Пам'ятки Ужгородського району

"Парк Шенборна" в урочищі Воєводино поруч із Тур'єю Пасікою створений у 2013 році меценатом Сергієм Мошаком до 285-річчя передачі в дар імператором Австрії закарпатських земель архієпископу Лотареві Францу Шенборну.

Вхідна брама парку, побудована на старовинних фундаментах будівлі XVIII століття, символізує портал між австро-угорською епохою Закарпаття та сучасною Україною.

"Парк Шенборна" розбитий серед гір Турянської долини навколо запрудного озера Тур із островом у формі кордонів Австро-Угорщини 1867 року, куди можна дістатися на плоту. Кожен елемент паркової архітектури має певне символічне значення. Наприклад, 7 ліхтарів різної форми відповідають дням тижня, 12 містків сомволізують знаки зодіаку. У Кельтському гаю можна побачити календар друїдів у рунічному колі та різні дерева, що відповідають датам народження людей. Над озером стоїть водяний млин Святого Яна зі старовинними жорнами. Міст Чотирьох Євангелістів у стилі бароко прикрашають скульптури святих Луки, Іоанна, Марка та Матвія. Також у парку можна знайти кілька мініскульптур кельтів роботи скульптора Михайла Колодка.

Для гостей курорту "Воєводино" вхід у парк безкоштовний.

Краєзнавчий музей міста Перечин відкрився в 2019 році в історічній будівлі жандармської управи часів Австро-Угорщини і Чехословаччини.

В приміщенні збереглися деякі оригінальні елементи інтер’єру: дерев'яні вікна і двері, кахельна пічка, плитка на підлозі.

Експозиція відтворює історію міста Перечин крізь призму часів і національностей, які тут проживали. Зокрема, представлено побут українців, італійців, німців, угорців, австрійців.

Також в музеї можна дізнатися про історію центральної вулиці Перечина і його промислових районів Яслище та Поташня, про першу аптеку міста, про історію освіти в регіоні та про видатних краян.

Проводяться майстеркласи з гончарства та вечорниці за участі колективу "Карічка".

Провулок "Гірчичне зерно" (Гірчичний провулок) в Ужгороді - реконструйований куточок старого міста.

Колоритний торговий пасаж у центрі Ужгорода створено в 2010 році для сімейного відпочинку. 70-метровий пішохідний провулок з'єднує площу Корятовича та вулицю Олександра Фединця.

Архітектурне рішення Гірчичного провулка, спроектованого Михайлом Колодком, виконане в єдиному старовинному стилі, притаманному Ужгороду 1930-х років. Уздовж пасажу розташовані кафе та кондитерські, маленькі магазинчики, дитяча перукарня, а також музей кави з кавовою картою Ужгорода. Передбачено місце для сцени.

Особливо романтична атмосфера тут панує вечорами, коли запалюються теплі вогні ліхтарів у ретро-стилі.

Православна Свято-Миколаївська церква розташована на піднесенні в центрі міста.

Перша дерев'яна православна церква Святого Миколая в Перечині згадується у 1751 році. Вона знаходилася на території цвинтаря трохи вище за нинішній кам'яний храм, який був збудований у 1763-1769 роках. Його високу дзвіницю, прибудовану в 1810 році, добре видно на пагорбі Гурка трохи осторонь центру міста.

Руїни потужної чотирикутної вежі-донжон - єдина споруда Середнянського замку, що збереглася.

Це був головний оборонний вузол твердині, споруджений лицарями-тамплієрами на зразок давньоримських прикордонних сторожових веж на Рейні та Дунаї. Товщина стін вежі досягала 3 метрів. За допомогою ланцюга подібних замків тамплієри у XII-XV сторіччях контролювали соляний шлях із Закарпаття до Європи.

Після ліквідації ордена тамплієрів замок ненадовго перейшов у власність чернечого ордена Святого Павла, а потім був подарований королем Карлом Робертом магнатам Другетам. Розширенням та зміцненням замку зайнялися у XVI столітті нові власники з роду Добо, представник якого Іштван Добо відзначився під час оборони фортеці Егер від 120-тисячної турецької армії.

У XVII-XVIII століттях Середнянський замок кілька разів міняв господарів. Він відіграв важливу роль у часи антигабсбурзького руху угорських дворян під керівництвом Ференца ІІ Ракоці у 1703-1711 роках, внаслідок чого сильно постраждав та більше не відновлювався.

Існує легенда про складну систему підземних ходів, частина яких згодом була переобладнана під винні підвали.

Винні підвали у Середньому – найстаріший та найбільший центр виноробства на Закарпатті.

Підвали були закладені в 1557 році магнатами Франциском Стефаном і Домініком Добо з Руської, що володіли на той час Середнянським замком, про що свідчить кам'яна табличка біля старого входу в підземелля.

Будівництво підвалів велося силами полонених турків. Їхня загальна довжина склала 4,5 кілометри. Спочатку підвали відігравали роль підземного притулку при нападі ворогів, проте поступово перетворилися на виносховище.

Тунелі висічені в туфі – пористій породі вулканічного походження. Всередині постійно підтримується температура +12 градусів, що є ідеальними умовами витримування вина.

Середнянські вина були відомі багатьом монархам Європи, їх постачали до двору російського царя Петра I. У радянські часи підвали були націоналізовані, на їх основі було створено радгосп-завод "Середнянський", що прославився знаменитими марочними винами "Середнянське", "Перлина Карпат", " Троянда Закарпаття". Наразі завод належить АПФ "Леанка".

Проводяться екскурсії до підвалів, де вино витримується у величезних дубових бочках, відвідувачам пропонують продегустувати найкращі середнянські вина. Продукцію заводу можна придбати у фірмовому магазині.

Дирекція Ужанського національного природного парку розташована у Великому Березному на північному заході українських Карпат.

Ще в 1908 році для охорони реліктових лісів на околицях Великого Березного було створено заповідники "Стужица" і "Тиха". Наразі це частина першого у світі тристороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати", який включено до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО. Займає площу майже 40 тисяч гектарів.

Ужанський національний парк відрізняється різноманітністю природних ландшафтів, унікальністю лісових екосистем, багатством флори та фауни, великою кількістю культурно-історичних пам'яток. На території парку виростають 863 види рослин, 80 з яких занесені до Червоної книги Закарпаття, 52 включені до Червоної книги України, 2 – до Міжнародного Червоного списку.

Основні пам'ятки розташовані в районі села Стужиця: карстові печери, мінеральні джерела, дерев'яні церкви та місце падіння знаменитого Княгиненського метеорита.

Ужгородський замок - одна з найбільш збережених середньовічних оборонних споруд на території України.

Виникнення укріпленого поселення слов'янського племені білих хорватів на Замковій горі над річкою Уж дослідники відносять до VII століття, проте вперше воно згадується в угорських хроніках у IX сторіччі.

В нинішньому вигляді Ужгородський замок відбудовано після 1322 року, коли місто перейшло у володіння італійського роду Другетів. Графський палац-цитадель був оточений потужними стінами з п'ятьма бастіонами та широким ровом. За легендою, під час будівництва у стіну було замуровано за зраду дочку графа Другета.

На розкішну резиденцію фортецю було перетворено в XVII столітті графом Міклошом Берчені. В 1704 році Ужгородський замок ненадовго перейшов під контроль угорських повстанців Ференца II Ракоці, а після повернення австрійської влади на території відкрили духовну семінарію.

Зараз у приміщенні Ужгородського замку розміщені експозиції Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького: народного мистецтва, духовної культури, етнографії, вогнепальної зброї та інші.

У дворі - 36-метровий облоговий колодязь і дві скульптури ХІХ століття: "Геракл, що вбиває Лернейську гідру" і "Гермес, що відпочиває". У підвалах - експозиція "Кімната тортур", в якій представлені експонати, відтворені за малюнками, середньовічними ескізами, гравюрами та фотографіями.

В приміщенні замкової охорони відкрито ресторан "Ужгородський замок" із літнім майданчиком над оборонним ровом, працює дегустаційна зала закарпатських вин.

Ужоцький перевал знаходиться на кордоні Закарпаття та Львівської області поблизу кордону з Польщею.

Висота перевалу досягає 889 метрів. З боку села Ужок на перевал веде крутий серпантин траси Ужгород-Самбір. З оглядових майданчиків відкриваються чудові панорами головного карпатського хребта.

За часів Першої та Другої світових воєн на Ужоцькому перевалі відбувалися запеклі бої. Встановлено пам'ятник героям Другої світової війни, які загинули в 1944 році, звільняючи Карпати. Також встановлено пам'ятний знак на честь українських січових стрільців, які, воюючи на боці Австро-Угорщини, в 1914 році прийняли на Ужоцькому перевалі свій перший бій із кубанськими козаками.

Греко-католицька церква Святого Миколая Чудотворця височить над центром міста Перечин двома стрункими вежами.

Храм заснований у XVIII сторіччі. За радянських часів Миколаївську церкву закрили, будівля була занедбана та руйнувалася. В 2002 році завершено реконструкцію. Тут зберігаються мощі Святого Миколая Чудотворця.

Хрестовоздвиженський греко-католицький кафедральний собор здавна був головним християнським храмом Ужгорода.

Ініціатором його створення в 1640 році став граф Янош X Другет, який запросив для цього ченців-єзуїтів. Будівництво велося 6 років. Після ліквідації ордена єзуїтів у 1773 році Хрестовоздвиженський собор перейшов до греко-католицької єпархії. Єпископ Андрій Бачинський у 1779 році перебудував його в стилі бароко відповідно до східного обряду. Нинішні форми, що поєднують класицизм із необароко, храм набув після реконструкції 1878 року.

Інтер'єри в стилі рококо розписані закарпатськими художниками. У криптах поховано багато релігійних діячів, зокрема вбитого радянськими спецслужбами єпископа Теодора Ромжу.

В 1991 році Хрестовоздвиженський собор було повернуто греко-католикам.

Поруч знаходиться колишня єпископська резиденція, в якій було відкрито перший закарпатський вищий навчальний заклад - єзуїтську колегію. До останнього часу тут розміщувалася бібліотека Ужгородського держуніверситету, але зараз будівлю повернуто церкві. Триває реставрація, планується відкриття єпархіального музею.