв зберігся автентичний живопис XVIII століття, а також автентичні груби, облицьовані кахлями київського керамічного заводу Андржейовського. Серед оригінальних предметів інтер'єру XVIII-XIX століть: підлоговий годинник, бюро-циліндр, камін з червоного мармуру. Представлені стародруки старослов’янською та іноземними мовами XVI-XVIII століть.

З колишніми мешканцями Будинку митрополита знайомить галерея портретів з колекції Київської православної богословської академії Православної церкви України.

"Золоті ворота" - одна з небагатьох пам'яток фортифікації Стародавнього Києва. Були головними, парадними воротами міста Ярослава.

Назва походить від золотої бані Благовіщенської церкви, яка вінчала споруду.

В 1832 році проведено археологічні розкопки. "Золоті ворота" реконструйовано до 1500-річчя Києва. Стародавні фундаменти можна оглянути у музеї всередині споруди.

Поруч у сквері - пам'ятник Ярославу Мудрому (1997 рік), чавунний фонтан (XIX століття). Звідси починається вулиця Ярославів Вал, прокладена вздовж одного із оборонних валів Стародавнього Києва.

Кирилівська церква в Києві - унікальна пам'ятка архітектури та монументального живопису.

Храм заснований київським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII століття, був родовою усипальницею Ольговичів.

У ХVII-ХVIII століттях набув рис українського бароко, фрески XII століття збереглися майже повністю.

Проводяться служби.