Пам'ятки Івано-Франківської області

Історико-краєзнавчий музей села Олешів розташований у приміщенні Олешівського навчально-виховального комплексу. Заклад засновано у 1980 році з ініціативи краєзнавця Василя Татарчука.

У двох кімнатах музею представлено близько 300 експонатів, які розповідають про природу, історію і культуру придністровського села Олешів.

Експозиційні розділи музею: "Знаряддя праці первісної людини", "Українське село за часів Австро-Угорщини та панської Польщі", "Українське помешкання початку XIX століття", "Перша та Друга світові війни", "Українське село в післявоєнний період", "Україна – незалежна".

Регіональний історико-краєзнавчий музей “Гуцульщина” у Верховині відкрито у 1938 році завдяки активній підтримці громадсько-політичного діяча, етнографа-фольклориста та самобутнього письменника Петра Шекерика-Доникова.

Представлені предмети народного побуту, одяг, картини тощо.

Проводяться майстер-класи, під час яких можна спостерігати процес виготовлення гуцульських килимів.

Історико-краєзнавчий музей "Гуцульщина" є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Історико-краєзнавчий музей Олекси Довбуша в Печеніжині, на батьківщині легендарного ватажка опришків, створено в 1971 році.

Експозиція з 2004 року розміщується у пристосованому приміщенні біля Михайлівської церкви.

Музей висвітлює історію селища з найдавніших часів до наших днів. Представлено багато предметів побуту, знарядь праці, народного одягу.

Основний розділ присвячений уродженцю Печеніжина Олексі Довбушу, розбійнику та народному меснику, найвідомішому ватажку повстанського руху опришків у Карпатах XVIII-XIX століть.

Печеніжинський музей Олекси Довбуша є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша в Івано-Франківську створено в 1995 році на базі приватної колекції відомого історика Володимира Грабовецького, який упродовж 50 років вивчав карпатський повстанський рух опришків XVI–XIX століть і життя легендарного героя Олекси Довбуша, шляхетного розбійника та народного месника, який боровся за визволення поневоленого селянства.

Невелика музейна експозиція складається в основному з документів та картин, а також деяких етнографічних матеріалів.

Найцікавіший експонат - легендарна сокира Довбуша, яку два століття зберігали нащадки свідків загибелі розбійника у селі Космач.

Карпатський трамвай - оригінальний екскурсійний маршрут вузькоколійною залізницею через мальовниче передгір'я Карпат що пролягає від Вигоди до Сенечова.

Відкритий в 2004 році на базі вузькоколійки, створеної бароном Леопольдом Поппер фон Подграгі ще в кінці ХІХ століття для обслуговування гірських лісозаготівель. Ширина вузької колії - 760 міліметрів, що майже в 2 рази менше за традиційну європейську.

До складу поїзда входить локомотив, в якому можна спостерігати роботу машиніста, закритий вагон з комфортними сидіннями, вагон-кабріолет, а також відкрита платформа. По ходу маршруту потяг долає 4 мости.

Передбачено зупинки біля мосту через річку Мизунку, джерела мінеральної води "Горянка", висота болота Ширковець, станції Дубовий Кут та біля каскаду Мізунського водоспаду. Можлива організація пікніків.

Картинна галерея Національного заповідника "Давній Галич" відкрилася 2010 року. Розміщується на другому поверсі адміністративного корпусу заповідника.

В галереї експонуються мистецькі роботи українського художника з Австралії, уродженця містечка Бережани на Тернопіллі Володимира Савчака. Також можна побачити картини галицького художника художник Богдана Кузіва, інших місцевих художників.

В картинній галереї проходять тематичні виставки та конференції.

Катедральний собор Преображення Христового в Коломиї – найбільший греко-католицький храм Західної України.

Будівництво було розпочато в 1998 році під керівництвом архітектора Віктора Мицая. Освячення відбулося в 2012 році.

Храм двоповерховий, 50 метрів у висоту. На першому поверсі можуть розміститися 2 тисячі віруючих, на другому – 3 тисячі. Для обігріву храму використано енергозберігаючі технології, зокрема – капілярну систему опалення підлоги. Собор збудований із цегли, куполи собору виконано з міді, кошти на яку пожертвував Папа Римський Іван Павло ІІ під час свого візиту до України.

Нині Преображенський собор є головним греко-католицьким храмом Коломиї. Поряд із собором планують звести 60-метрову дзвіницю.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці більше відомий жителям Івано-Франківська як "Вірменська церква" або "блакитна церква".

Висока будівля з двома вежами у стилі зрілого бароко поруч із ринковою площею зведена в XVIII столітті на місці дерев'яної церкви на честь чудотворної ікони Богородиці (коронована в 1937 році, зараз знаходиться у Польщі). Будівництво розпочалося після того, як вірменська громада тодішнього Станіславова отримала право на самоврядування. Оскільки коштів на будівництво вірменам не вистачало, господар міста Юзеф Потоцький зобов'язав допомагати фінансуванням єврейську громаду, яка конкурувала з вірменською у торговельних справах.

Дві реставрації у XIX та XX століттях значно змінили вигляд споруди.

В оформленні інтер'єру використано дерев'яну скульптуру, скоріше за все, роботи майстра Матвія Полейовського. На стінах фрески, виконані Яном Солецьким. Інтер'єри повністю збереглися за радянських часів завдяки тому, що тут розміщувався музей історії релігії та атеїзму.

В 1990 році храм повернули віруючим. Сьогодні - це Свято-Покровський Кафедральний Собор Православної церкви України.

Княжою криницею в Крилосі називають цілюще джерело на схилі Крилоської гори неподалік Успенського собору.

З давніх-давен вона служила джерелом питної води мешканцям стародавнього Галича. За легендою джерело виникло від удару княжого меча під час тривалої облоги, забезпечивши питтям зневірених захисників міста.

До 1100-річного ювілею стародавнього Галича над джерелом встановлено чотириметрову ротонду з мідним куполом та позолоченим хрестом. Також облаштовано оглядовий майданчик.

Будівля коломийської ратуші розташована в кутку ринкової площі впівоберта до інших будинків. Годинникова вежа ратуші заввишки 33 метри домінує над невисокою забудовою центральної частини міста.

Триповерхова будівля міського магістрату Коломиї збудована в 1877 році на місці згорілої дерев'яної ратуші. Виконана в стилі неоренесансу. На вежі розміщено герб міста та куранти з трьома циферблатами. В 1880 році в приміщенні ратуші кілька годин провів під арештом Іван Франко, якого затримав жандармський пост за порушення паспортного режиму.

Як і за старих часів, зараз приміщення займає міська влада - тут розміщується Коломийська міська рада.

Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича носить ім'я засновника першого українського драматичного театру на Галичині.

Мода на театри прийшла сюди із переходом краю під австрійську владу. У 1848 році голова Коломийської ради Верещинський, бургомістр Дрималін та місцевий священик Озаркевич ініціювали створення українського аматорського театру. Він проіснував три роки.

Після невеликої перерви театр відродився в 1865 році як професійна трупа "Руський народний театр", що подорожує . З 1939 року театр набув статусу державного.

Коломийський ліцей імені Михайла Грушевського розміщений у колишній будівлі монастиря сестер урсулянок, збудованій у 1907 році.

У 1892 році депутати Галицького сейму ухвалили рішення про відкриття у Коломиї української гімназії. Спочатку було створено лише український клас при польської гімназії (в ній навчався український письменник Василь Стефаник). Громадськість домагалася відокремлення українських класів від польських, і це сталося в 1900 році. Тоді ж гімназія отримала власне приміщення (було добудовано північне крило польської гімназії).

В 1939 році українську гімназію закрили, а в її приміщеннях відкрили середню школу. У 1990 році облвиконком ухвалив рішення відродити коломийську гуманітарну гімназію. Її розмістили у комплексі будівель монастиря сестер-урсулянок, де до Другої світової війни була приватна жіноча гімназія.

Нині - це коломийський ліцей імені Михайла Грушевського.

Косівський базар - традиційний гуцульський ярмарок у місті Косів, найбільший у Прикарпатті.

Тут представлені практично всі вироби гуцульського декоративно-ужиткового мистецтва: керамічний посуд, килими, вишитий одяг, вироби із заліза, шкіри, хутра. Сувенірні вироби пропонуються за оптовими цінами.

Раніше ярмарок проходив у центрі Косова. Зараз ринок перенесений на східну околицю міста, на велику торгову площу поряд з Кутським мостом (вулиця Косів-Кути; 48°18'59''N, 25°6'42''E).

Великий Косівський базар працює лише в суботу рано-вранці (з 04:00 до 10:00).

Решту часу відкриті фірмові сувенірні павільйони найкращих косовських народних майстрів у самому центрі міста, поряд із старим Косівським базаром.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини представляє багату колекцію виробів народних ремесел: різьблення по дереву, гончарство, художнє ткацтво, вишивку.

Експозиція знайомить із народним декоративно-ужитковим мистецтвом краю XIX-XX століть.

Особливу художню цінність представляє колекція творів родини різьбярів Шкрибляків із села Яворів.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї.

Приватний історико-краєзнавчий музей у Космачі відкрила у 1999 році місцева краєзнавиця та колекціонерка Любов Варцаб’юк.

Експозиція у трьох залах розповідає про історію села Космач, побудову місцевих церков та видатних космачан.

Найбільший розділ музею присвячений життю та діяльності патріарха Володимира (в миру – Василя Романюка), який служив у місцевій церкві Петра і Павла у 1968-1972 роках.

Музей також має великі колекції робіт космацьких вишивальниць та писанкарок, сучасного космацького одягу і виробів ткацтва.