Пам'ятки Донецької області

Регіональний ландшафтний парк "Клебан-Бик" – популярний на Донбасі об'єкт екологічного туризму.

Є мальовничою горбистою місцевістю в гирлі однойменної річки, на берегах Клебан-Бикського водосховища. На лівому схилі водосховища знаходиться геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення "Клебан-Бикське відслонення" - виходи на поверхню дуже давніх гірських порід, що утворилися багато мільйонів років тому в прибережних ділянках Пермського моря.

Однозначної версії про походження назви немає (можливо, це поєднання слов'янського слова "клебан" та тюркського слова "бик").

Збереглися фрагменти древніх скам'янілих дерев.

У XVII-XVIII сторіччях тут стояла козацька застава "Залізна".

Ландшафтний парк створений у 2000 році. Від пагорба біля траси, з якого відкривається наймальовничіша панорама парку, прокладено екологічну стежку, виставлено сучасні скульптури, в тому числі три величезні динозаври.

Музей соляної промисловості "Соляна шахта" відкрито в Соледарі для відвідування туристами в комплексі вироблених соляних шахт підприємства "Артемсіль".

Це найбільше солевидобувне підприємство Центральної та Східної Європи. Щороку тут видобувають понад мільйон тонн харчової солі. По всій Україні та в 15 інших країн світу звідси розвозять безліч видів фасованої і розсипної меленої солі, соляних брикетів і блоків, йодованої солі і солі для ванн.

Перша соляна шахта в Соледарі була введена в експлуатацію в 1881 році. В результаті понад сто років підземних робіт у товщі землі утворилася система виробок довжиною понад 200 кілометрів. Їхні розміри вражають, висота часом досягає 30 метрів.

Екскурсія в соляну шахту починається зі стрімкого спуску в кліті ліфту на глибину приблизно 300 метрів. Від головного ствола розбігається лабіринт підземного міста. Розсипчаста сіль рипить просто під ногами. Соляні мережива вкривають підсвічені стіни тунелів. Скрізь зустрічаються барельєфи і скульптури, різьблені народними майстрами в товщі солі. Зокрема, можна побачити соляний аналог знаменитої донецької пальми Мерцалова.

Під час екскурсії туристам розповідають про походження соляних покладів Донбасу, про історію видобутку місцевої солі, про унікальні шахтні технології та машини, про умови праці місцевих гірників, про нинішній асортимент продукції підприємства та ще багато цікавих фактів, можна навіть відвідати соляну церкву.

Головна пам'ятка - соляна зала "Камера 41-біс". У 2003 році тут був зафіксований рекорд Гінесса - перше підземне повітроплавання на повітряній кулі, іноді проходять симфонічні концерти. На глибині 300 метрів діє спелеосанаторій "Соляна симфонія" на 110 місць, де лікують захворювання дихальних шляхів. Є навіть підземне кафе і футбольне поле для тих, хто відпочиває у підземному санаторії.

Повномасштабне російське вторгнення в Україну 2022 року

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Соледар став однією з найгарячіших точок фронту. Потужні обстріли міста російською армією почалися в травні. Через обстріли припинило роботу солевидобувне підприємство Артемсіль, в адміністративну будівлю якого в травні влучила російська ракета. Були влучання також в копальні солі та матеріальний склад.

Морський музей Азовського морського інституту ОМА імені Володимира Павлія носить ім'я свого творця, першого помічника капітана кораблів закордонного плавання Азовського морського пароплавства.

Розташований у приміщенні Азовського морського інституту.

Експозиція першї зали розповідає про історію судноплавства в Азовському морі з найдавніших часів до 1890 року, створення та діяльність регулярного флоту, розвиток морських портів.

Інші три зали висвітлюють історію азовського судноплавства з початку XX століття до наших днів. Представлені моделі кораблів, мальовничі полотна, а також артефакти, підняті з дна моря.

Бахмутський державний краєзнавчий музей бере початок від окружного історико-краєзнавчого музею, заснованого в 1924 році лікарем та природознавцем Борисом Вальхом.

Знаходиться в будівлі, побудованій в 1911 році бахмутським промисловцем Веніаміном Французовим.

У дванадцяти залах розмістилися експозиції відділів природи, археології, народного побуту, історії ХІХ століття, Української революції, 1920-1930 років, Другої Світової війни, повоєнних п'ятирічок, літератури рідного краю. Найцінніші експонати: кремнієве рубало пізнього палеоліту, колекція зброї доби бронзи, унікальна колекція речей із майстерень стародавніх металургів, скіфська статуя VI століття до нашої ери.

Бахмутський краєзнавчий музей повністю зруйнований російськими військами в ході широкомасштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році.

Білокам'яний маяк посеред Білосарайської коси збудований в 1835 році для забезпечення безпеки навігації в Таганрозькій затоці. До того, для орієнтування суден на підході до Маріуполя служив дерев'яний маяк на території нинішнього села Мелекіне.

Восьмигранна вежа Білосарайського маяка має висоту близько 23 метрів, її добре було видно з моря. Устаткування маяка неодноразово оновлювалося. Він залишається чинним досі. Обслуговують маяк четверо співробітників, які мешкають прямо на території.

Біля підніжжя вежі встановлений якір-кішка, піднятий із турецької галери, що затонула, віком близько 400 років.

Блакитні озера поблизу Лимана та села Щурове виникли на місці кар'єрів колишнього заводу силікатної цегли.

Відпрацьовані кар'єри заповнила джерельна вода. Значна глибина, чистота води та піщаного дна обумовлюють пронизливо бірюзовий колір води. Підземні джерела постійно підтримують однаковий рівень води, яка не застоюється.

Блакитні озера розташовані в сосновому лісі, у яких водяться щуки, черепахи, норки. До останнього часу це було популярне місце "дикого" відпочинку донеччан із купанням та шашликами, але зараз територія між озерами активно забудовується.

Тут відкрито парк розваг "Казка Озера". Піщаний пляж із прогрітою блакитною водою обладнаний шезлонгами та лежаками. До послуг відпочиваючих: ресторан, бари, тир, пейнбол, теніс, більярд, рибалка, прогулянки на конях, квадроцикли (підліткові та дорослі), човни та катамарани, дитяча дискотека, вечірки для дорослих.

Регіональний ландшафтний парк "Краматорський", створений 2004 року, має 5 відокремлених ділянок навколо міста Краматорськ.

Їх об'єднуючим центром є Візит-центр Краматорського РЛП в селі Комишуваха, розташований на території колишнього маєтку поміщиків Бантишів. Від поміщицької садиби лишився реконструйований будинок ХІХ століття і лебедине озеро.

На території розташована зона відпочинку з альтанками, мангалами, дитячим майданчиком і вольєрним комплексом з дикими оленями, вовками та кабанами.

Діє еколого-натуралістичний центр, де проходять лекції та інші заходи.

Адміністрація візит-центру організує екскурсії екологічною стежкою "Лісова казка", що прокладена через найбільший лісовий масив ландшафтного парку – урочище "Граково-Комишуваха".

Комунальний заклад "Краєзнавчий музей Волноваської міської територіальної громади" працює в місті Волноваха з 1977 року.

Колекція музею налічує понад 6000 предметів, серед яких є археологічні, природничі та письмо-друковані предмети, нумізматика, фото, етнографія, меморіальні речі.

В історико-археологічній експозиції можна побачити сокиру епохи бронзи, наконечник стріли скіфської епохи, половецький ніж, знаряддя для виготовлення дерев’яних предметів побуту, самовари 1840-1870 років, нумізматичну колекцію.

Етнографічні експозиції "Селянська українська хата" і "Селянська хата греків Приазов’я" відтворюють інтер'єри традиційних помешкань кінця ХІХ – початку ХХ століття, демонструючі зібрання вишитих сорочок, одягу, рушників, предмети домашнього вжитку, керамічних виробі.

Третя зала висвітлює період панування на Причорномор'ї радянського тоталітарного режиму.

У виставковій залі розміщується виставка, присвячена учасникам АТО та загиблим героям.

"Золотим колодязем" називають цілюще джерело в однойменному селі.

За легендою, назву цій слободі дарував російський цар Петро I. Повертаючись із вдалого Азовського походу в 1696 році, цар відпочивав у цих місцях, і йому піднесли чашу цілющої води з чудодійної криниці. "Ах, водице золота!" - вимовив Петро I, дістав золоту монету з кишені і кинув у колодязь, голосно пророкувавши: "Бути йому відтепер Золотим Колодязем!"

Зараз на легендарному джерелі відновлено історичний зруб, поруч встановлено чотиритонну постать Петра I, який сидить на колодязному зрубі з ковшем у руках (скульптор Юрій Артемов).

Вода у джерелі – лікувально-їдальня мінеральна. До неї склад входять хлориди, гідрокарбонати, сульфати, магній, натрій та кальцій. Коли було встановлено значні обсяги джерела, з'явилася водокачка та відкрився завод з розливу мінеральної води "Золотий колодязь".

В реєстрі чудотворних джерел російської імперії Авдіївське джерело Святого Миколая Чудотворця датується 1700 роком.

За легендою тут багаторазово спостерігали явище Миколая Чудотворця.

В 1930 році активісти "Союзу Безбожників" засипали це джерело, але він пробився знову. Було ще кілька спроб його знищити, але джерело існує і досі є місцем паломництва віруючих.

Над джерелом споруджено каплицю Божої Матері "Суручниці грішних".

Заїзд з траси Донецьк - Костянтинівка за вказівником.

Єдиний на Донбасі зоопарк створений зусиллями трудового колективу місцевого підприємства ВАТ "Докучаєвський флюсо-доломитний комбінат".

У 2001 році на підприємстві з'явився зоокуточок. Потім було розчищено, впорядковано та озеленено територію занедбаного дитячого табору. На місці старого басейну з'явилося "Лебедине озеро", на місці фонтану – орлятник, на місці їдальні – тераріум. Відновлено оранжерею, прокладено дитячу залізницю, всюди розставлено скульптури героїв дитячих казок.

Першими мешканцями зоопарку стали два павичі. Потім з'явилися качки-мандаринки, гірські гуси, муфлони, крокодил та інші тварини. Сьогодні їх налічується вже понад сотню видів, сім із яких занесено до Червоної книги.

Особлива гордість зоопарку – пара чорних лебедів із Туркменії.

Донецький обласний краєзнавчий музей (ДОКМ) заснований 1924 року з ініціативи місцевих краєзнавців.

Станом на 2014 рік фонди музею налічували близько 150 тисяч одиниць зберігання. Серед них рештки викопних тварин, відбитки викопних рослин, зразки кам'яних дерев, велика археологічна колекція знарядь праці, зброї, посуду, прикрас та амулетів, нумізматична колекція (мідні та срібні монети XV-XVIII століть), етнографічна колекція.

Найбільшу цінність становили рідкісні стародруки, серед яких географічний і ботанічний атласи XVII століття. Через російську окупацію Донецька майже всі фонди музею були втрачені, залишившись на окупованій території.

Зараз Донецький обласний краєзнавчий музей тимчасово розміщується в Краматорську. Тут дють тимчасові виставки: "Людина в просторі степу: доба каменю, доба бронзи", "Медицина першої половини ХХ століття. Історія однієї лікарської династії", "Ген непокори: хроніки українського спротиву на Донеччині від першої половини ХХ століття до 1991 року", експозиції виробів декоративно-прикладної творчості, а також виставки, присвячені подіям Революції Гідності та російсько-українській війні.

Крім того, на території підконтрольній Україні працюють три відділи музею: Меморіальний музей-садиба Володимира Немировича-Данченка, Музей Сергія Прокоф’єва, Великоанадольський музей лісу.

Донецький обласний художній музей (ДОХМ) є одним із найбільших музеїв художнього профілю в Україні та важливим культурним центром Донецької області.

Його колекція формувалася за рахунок надходжень з художніх виставок, із фондів державних музеїв України та росії, придбань із приватних колекцій. Зібрання налічує 16500 творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва.

Зокрема представлені роботи художників Італії, Голландії, Франції, Німеччини. Серед них "Натюрморт з рибою" Пітера ван Норта та "Пейзаж з руїнами" Йоханнеса Глаубера. Домінуючий жанр у колекції російського живопису XIX-ХХ століть - пейзаж - представлений такими полотнами, як "Коктебель. Морський пейзаж" Івана Айвазовського, "Вечір" Івана Шишкіна, "Вигляд Венеції. Палац Дожів" Олексія Боголюбова.

Особливий інтерес становить зібрання античного прикладного мистецтва Греції та Риму: вази, посуд різноманітної форми та призначення, світильники, теракотова пластика, а також вироби зі скла та бронзи.

У зв'язку з окупацією Донецька російськими загарбниками заклад тимчасово перебуває у Краматорську - тут відкрито Сектор сучасного мистецтва Донецького обласного художнього музею.

Дружківський історико-художній музей створений у 1984 році як філія Донецького художнього музею.

Основою його колекції стала мистецька збірка картинної галереї "Дружківська Третьяківка", що з 1951 року діяла при студії образотворчого мистецтва Будинку культури машинобудівельного заводу в Дружківці.

Зараз Дружківський історико-художній музей розташовується на другому поверсі Центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки. Особливе місце в експозиції посідають художні роботи майстрів Дружківського порцелянового заводу.

В історико-краєзнавчій експозиції представлені фрагменти дружківських скам'янілих дерев, речі етнографічного характеру, предмети міського побуту XIX-XX століть.

Окремі експозиції висвітлюють події Голодомору, Другої світової війни, російсько-української війни тощо.

Пам'ятка природи "Дружківські скам'янілі дерева" знаходиться біля міста Дружківка, що на північно-східній околиці селища Олексієво-Дружківка.

На площі в 1 гектар тут можна зустріти скам'янілі залишки дерев араукарій віком 250 мільйонів років. Скам'янення цих дивовижних рослин тривало тисячі років: протягом тривалого часу солоні води древнього Пермського моря вимивали зі стовбурів дерев органічні речовини, залишаючи мінеральні відкладення.

На вигляд скам'янілі дерева схожі на свіжоспиляні, тільки набагато важче. Діаметр стволів, що лежать на схилах кар'єру, досягає одного метра.