Пам'ятки Київської області

Пам'ятник великому українському філософу та просвітителю Григорію Сковороді встановлено на Контрактовій площі у Києві перед будівлею Києво-Могилянської академії, де він навчався з 1738 по 1750 рік, співав у хорі, а потім і викладав.

Сковорода зображений ніби повертається до своєї альма-матер. За задумом автора скульптури, Івана Кавалерідзе, він мав бути босим, з Біблією під пахвою та хрестиком на шиї, але на вимогу партійного керівництва філософа взули в постоли, а християнську символіку прибрали.

Пам'ятник Сковроді став талісманом студентів Києво-Могилянської академії. За традицією, щороку на день академії 14 жовтня пам'ятник миють, а 28 червня у день вручення дипломів на голову Сковороді одягають бонет – чорну шапочку випускників. Також це традиційне місце для зустрічей неформальної молоді.

Пам'ятник загиблим байкерам відкрито біля КП на в'їзді до Білої Церкви з боку Києва в 2007 році.

Бронзова скульптура мотоцикліста, що летить (скульптор Антон Маслик), розташована на 7-метровій висоті на бетонній опорі заввишки 11 метрів. Вертикальна опора та розкинуті руки мотоцикліста утворюють хрест. Ще один маленький хрестик знаходиться на вершині пам'ятника.

Кошти на створення пам'ятника зібрав благодійний фонд "Пам'ять загиблим байкерам".

Пам'ятник легендарним засновникам Києва споруджено у парку на набережній Дніпра навесні 1982 року в рамках підготовки до 1500-річчя міста.

За стародавньою легендою, Київ був заснований трьома братами - Києм, Щеком та Хоривом - та їхньою сестрою Либіддю. Пропливаючи Дніпром, вони були захоплені красою дніпровських пагорбів, вирішили тут оселитися і назвали місто ім'ям старшого брата. Ймовірно, це були князі племінного об'єднання полян, які є засновниками трьох поселень, які пізніше склали місто Київ. Їхні імена збереглися у міській топоніміці.

Скульптурна композиція представлена у вигляді човна, на якому встановлені фігури засновників. Скульптура виконана з кутої міді. Біля підніжжя гранітного постаменту розташований басейн.

Пам'ятник княгині Ользі, Апостолу Андрію, Кирилу та Мефодію встановлений на Михайлівській площі у Києві, навпроти Михайлівського Золотоверхого собору.

Спочатку монумент було відкрито в 1911 році. Бетонні скульптури княгині та двох просвітителів виліпив скульптор Іван Кавалерідзе, а апостола - Петро Сніикін. За радянських часів пам'ятник був знищений – скульптури розбили та закопали.

У 1996 році після розкопок на площі вдалося знайти частини розбитої постаті княгині Ольги. Пам'ятник було відновлено за фотографіями скульпторами Віталієм Сівком, Миколою Біликом та Віталієм Шишовим. Цього разу фігури висікли з білого мармуру та встановили їх на постаменті з рожевого граніту.

Монументальний ансамбль княгині Ользі було урочисто відкрито 25 травня 1996 року у День Києва. А знайдені шматки старого монумента скріпили та поставили у парку скульптур Івана Кавалерідзе на Андріївському узвозі.

Пам'ятник Марусі Богуславці, героїні українського фольклору, встановлено в 1981 році на скелястому березі річки Рось у центральній частині Богуслава.

Маруся увійшла в народну пам'ять як символ вірності Батьківщині та своєму народові в народних думах та піснях. За легендою, дочка священика Покровської церкви Маруся під час татарського набігу потрапила в полон до татар і була продана до гарему турецького паші. Як кохана дружина паші, Маруся зуміла організувати втечу з турецької в'язниці семистам невільникам - українським козакам.

Пам'ятник Марусі Богуславці встановлено на місці, де, за переказами, стояла Покровська церква.

Пам'ятник видатному акторові театру та кіно Миколі Яковченку встановлений у 2000 році до 100-ї річниці від дня його народження перед театром імені Івана Франка, у якому він працював тривалий час.

Талановитий комік Яковченко, який знявся у понад 60 кінокартинах, удостоєний звання заслуженого та народного артиста УРСР. Всесоюзну славу принесли йому ролі Прокопа Свиридовича Сірка ("За двома зайцями"), товариша Лопати ("Королева бензоколонки"), Кіндрата Перепелиці ("Максим Перепелиця"), Пацюка ("Вечори на хуторі поблизу Диканьки").

Бронзовий пам'ятник роботи Володимира Чепелика зображує літнього артиста, що сидить на лавочці з газетою в руках, одягненого в кумедну кепку, краватку-метелик та сандалі на босу ногу. Поруч розташувався його улюблений пес і найкращий друг - такса Фан-Фан, з яким Яковченко проводив увесь вільний від репетицій та вистав час. Про популярність пам'ятника свідчать наполіровані коліна артиста та спина такси.

Копію скульптури встановлено на батьківщині актора в Прилуках - перед Міським будинком культури, де він розпочинав кар'єру.

Кінний пам'ятник гетьманові Петру Сагайдачному встановлено у сквері на перехресті вулиці Сагайдачного та Контрактової площі, неподалік Києво-Могилянської академії.

Герой козацької доби, талановитий полководець, поборник православ'я, гетьман Війська Запорозького Петро Сагайдачний також прославився на ниві просвітництва та меценатства. За активної участі Сагайдачного в Україні в 1620 році було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 року. Зокрема, він підтримував коштами Київську братню школу - майбутню Києво-Могилянську академію, а після смерті у 1622 році був похований на території академії – у Києво-Братському Богоявленському монастирі.

Пам'ятник Петрові Сагайдачному створили архітектори Микола Жаріков, Руслан Кухаренко та скульптор Валерій Швецов. Кошти на спорудження пам'ятника зібрали мешканці міста Києва, а також мешканці села Кульчинці на Львівщині, звідки родом Сагайдачний.

Пам'ятник гетьманові Пилипу Орлику встановлено на Печерську у Києві до 15-ї річниці Конституції України.

Пилип Орлик є автором документа "Пакти та конституція прав та вільностей війська запорозького" від 1710 року, який вважають першою українською Конституцією козацьких часів.

Скульптура зображує гетьмана під час підпису документа. Просторова композиція з елементів зброї, мистецтва та державності розміщується з двох сторін алеї, що дозволяє проходити крізь неї та знайомитися з кожним елементом окремо.

Монумент створив авторський колектив скульптора, народного художника України, дійсного члена академії мистецтв України Анатолія Куща та заслуженого архітектора України, члена академії архітектури Олега Стулакова.

Пам'ятник видатному українському поетові та громадському діячеві Тарасові Шевченку в Києві було встановлено в 1939 році. – через 75 років після його смерті.

Питання про увічнення пам'яті Шевченка в Києві неодноразово порушувалося з 1904 року, але через бюрократичну тяганину проєкт до радянсько-української війни так і не було реалізовано. Лише до 125-річчя від дня народження поета було ухвалено рішення встановити пам'ятник навпроти Червоного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка, на місці пам'ятника імператору Миколі І.

Монумент створили скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон. Висота бронзової фігури – 6,45 метрів. Вона встановлена на постаменті з червоного граніту з написом: "Т. Г. Шевченко. 1814-1861" та словами із "Заповіту".

Пам'ятник розташований у парку імені Тараса Шевченка, який вважається найзатишним та найупорядкованішим у Києві. В парку можна побачити фонтан у формі Чорного моря. Це улюблене місце київських шахістів-аматорів. Тут знаходиться найстаріший у місті громадський туалет, збудований ще до радянсько-української війни.

Пам'ятник поетові Тарасові Шевченку у Василькові встановлено в 1993 році на одній із центральних площ міста.

Монумент вирізняється "людяністю" - український геній зображений не суворим старим з осудливим поглядом, як завжди, а молодим і натхненним поетом, який присів відпочити з книжкою в руках.

Пам'ятник Хрещенню Русі (Колона Магдебурзького права) на набережній Дніпра - перший у Києві монумент.

Встановлений в 1802 році над джерелом, що існувало колись у Хрещатом яру біля підніжжя Володимирської гірки, де, за переказами, князь Володимир хрестив своїх дітей. Оскільки приводом для будівництва послужило підтвердження царем Олександром I Магдебурзького права Києво-Подолу, пам'ятник також називають "Колонною Магдебурзького права".

За задумом архітектора Андрія Меленського, спочатку пам'ятник являв собою двоярусну каплицю із золотим куполом. В арочному постаменті знаходився восьмигранний басейн із фонтаном. За радянських часів купол знесли, залишивши лише арочні проходи, але до тисячоліття Хрещення Русі, яке відзначали 1988 році, колону з куполом та хрестом відновили.

Пам'ятник з'єднаний з верхньою частиною Володимирського спуску крутими сходами.

Пам'ятник Ярославу Мудрому у Білій Церкві встановлено в 1983 році на оглядовому майданчику Замкової гори, де у XI-XIII сторіччях розташовувався дитинець давньоруського міста Юр'єв, заснованого Ярославом в 1032 році.

Між пам'ятником та будівлею краєзнавчого музею знаходяться законсервовані залишки фундаменту пізнішої Георгіївської церкви, яка дала нинішню назву місту.

В 2011 році з ініціативи Благодійного фонду Костянтина Єфименка на території Замкової гори розпочалося будівництво нового храму Святого Георгія, стилізованого під давньоруську архітектуру, у зв'язку з чим пам'ятник було пересунуто трохи убік.

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я" офіційно створено 2023 року на базі урядової резиденції "Межигір'я" – колишнього заміський житлового комплексу в Нових Петрівцях під Києвом, який здобув скандальну славу під час перебування при владі експрезидента Віктора Януковича і став найвідомішим символом корупції в Україні.

Резиденція заснована в 1935 році на місці древнього Межигірського Спасо-Преображенського монастиря, заснованого у XII столітті. За радянських часів усі монастирські споруди були знесені, на їхньому місці розміщений комплекс відпочинку із заміським будинком першого секретаря ЦК КПУ, відомий у народі як "Дача Щербицького".

У 2002 році "Межигір'я" стало резиденцією Віктора Януковича, який тоді був прем'єр-міністром України. Ставши президентом, Янукович через підставні структури приватизував резиденцію площею 137 гектарів і розгорнув тут масштабне будівництво. До складу комплексу входять: клубний будинок "Хонка" (головний палац), старий будинок Януковича, гостьовий будиночок ("Будинок Путіна"), дебаркадер "Галеон", спорткомплекс, спа-центр, гольф-клуб, яхт-клуб, гараж з колекцією автомобілів, зоопарк, кінологічний центр, величезний парк зі штучними озерами та інше.

Після повалення режиму Януковича і втечі експрезидента в Росію у 2014 році доступ до резиденції "Межигір'я" був відкритий для всіх бажаючих. Протягом майже десяти років об'єкт перебував у невизначеному статусі. Ним опікувалися волонтери громадської організації "НПУ Межигір'я", за відвідування та екскурсії ними була встановлена плата. У 2023 році Верховна Рада ухвалила закон про створення парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я".

По території парку проводяться піші екскурсії з відвідуванням "Хонки" та оздоровчого комплексу, оглядові екскурсії на електрокарах. Можлива оренда велосипедів. За додаткову плату можна відвідати кінологічний центр, де утримують понад 70 собак, та музей ретроавтомобілів, де представлено близько 40 одиниць техніки (легкові автомобілі, вантажівки, військова техніка, мотоцикли). Кінний клуб La petite Ecurie проводить заняття з верхової їзди та прогулянки на каретах. На території працюють шашличні та кав'ярні.

Парк "Почайна" в Києві розташований на берегах легендарної річки Почайна (права притока Дніпра), яка в даний час є системою озер Опечень, з'єднаних між собою колекторами

Витоком є озеро Редькіне (Міністерське). Місце впадання в Дніпро - затока Волковата трохи на південь від Північного мосту.

У давнину гирло Почайни розташовувалося в районі нинішньої Поштової площі, тут знаходилася київська гавань. За переказами, саме в Почайні київський князь Володимир Святославич у 988 році хрестив киян.

В 2016 році активісти спільноти "Почайна" ініціювали проєкт відродження історичної річки. Було розчищено і упорядковано невелику ділянку русла неподалік станції метро "Почайна". В 2017 році Київрада ухвалила рішення про створення парку "Почайна" площею 10 гектарів.

Урочище Феофанія - мальовнича місцевість на південній околиці Києва, де розташований парк "Феофанія" та Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир.

Вперше згадується у 1471 році як урочище Лазарівщина, що належить київському розпоряднику Ходику. У 1803 році тут оселився єпископ Чигиринський Феофан, і хутір був названий Феофанією. Тоді ж було збудовано перший дерев'яний храм на честь Чуда Михайла Архангела та архієрейський будинок. У 1861 році в Феофанії було засновано скит, а в 1912 році тут збудували величний Пантелеймонівський собор.

Обитель була закрита радянською владою у 1930-х роках, тут розмістилися лікувальні заклади різних відомств, головна обсерваторія та польова експериментальна лабораторія Інституту ботаніки НАН України. Тільки в 1990 році понівечена будівля собору була повернута православній церкві. Через три роки Феофанія стала скитом Покровського жіночого монастиря, а в 2002 році обитель стала самостійною.

Територія урочища має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва, підпорядкованого Державному заповідному господарству “Феофанія” НАН України. З 2003 року ведеться реконструкція зони відпочинку біля ставків з облаштуванням водопостачання, дренажу, альтанок, фонтанів, прокладанням доріжок, облицюванням берегів тощо. Реконструкцію ще не закінчено, але вже зараз парк Феофанія користується популярністю серед містян.