Пам'ятки Київської області

Пам'ятник загиблим байкерам відкрито біля КП на в'їзді до Білої Церкви з боку Києва в 2007 році.

Бронзова скульптура мотоцикліста, що летить (скульптор Антон Маслик), розташована на 7-метровій висоті на бетонній опорі заввишки 11 метрів. Вертикальна опора та розкинуті руки мотоцикліста утворюють хрест. Ще один маленький хрестик знаходиться на вершині пам'ятника.

Кошти на створення пам'ятника зібрав благодійний фонд "Пам'ять загиблим байкерам".

Пам'ятник легендарним засновникам Києва споруджено у парку на набережній Дніпра навесні 1982 року в рамках підготовки до 1500-річчя міста.

За стародавньою легендою, Київ був заснований трьома братами - Києм, Щеком та Хоривом - та їхньою сестрою Либіддю. Пропливаючи Дніпром, вони були захоплені красою дніпровських пагорбів, вирішили тут оселитися і назвали місто ім'ям старшого брата. Ймовірно, це були князі племінного об'єднання полян, які є засновниками трьох поселень, які пізніше склали місто Київ. Їхні імена збереглися у міській топоніміці.

Скульптурна композиція представлена у вигляді човна, на якому встановлені фігури засновників. Скульптура виконана з кутої міді. Біля підніжжя гранітного постаменту розташований басейн.

Пам'ятник княгині Ользі, Апостолу Андрію, Кирилу та Мефодію встановлений на Михайлівській площі у Києві, навпроти Михайлівського Золотоверхого собору.

Спочатку монумент було відкрито в 1911 році. Бетонні скульптури княгині та двох просвітителів виліпив скульптор Іван Кавалерідзе, а апостола - Петро Сніикін. За радянських часів пам'ятник був знищений – скульптури розбили та закопали.

У 1996 році після розкопок на площі вдалося знайти частини розбитої постаті княгині Ольги. Пам'ятник було відновлено за фотографіями скульпторами Віталієм Сівком, Миколою Біликом та Віталієм Шишовим. Цього разу фігури висікли з білого мармуру та встановили їх на постаменті з рожевого граніту.

Монументальний ансамбль княгині Ользі було урочисто відкрито 25 травня 1996 року у День Києва. А знайдені шматки старого монумента скріпили та поставили у парку скульптур Івана Кавалерідзе на Андріївському узвозі.

Пам'ятник видатному акторові театру та кіно Миколі Яковченку встановлений у 2000 році до 100-ї річниці від дня його народження перед театром імені Івана Франка, у якому він працював тривалий час.

Талановитий комік Яковченко, який знявся у понад 60 кінокартинах, удостоєний звання заслуженого та народного артиста УРСР. Всесоюзну славу принесли йому ролі Прокопа Свиридовича Сірка ("За двома зайцями"), товариша Лопати ("Королева бензоколонки"), Кіндрата Перепелиці ("Максим Перепелиця"), Пацюка ("Вечори на хуторі поблизу Диканьки").

Бронзовий пам'ятник роботи Володимира Чепелика зображує літнього артиста, що сидить на лавочці з газетою в руках, одягненого в кумедну кепку, краватку-метелик та сандалі на босу ногу. Поруч розташувався його улюблений пес і найкращий друг - такса Фан-Фан, з яким Яковченко проводив увесь вільний від репетицій та вистав час. Про популярність пам'ятника свідчать наполіровані коліна артиста та спина такси.

Копію скульптури встановлено на батьківщині актора в Прилуках - перед Міським будинком культури, де він розпочинав кар'єру.

Кінний пам'ятник гетьманові Петру Сагайдачному встановлено у сквері на перехресті вулиці Сагайдачного та Контрактової площі, неподалік Києво-Могилянської академії.

Герой козацької доби, талановитий полководець, поборник православ'я, гетьман Війська Запорозького Петро Сагайдачний також прославився на ниві просвітництва та меценатства. За активної участі Сагайдачного в Україні в 1620 році було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 року. Зокрема, він підтримував коштами Київську братню школу - майбутню Києво-Могилянську академію, а після смерті у 1622 році був похований на території академії – у Києво-Братському Богоявленському монастирі.

Пам'ятник Петрові Сагайдачному створили архітектори Микола Жаріков, Руслан Кухаренко та скульптор Валерій Швецов. Кошти на спорудження пам'ятника зібрали мешканці міста Києва, а також мешканці села Кульчинці на Львівщині, звідки родом Сагайдачний.

Пам'ятник гетьманові Пилипу Орлику встановлено на Печерську у Києві до 15-ї річниці Конституції України.

Пилип Орлик є автором документа "Пакти та конституція прав та вільностей війська запорозького" від 1710 року, який вважають першою українською Конституцією козацьких часів.

Скульптура зображує гетьмана під час підпису документа. Просторова композиція з елементів зброї, мистецтва та державності розміщується з двох сторін алеї, що дозволяє проходити крізь неї та знайомитися з кожним елементом окремо.

Монумент створив авторський колектив скульптора, народного художника України, дійсного члена академії мистецтв України Анатолія Куща та заслуженого архітектора України, члена академії архітектури Олега Стулакова.

Пам'ятник видатному українському поетові та громадському діячеві Тарасові Шевченку в Києві було встановлено в 1939 році. – через 75 років після його смерті.

Питання про увічнення пам'яті Шевченка в Києві неодноразово порушувалося з 1904 року, але через бюрократичну тяганину проєкт до радянсько-української війни так і не було реалізовано. Лише до 125-річчя від дня народження поета було ухвалено рішення встановити пам'ятник навпроти Червоного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка, на місці пам'ятника імператору Миколі І.

Монумент створили скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон. Висота бронзової фігури – 6,45 метрів. Вона встановлена на постаменті з червоного граніту з написом: "Т. Г. Шевченко. 1814-1861" та словами із "Заповіту".

Пам'ятник розташований у парку імені Тараса Шевченка, який вважається найзатишним та найупорядкованішим у Києві. В парку можна побачити фонтан у формі Чорного моря. Це улюблене місце київських шахістів-аматорів. Тут знаходиться найстаріший у місті громадський туалет, збудований ще до радянсько-української війни.

Пам'ятник Хрещенню Русі на набережній Дніпра - перший у Києві монумент.

Встановлений в 1802 році над джерелом, що існувало колись, у Хрещатом яру біля підніжжя Володимирської гірки, де, за переказами, князь Володимир хрестив своїх дітей. Оскільки приводом для будівництва послужило підтвердження царем Олександром I Магдебурзького права Києво-Подолу, пам'ятник також називають "Колонною Магдебурзького права".

За задумом архітектора Андрія Меленського, спочатку пам'ятник являв собою двоярусну каплицю із золотим куполом. В арочному постаменті знаходився восьмигранний басейн із фонтаном. За радянських часів купол знесли, залишивши лише арочні проходи, але до тисячоліття Хрещення Русі, яке відзначали 1988 році, колону з куполом та хрестом відновили.

Пам'ятник з'єднаний з верхньою частиною Володимирського спуску крутими сходами.

Пам'ятник Ярославу Мудрому у Білій Церкві встановлено в 1983 році на оглядовому майданчику Замкової гори, де у XI-XIII сторіччях розташовувався дитинець давньоруського міста Юр'єв, заснованого Ярославом в 1032 році.

Між пам'ятником та будівлею краєзнавчого музею знаходяться законсервовані залишки фундаменту пізнішої Георгіївської церкви, яка дала нинішню назву місту.

В 2011 році з ініціативи Благодійного фонду Костянтина Єфименка на території Замкової гори розпочалося будівництво нового храму Святого Георгія, стилізованого під давньоруську архітектуру, у зв'язку з чим пам'ятник було пересунуто трохи убік.

Парк "Почайна" в Києві розташований на берегах легендарної річки Почайна (права притока Дніпра), яка в даний час є системою озер Опечень, з'єднаних між собою колекторами

Витоком є озеро Редькіне (Міністерське). Місце впадання в Дніпро - затока Волковата трохи на південь від Північного мосту.

У давнину гирло Почайни розташовувалося в районі нинішньої Поштової площі, тут знаходилася київська гавань. За переказами, саме в Почайні київський князь Володимир Святославич у 988 році хрестив киян.

В 2016 році активісти спільноти "Почайна" ініціювали проєкт відродження історичної річки. Було розчищено і упорядковано невелику ділянку русла неподалік станції метро "Почайна". В 2017 році Київрада ухвалила рішення про створення парку "Почайна" площею 10 гектарів.

Урочище Феофанія - мальовнича місцевість на південній околиці Києва, де розташований парк "Феофанія" та Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир.

Вперше згадується у 1471 році як урочище Лазарівщина, що належить київському розпоряднику Ходику. У 1803 році тут оселився єпископ Чигиринський Феофан, і хутір був названий Феофанією. Тоді ж було збудовано перший дерев'яний храм на честь Чуда Михайла Архангела та архієрейський будинок. У 1861 році в Феофанії було засновано скит, а в 1912 році тут збудували величний Пантелеймонівський собор.

Обитель була закрита у 1930-х роках, тут розмістилися лікувальні заклади різних відомств, головна обсерваторія та польова експериментальна лабораторія Інституту ботаніки НАН України. Тільки в 1990 році понівечена будівля собору була повернута православній церкві. Через три роки Феофанія стала скитом Покровського жіночого монастиря, а в 2002 році обитель стала самостійною.

Територія урочища має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва, підпорядкованого Державному заповідному господарству “Феофанія” НАН України. З 2003 року ведеться реконструкція зони відпочинку біля ставків з облаштуванням водопостачання, дренажу, альтанок, фонтанів, прокладанням доріжок, облицюванням берегів тощо. Реконструкцію ще не закінчено, але вже зараз парк користується популярністю серед містян.

Парк імені Тараса Шевченка розташований у центрі Києва перед Червоним корпусом Київського національного університету. Вважається найзатишнішим і найвпорядкованішим у столиці.

Відкритий в 1860 році як "Університетський сквер" на місці пустиря. В 1896 році в центрі скверу було встановлено пам'ятник російському цареві Миколі I. На його місці в 1939 році, до 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка, було відкрито пам'ятник поетові роботи Матвія Манізера.

У парку можна побачити фонтан у формі Чорного моря. Це улюблене місце київських шахістів-аматорів. Тут знаходиться найстаріший у місті громадський туалет, збудований ще до більшовицького перевороту 1917 року.

Пейзажну алею в історичному серці Києва прокладено на початку 1980-х років за проєктом архітектора Аврама Мілецького.

Алея пролягає над урочищем Гончарі по лінії оборонних споруд Х–ХІІІ сторічь. Звідси, з височини історичного Верхнього міста, відкриваються мальовничі краєвиди Подолу.

З 2009 року скульптор Костянтин Скретуцький почав прикрашати Пейзажну алею казковими персонажами: коти-сороконіжки, слони-фонтани та гігантські горобці тощо. Колекція постійно поповнюється новими скульптурами.

Пішохідно-велосипедний скляний міст через Володимирський узвіз у Києві називають "Мостом Кличка" на честь ініціатора проєкту, київського міського голови Віталія Кличка.

Відкритий до Дня міста Києва у 2019 році, і відтоді одразу став однією з найпопулярніших туристичних атракцій столиці. Залізобетонній міст на чотирьох опорах має довжину 212 метрів (у деяких джерелах – 216), висота найвищої опори становить 32 метри. Міст має звивисте полотно, на кожному з двох основних вигинів облаштовані оглядові майданчики зі скляними вікнами у підлозі та оглядовими біноклями.

Пішохідно-велосипедний міст з'єднує Володимирську гірку з Аркою дружби у Хрещатому парку. Він є ключовою частиною туристичного маршруту київськими парками від Пейзажної алеї до Києво-Печерської Лаври.

Поштова площа - сполучна ланка між Верхнім містом, Печерськом та Подолом. На цьому місці розташовувалися причали стародавнього Києва, місце яких згодом зайняв Річковий вокзал.

Назвою площа завдячує Поштовій станції (1850-1860 роки), від якої збереглася головна будівля. Окрасою Поштової площі є Церква Різдва Христового (1809-1814 роки), відновлена в роки незалежності. Через дорогу від неї розташована нижня станція Фунікулера (1905 рік), що пов'язує Поділ з Верхнім містом.

В останні роки вигляд площі сильно змінився внаслідок висотної забудови.