Пам'ятки Київської області

Галерея протестного мистецтва є частиною Національного меморіального комплексу Героїв Небесної сотні – Музею Революції гідності. Розміщена на Печерську у Києві, на другому поверсі садиби Уварової початку XX століття, де також розташовується Інститут національної пам'яті.

Тут проходять виставки, які осмислюють і відображають теми протестів, Майдану та боротьби за незалежність і демократичні цінності як в Україні, так і у світі. Зокрема, представлено реконструкцію "Мистецького Барбакану" – майданівської локації, створеної митцями як місце зустрічей, перепочинку, обігріву та цілодобового чергування на території протесту.

Геологічний музей Фахового коледжу геологорозвідувальних технологій відкрився 1986 року за ініціативи викладачів навчального закладу.

На площі 250 квадратних метрів представлено понад 2000 зразків кам’яного матеріалу, зібраних студентами і викладачами під час виробничих практик, а також подарованих коледжу його випускниками.

У Західному секторі представлена мінералогічна колекція і колекція гірських порід. В 13 вітринах Північного сектору розміщений палеонтологічний і петрографічний матеріал, який наочно ілюструє історію розвитку планети. Східний сектор присвячений корисним копалинам, регіональній геології України, а також ювелірному і виробному камінню.

Також експонуються тематичні підбірки кам’яного матеріалу: штуфи оригінальних форм мінеральних агрегатів, зразки облицювально-декоративного каміння України, колекції "Залізні руди України" і "Нікопольський марганцеворудний басейн".

Картинна галерея в селі Германівка розташована в колишній будівлі магазину, збудованого у 1904 році підприємцем Патлахом, поряд із Музеєм Козаччини.

Офіційне відкриття картинної галереї відбулося в 2005 році.

У музеї представлені полотна художників, життя яких було пов'язане з Германівкою, а також художні роботи мешканців села.

Музей Козаччини та Картинна галерея в Германівці є відділеннями Київського обласного археологічного музею.

Гідропарк у Києві - одне з найпопулярніших місць літнього відпочинку на Дніпрі, зручне завдяки станції метро.

Розташований на місці Передмостової слобідки, що виникла біля першого київського Ланцюгового мосту та прозвана "київською Венецією". Сучасний відпочинковий комплекс об'єднує Венеціанський і Долбецький острови.

Безліч пляжів, атракціонів, спортивних майданчиків, ресторанів, кафе та нічних клубів.

Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України розташована на території Голосіївського лісу, що на південній околиці Києва.

Збудована у 1944-1948 роках з ініціативи видатного українського астронома Олександра Орлова, який став першим директором обсерваторії. Будівництво велося за проєктом відомого архітектора Олексія Щусєва.

Першими телескопами були вертикальний круг Ваншаффа та подвійний довгофокусний астрограф Тепфера-Штейнгеля. Зараз обсерваторія має також станцію лазерних спостережень штучних супутників Землі, горизонтальний сонячний телескоп АЦУ-5, рефлектор AZT-2, подвійний ширококутний астрограф Цейса, меридіанний аксіальний круг та інші інструменти.

У вежі подвійного довгофокусного астрографа Тепфера-Штейнгеля розташовується Музей історії Головної астрономічної обсерваторії НАНУ. Відвідувачів зустрічає плакат з повідомленням, що на честь цієї установи мала планета № 15675 отримала назву Goloseevo.

На чотирьох поверхах вежі представлені численні фотоматеріали про історію установи, особисті речі видатних астрономів, перші астрометричні інструменти та вимірювальні прилади. В часовій кімнаті представлена колекція старовинних годиників.

За попереднім записом для організованих груп проводяться екскурсії з аматорськими астрономічними спостереженнями.

Голосіївський парк імені Максима Рильського із прилеглим до нього Голосіївським лісом – найбільша заповідна зона Києва.

Прекрасний парк з озерами, що плавно переходить у лісову хащу, займає близько 140 гектарів. Голосіївський парк було відкрито в 1957 році і названо на честь видатного українського поета Максима Рильського, який проживав у будинку поряд із цією місцевістю. Тепер у його будинку відкрито літературно-меморіальний музей поета. Головний вхід парку прикрашає пам'ятник Максимові Рильському, стела Учасникам оборони Києва у 1941 році та меморіал воїнам, викладачам та студентам, які загинули під час Другої світової війни.

Голосіївський парк користується популярністю як місце сімейного відпочинку, пікніків та прогулянок. На його території розміщений парк атракціонів, спортивні майданчики, кафе та безліч інших розваг.

У парку знаходиться каскад з 4-х ставків з човновими станціями та оглядовими майданчиками. Однак особливу цінність для відпочиваючих представляє незаймана лісова зона, де можна насолодитися красою природи, нагодувати білок та птахів.

Тут розташована Голосіївська пустинь, що дала назву парку (заснована на пустельному місці, де "на голій землі" був "посіяний" лісопарк).

Парк імені Максима Рильського є частиною створенного у 2007 році Національного природного парку "Голосіївський".

Гора Красуха височить на 189 метрів над рівнем моря у північно-східній частині села Витачів. Археологічні дослідження вказують на те, що верхівка гори є штучним курганом ІІ-IV століть, імовірно часів Антського царства.

Існує поширена версія, що курган був насипаний у 375 році на місці загибелі відомого готського короля Германаріха за наказом його наступника Витимира, що і дало початок селу Витачів.

Археологічні дослідження виявили на горі предмети Черняхівської культури ІІ-ІІІ століть, артефакти часів панування гунів (V століття) та залишки язичницького капища VI-VIII століть. Ймовірно, гора в усі часи використовувалася як місце поховань.

Зараз на горі Красуха також функціонує сільське кладовище, тож його вважають найстарішим чинним некрополем Київщини.  Прихильники езотеричних вчень вважають гору "місцем сили".

На захід від гори розташована історична місцевість Окіп, де знаходиться городище давноруського міста Витичів X-XIII століть. Серед приватних садиб там досі простежуються залишки валів та ровів.

Гора Остриця над річкою Стугна навпроти Копачова в давньоруські часи була одним із опорних пунктів першої (північної) лінії оборони Києва, зведеної проти кочівників великим князем Володимиром Великим.

Ще дві групи стугненських земляних укріплень простягалася трьома лініями та кількома відрогами на південь від Стугни. У фортифікаційних спорудах особливе місце займали протиконні оборонні насипи, відомі як "Змієві вали", будівництво яких почалося ще в скіфські часи.

За однією з версій, на Остриці стояла літописна фортеця Тумащ, згадувана з 1150 року (за іншою версією, з Тумащю слід асоціювати городище в Старих Безрадичах).

У 1240 році на полях біля підніжжя гори Остриця невеликий загін київських дружинників вступив у нерівний бій із багатотисячною монголо-татарською армією хана Батия. Це була остання відкрита битва русичів із монголами. Після неї орда захопила та зруйнувала Київ.

У 2008 році на горі Остриця встановлено пам'ятний знак – металевий хрест.

Гора Тотоха на південній околиці села Медвин вважається "місцем сили".

На горі виявлено багатошарове трипільське та скіфське поселення. За однією з версій тут була легендарна столиця русичів Голунь. Згідно з місцевою легендою, в давнину Тотоха була пристанню на колись судноплавний річці Хоробра. Нібито тут досі знаходять якорі старовинних кораблів.

Нині гора Тотоха приваблює екстрасенсів, біоенергетиків, послідовників різноманітних нетрадиційних навчань та духовних практик.

Земляні вали та оборонний рів збереглися дома літописного городища Бєлгород на березі річки. Ірпінь у нинішній Білогородці.

Місто Білгород було засноване 990 році київським князем Володимиром Великим як княжа резиденція і стало одним із ключових опорних пунктів оборони стародавнього Києва від набігів печенігів і половців.

За легендою, під час однієї із тривалих печенізьких облог білгородці викопали дві криниці, опустивши в одну з них бочку з киселем, в іншу - з медом, і запросили печенігів на переговори. Побачивши, що земля сама годує обложених, і вони можуть протриматися ще довго, печеніги вирішили зняти облогу.

У 991 році в Білгороді було закладено перший храм на честь Преображення Господнього, і незабаром у Білгороді було засновано єпископську кафедру. Пізніше було споруджено кафедральний собор Дванадцятьох апостолів, залишки якого виявили археологи.

Полчища Батия в 1240 році зруйнували Білгород.

Наразі вали городища можна побачити як на в'їзді до Білогородки з боку Києва, так і на виїзді перед мостом через Ірпінь.

За 100 метрів від пам'ятного знака біля підніжжя валу поруч із мостом можна побачити джерело, яке пов'язують із легендою про криниці.

Фрагменти земляних валів давньоруського Василева збереглися на пагорбі на захід від собору Антонія та Феодосія.

Нинішнє місто Васильків було засноване в 988 році князем Володимиром Великим, який отримав при хрещенні ім'я Василь. Стара назва міста Василів (Васильєв) походить від християнського імені князя. Це була добре укріплена фортеця із земляними валами та ровами, яка часто використовувалася як опорний пункт у часи усобиць. Місто було знищено монголами у 1240 році. На території дитинця знайдено залишки древнього дерев'яного храму та княжого палацу.

Пізніше городище Василів було включено до системи козацьких укріплень XVI-XVII століть. Залишки валів простежуються по всьому центру міста. Найкраще зберігся вал за собором, на гребінь якого можна піднятися сходами із подвір'я храму.

Літописне місто Святополч (Новгород Святополчий) засноване 1095 року київським князем Святополком Ізяславичем на Витачівському пагорбі. Сюди князь переселив жителів зруйнованого половцями міста Юр'їв.

Хроніки свідчать, що після розгрому війська руських князів у битві на Калці 1223 року монголи рушили на Русь, але дійшли тільки до Святополча, звідки повернули назад. Після того Святополч більше не згадується в літописах.

За даними археологічних досліджень, залишки літописного Святополча розташовані в урочищі Городище між селами Витачів і Стайки. Дитинець займав мис трикутної форми площею близько 0,5 гектарів. Збереглися фрагменти земляних оборонних валів із трьома вежами, досліджені залишки жител. З напольного боку та на схилах простежено залишки посаду з гончарною майстерню.

Пам'ятка археології "Городище літописного міста Святополча IX-XIII століття" у 2009 році була внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за номером 100014-Н. Встановлено пам'ятний знак.

Прямокутну будівлю торгових рядів, складів та заїжджого двору в центрі Контрактової площі архітектор Луїджі Руска спроєктував двоповерховою, проте через пожежу 1811 року він зміг звести лише перший поверх. Довести будівництво до кінця змогли лише за 25 років.

Поруч знаходиться фонтан "Самсон" (1749 рік), що був частиною першого київського водопроводу. В ХІХ столітті павільйон доповнила наївна скульптурна композиція "Самсон, що розриває пащу лева" (оригінал зберігається у Національному художньому музеї). Над колонами розміщений сонячний годинник, над куполом - постать апостола Андрія.

4 серпня 2023 року Гостинний двір офіційно визнаний пам'яткою архітектури національного значення.

Богуславське гранітне оголення - геологічна пам'ятка природи. Скелі заввишки 10-12 метрів розташовані вздовж русла річки Рось у центральній частині Богуслава.

У долині річки її схилами ефектно розкидані гранітні брили, що вросли в землю. Вік богуславських гранітів становить 2 мільярдів років. У місці, де Рось двома рукавами омиває гранітний острів, утворюються мальовничі пороги.

Одне з таких місць із глибокою ванною, над якою нависає висока скеля, місцеві жителі називають "Ямою".

Будівля двокласного училища в Германівці збудована у 1883 році за проєктом видатного київського архітектора Володимира Ніколаєва, автора будівлі Національної філармонії.

Нині це Германівська гімназія.

На території встановлено перший в Україні пам'ятник гетьману Іванові Виговському, якого скинули з гетьманства під час Чорної ради, що відбулася у Германівці в 1659 році.