Пам'ятки Київської області

Перший стаціонарний цілорічний дельфінарій "Немо" розташовувався в Києві у районі ВДНГ. Був відкритий в 2009 році, закритий в 2017 році.

Київський дельфінарій "Немо" був складною інженерною спорудою, що повністю відповідає світовим стандартам роботи з морськими ссавцями. Щодня відбувалися вистави за участю дельфінів-афалін Шкіпера, Фліпера, Боцмана, Каспера, а також морських котиків Клепи, Боні та Норми. Трибуни дельфінарію вміщували 900 глядачів, які розміщувалися навколо 20-метрового басейну з морською водою. Окрім вистав, пропонувалися купання та дайвінг з дельфінами. Проводилися сеанси дельфінотерапії, що є ефективним методом безмедикаментозного оздоровлення та реабілітації дітей із функціональними обмеженнями.

Державний історико-меморіальний Лук’янівський заповідник у Києві створено 1994 року на базі комплексу пам’яток історії та культури Лук’янівського цивільного кладовища, заснованого в 1878 році.

На території понад 20 гектарів збереглися надгробки, виготовлені в кінці XIX – на початку ХХ століть у майстернях дореволюційного Києва. Авторами деяких надгробків є відомі скульптори і архітектори Іван Кавалерідзе, Василь Кричевський та інші. Збереглися родові усипальні багатьох видатних родин: Симиренків, Полуботків, Леонтовичів, Самойловичів, Грушевських, Огієвських та інших.

На Лук’янівському кладовищі поховано багатьох київських митців, науковців і громадських діячів. Також збереглися поховання жертв репресій 1918-1944 років. 2017 року на Лук’янівському кладовищі перепоховано останки українського письменника Олександра Олеся і його дружини Віри Кандиби.

Проводяться оглядові екскурсії по території, працює музейна кімната.

Державному музеї авіації імені Олега Антонова в Києві – найбільший технічний музей України, структурний підрозділ Національного авіаційного університету. Розташований неподалік аеропорту "Жуляни".

Музей створений до 100-річчя авіації. На території в 14 гектарів зібрано практично всі основні типи літаків і гелікоптерів, які були на озброєнні військово-повітряних сил СРСР, або літали в цивільній авіації. В історичній колекції представлено макети літаків, прототипи яких не збереглися: першого у світі літака братів Райт "Флаєр-1", легкого бомбардувальника "Анатра-Анасаль", винищувача ЯК. В колекції АНів - три найпопулярніші літаки: Ан-2, Ан-24, Ан-26.

В експозиції конструкторського бюро Мікояна та Гуревича – чотири покоління бойових літаків МіГ. Вражають уяву стратегічні надзвукові ракетоносці-бомбардувальники Ту-22М. Громадянська авіація також представлена ​​літаками Туполєва.

Загалом у музеї понад 70 літаків та гелікоптерів, а також ракети, озброєння, двигуни.

Можливий прокат експонатів (проведення заходів усередині літаків: зйомки, презентації тощо).

Державний музей іграшки у Києві – підрозділ Міністерства освіти і науки України. Колекція, понад 15 тисяч експонатів якої, збиралася близько 70 років.

Представлені іграшки різних років: ляльки-міліціонери 30-х років, перші трансформери 30-х років, целулоїдні фігурки 40-х років, ретроведмежата 50-х років, неваляшки 60-х років, заводні тварини 60-х років.

Окрім промислових зразків, можна побачити авторські та українські народні іграшки.

Тут же виставлено єдину в Україні колекцію настільно-друкованих ігор.

Джерело Святого Феодосія знаходиться біля підніжжя замкової гори Василькова, під собором Антонія та Феодосія.

Вважається, що перший колодязь на цьому місці викопав у ХІ сторіччі Феодосій Печерський, який був родом звідси.

Каплиця над джерелом споруджена в 1832 році. В радянський час вона була зруйнована, але відновлена в 2001 році.

Дзвінкова криниця в Нових Петрівцях -  старовинне джерело в Межигірському урочищі, єдиний об'єкт Києво-Межигірського Преображенського монастиря, що зберігся.

За легендою, ченці влаштували над джерелом цілу систему дзвіночків, які видавали мелодійний дзвін, звідки й пішла назва (за іншою версією, тут відливали церковні дзвони).

Заснування монастиря приписують князю Володимиру Великому, чи князю Андрію Боголюбському, хоча у документах Межигір'я вперше згадується в XV сторіччі як козацький монастир. Ним опікувалися гетьмани Петро Сагайдачний та Богдан Хмельницький. Коштом козаків утримувався військовий шпиталь та притулок для ветеранів. У 1843 році. тут побував Тарас Шевченко, описавши потім Межигір'я в поемі "Чернець" (зберігся дуб Шевченко - 4,4 метри в обхваті).

У 1935 році монастир був висаджений у повітря, на його місці створили закрите дачне селище партійної еліти (так звана "дача Щербицького", пізніше - резиденція Віктора Януковича "Межигір'я"). Зберегти вдалося лише джерело, що славиться смаком та цілющими властивостями насиченої залізом води. У 2005 році споруджено невелику каплицю, потім купальню, а в 2011 році освячено дерев'яну церкву Преображення Господнього Межигірського (служби проходять у вихідні та свята о 12:00).

Гімназія в центрі Димера була побудована в 1912-1913 роках, ставши найсучаснішою будівлею міста, оскільки вже тоді мала водяне опалення, що в ті часи було великою рідкістю.

В гімназії було запроваджено чотирикласне навчання за програмою семи класів. Учнів навчали читання, письма, церковного співу, природознавства та основ креслення. В роки Другої світової війни школа була закрита і служила притулком для льотчиків-винищувачів, а пізніше будівля використовувалася німцями як в'язниця.

В 1945 році навчання в школі було відновлено, а в 1963 році їй було надано статус восьмирічної, неповної середньої школи. Нині це Навчально-виховний комплекс "Димерська гімназія - загальноосвітня школа І ступеня".

Димерська міська бібліотека для дорослих розміщена в старовинному дерев'яному будинку, зведеному на початку ХХ століття.

Офіційно будівля бібліотеки не вважається пам'яткою архітектури, проте є однією з найяскравіших пам'яток міста Димер.

Дівич-гора (Девіч-гора, Дівоча гора) – високий пагорб над Дніпром у центрі села Трипілля. Назва, мабуть, пов'язана з давнім слов'янським культом жіночого божества - богині-праматері, богині Діви.

На вершині Дівич-гори виявлено городище та могильник зарубинецької культури (II сторіччя до нашої ери), а також давньослов'янське капище (VI сторіччя). Є припущення, що тут було святилище язичницької богині-діви. Жертовник складався з дев'яти напівсферичних заглиблень, у яких варилася ритуальна їжа.

З вершини Дівич-гори відкривається чудова панорама Трипілля, Дніпра та навколишніх пагорбів.

Сімейна козина ферма з сироварнею "Доообра ферма" заснована у 2011 році родиною колишнього художника-рекламіста Тараса Ложенка. Розташована в селі Івки на околиці Богуслава. Тут проводять екскурсії та дегустації.

На фермі утримують близько 400 кіз, з них 230 дійних. Сир варять три рази на тиждень. За один день виробляють близько 100 кілограмів сирів.  Ферма обладнана сучасною технологічною лінією.

Сьогодні "Доообра ферма" виробляє 12 різних видів сирів. Зокрема, 4 види козиних: м'який крем-сир, напівтвердий "Янгол", витриманий "Бікоз" та "Шедевр" з білою пліснявою. З коров'ячого молока виробляються сири "Ранковий", "Легенда", "Сім смаків", "Старець", "Косичка", "Сулугуні" та інші. Також ферма пропонує бринзу, солодкі і солоні сирки, масло, вершки, кефір, м'ясні продукти та мед.

На фермі працює Музей сиру, де експонуються речі, пов'язані з виробництвом сирів, зібрані власниками ферми під час подорожей Європою. Зокрема, представлені зразки рідкісних європейських сирів, рекламні листівки українських сирів 1961 року французькою мовою, записи унікальних рецептів сиру, гравюра найстарішого сирного базару в Голландії, колекція сирних ножів.

Екскурсійна програма включає огляд козиної ферми та чайної плантації, детальну розповідь про сироварню, відвідування Музей сиру та сирну дегустацію.

Як філія сімейної сироварні "Доообра ферма", також працює Музей сиру в Києві.

Двоповерховий артилерійсько-кулеметний капонір №152 у Круглику - один із трьох артилерійських ДОТів Київського укріпрайону.

Обладнаний на земляному валу Кругликівського городища. Двома своїми 76-міліметровими гарматами зразка 1900 року прострілював долину річки Сіверки (Віти) та дорогу від хутора Круглик до Віти-Поштової. Вогнем кулемета з амбразури зі зворотного боку контролював міст на дорозі Іванковичі – Хотів.

ДОТ 152 було взято 4 серпня 1941 року.

Всередині зберігся один із артилерійських лафетів конструкції Роберта Дурляхера зразка 1912 року.

ДОТ 180 у Віті-Поштовій батальйонного району №6 південного сектору Київського укріпрайону (КіУР) входив до першої лінії оборони міста Києва.

Споруда з товстого армованого бетону є одноповерховим кулеметним ДОТом фронтального вогню на 4 амбразури (тип Б).

В серпні 1941 року гарнізон ДОТу 180 протягом 6 годин відбивав атаки наступаючих військ Вермахту при переправі через міст у селі Віта-Поштова. 6 із 15 захисників столиці України загинули в бою, доля тих, хто вижив, невідома.

Укріплення розчищено та відреставровано силами ентузіастів із Київського історико-патріотичного клубу "Пошук" за участі Міжнародної асоціації дослідників фортифікацій "Цитадель".

У 2011 році в ньому відкрито експозицію музею "Оборона Києва - Пояс Слави". Представлені елементи обладнання та озброєння ДОТу, в тому числі кулемет "Максим", а також інші знахідки пошукових систем: снаряди, міни, гранати, каски різних типів, частини гвинтівок та кулеметів тощо.

Довготривала вогнева точка №186 (ДОТ 186) у Чабанах побудована в 1930 році і є однією з 250-ти фортифікаційних споруд Київського укріпрайону (КіУР), що охоплює Київ з південного заходу півкільцем довжиною 85 кілометрів.

Товщина стін 1,5 метри розрахована на пряме влучення снаряда калібром 203 міліметри. ДОТ одноповерховий, має 4 амбразури та додаткову амбразуру прострілу тилу. На озброєнні було 4 станкові кулемети "Максим" та один ручний ДП. Боєкомплект – 90 тисяч патронів калібру 7,62. Тип маскування - господарська споруда.

В 1941 році ДОТ 186 входив до складу опорного пункату "Крим". Гарнізон – 10-15 осіб (прізвища бійців невідомі).

В даний час силами Міжнародної асоціації дослідників фортифікації "Цитадель" на базі ДОТ 186 створено музей. Відновлено частину обладнання, зокрема один із казематних кулеметів.

"ДОТом капітана Кіпаренка" називають ДОТ 204 батальйонного району №6 південного сектору Київського укріпрайону (КіУР) – артилерійський командно-спостережний пункт (АСП) кругового сектора спостереження.

Підземна залізобетонна споруда типу "Б", одноповерхова, з двома бронековпаками ГАУ та амбразурою оборони входу. В серпні 1941 році ДОТ 204 служив командним пунктом 28-го окремого кулеметного батальйону капітана Івана Кіпаренка опорного пункту "Крим" КіУР.

В 2010 році ДОТ 204 було розчищено та підготовлено до розміщення експозиції як першу чергу музейного комплексу "Оборона Києва - Пояс Слави" силами ентузіастів ВО "Патріот" та МАІФ "Цитадель". Однак пізніше об'єкт був розорений вандалами. Нині доступ вільний.

"ДОТ Вєтрова" - неофіційна назва легендарного ДОТу 205 батальйонного району №6 південного сектору Київського укріпрайону (КіУР).

Ця побудована за індивідуальним проєктом шестиамбразурна кулеметна мінна група вважається найпотужнішою і найнеприступнішою спорудою всього укріпрайону. 5 казематів з'єднувалися між собою підземними ходами протяжністю 375 метрів.

У серпні 1941 року гарнізон ДОТу 205 зі складу 28-го окремого кулеметного батальйону під командуванням лейтенента Георгія Вєтрова, всупереч наказу, відмовився залишити бойові позиції і 10 днів героїчно бився з німцями в повному оточенні, самостійно видобуваючи боєприпаси та продовольство під час очних вилазок. Пізніше був деблокований радянськими військами і гарнізон все ж таки відступив.

ДОТ 205 розчищено силами Київського клубу "Пошук", планується включення до музейного комплексу "Оборона Києва - Пояс Слави".