Пам'ятки Івано-Франківської області

Кімната-музей Володимира Івасюка відкрилася 2000 року в приміщенні Брошнів-Осадської дитячої школи мистецтв, яка з 2002 року також носить ім'я Героя України Володимира Івасюка.

Серед експонатів – велика колекція світлин, рукописні збірки віршів і пісень автора, спогади батька та сестри про видатного композитора, а також спогади його сучасників – Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Людмили Пахмутової, Ростислава Братуня, Романа Кудлика.

На фасаді школи мистецтв встановлено барельєф Івасюка.

Музей воскових фігур світових знаменитостей "Оскар" відкрився 2022 року на туриторії курорту Буковель.

Тут представлено понад 30 реалістичних скульптур знаменитих акторів, президентів, спортсменів, дослідників, художників, артистів. Зокрема, можна побачити фігури Арнольда Шварцнеггера в подобі Термінатора, Тома Генкса у ролі Форреста Ґампа, Деніела Крейга в образі Джеймса Бонда, персонажів серії кінофільмів "Гарі Поттер", вченого Альберта Енштейна, художника Вінсента Ван Гога, футболіста Кріштіану Роналду тощо.

Для відвідувачів облашотвані фотозони, працює суверінрна крамничка.

Музей Галицької трансверсальної залізниці відкрився 2022 року в будинку спортивно-просвітницького центру "Каменяр" у селі Нижнів з ініціативи місцевого ентузіаста відродження пам'яті про залізницю Дмитра Романишина.

Будівництво Галицької трансверсальної залізниці довжиною 768 кілометрів розпочалося 1871 року. 15 листопада 1884 року перший потяг вирушив новозбудованою гілкою Станиславів – Гусятин, зокрема мостом через Дністер у Нижневі. У час Другої світової війни залізниця була зруйнована нацистами і відтоді не відбудовувалася, але її залишки подекуди збереглися.

В експозиції музею Галицької трансверсальної залізниці представлено кілька десятків автентичних експонатів, серед яких фрагмент австрійської рельси, залізничний ліхтар, інші інстументи та побутові речі залізничників.

Також представлена зброя часів Першої світової війни, старі газети, грошові банкноти, картини на залізничну тематику та світлини.

На місці пролягання залізниці у Нижневі встановлено пам'ятний знак.

Музей гуцульського побуту Василя Тупилюка у Краснику розташований на території приватної садиби "Кринта". Власник садиби у 2009 році відтворив на своєму обійсті точну копію хати свого прадіда та вже за два роки відкрив у ній музей традиційної гуцульської культури.

В хаті відтворена автентична обстановка:  діюча піч, дерев'яне ліжко, старовинні ікони на стінах. В експозиції представлені вишиванки, керамічні та дерев'яні вироби, народні інструменти, національний одяг. Головним експонатом є бартка (бойовий топірець) січового стрільця 1914 року.

Екскурсії проводить особисто власник колекції Василь Тупилюк. Він також пропонує майстеркласи з використанням традиційних інстументів і приладдя: помол кукурудзи на муку на жорнах, виготовлення шерстяної нитки за допомогою мотовила, веретена, самотоки та кужеля, виготовлення олії з муки льону в олійниці, приготування приготування сиру тощо.

Музей депортацій українців у ХХ столітті заснований 2019 року у селищі міського типу Брошнів-Осада. Розміщується у найдавнішій збереженій будівлі містечка, збудованій у 1927 році для адміністрації лісогосподарського підприємства Йозефа Глезінгера.

Наразі формується експозиція, що розповідатиме про життя людей в часі перебування у пересильному пункті Брошнева-Осади. Особливим експонатом є чотиривісний дерев'яний вагон товарного потяга, в якому радянська влада вивозила людей у Сибір.

Музей готується до відкриття.

Музей етнографії просто неба знаходиться в Крилосі на території стародавнього городища, на першій лінії оборонних валів.

Острівець народної архітектури знайомить відвідувачів із побутом мешканців Прикарпаття ХVІІ-ХХ сторічь.

На території 4,5 гектари представлені традиційні житла чотирьох етнографічних районів: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. Наразі тут зібрано 11 оригінальних пам'яток народної архітектури, в інтер'єрах яких експонуються старовинні предмети побуту.

Музей етнографії та екології Карпатського краю в Яремчі засновано в 1963 році з ініціативи краєзнавця Михайла Музирі, який зібрав колекцію етнографічних творів, історичних та природних матеріалів.

З 2007 року яремчанський музей став філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї.

До 1993 року називався Музеєм партизанської слави, оскільки основна експозиція висвітлювала дії у Карпатах партизанського з'єднання Сидора Ковпака в роки Другої світової війни. Потім тут розмістили експозицію, присвячену визвольній боротьбі українського народу, яка розповідала про створення Легіону УСС, УГА, молодіжної організації "Пласт", діяльності ОУН, боротьби УПА та дивізії "СС Галичина".

Відкрилася експозиція, присвячена гуцульській етнокультурі.

Музей етнографії та побуту Тлумаччини розміщується у Народному домі міста Тлумач (зараз це Центр культури та дозвілля Тлумацької міської ради).

Музей відкрито 1981 року.

Експозиція у двох залах розповідає про природу регіону, знайомить із його багатою історією – від залізного віку до сучасності. У музеї представлений народний одяг, вишивка, писанки, картини місцевих художників, старовинні верстати та багато іншого.

Музей етнографії та побуту прикарпатського села Богрівка заснувала 2021 року вчителька Богрівської гімназії Галина Гоцанюк.

В етнографічній експозиції представлені старовинні побутові речі, зразки народної вишивки, реманент, старожитності села, вироби народних майстрів.

Зокрема, експонується діючий ткацький верстат, на якому відвідувачі можуть спробувати попрацювати.

Музей ікон в селі Помонята створюється з 2024 року в приміщенні Народного дому, що збудований у 1932 році коштом місцевої української громади. 

Село Помонята здавна відоме як центр іконопису, що особливо розвинувся під час радянських гонінь на церкву у другій половині XX століття. Ікони з Помонят були добре відомі в усій Галичині. Особливу популярність іконописна творчість помонятівців мала серед жителів Гуцульщини та Бойківщини. Ця традиція збереглася у менших масштабах і до сьогодні.

В експозиції буде представлена колекція помонятських ікон різних років, що зібрана місцевими мешканцями.

Музей історії міста Коломия займає приміщення колишньої повітової ради, де відновлено інтер'єри XIX-XX століть. За часів ЗУНР тут працював окружний військовий комендант Теодор Прімак.

У 18 експозиційних залах представлено історію розвитку міста Коломия у документах, меморіальних речах та предметах побуту містян. Постійні експозиції: "Німецькі колонії Коломиї", "Коломия і Габсбурги", "Утворення Коломиї кінця XIX - першої половини XX століття", "Економіка та торгівля міста у XIX-XX столітях", "З історії єврейської громади міста", "З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року".

Експозиційним відділом Музею історії міста Коломия є Коломийський музей національно-визвольної боротьби, що відкрився у 2012 році у підвальному приміщенні музейної будівлі. Експозиція складається переважно зі старих фотографій учасників спротиву, що надійшли із приватних колекцій. Також можна побачити одяг повстанців та політв'язнів, фрагменти зброї.

Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія розміщений у маленькій старовинній будівлі у центральній частині міста, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Музей носить ім'я болехівського краєзнавця Романа Скворія, який заснував цей заклад у 1967 році (встановлена меморіальна дошка). В основу експозиції було покладено зібрану Скворієм колекцію предметів, пов'язаних із життям та громадською діяльністю відомої мешканки Болехова, активістки гендерного руху Наталії Кобринської (з 2005 року ця добірка представлена в окремому музеї Наталії Кобринської).

Наразі експозиція музею складається з шести розділів: "Історія міста Болехова", "Бойківська світлиця", "Розвиток промисловості, освіти та культури у 20-30-х роках ХХ століття", "Друга світова війна, жертви нацистської та більшовицької окупації", "Національне та духовне відродження нашого краю", "Боротьба українського народу за утвердження своєї державності".

Серед експонатів: фрагменти рукописних богослужбових книг XVII століття, цикл фотографій про перебування у Болехові скульптора Михайла Черешневського та митрополита Андрея Шептицького, ноти Тараса Бобринського із власним штампом Наталії Кобринський тощо.

Біля музею встановлено пам'ятник січовому стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку.

Музей історії міста Тисмениця імені Степана Гаврилюка розміщений в історичній двоповерховій будівлі 1902 року неподалік центру міста.

У першій залі представлені археологічні знахідки з Тисменицького городища та макет старої Тисмениці. Друга зала хутряному виробництву, якому місто завдячує своєю славою. Тут можна побачити вироби з хутра різних епох, знаряддя праці. Третя зала використовується для змінних виставок.

Музей історії села Верхній Ясенів відкрився в 2021 році коштом громадськості та за підтримки Національного природного парку "Верховинський".

Експозиція розповідає про історію, культуру і побут села, а також про видатних уродженців Верхнього Ясенова, серед яких відомий мольфар Михайло Нечай та гуцульський музикант-віртуоз Роман Кумлик.

Представлені історичні світлини, карта перебування та маршрутів по Верховинщині Лесі Українки та Івана Франко, побутові предмети гуцулів.

Народний музей історії села Іллінці відкрито 1987 року з ініціативи місцевого педагога та краєзнавця Романа Ризюка.

Музей розташовується на другому поверсі Іллінецького ліцею. Фонди музею налічують близько 2000 експонатів.

Експозиція розповідає про історію села Іллінці та околиць від епохи неоліту до сьогодення. Зокрема, можна дізнатися про розвиток села у XVIII-XIX століттях, хвилю еміграції кінця ХІХ століття, формування підрозділів УСС у регіоні на початку XX століття, громадські організації села у першій половині XX століття, визвольну боротьбу 1943-1953 років, створення в селі колгоспу, місцеве шкільництво тощо.

Також експозиція знайомить з народною культурою та побутом мешканців села. Окремі стенди присвячені видатним особам краю.