Пам'ятки Житомирської області

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Житомирі вважається визначною пам'яткою архітектури ХІХ століття, належить до найстаріших кам'яних культових споруд міста.

Збудований коштом житомирського купця Михайла Хаботіна, який згодом був похований під вівтарною частиною церкви.

Тут був охрещений відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 1927 року Михайлівська церква діяла як храм української автокефальної православної громади, потім була закрита. За радянських часів тут розміщувалося товариство "Знання" та ляльковий театр.

Нині це діючий храм Православної церкви України. В 1991 році розпочалася реставрація. При соборі діє недільна православна школа.

Будівлю було збудовано в 1897 році для Житомирського окружного суду за проєктом архітектора Володимира Безсмертного.

Нині це один із корпусів агроекологічного університету.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Єдину в Україні приватну обсерваторію відкрив у 2001 році астроном, кандидат фізико-математичних наук Юрій Іващенко у рідному селі Гальчин (передмісті Андрушівки) на Житомирщині.

Тут зафіксували понад 330 нових малих планет, які називаються астероїдами. Чотири з них отримали постійні назви – Житомир, Андрушівка, Святилівка та Акосіпов.

Обсерваторія знаходиться селі Гальчин на виїзді з Андрушівки в бік Червоного.

Баранівський історико-краєзнавчий народний музей розташований у приміщенні міського будинку культури імені Анатолія Пашкевича.

Музей у Баранівці відкрився в 1970 році. Основна експозиція побудована на матеріалах археологічних досліджень міських територій понад берегами річок Случ та Душнівка. Представлені кам’яні знаряддя праці, глиняні вироби, старовинні речі домашнього вжитку, одяг, взуття, меблі, піч, жіночі прикраси.

Друга експозиція висвітлює долю баранівчан в часи Голодомору, репресій і Другої світової війни. Також у музеї можна дізнатися, як із Баранівкою пов'язані долі Лесі Українки, Анатолія Пашкевича, Івана Степанюка та інших видатних українців.

Експозиція "Назавжди у наших серцях" розповідає про сучасних героїв російсько-української війни.

Приміщення музею частково пристосовано для потреб маломобільних відвідувачів.

Відділами Баранівського історико-краєзнавчого народного музею є Музей баранівського фарфору і музей "Поліська хата" в Полянці.

Розкішна двоповерхова будівля ратуші на Замковій горі в Житомирі була збудована для житомирського магістрату в XVIII сторіччі.

Виконана у формах неоренесансу, відрізняється витриманістю та суворістю архітектурних форм. Хоча будівля сильно постраждала в роки Другої світової війни, в 1951 році була повністю відновлена. Якийсь час в приміщені колишнього магістрату розміщувалися житлові квартири.

В 2021 році, до 30-річчя Незалежності України, було завершено капітальну реконструкцію будівлі магістрату. Згодом тут планують розмістити природничу та історичну експозиції обласного краєнавчого музею. Музейний простір буде наповнено тривимірним архівом світу природи й взаємин людини з довкіллям. У внутрішньому дворі буде розбито невеличкий музейний сад із дослідною ділянкою, де діти зможуть посадити рослину, а потім спостерігати, як вона росте.

Ставку рейхсфюрера СС Генриха Гіммлера "Хегевальд" (Hegewald - заповідний ліс) споруджено в 1941 році в селищі Гуйва неподалік військового аеродрому "Скоморохи".

Будівництво велося радянськими військовополоненими під наглядом есесівців. Штаб військового керівництва розташовувався у двоповерховому будинку де до війни був Будинок культури. На випадок бомбардувань збудували легкий наземний залізобетонний бункер, товщина стін якого сягала 3 метрів.

У 1942 році. у "Хегевальді" відбулася нарада вищих чинів поліції та командирів частин СС, на якій Гіммлер зачитав відомий план "Ост", який передбачав колонізацію окупованих східних територій.

На відміну від бункерів Гітлера та Герінга, що розташовувалися неподалік, бункер Гіммлера не був підірваний при відступі німецьких військ.

Наразі споруда із прилеглою земельною ділянкою перебуває у приватній власності. Входи закривають броньовані двері товщиною 5 сантиметрів. Також збереглися німецькі пожежні гідранти, що діють.

Неподалік, з протилежного боку від траси Житомир – Вінниця, на закритій території військової частини знаходиться бункер Ріббентропа.

Великокоровинецький краєзнавчий музей Чуднівської міської ради засновано у 1961 році зусиллями вчителів та учнів місцевої школи.

Його експозиція розповідає про минуле й сучасне Великих Коровинців.

Окрему експозицію присвячено родині українських промисловців та меценатів Терещенків, яким село належало з 1870 року. Федір Терещенко збудував тут цукровий завод, лікарню, дві школи, церкву, залізничну станцію та інші інфраструктурні об'єкти.

Кімната-музей історії Коростенського фарфорового заводу працює в міському будинку культури з 2012 року.

Тут представлено частину експозиції, яка раніше розміщувалася у вестибюлі головного корпусу підприємства, що нині не працює.

У створенні експозиції також допомагали місцеві жителі. Сьогодні кількість унікальних речей музейної кімнати становить близько 500 одиниць.

Об'єкт "Скеля" в Коростені - це колишній секретний підземний командний пункт Коростенського укріпрайону № 5, що входив до так званої "Лінії Сталіна".

Побудований у 1936 році на основі системи природних та штучних печер у гранітній скелі, на якій у VIII-XIII століттях стояло давньоруське місто Іскоростень. Також відомий як "Бункер Сталіна".

На випадок війни звідси планувалося здійснювати командування Південно-Західним фронтом. Об'єкт не використовувався за призначенням. У 1941 році тут протягом тижня оборонявся від фашистів загін із 200 червоноармійців.

У радянські часи об'єкт залишався у віданні військових, потім був переведений у систему цивільної оборони. Весь цей час обладнання (система вентиляції, водопостачання, автономного електроживлення, зв'язку) залишається у працездатному стані. Гриф секретності було знято в 2005 році, зусиллями ентузіастів розпочалося створення військово-історичного музейного комплексу "Скеля", присвяченого початковому періоду Другої Світової війни. Досліджено один із ймовірних трьох рівнів коридорів та печер.

Екскурсії проводяться по попередньому замовленню.

Триповерхова будівля водяного млина в Паволочі розташована біля греблі на річці Роставиця. Млин збудований у XIX столітті, коли в селі проживала велика єврейська громада.

Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний чоловічий монастир заснований у 1891 році при дерев'яній Георгіївській церкві, побудованій у 1744 році.

Спочатку обитель була жіночою. У 1903 році було збудовано новий кам'яний Георгіївський храм, а стара церква перейменована на честь преподобного Симеона Стовпника.

В 1923 році обитель закрили, дерев'яний храм знищили. З 1945 року собор діяв як парафіяльний. У 1979 році при ньому неофіційно почалося відродження монастиря, що складався з чоловічої та жіночої громад. В кінці 1980-х років на місці церкви преподобного Симеона побудовано однойменну каплицю-вівтар. У 1994 році монастир отримав ставропігію. У 1997 році в одному з корпусів обителі створено теплий храм на честь ікони Божої Матері "Втамуй мої скорботи".

Належить УПЦ московського патріархату.

Великий затоплений гранітний кар'єр розташований в селі Нова Рудня, неподалік Тригір'я.

Мальовничі береги, що поросли сосновим лісом, оточують стрімкі гранітні скелі.

Місце маловідоме та малолюдне, поки що чисте.

Музей військової фортифікації "ДОТ- артилерійський напівкапонір" створений на базі однієї з фортифікаційних споруд Ємільчинського батальйонного району оборони (БРО) Коростенського укріпрайону (КоУР), що збереглася на околиці селища міського типу Ємільчине.

Ємільчинський БРО - це система довготривалих укріплень, споруджена у 1931-1939 роках як частина КоУР для прикриття тилів розташованого на південний захід Новоград-Волинського укріпрайону. Складався з 25 ДОТів, у тому числі 6 артилерійських напівкапонірів 1938-1939 років побудови, які призначалися кожен для двох 76-мілімітрових гармат.

Силами ентузіастів один із напівкапонірів, АПК № 25, у 2010 році було розчищено та облаштовано під музей, присвячений обороні Ємільчинщини влітку 1941 року. В експозиції представлено залишки обладнання, озброєння та військового спорядження гарнізону укріпрайону, картами-схемами КоУР та окремого Ємільчинського БРО.

Музей "ДОТ – артилерійський напівкапонір" є відділом Ємільчинського народного краєзнавчого музею.

Столітній дуб з розлогими гілками в лісі поруч із Вишполем називають "Дубом-Чудодієм".

За легендою, "Дуб-Чудодій" має чудодійну силу зцілювати тих, хто до нього доторкнеться зі словами: "Тобі торкаюся, здоров'я набираюся".

Знаходиться на під'їзді до парк-готелю "Чудодієво".

Напівзруйнований келійний корпус єзуїтського монастиря - найдавніша архітектурна пам'ятка Житомира.

Монастир на Замковій горі збудований у XVIII сторіччі ченцями-єзуїтами, яких запросив у місто каштелян київський Ян Казимир Стецький. Серед можливих архітекторів називають Павла Гіжицького, Паоло Фонтану, Доменіко Фонтану.

При монастирі діяла трикласна школа. Прилеглі землі польський король Август II своїм привілеєм передав під юрисдикцію монастиря, виключивши з-під контролю міського самоврядування Юридику Єзуїтську, свого роду "місто в місті".

Єзуїтський костел був зруйнований російськими гусарами і донськими козаками в 1769 році. Від усього монастирського комплексу донині збереглися лише руїни двоповерхового келійного корпусу. Планується реставрація.