Пам'ятки Київської області

Одна з найцікавіших споруд Київського укріпленого району (КиУР) – багатоярусний ДОТ 402, розташований на крутому березі річки Ірпінь.

ДОТ №402 побудований за індивідуальним проєктом і має три яруси: наземний (класичний з двома кулеметними казематами та входом), перший підземний та основний, нижній підземний ярус з розгалуженою системою підземних комунікацій довжиною 500 метрів.

12 липня 1941 року під час німецького наступу на Київ, після невдалої спроби одразу просунутися у напрямку Житомира, генерал фон Клейст, який командував групою армій "Південь", спробував прорватися на південь від Білогородки. Його частини зустрів 402-й ДОТ КиУР. Зазнавши значних втрат, німці відступили. Наступ агресорів був затриманий до відходу основних сил Червоної армії з Києва.

У ДОТі №402 відбувалися зйомки епізодів фільму "Штольня".

ДОТ 578 батальйонного району №21 Київського укріпрайону (КіУР) розташований на узліссі та височіє над заплавою річки Ірпінь.

Споруда є двогарматним артилерійським напівкапаниром, призначеним для ведення флангового артилерійського вогню.

ДОТ підірвано, проте деякі приміщення збереглися. Зокрема, один із гарматних казематів.

ДОТ 582 батальйонного району №21 Київського укріпрайону (КіУР) розташований у лісі на північ від села Лютіж, неподалік берега Дніпра.

Споруда є типовим залізобетонним одноповерховим триамбразурним ДОТом типу "М2", розрахованим на 3 станкових кулемета.

ДОТ 582 також відомий як "ДОТ лейтенанта Новаковського". У серпні 1941 року гарнізон ДОТу під командуванням лейтенанта Івана Новаковського прийняв бій з німецькими частинами, що наступали на Київ, і оборонявся доти, доки німцям не вдалося його підірвати. 14 бійців потрапили до полону. Лейтенант Новаківський - єдиний із комендантів гарнізонів КіУРу, який залишився живим.

Дуб Грюневальда – одне із найстаріших дерев України (900 років).

Названий на честь середньовічного німецького художника Матіаса Грюневальда, який малював дуби. Дерево виглядає казково та незвично, як і картини цього автора.

Висота дуба – 20 метрів, обхват стовбура – 7 метрів.

Знаходиться він на території санаторію "Жовтень" (Столичне шосе).

На Всеукраїнському конкурсі "Національне дерево України", проведеному в 2010 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Дуб Грюневальда було визнано одним із найестетичніших дерев України.

Етнографічний комплекс "Українське село" знаходиться на узліссі поряд із селом Бузова на Київщині.

Являє собою "живий скансен", де автентичні будівлі поєднані з інтерактивними атракціями. В експозиції просто неба представлені традиційні житлові та господарські будівлі з різних історико-етнографічних зон України.

Відвідувачів зустрічає діючий храм Святого Дмитра Солунського, з якого розпочалося створення комплексу. Під час екскурсії можна оглянути автентичні інтер'єри шести старовинних хат, перевезених з різних регіонів України: Гуцульщини, Півдня, Поділля, Полісся, Середньої Наддніпрянщини та Слобожанщини. А також відвідати гончарну майстерню, кузню та винокурню, пекарню тощо.

Особливу увагу дітей привертає міні-зоопарк із свійськими тваринами: вівцями, поросятами, кроликами. Усіх тварин можна погодувати, купивши корм у сувенірній крамниці. Там можна придбати різні вироби з натуральних матеріалів.

Для відпочинку, а також проведення свят та корпоративних заходів є альтанки з мангалами на ставку, трапезна на 130 осіб, конференц-зал, готель. За попередніми заявками, проводяться етно-тренінги.

Великий ланшафтний парк "Єва Парк" відкрився в 2023 році в селі Віта-Поштова, за 10 кілометрів від Києва. Це садовий центр однойменної компанії ландшафтного дизайну, що водночас слугує зоною відпочинку, фотолокацією та місцем для проведення тематичних заходів.

Загальна територія парку складає понад 25 гектарів. Тут є мініатюрні будиночки в англійському стилі, витончені містки, затишна невеличка кав'ярня, артоб'єкти, кам'яні водоспади, а також живий куточок з павичами, рослини із різних куточків світу, водойми, фотозони та різноманітні локації для розваг. В Єва Парку можна не лише прогулятися, а й половити рибу, замовити фотосесію чи орендувати зону для особливих подій.

Також в Ева Парку проводить різноманітні івенти – майстер-класи з живопису, тематичні бранчі, екскурсії, чайні церемонії.

Жуківцівський історико-краєзнавчий музей носить ім'я свого засновника – педагога і краєзнавця Петра Топчія. Саме за його ініціативою у 1984 році у Жуківцях була зведена оригінальна двоповерхова будівля музею.

Сьогодні експозиція в чотирьох залах налічує понад 8000 експонатів, що охоплюють всю історичну спадщину села. Зокрема, представлені матеріали трипільської та черняхівської культур, а також велика етнографічна колекція.

Біля будівлі музею у 1990 році встановлено Шевченківський верстовий стовп на згадку про перебування Тараса Шевченка у Жуківцях проїздом з Богуслава до Трипілля у 1845 році. На подвір'ї встановлено трактор Т-74 на честь вшанування праці хліборобів.

Жуківцівський історико-краєзнавчий музей імені Петра Топчія є філією Обухівського краєзнавчого музею.

Залізнична станція в Бучі була відкрита в 1901 році. З тих часів збереглася будівля вокзалу, який зараз є головною архітектурною пам'яткою міста.

Будівлю, побудовану в стилі еклектики з елементами романіки та готики, прикрашають вежі та арочні вікна, що робить його схожим на невеликий замок.

До сторіччя міста вокзал реставрували, а на його фасаді з цієї нагоди з'явилася пам'ятна табличка. На станції досі збереглася паровозна гідравлічна колонка, що діє, яка також є місцевим раритетом.

Замкова гора у Лісниках - один із пагорбів над селом, на якому в XVI сторіччі знаходився середньовічний замок.

Споруджений князем Юхимом Корецьким, який у 1596 році придбав Лісники в Адама Богохвала. З діяльністю князя та його дружини Ганни пов'язаний розквіт села. Подальша доля замку невідома, але ще в ХІХ столітті на горі було видно руїни.

До останнього часу на Замковій горі була пустка. Наразі плато активно забудовується приватними котеджами. На в'їзді встановлено пам'ятний знак у вигляді хреста.

Замкова гора (Хоривиця) – історична місцевість Києва, пов'язана з легендою про засновників міста. Із горою Щекавиця, Старокиївською горою та річкою Либідь, Хоривиця є одним із основних символів Києва.

За переказами, коли перший київський князь Кий започаткував Київ Град на Старокиївській горі, його брат Хорив збудував своє місто на сусідній горі Хоривиці. Традиційно Хоривицю ототожнюють із горою, яка зараз відома як Замкова (Киселівка), хоча за іншою версією Хоривицею слід називати нинішню гору Юрковицю.

В кінці XIV сторіччя, коли центром Києва став Поділ, на Замковій горі було споруджено дерев'яний замок литовського воєводи. В 1482 році його спалили татари, але незабаром він був відновлений, і в кінці XVI сторіччя став резиденцією польського воєводи. Киселівкою гору почали називати в середині XVII століття за іменем Київського воєводи Адама Киселя. У замку налічувалося 15 веж, площа його становила 16 тисяч квдратних метрів. В 1651 році українські козаки спалили замок, і з того часу він не відновлювався.

У ХІХ столітті Замкова гора відійшла до Флорівського монастиря, на ній з'явився цвинтар. Зараз це місце популярне у представників неформальних молодіжних течій та послідовників язичницьких культів. Планується реконструкція замку та створення музейного комплексу.

Романтичну назву "Замок Річарда Левове серце" носить неоготична будівля під горою Уздихальницею на Андріївському узвозі, побудована на замовлення купця Дмитра Орлова як прибутковий будинок.

За легендою, незадоволені оплатою будівельники спеціально спланували вентиляцію таким чином, щоб вітер завивав у трубах, через що поширилися чутки про привиди в будинку.

За радянських часів тут мешкали представники богеми. В 1992 році будинок було викуплено американським інвестором під готель, проте через проблеми з місцевою владою реконструкцію призупинено.

Руїни затопленої церкви Святого Іллі - єдина збережена споруда затопленого села Циблі, яке перенесли на високий берег Дніпра у зв'язку зі спорудженням Канівського водосховища.

Храм збудований у 1912 році на місці дерев'яної церкви XVIII сторіччя. Архітектура Іллінської церкви з п'ятьма куполами-цибулинами мала риси псковсько-новгородського зодчества з елементами класицизму. До храму було прибудовано дзвіницю з шатроподібним верхом.

Нині церква у напівзруйнованому стані стоїть на мілині. Дістатися до неї можна вбрід або човном.

Архангело-Михайлівський Звіринецький печерний монастир - давньоруська підземна обитель, заснована в Києві в X-XI сторіччях на території Звіринця – заміських мисливських угідь Київського князя Всеволода.

Монастир був зруйнований половцями в 1096-1097 роках. Печери відкриті в 1888 році українським художником Дмитром Зайченком.

Внутрішній устрій комплексу подібний до печер Києво-Печерської лаври. Неподалік входу в печери виявлено невелику келію, ліворуч від неї - прямий підземний коридор із 40 нішами-усипальницями. Також виявлено печерну церкву. У печерах знайдені кипарисові дошки від гробниць, шиферні плити та плінфа, залишки повстяного та шкіряного взуття, кераміки та інше. На стінах збереглися давньоруські малюнки та написи, в тому числі знаменитий Звіринецький хрест, який став у Києві найпопулярнішим православним символом московського патріархату.

В кінці ХІХ століття монастир був частково відновлений як скит Іонинського монастиря з церквою Різдва Богородиці. Нині це самостійний Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир.

Пам'ятка садово-паркового мистецтва Згурівський дендропарк створений у ХІХ столітті київським віце-губернатором Аркадієм Кочубеєм для своєї дружини Софії Вяземської.

В садибі був палац на 40 кімнат із дзеркальною залою та бібліотекою. Від палацу до ставка вела мальовнича алея. У парку зростало 382 видів дерев та чагарників. Зокрема, зі Східної та Південної Азії було завезено кедр, модрину, дуб, маньчжурський горіх.

Наразі залишилося 150 видів дерев, у тому числі модрина, туя, суга, каучукове дерево. Зберігся 400-річний дуб-велетень і вікова чорна сосна у вигляді ліри, а також сосна-тризуб. З садибних споруд збереглася лише будівля псарен.

Двоповерховий будинок, у якому розташовувалася земська управа Переяслава, виділяється рисами пізнього класицизму. Зараз у ньому розташована школа № 2.

Навпроти знаходиться елегантний, майстерно декорований будинок колишньої жіночої гімназії (тепер також корпус школи № 2), який композиційно пов'язаний із будинком земської управи в єдине архітектурне ціле.