Пам'ятки Дніпропетровської області

Дніпровський академічний театр драми і комедії розташований у приміщені колишнього Зимового театру Катеринослава, збудованому в 1906-1907 роках в стилі модерн за проєктом архітектора Федора Булацеля.

У 1927 році за рішенням виконкому міської ради на основі трупи московського Малого театру, що гастролювала на той час у місті, було створено театр російської драми.

Перед Другою світовою війною будівлю театру було реконструйовано й вона набула більш класичних форм - фасад прикрасили колони, пілястри та скульптурні зображення муз мистецтва.

Цирк у Дніпрі заснований в кінці ХІХ століття.

Нинішня будівля Дніпровського державного цирку, стилізована під намет шапіто, збудована в 1980 році за проєктом Павла Нірінберга. Будівля відрізняється оригінальним малюнком купольного склепіння, що дає можливість зручно кріпити підвіску апаратів артистів та створює відмінну акустику.

Вперше у вітчизняній практиці під час будівництва Дніпровського цирку застосували шатрове покриття із збірних залізобетонних елементів. Зала обладнана найновішим світловим та звуковим обладнанням.

Дніпровський державний цирк – єдиний в Україні цирк із репетиційно-постановочним манежем. Місткість залу для глядачів - 1914 осіб.

"Будинком губернатора" у Дніпрі називають дуже красиву та незвичайну для Наддніпрянщини будівлю в стилі неоготики на розі проспекта Дмитра Яворницького та вулиці Воскресенської, що є пам'яткою архітектури національного значення. Зараз у ній розташовується Музей історії Дніпра.

Будівля зведена в 1840-1850 роках як особняк майора Григорія Щербакова. З середини ХІХ століття у ній розміщувався Англійський клуб. З 1887 року і до більшовицького перевороту в ньому жили катеринославські губернатори. І хоч за радянських часів тут розташовувалася і Рада депутатів, і Дніпровський палац піонерів, будівлю продовжували неофіційно називати "Губернаторським будинком".

У 1997 році "Будинок губернатора" був викуплений "ПриватБанком" і реконструйований під офіс, що стало запорукою збереження будівлі. У 2021 році тут було відкрито першу чергу експозиції Музею історії Дніпра.

Сучасна інтерактивна експозиція музею розповідає про заснування та розбудову міста у ХVIII – ХХ століттях, соціально-культурне життя, історію торгівлі та банківської сфери у місті тощо. Представлено археологічні знахідки з Катеринослава-Кільченського, зразки цегли, черепиці та кахлів катеринославського виробництва, документи про міську забудову та багато іншог. Реконструйовано інтер’єр міської вітальні 1960-х років. У залі "Дніпро, мости, пороги" можна дізнатися про дніпровські переправи та лоцманську справу на порогах Дніпра від часів козацтва до сучасності.

В експозиції широко використовується мультимедійне обладнання: інтерактивні інформаційні панелі, проєкційні екрани, QR-коди, аудіогіди. Музей пристосований для відвідування людьми з інвалідністю (внутрішній портативний пандус, мнемосхема, екскурсійні матеріали шрифтом Брайля). Проводяться інклюзивні екскурсії і тактильні виставки.

Палац Потьомкіна - одна з перших та найбільш значних будівель Дніпра, колишнього Катеринослава.

Точну дату будівлі не встановлено - будівництво велося між 1786 і 1790 роками. Швидше за все, закладка відбулася в 1787-1788 роках, після початку будівництва Преображенського собору.

Авторство проєкту масштабного палацу в стилі класицизму, зведеного для засновника міста, генерал-губернатора Новоросійського краю князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, приписується видатному російському архітекторові Іванові Старову. Спочатку головний корпус містив ряд парадних приміщень, у тому числі величезний двоколірний зал у центральній частині.

Вважається, що сам Потьомкін у своєму катеринославському палаці ніколи не бував. Після його смерті будівля довгий час стояла в запустінні, в 1837 році була реконструйована під будинок дворянських зборів. В 1952 році повністю перебудований будинок став Палацом культури студентів.

За легендою, з підвалу палацу Потьомкіна до берега Дніпра прокладено підземний хід, у якому можна було вільно рухатися людині на весь зріст.

Свято-Троїцький кафедральний собор - головний храм Дніпра. Був закладений як церква Святого Духа на місці старої дерев'яної церкви, будівництво велося на меценатські кошти місцевих купців.

В 30-х роках XX століття храм закрили більшовики, проте в 1941 році богослужіння було відновлено та проходить донині.

Головна святиня - Новокайдацька (Самарська) ікона Божої Матері.

Поруч розташований єпархіальний центр.

Дніпровська набережна вважається найдовшою в Європі. Її загальна протяжність – понад 23 кілометри.

Складається із трьох вулиць: Заводської Набережної, Січеславської Набережної та Набережної Перемоги. Упорядкування території вздовж річки Дніпро, будівництво набережної та бульвару у Дніпрі почалося в кінці 1950-х років. Для будівництва греблі використовувалися відходи виробництва (шлаки) Дніпровського металургійного заводу. Зовні набережна була облицьована гранітом. Парапет змонтований із ланок литої чавунної решітки, закріплених між гранітними блоками. Будівництво тривало до початку 1970-х років.

Нині це улюблене місце прогулянок місцевих мешканців, одна із візитівок міста. Тут багато пам'ятників, скульптур, кафе та ресторанів. Одна з новинок – фонтан "Білий лебідь". Найдовша в Україні 50-метрова "сімейна" лавочка знаходиться у безкоштовній зоні Wi-Fi. Особливо красива Січеславська Набережна у вечірньому підсвічуванні.

Монастирський острів - історичне ядро Дніпра, улюблене місце відпочинку містян. Із парку імені Тараса Шевченка на острів перекинуто пішохідний міст через рукав ріки Дніпро.

За легендою, в ХІ сторіччі тут існував візантійський монастир, у якому княгиня Ольга перебувала бурю дорогою до Константинополя. Встановлено пам'ятний хрест на честь візантійських ченців, на мисі споруджено Миколаївську церкву (1999 рік).

За радянських часів встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку, відкрито зоопарк та акваріум, а також парк дитячих атракціонів.

В 2013 році відкрито 17-метровий декоративний водоспад "Поріг Ревучий", який символізує затоплений каскад дніпровських порогів (працює у літній період у вихідні, а ввечері - і в будні).

Новомосковський історико-краєзнавчий музей імені Петра Калнишевського засновано в 1963 році.

Спочатку музей розміщувався в будівлі Троїцького собору. В 1983 році експозицію перенесено до будинку в стилі українського модерну 1901 року побудови.

В колекції – 5 половецьких ідолів, старовинна зброя та предмети побуту, гончарні вироби, вишивка.

Зал Козаччини присвячений подіям XV–XVIII століть, зокрема історії першого козацького монастиря, розповідям про священика Кирила Тарловського, відомого як "дикий піп", а також про останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.

Аерокосмічний музей у Дніпрі створено на базі Національного центру аерокосмічної освіти молоді імені Олександра Макарова.

Центр носить ім'я українського ракетобудівника, який у 1961-1986 роках очолював Південний машинобудівний завод ("Південмаш") - провідне українське підприємство із виробництва ракетно-космічної техніки.

Експозиція в головному залі присвячена відомим ракетобудівникам та створеній ними космічній техніці. Представлено зразки та макети космічних апаратів, зокрема, орбітальні станції. На експозиційному майденчику просто неба виставлено зразки бойової техніки: міжконтинентальні балістичні ракети (в тому числі, легендарна "Сатана" Р-36М), зенітно-ракетний комплекс С-200, макет німецької ракети "Фау-2" тощо.

Вільний огляд експозиції доступний по вівторках. Для організації групових екскурсій необхідно оформити лист-заявку.

Васильківський краєзнавчий музей заснований у 1973 році. Розташований в окремому приміщенні в центрі Васильківки.

Зібрання музею складається з 2600 музейних предметів, які розповідають про історію, етнографію та природу цього регіону. Серед них - кремінні знаряддя праці первісної людини, речі часів Запорозької Січі, етнографічна колекція, характерні предмети епохи індустріалізації. Регулярно проводяться виставки творів народних майстрів.

Перед входом у музей розміщено колекцію половецьких кам'яних скульптур.

Великомихайлівський історико-краєзнавчий музей на Дніпропетровщині засновано у 1986 році.

Розміщується в історичній будівлі, зведеній на початку XX століття.

Музейний фонд налічує понад 3000 експонатів. Експозиція у восьми залах висвітлює далеке минуле краю, історію заснування у 1776 році запорожцями села Великомихайлівка (колишня назва – Дібрівка), його розвиток протягом XIX – початку XX століття, період Української революції та участь місцевих мешканців у повстанському русі Нестора Махна, події Другої світової війни. Зокрема, експозиція знайомить з бойовим шляхом 346 Дебальцевської Червонопрапорної стрілецької  дивізії, яка 1943 року звільнила село від німецької окупації.

Біля музею встановлено пам'ятні знаки на честь засновника села, легендарного козака Михайла, а також на честь 100-річчя Дібрівського бою повстанських загонів Нестора Махна і Федосія Щуся з австрійськими військами у 1918 році.

Волоська Катерининська миля - дорожній знак, встановлений у 1784-1787 роках на маршруті прямування імператриці Катерини Великої під час її подорожі Новоросією до Криму.

Подібні знаки були розставлені за розпорядженням князя Григорія Потьомкіна на шляху Катерини через кожні 10 верст.

Катерининська миля являє собою нижню частину колони тосканського ордена з шестигранним перехопленням посередині і конусоподібним завершенням, встановлену на квадратному в плані постаменті.

На південній околиці села Волоське знаходиться одна з п'яти Катерининських миль, що збереглися на території України. Знаходиться на виїзді із села у бік Майорки.

Дитяча залізниця у Дніпрі (Мала Придніпровська) – вузькоколійна залізниця у парку імені Лазаря Глоби.

Знайомить дітей із залізничними спеціальностями. Відкрита в 1936 році, Дніпровська дитяча залізниця стала першою дитячою дорогою в Україні та другою в СРСР. Спроєктували її дніпровські школярі, проєктну документацію підготували студенти Дніпровського інституту інженерів транспорту, будівництво велося методом комсомольських суботників, перший локомотив самостійно збудували комсомольці паровозоремонтного заводу.

Загальна протяжність дороги – 2 кілометри (кільцева). Один пункт зупинки. Є три штучні споруди - два тунелі та переїзд. Наразі рухомий склад складається з тепловозів ТУ2-134 та ТУ2-172, а також кількох пасажирських вагонів PAFAWAG.

Дніпровський академічний театр опери та балету – сучасний музичний театр з широким спектром жанрів, сценічних форм та засобів.

Створений у 1931 році як Дніпропетровський робітничий оперний театр, у 1941 році був евакуйований до Красноярська, де об'єднався з одеською трупою. Після Другої світової війни офіційно припинив діяльність.

Відроджений в 1974 році. Виставу "Богдан Хмельницький" Дніпровського театру опери та балету було удостоєно Національної премії імені Тараса Шевченка.

Дніпровський міський художній музей відкрився 1914 року з ініціативи членів художньої комісії Катеринославського наукового товариства.

Спочатку експозиція розміщувалась у Потьомкінському палаці (тепер Палац студентів ДНУ), потім у будинку Хреннікова (тепер готель Україна).

За радянських часів колекція поповнилася роботами вітчизняних та західноєвропейських майстрів із колекції Дмитра Яворницького, а також із Третьяковської галереї (Москва) та Ермітажу (Санкт-Петербург). У 1936 році Дніпровський художній музей отримав у дар від живописця Ісаака Бродського понад 300 творів, які й досі є основою експозиції.

На сьогоднішній день колекція музею налічує 8,5 тисяч творів живопису, скульптури, графіки та предметів декоративно-ужиткового мистецтва XVI-XXI ст. У постійній експозиції – роботи Володимира Боровиковського, Івана Шишкіна, Ісаака Левітана, Костянтина Коровіна, Валентина Сєрова, Іллі Рєпіна, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка та інших. Перлиною колекції вважаються роботи катеринославського художника-символіста Михайла Сапожнікова.

Особливе місце у музейній колекції займають твори славетних майстрів петриківського декоративного розпису.

До 2021 року Дніпровський художній музей мав статус обласного, зараз це комунальний заклад Дніпровської міської ради.