Пам'ятки Вінницької області

Палац родини Собанських в Ободівці збудований у 1800 році.

Спочатку було збудовано будинок з вежею у стилі романтизму з елементами італійського неоренесанса. Центральний корпус-палаццо з'єднаний двоярусною критою галереєю з чотириярусною вежею та П-подібним корпусом, які утворюють внутрішній дворик.

Парк, що спускається до ставку площею 17 гектарів, створений відомим ірландським паркобудівником Діонісієм Міклером.

Під час реконструкції у 1900 році було надбудовано третій поверх лівого крила палацу, парадну частину палацу прикрасила відкрита тераса, з якої відкривається панорама парку та ставка.

Після більшовицького перевороту 1917 року в палаці було розміщено Бессарабську комуну, після Другої світової війни в ньому розташувалися райвиконком, райком партії та інші районні організації. У 1959 році палац та парк були передані Ободівській школі-інтернату.

Наразі будівля палацу Собанських в аварійному стані.

Палац поміщиків Щеньовських у селі Носиківка – одна з маловідомих архітектурних пам'яток Вінниччини, зразок садибного будівництва кінця XIX – початку XX століття на Поділлі.

До 1905 року маєтком у Носиківці володіли поміщики Коревицькі. Після пожежі, яка знищила панську садибу, Станіслав Коревицький продав її Станіславу Щеньовському, сину польського цукрозаводчика Ігнація Щеньовського з Капустян. Щеньовський збудував новий палац у стилі романтизму та заклав великий декоративний парк зі ставком. За радянських часів у ньому функціонувала лікарня, аптека, школа та відділення пошти.

Садиба розташована на пагорбі посеред старого парку. Її оточує мур з вартівницею біля брами. Палац прикрашає декоративна вежа, з якої відкривається вид на околиці. В інтер'єрі палацу частково зберігся ліпний декор та фрагменти дерев’яних декоративних елементів у неоготичному стилі.

З ініціативи активістів збереження історико-культурної спадщини планується реставрація і перетворення палацу на туристичний об'єкт.

Садибу в Тиврові, на пагорбі над Бугом, збудували в кінці XVIII століття представники роду Ярошинських.

Палац був виконаний у найкращих палладіанських традиціях раннього класицизму. Навколо палацу було розбито парк. Пізніше було створено прибудови, які порушили початкову композицію.

В 1891 році тиврівський палац було продано Подільській єпархії, яка відкрила в ньому духовне училище. Незабаром сталася пожежа, після якої будівля втратила більшу частину декору.

В 1910-1911 роках в училищі викладав спів відомий український композитор Кирило Стеценко, про що нагадує меморіальна дошка. Також тут працював Микола Леонтович, навчався Володимир Свідзинський.

Зараз у будівлі розміщено Тиврівський ліцей-інтернат. Працює кімната-музей заслуженого журналіста України, фотомайстра, різьбяра Володимира Очеретного.

Міський парк у Погребищі - це все, що залишилося від садиби графів Ржевуських, яким місто належало у XVIII-XIX століттях.

У парку встановлено обеліск пам'яті воїнів, які загинули в Афганістані та інших гарячих точках.

Краєзнавчий музей у Піщанці на Вінничині створе­ний у 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця Володимира Бершадського.

В основній експозиції широко представлені старовинні предмети побуту і знаряддя праці мешканців Поділля. Особливою горді­стю колекції Піщанського краєзнавчого музею є українські сорочки XVIII-XIX століть, де зустрі­чаються вишивки з елементами як українських, так і молдавських традицій.

Друга експозиція розповідає про важливі події XX століття, що мали значний вплив на історію краю, серед яких Українська революція 1917-1921 років, Голодомор 1932–1933 років, Друга світова війна, відбудова народного господарства, здобуття Україною незалежності.

У виставковій залі Піщанського краєзнавчого музею відкрито виставку картин місцевого художника Степана Трубалєвича.

Кам'яна Покровська церква в Старій Прилуці збудована в 1910 році інженером Ріхардом Краусом, про що свідчить вмурована у сходи табличка.

Стародавні розписи не збереглися, але досі вражає висота бані - близько 20 метрів.

У 1960-х роках церкву закрили, але в 1990 році за сприяння сільської ради вона знову стала чинною.

1 січня 2023 року в Покровській церкві відбулося перше Богослужіння Православної церкви України.

Кармелітський монастир був заснований у Барі в 1531 році, проте невдовзі дерев'яні споруди було зруйновано.

В 1616 році на руїнах було розпочато будівництво колегіуму та монастиря єзуїтів. Він, своєю чергою, був зруйнований під час Визвольної війни 1648-1654 років, але кам'яна монастирська споруда частково збереглася. В 1701 році розпочалася реконструкція, що тривала з перервами до 1787 року.

Костел і келійний корпус виконані у вигляді єдиної будівлі в  стилі бароко, яка зовні мало нагадує храм. В 1908 році була споруджена надбрамна дзвіниця.

Якийсь час комплекс належав православній церкві, але зараз його господарями є сестри бенедиктинки-місіонерки.

Садиба колишнього маєтку графа Дмитра Гейдена розташована на гранітних берегах Південного Бугу на околиці Сутисків з боку Тиврова.

Побудована в другій половині ХІХ століття. Посеред ландшафтного парку зберігся один із флігелів з високою вежею в стилі неоготики, а також деякі господарські будівлі та в'їзна брама зі стилізованою сторожовою вежею.

Зараз на території садиби розміщена школа-інтернат, в флігелі знаходиться їдальня.

Садиба в Круподеринцях збудована в кінці ХІХ століття графом Миколою Ігнатьєвим, який оселився тут після відставки з посади міністра внутрішніх справ росії. До того Ігнатьєв прославився як один із найкращих російських дипломатів. Завдяки його зусиллям у 1878 році було підписано вигідний для росії Сан-Стефанський мирний договір з Туреччиною, який завершив російсько-турецьку війну. Одним із найважливіших пунктів договору було відновлення державності Болгарії, за що болгари вважають Ігнатьєва національним героєм.

У Круподерницях граф зі своєю родиною провів останні роки життя, налагоджуючи зразкове господарство. Двоповерховий кам'яний садибний будинок Ігнатьєвих, що зберігся, прикрашений різьбленим портиком та іншими дерев'яними деталями.

Після більшовицького перевороту 1917 року в садибі розмістилася місцева комуна, потім дитячий будинок, а зараз – середня школа.

У 2011 році при школі було відкрито музей Миколи Ігнатьєва, в якому представлені документи та фотографії, пов'язані з його життям.

Палац Орловських у Северинівці збудований на початку ХІХ століття й зберігся донині майже без змін.

Северин Орловський був людиною скупою і не хотів вкладати великі гроші в будівництво пишного палацу за проєктом іменитого архітектора. Зовні будівля була досить скромною, проте зсередини вражала розкішшю та пишнотою.

У палаці було зібрано найбагатші колекції картин, срібла, старовинних монет, марок та інше. На жаль, інтер'єри не збереглися. Деякі картини із северинівського палацу зараз експонуються у музеях Варшави та Києва.

Навколо палацу було розбито парк, архітектором якого був Діонісій Міклер. Наприкінці парку височіє камінь-скеля з пісковика, з якого відкривається чудовий краєвид.

Поруч із палацом збереглася масштабна будівля колишнього манежу з брамою.

За радянських часів будинок палацу облицьовували кахельною плиткою. Нині тут знаходиться Северинівська лікарня відновного лікування.

Свято-Миколаївська церква в Ямполі збудована у 1770 році у вигляді католицької каплиці з окремою дзвіницею.

У 1862 році збудовано восьмерик і купол, із заходу прибудовано кам'яну дзвіницю, зроблено залізний дах.

Нині церква Святого Миколая належить УПЦ московського патріарату. Головна святиня – ікона Геннадія Ямпольського.

Свято-Троїцький Браїлівський жіночий монастир, заснований у 1635 році в Вінниці з ініціативи магната Михайла Кропивницького, із середини ХІХ століття займає комплекс колишнього католицького монастиря.

У 1740 році волинський воєвода Францішек Потоцький заснував його як монастир католицького ордену тринітаріїв. Ченці цього екзотичного для України ордена спеціалізувалися на викупі християн із турецького полону. Перші монастирські споруди були дерев'яними. Будівництво нинішнього архітектурного ансамблю було завершено в 1778 році подільським магнатом Станіславом Потоцьким. Монастир складався з костелу з високою вежею у стилі бароко та прибудованих з обох боків келій. У 1787 році польський король Станіслав Август спеціально відвідав Браїлів, щоб помилуватися розписами монастиря роботи художника Іоанна Прахтеля (похований на території), які зараз частково відреставровані.

Після польського повстання 1831 року тринітарський монастир було закрито, і в 1845 році до нього перевели Троїцький жіночий монастир із Вінниці. У ході реконструкції для надання костелу православного вигляду до вежі додали шатрове завершення, над двосхилим дахом звели невеликий восьмерик, а перед входом збудували ворота в стилі московського бароко.

Головна святиня – ікони Браїлівсько-Почаївської Божої Матері та Браїлівсько-Ченстохівської Божої Матері.

Ставка "Штайнбрух" (Steinbruch - каменоломня) головнокомандувача військово-повітряних сил Німеччини, рейхсмаршала Германа Герінга часів Другої світової війни.

Розташовувалася за 5 кілометрів на північний схід від Калинівки, поряд з військовим аеродромом у Гулівцях.

Будівництво ставки Герінга почалося в 1941 році одночасно зі ставками Гітлера і Гіммлера, що розташовувалися неподалік. Комплекс складався з двох підземних бункерів, з'єднаних між собою тунелем, казарми для охорони, їдальні та кількох підсобних приміщень. Оскільки Герінг бував тут рідко, переважно ставка використовувалася як командний пункт "Люфтваффе".

В 1944 році перед відступом німці підірвали бункери. Збереглися вражаючі уламки.

Тиврівський краєзнавчий музей розташований на другому поверсі сільради. Створений в 1978 році місцевим вчителем малювання Леонідом Панкошею.

Колекція налічує 3 тисячі предметів. Зокрема, представлена ​​трипільська кераміка, нумізматична колекція, колекція ікон, зброї XVII-ХХ століть, предметів побуту та документів ХІХ-ХХ століть.

Етнографічна колекція представляє вишивку, ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, знаряддя праці.

Великий інтерес представляє колекція зразків рекламної продукції промислових підприємств Тиврівщини ХІХ-ХХ століть, які належали Ярошинським, Гейденам.

Тростянецький краєзнавчий музей на Вінничині заснований 1976 року, розташовується в колишньому приміщенні початкової школи.

Музейна колекція нараховує близько 1500 предметів. Експозиція музею розповідає про природу й історію краю.

Найцікавішими колекціями є збірки нумізматики, народного одягу місцевого населення, предметів побуту та виробів декоративно-прикладного мистецтва.