Пам'ятки Чернігівської області

Свято-Михайлівська церква в Полонках збудована в 1777-1779 роках (за іншою версією в 1720 році) коштом Олександра Шила, сина священика.

В архітектурі дуже помітно вплив дерев'яної народної архітектури Лівобережної України. Спочатку храм мав одну баню, потім до нього прибудували дві бані над бічними камерами і додали ліпнину на фасадах. 

Це один із найвиразніших храмів епохи українського бароко на Чернігівщині. У Михайлівській церкві зберігаються мощі Святителя Димитрія, митрополита Ростовського. Поруч із храмом знаходиться святе джерело, воді з якого приписують цілющі властивості.

Свято-Покровська церква в Батурині - один із храмів гетьманської столиці, сповідальня гетьмана Івана Мазепи.

Перша дерев'яна церква, споруджена на цьому місці в XVII сторіччі, згоріла під час Батуринської трагедії, влаштованої росіянами.

Кам'яний п'ятикупольний храм було відбудовано в 1789 році в стилі українського бароко. Поруч знаходився будинок церковно-парафіяльної школи.

Комплекс Свято–Покровської церкви був повністю знищений більшовиками в 1936 році.

Відродження храму розпочалося в 2000 році коштом української діаспори, і через 8 років відновлену Покровську церкву було освячено.

Дерев'яна Свято-Покровська церква - єдиний храм Сосниці, що зберігся.

Спочатку побудована в 1724 році на місці стародавнього храму. Повністю перебудована в 1847 році.

Виконана в традиційних формах козацького храму. Виглядає архаїчно завдяки незвичайному нахилу стін. В інтер'єрах збереглися розписи олією на біблійні сюжети.

За радянських часів храм був закритий, у будівлі розміщувалась автошкола, потім склад. У 1989 році богослужіння було відновлено.

Свято-Покровська церква збудована у селі Жукля коштом генерал-майора Миколи Комстадіуса.

Вважається дуже цінною архітектурною пам'яткою, оскільки храмів такого типу в Україні більше немає.

Церква закладена у 1911 році на місці згорілого дерев'яного храму. За легендою, господар села пообіцяв мешканцям спорудити храм, який не горить. Для цього він виписав архітектора та будівельників з Петербурга.

Покровська церква виконана у неоруському стилі. Поєднує у собі елементи архітектури північних регіонів Стародавньої Русі з українськими композиційними прийомами. Інтер'єр храму прикрашають оригінальні розписи. Іконостас не зберігся донині.

Свято-Троїцький кафедральний собор у Чернігові входить до комплексу Троїцько-Іллінського монастиря, заснованого на Болдиних горах у XI сторіччі Антонієм Печерським.

Після монголо-татарської навали монастир було відроджено в 1649 році з ініціативи полковника Степана Подобайла. Ансамбль Троїцького собору із дзвіницею, Введенською церквою та Трапезною споруджено в 1679-1695 році коштом гетьмана України Івана Мазепи. Чудова архітектура у стилі українського бароко - твір талановитого вільнюського архітектора Йоганна-Батиста Зауера (Йоганна Баптиста).

З 1790 року Троїцько-Іллінський монастир служить резиденцією чернігівського архієпископа - тут знаходиться так званий "Архієрейський дім".

Сам монастир не діє, але собор відкритий для парафіян. У Троїцькому соборі спочивають мощі чернігівських угодників: святителя Феодосія Чернігівського, преподобного Лаврентія, святителя Філарета (Гумилевського), частки мощей деяких київських святих.

Біля південної стіни собору похований поет-байкар Леонід Глібов.

Монументальна дзвіниця висотою 58 метрів відкрита для відвідування (195 сходинок), згори відкривається найкраща панорама Чернігова.

Свято-Троїцький кафедральний собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Успенська церква у Вишеньках – видатний зразок храмової архітектури другої половини ХІХ століття.

Споруджена в 1782-1787 роках коштом фельдмаршала Петра Румянцева-Задунайського у формах класицизму з елементами бароко.

Дуже виразний храм, що вражає простотою плану, вишуканими пропорціями, елегантністю фасадів, витонченим силуетом будівлі. В архітектурі вгадується вплив католицької та мусульманської храмової архітектури.

Успенський храм є частиною палацово-паркового комплексу Рум'янцева-Задунайського. Ведеться реставрація.

Дерев'яна Свято-Успенська церква у селі Стара Талалаївка – один із найпрекрасніших зразків дерев'яної архітектури Чернігівщини.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці збудований у 1775 році як родова усипальниця родини Мазаракі, якій тоді належало село. В кінці ХІХ – на початку ХХ століття Успенську церкву реконструювали під керівництвом колишнього військового інженера Володимира Бузовського.

Багато декорована восьмикупольна церква розташована на невеликому пагорбі біля озера. З обох боків – дві восьмигранні вежі (у південній частині – дзвіниця та сходи, що ведуть на хори).

Збереглися іконостас ХVІІІ-ХІХ сторічь та настінні розписи початку XX століття.

У радянські часи Успенська церква була єдиною діючою у всій окрузі. Нині храм належить УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенська церква в Фастівцях заснована в 1743 році.

Спочатку храм був побудований з використанням елементів та прийомів російської професійної архітектури.

У 1863 році кам'яна Успенська церква була перебудована у стилі романтизму з використанням елементів руської архітектури. Особливо це вплинуло на архітектуру дзвіниці, яка була добудована.

Свято-Успенська церква в центрі Коропа заснована в 1767 році (за іншими даними - в 1716 році).

Спочатку храм був дерев'яний. Кам'яну церкву Успіння Богородиці в стилі класицизму звели у 1894 році коштом коропських міщан Євдокима та Макара Стовпцових за заповітом їхнього батька Антипа Стовпцова. Настоятелем храму був Іван Кибальчич, батько революціонера-терориста Миколи Кібальчича.

Нині храм діючий. Тут зберігаються мощі Святого Феофана Рихлівського (1881-1977 роки), який прославився пророцтвами та зціленнями. Поруч зведена дзвіниця.

Сновський історичний музей відкрито в 1939 році як меморіальний музей Миколи Щорса в будинку, в якому провів дитячі та юнацькі роки майбутній червоний комдив, чий образ героїзований у радянській літературі та кіно.

Щорс народився в 1895 році на хуторі Коржівка на Чернігівщині (нині місто Сновськ) в родині залізничного слюсаря. Нині експозиція домашньої обстановки та особистих речей родини Щорса, що розміщена в їхньому дерев'яному будинку 1894 року побудови, є меморіальним відділом Сновського історичного музею і презентує побут сім'ї залізничника кінця ХІХ століття.

В 1961 році в окремій будівлі було відкрито історичний відділ музею з краєзнавчою експозицією від давніх часів до новітньої історії. В експозиції представлено предмети, що розповідають про перші поселення людини на території краю, народні промисли і ремесла, етнографічні особливості місцевості. Окрасою експозиції є колекція рушників Сновського району та зразки регіонального костюму.

У музеї також експонуються археологічні знахідки: предмети праці, залишки прадавніх тварин, керамічних та скляних виробів, козацьких люльок, залізничних виробів, виготовлених на середньовічних руднях, історико-побутові речі кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці у Козельці вважається одним із найкрасивіших у країні пам'яток українського бароко.

Цей чудовий храм з пишним декором та прекрасним іконостасом збудований у 1752-1763 роках на замовлення Наталії Розумовської (Розумихи) на подяку Богові за щасливу долю її синів Олексія та Кирила, які посіли високе становище при дворі імператриці Єлизавети.

Авторами проєкту вважають учнів архітектора Франческа Бартоломео Растреллі – Івана Григоровича-Барського та Андрія Квасова, проте не виключено, що до проекту мав відношення й сам Растреллі. Можливо, за його участю створено грандіозний семиярусний різьблений іконостас заввишки 27 метрів.

У нижній частині храму розташована тепла церква Адріана та Наталії – усипальниця Розумовських, де похована його засновниця.

П'ятикупольний храм вражає нехарактерними для української глибинки розмірами та багатим оздобленням. За легендою, в ясну погоду зі дзвіниці висотою 50 метрів одночасно можна побачити Київ та Чернігів, проте підйом на дзвіницю останнім часом не допускається через аварійний стан сходів.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці побудований в Прилуках на місці двох старовинних прилуцьких церков, що згоріли під час пожежі 1781 року.

Збір коштів на кам'яний храм було оголошено відразу після пожежі, але завершити будівництво вдалося лише після того, як у 1802 році місто отримало фінансування з царської скарбниці, про що свідчить мідна дошка з пам'ятним написом.

Новий храм із трьома престолами на честь Різдва Пресвятої Богородиці, Варвари Великомучениці та Святого Олександра Невського освячено у 1817 році. Будував його майстер із Чернігівщини Федір Заболоцький. Усередині збереглися залишки олійного розпису початку ХІХ століття.

Неподалік центрального порталу стояла кам'яна двоярусна дзвіниця, споруджена у кращих формах пізнього класицизму (не збереглася). До останнього часу у будівлі розміщувався відділ Чернігівського обласного державного архіву.

У 2005 році Собор Різдва Пресвятої Богородиці повернуто прихожанам Православної церкви України.

Спасо-Преображенська церква в стилі бароко зведена на території Ніжинського передмістя Нове Місто.

В архітектурі використано рідкісний прийом об'єднання хрестового об'єму з традиційним для дерев'яної храмової архітектури західних областей триверхим завершенням.

У 1857 році було добудовано дзвіницю, яка не збереглася до наших днів.

У 1861 році в храмі зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну.

Під час Другої світової війни німці під час відступу безуспішно намагалися підірвати храм.

Спасо-Преображенська церква збудована в 1817 році Григорієм Милорадовичем, який володів Любечем у XIX столітті.

Церква в стилі класицизму розташована на базарній площі. За радянських часів її використовували як клуб, склади. Тільки в 1992 році її повністю відродили.

Нині це єдиний діючий храм Любеча. Тут зберігається список ікони Богородиці "Любецької", втраченої в роки атеїстичних гонінь.

Спасо-Преображенська церква в Ічні розташована на березі мальовничого ставка, де ще у XVIII сторіччі стояв дерев'яний храм.

У 1804 році він згорів, і через 7 років коштом парафіян на його місці було побудовано новий кам'яний Преображенський храм із дзвіницею та двома куполами.

Дерев'яний іконостас створений у 1830 році, ікони виконані у стилі грецького живопису. Головна святиня – копія ікони Іржавецької Матері Божої.

Спасо-Преображенська церква в Ічні благополучно пережила радянський період, зараз належить УПЦ московського патріархату.