Пам'ятки Рівненського району

Музей-криївка УПА в урочищі Гурби біля Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на Повстанських могилах неподалік села Мости відкрита в 2011 році.

В квітні 1944 року на цьому місці відбувся Бій під Гурбами між загонами УПА та військами НКВС.

Планування та внутрішнє обладнання бункера повстанців ґрунтується на кресленнях, виконаних співробітниками НКВС: збиті з дощок двоярусні ліжка, ящики, полиці, стіл та лавки, грубка-буржуйка. На стінах – чорно-білі фотографії, листівки та плакати того часу.

Також можна побачити зброю, військову форму, спорядження та предмети повстанського побуту.

Новомалинський замок збудований на пагорбі над річкою Збитенка князем Свидригайлом в кінці XIV сторіччя.

Спочатку був обведений ровом із водою. У плані був регулярним, мав п'ять кутових п'ятикутних веж, з'єднаних стінами з бійницями, міст та в'їзну браму з північно-східного боку. Перебудовувався у XV, XVII, XVIII століттях. Велика реконструкція була проведена на початку ХІХ століття магнатами Сосновськими.

Палац розташований уздовж південно-східної сторони замку. Його зовнішня стіна була оборонною, з'єднувалася зі стінами замку. Споруда має склепінчасті підвали у кількох рівнях. Поруч містилася кухня, декорована неоготичною аркадою.

На основі однієї з оборонних веж споруджено каплицю у неоготичному стилі. Кожен із її фасадів прорізаний одним вузьким стрілчастим вікном, а розміщені по п'яти зовнішніх кутах високі круглі вежі, розкреслені лінійним рустом, нагадують готичні пінаклі. Інтер'єр каплиці був прикрашений різьбленням по мармуру, виконаним самим господарем садиби, скульптором Томашем Оскаром Сосновським (початок ХІХ століття).

В даний час збереглися західна п'ятикутна двоярусна вежа, напівзруйнована південна вежа, невелика ділянка оборонної стіни між ними, каплиця (північна вежа замку) та руїни колишнього палацу. Перекриття зруйновані, лише у трьох приміщеннях першого поверху збереглися хрестові склепіння.

Острозький замок на горі над річкою Вілія – ​​колишня резиденція могутніх князів Острозьких, які у XIV-XVII століттях володіли великими землями на Волині.

Укріплення на місці давньоруського городища почав зводити князь Данило - перший точно відомий князь з династії Острозьких. Його нащадки протягом двох століть розширювали та зміцнювали свою столицю, яка досялга розквіту на початку XVI століття за князя Костянтина Острозького.

Із замком пов'язана історія "чорної княгині" Гальшки Острозької, яка після смерті батька Іллі Острозького успадкувала всі його статки. За її руку спалахнули справжні магнатські війни, її двічі примушували до заміжжя насильно, проте її дядько Василь-Костянтин зумів зберегти володіння роду Острозьких. Згодом він прославився як просвітитель та захисник православ'я.

Найдавнішою спорудою Острозького замку є Сторожова вежа або "Вежа мурована" (XIV століття), в якій ще у 1916 році було розгорнуто експозицію краєзнавчого музею. Головним експонатом є знаменита Острозька Біблія, видана в 1681 році першодрукарем Іваном Федоровим. Експонується колекція унікальних волинських "усміхнених ікон". Представлено макет середньовічного Острога. Також збереглася Кругла (Нова) вежа (XVI століття) з ренесансною короною зубчиків, від підніжжя якої видно куполи монастиря в Межирічі.

На території замку розташований древній Богоявленський собор (1453 рік), чий силует був гербом міста. За католиків церква була частково зруйнована, одна стіна з бійницями включена до фортифікаційної системи замку. Наприкінці XIX століття собор був реконструйований у псевдовізантійському стилі за проєктом архітектора Базилевського, бані отримали характерну позолоту. У 1905 році споруджено Надбрамну дзвіницю. Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

З 1981 року Острозький замок разом з ансамблем інших архітектурних пам’яток міста та його околиць входить до Державного історико-культурного заповідника Острога. Останніми роками тут впроваджується низка програм з підвищення доступності. Зокрема, заповідник реалізував проект “Інклюзивний музей в Острозькому замку”. Тепер слабозорим відвідувачам доступні тактильні вказівники та схеми, 3D-моделі деяких експонатів (зокрема, тактильний макет замку князів Острозьких), аудіогід із тифлокоментарем, путівник для незрячих, а також путівник з адаптованим текстом для людей з порушеннями слуху. Сайт заповідника адаптований для людей з інвалідністю.

Палац Стецьких у Великих Межиричах збудовано на пагорбі, на якому в середні віки стояв замок князів Корецьких.

У 1789 році овруцький староста Ян Казімеж Стецький виграв цей маєток у карти і незабаром збудував на місці замку палац у стилі класицизму за проєктом королівського архітектора Домініка Мерліні.

Будівля прямокутна у плані, з двома симетричними ризалітами на головному фасаді, двома портиками та бельведером. Парадний фасад акцентований портиками іонічного ордера, а садовий фасад – шестиколонним портиком із балконом на другому поверсі. До центральної будівлі симетрично примикають дугоподібні галереї-переходи, що з'єднують його з флігелями. Палац був оточений парком, біля підніжжя був форельовий ставок.

За радянських часів у садибі Стецьких розмістили Великомежирецьку спецшколу-інтернат. Будівлю почали потроху реставрувати.

Доріжка до палацу проходить через яблуневий сад. Від палацу відкривається краєвид на костел Святого Антонія.

Пам'ятник князям Острозьким – преподобному Федору (у схімі), Костянтину Івановичу (з мечем) та Василю-Костянтину (з біблією) – встановлено у 2000 році в сквері на центральній площі міста Острог.

У XIV-XVII сторіччях Острог був головною резиденцією могутнього волинського роду князів Острозьких. Фігури трьох найславетніших представників роду увічнені на тлі п'яти арок, увінчаних хрестом.

Автор пам'ятника – заслужений художник України Сергій Чумаков.

Пам'ятник княгині Марії Рівненській, дружині князя Семена Несвицького, яка в XV сторіччі посприяла перетворенню Рівного з маленького села на велике місто.

Після смерті князя Несвицького в 1479 році Рівне перейшло до рук його дружини, яка стала іменуватися Марією Рівненською. Вона заклала замок на острові та інші міські споруди, при ній місто отримало Магдебурзьке право та привілей на щорічний ярмарок. У 1507 році Марія отримала від короля право вічного володіння замком та містом.

Парк "Лебедине озеро" в центрі Рівного – це все, що залишилося від садиби князів Любомирських.

До середини XX століття на тому місці, де зараз знаходиться стадіон "Авангард", стояв палац Любомирських у стилі ампір, споруджений на основі середньовічного замку княгині Марії Рівненської, вдови князя Семена Несвицького.

У XVIII сторіччі Любомирські за участю архітектора Яна Якуба Бургіньйона заклали палацовий парк. На початку ХІХ століття його перепланував в англійському стилі знаменитий паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер). Після Першої світової війни садиба занепала. Палац згорів, а парк вирубали.

Після Другої світової війни парк частково відновили та назвали Комсомольським, але в народі прижилася назва "Лебедине озеро", оскільки на маленькому ставку в центрі парку мешкають лебеді.

Парк історичної реконструкції "Оствиця" заснований 2020 року на березі озера Басів Кут у Рівному, поблизу Басівкутського городища XI-XII століття.

Парк носить давнє ім'я річки Устя та відтворює атмосферу давньоруського поселення. На території площею майже 2 гектари побудовано два пірси, два великих навіси, вхідну браму і місток, влаштовано доріжки, встановлено лави та споруджено макет давньоруського зрубу. Тут можна походити на давніх човнах, постріляти з традиційного лука, спробувати різні ремесла, доторкнутися до побуту, життя та розваг періоду Давньої Русі.

Важливим напрямком роботи "Оствиці" є відродження та розвиток давнього суднобудування. У теплий сезон пропонуються водні прогулянки на дракарі, лодії, човні-довбанці.

На локації регулярно відбувається низка культурно-мистецьких заходів переважно у теплу пору року: фестивалі, лучні турніри, концерти на березі озера, майстеркласи з різних ремесел, змагання на човнах тощо.

Рівненський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення.

Він був заснований наприкінці XVIII століття, і на сьогоднішній день вік окремих дерев сягає 150-200 років. Тут налічується 160 видів дерев і чагарників, багато з яких екзоти - північно-американські (ялина Енгельмана, сосна веймутова, катальпа бігнонієвидна, клен ясенелистий, дуб червоний), далекосхідні (оксамит амурський), південно-європейські (форзиція європейська, каштан їстівний) вічнозелений), види з Китаю та Японії, Середньої Азії (біота східна, магнолія Суланжа, айлант високий, айва японська).

На початку 1950-х років парк значно розширив свою територію, у 1977-1984 роках проводилася реконструкція парку, в результаті він поповнився новими видами. Було створено каскад басейнів із фонтанами, оточеними вербами. Загалом у парку налічується близько 5540 дерев та 14200 кущів, навесні 2000 року було посаджено 670 дерев (ялини, сосни, туї, берези, липи, клени) та 50 кущів.

На даний момент парк імені Тараса Шевченка займає 32 гектари та має 5 зон: тихого відпочинку, активного відпочинку, видовищних споруд, спортивний та дитячий сектор.

Рівненська дитяча залізниця – одна з 9 діючих в Україні дитячих залізниць.

Проєктування дороги почалося в 1948 році. Будівництво її вели шляховики ПЧ-7 Ковельської залізниці, яким на недільниках допомагали жителі міста. Урочисте відкриття Малої Рівненської залізниці відбулося в 1949 році.

Лінія дитячої залізниці із двома тупиковими двоколійними станціями проходить лівим берегом річки Устя. Станція Партизанська розташована в самому центрі міста, поблизу мосту, яким головна вулиця Рівного - Соборна - перетинає річку. Друга станція – Озерна – на березі озера Басів Кут. Управління дороги знаходиться на станції Партизанська. На маршруті рівненської дитячої залізниці є кілька штучних споруд – міст, водопропускна труба. По шляхопровіду дорогу перетинає вулиця Степана Бандери.

В колію укладено рейки Р43. Рухомий склад дороги на рік відкриття включав паровоз Н.1572 (Коломенський завод, тип 86), два дерев'яні пасажирські вагони III класу виробництва Коломенського заводу та дві вантажні платформи. У 1973 році рухомий склад дороги було оновлено - отримано тепловоз ТУ3-034 та суцільнометалеві пасажирські вагони Pafawag. Паровоз зданий у металобрухт, дерев'яні пасажирські вагони списані та розібрані. У 1982 році з Гайворонського тепловозоремонтного заводу отримано тепловоз ТУ2-137, а ТУ3-034, що виробив свій ресурс, разом з двома вагонами Pafawag передано в розпорядження табору відпочинку дітей залізничників "Експерс". Нині у цих вагонах обладнано навчальні класи. В даний час рухомий склад дороги включає тепловоз ТУ2-137, 2 вагони Pafawag (склад "Юний залізничник") та 2 вантажні платформи.

Рівненська дитяча залізниця працює з початку травня до кінця серпня, рух поїздів здійснюється по п'ятницях, суботах, неділях та святкових днях.

Чарівний своєю провінційністю Рівненський зоопарк розташований на рельєфній парковій території площею 4,7 гектарів на в'їзді до Рівного з боку Києва.

Майже 200 видів, 700 екземплярів тварин. Представлені леви та інші великі котячі, ведмеді, мавпи, парнокопитні, птахи. Великою популярністю серед відвідувачів користується далекосхідний леопард Багіра рідкісного чорного забарвлення. Діє екзотаріум.

У вольєрі "Бабусине подвір'я" дозволено годувати та брати на руки свійських тварин. Працює школа верхової їзди.

Рівненський обласний краєзнавчий музей розташований в будівлі колишньої чоловічої гімназії, збудованої в стилі класицизму в 1839 році з ініціативи князя Фредеріка Любомирського.

Тут викладав український історик Микола Костомаров, навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. В роки Другої світової війни будівля служила рейхскомісаріатом України, поряд розміщувався бункер генерала Еріка Коха (зберігся).

З 1975 року приміщення займає краєзнавчий музей, організований у Рівному в 1906 році. 140 тисяч експонатів, серед яких є археологічні знахідки, етнографічна виставка, нумізматична колекція, предмети козацької доби, ікони. У сквері – експозиція військової техніки.

Комплекс будівель Рівненського пивовзаводу споруджено в 1900 році Акціонерним товариством "Парового пивоварного заводу "Бергшлосс".

Головним акціонером був чеський підприємець Бергшлосс, який прибув на Волинь у кінці ХІХ соліття з хвилею переселенців із Чехії. Своє підприємство в Рівному він створив на базі пива кустарного виробництва, що існувало в місті з 1849 року. Був розроблений фірмовий логотип, видувались особливої форми пляшки з рельєфним клеймом.

Крім будівель заводу збереглася металева огорожа, в мереживо якої рівненські ковалі вплели прізвище власника підприємства.

В 1939 році завод був націоналізований, за радянських часів він випускав пиво марок "Жигулівське", "Українське", "Слов'янське".

З 2012 року підприємство має назву ТОВ "Рівень ЛТД". Останнім часом асортимент розширено: випускається темне, пшеничне, міцне та інші сорти, відновлено марку "Бергшлосс". Рівненське пиво відрізняється натуральним яскравим смаком завдяки тому, що у виробництві не використовується пастеризація та консерванти.

У підвальному приміщенні головного корпусу заводу працює пивна ресторація "Кант", що пропонує крафтове пиво з власної мініпивоварні.

У 2020 році пивзавод "Рівень" став частиною нового архітектурного комплексу Історичний квартал "Майдан Бергшлос", стилізованого під старовинні будівлі в різних європейських стилях. Більшість приміщень комплексу зараз займає готель Optima Collection Bergshloss Rivne мережі "Рейкарц", працює ресторан італійської кухні. Планується відкриття Музею пива та хмелярства.

Окремі фрагменти оборонних стін і веж ледь проглядаються на місці середньовічного замку в Тайкурах, побудованого в кінці XVI – на початку XVII сторіччя князем Юрієм Вишневецьким.

Замок був складений із каменю та цегли, регулярний у плані. Мав кутові вежі, що з'єднують оборонні стіни, підйомний міст.

В 1825 році замок згорів. Тодішній господар Олександр Іллінський вирішив його не відновлювати і продав на будматеріали.

Найкраще збереглася частина південної вежі, яка сягала заввишки 30 метрів і виконувала роль дозорної.

Садиба поміщиків Ленкевичів-Валевських у Гощі є видатною пам’яткою палацового модерну в резиденціальній архітектурі Волині ХІХ століття, втіленням модерністичної естетики у волинське садово-паркове будівництво. Палац є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Гощанський маєток з парком в англійському стилі та одноповерховим дерев'яним будинком заклав наприкінці XVIII століття Станіслав Костка Ленкевич із роду Ленкевичів-Іпохорських, яким Гоща належала з початку XVIII століття. У 1852 році садиба перейшла у власність Октавії Ленкевич, яка вийшла заміж за графа Міхала Валевського. Приблизно у цей період був збудований нинішній палац у стилі швейцарського шале – альпійського будиночка з фахверковими фасадами, мансардним поверхом, декоративною вежею та балконом над ґанком у стилі модерн. Останніми власниками були російські поміщики Ісакови.

За радянських часів палац сильно видозмінили, надбудувавши другий поверх, добудувавши друге крило замість декоративної вежі і частково обклавши фасади керамічною плиткою, проте головний фасад залишився близьким до первісного. Тривалий час будівля використовувалася як районна бібліотека.

2017 року садиба Ленкевичів-Валевських перейшла на баланс Гощанської селищної ради, розпочалися реставраційні роботи. Зараз тут розгортається експозиція Гощанський історико-етнографічного музею "Погорина". 

Гощанський парк площею 7 гекатрів є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Серед його зелених насаджень можна знайти реліктове дерево гінкго, яке також називають "динозавровим деревом". Також ростуть болотний дуб з кроною пірамідальної форми, червонолистий клен Шведлера, сосна Веймутова з дрібною шовковистою хвоєю та довгими вузькими шишками, софора японська, що нагадує білу акацію, але не має колючок.