Пам'ятки Києва

Пам'ятник гетьманові Пилипу Орлику встановлено на Печерську у Києві до 15-ї річниці Конституції України.

Пилип Орлик є автором документа "Пакти та конституція прав та вільностей війська запорозького" від 1710 року, який вважають першою українською Конституцією козацьких часів.

Скульптура зображує гетьмана під час підпису документа. Просторова композиція з елементів зброї, мистецтва та державності розміщується з двох сторін алеї, що дозволяє проходити крізь неї та знайомитися з кожним елементом окремо.

Монумент створив авторський колектив скульптора, народного художника України, дійсного члена академії мистецтв України Анатолія Куща та заслуженого архітектора України, члена академії архітектури Олега Стулакова.

Пам'ятник пожежникам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, встановлено біля будівлі Державної інспекції з питань техногенної безпеки України у Києві.

Відкритий до 25-річчя Чорнобильської трагедії. Автор пам'ятника - скульптор Микола Тихонов.

Пам'ятник захисникам кордонів Вітчизни всіх поколінь – одна з найоригінальніших кінних пам'яток Києва.

Він прикрашає площу перед будівлею Державної прикордонної служби України та встановлений у 2004 році з ініціативи її керівництва.

Бронзова постать козака з оголеною шаблею, котрий підвівся на стременах коня і вдивляється вдалечені у пошуку ворогів, встановлена на вузькому постаменті.

Монумент одразу заслужив гостру критику мистецтвознавців, і незмінно викликає посмішки та сміх перехожих. Вкрай спрощена фігура вершника виглядає непропорційною через низький зріст коня. Щуплий кінь, що стоїть у неприродній позі з витягнутою шиєю, загостреними вухами та піднятим хвостом, більше схожий на тонконогого собаку. Оскільки скульптор не зобразив стремена, складається враження, що козак висить над конем у повітрі.

Пам'ятник героям кінокомедії "За двома зайцями" Проні Прокопівні і Свириду Голохвастову встановлений у Києві на початку Андріївського узвозу, де знімався фінальний епізод фільму - викриття Свирида Петровича перед вінчанням в Андріївській церкві.

Фільм знято на кіностудії імені Олександра Довженка в 1961 році за однойменною сатиричною п'єсою, яка гостро висміює міщанський побут строго Києва. Весела кінокомедія з Олегом Борисовим та Маргаритою Криніциною у головних ролях завоювала всенародну любов. Актори чудово втілили образи київських міщан XIX століття, а колоритний суржик російської версії фільму органічно доповнив і так комічну мову героїв, переповнену "благородними" слівцями. "В грудях моїх - Везувій так і клекотить! Вирішуйте долю мою нещасну: прошу у вас руку і серце", - таким високим "хвасоном" цирульник Голохвастів, що стояв на колінах, звертається до випускниці "пенціона" Проні Прокопівні.

Саме цей епізод фільму зображений скульпторами Володимиром Щуром, Віталієм Сівком та Русланом Кухаренком.

Також на Андріївському узвозі є тематичний ресторан, який обігрує ексцентричну стилістику "За двома зайцями".

Монумент воїнам-танкістам на Шулявці у Києві більш відомий серед киян просто як "пам'ятник танку".

Легендарний танк Другої світової війни Т-34 встановлений на постаменті в 1968 році на честь 3-ї гвардійської танкової армії, що звільняла Київ від фашистських окупантів в часи Другої світової війни.

Пам'ятник представляє собою 43-метрову бетонну смугу (символ фронтових доріг), на кінці якої розташований середній танк Т-34-85 з бортовим номером 111, який брав участь у звільненні Києва. Цікаво, що бойова машина з повним екіпажем та розрахунком десантників на борту дісталася місця вічної стоянки і піднялася на постамент своїм ходом.

У 1982 році пам'ятник танкістам був доповнений стелами із землею з міст-героїв СРСР.

10 квітня 2022 року, одразу після деокупації Київщини в ході російсько-української війни, активісти й тероборона Києва прибрали зі стел біля пам'ятника назви білоруських та російських міст-героїв, які отримали це звання після Другої світової війни. Натомість назви на стелах замінили на назви міст-героїв України: Харків, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Волноваха, Охтирка, Буча, Ірпінь, Гостомель та Маріуполь.

Пам'ятник видатному українському поетові та громадському діячеві Тарасові Шевченку в Києві було встановлено в 1939 році. – через 75 років після його смерті.

Питання про увічнення пам'яті Шевченка в Києві неодноразово порушувалося з 1904 року, але через бюрократичну тяганину проєкт до радянсько-української війни так і не було реалізовано. Лише до 125-річчя від дня народження поета було ухвалено рішення встановити пам'ятник навпроти Червоного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка, на місці пам'ятника імператору Миколі І.

Монумент створили скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон. Висота бронзової фігури – 6,45 метрів. Вона встановлена на постаменті з червоного граніту з написом: "Т. Г. Шевченко. 1814-1861" та словами із "Заповіту".

Пам'ятник розташований у парку імені Тараса Шевченка, який вважається найзатишним та найупорядкованішим у Києві. В парку можна побачити фонтан у формі Чорного моря. Це улюблене місце київських шахістів-аматорів. Тут знаходиться найстаріший у місті громадський туалет, збудований ще до радянсько-української війни.

Пам'ятник Хрещенню Русі на набережній Дніпра - перший у Києві монумент.

Встановлений в 1802 році над джерелом, що існувало колись, у Хрещатом яру біля підніжжя Володимирської гірки, де, за переказами, князь Володимир хрестив своїх дітей. Оскільки приводом для будівництва послужило підтвердження царем Олександром I Магдебурзького права Києво-Подолу, пам'ятник також називають "Колонною Магдебурзького права".

За задумом архітектора Андрія Меленського, спочатку пам'ятник являв собою двоярусну каплицю із золотим куполом. В арочному постаменті знаходився восьмигранний басейн із фонтаном. За радянських часів купол знесли, залишивши лише арочні проходи, але до тисячоліття Хрещення Русі, яке відзначали 1988 році, колону з куполом та хрестом відновили.

Пам'ятник з'єднаний з верхньою частиною Володимирського спуску крутими сходами.

Парк культури та відпочинку "Перемога" розташований у Дніпровському районі міста Києва, неподалік станції метро "Дарниця".

Закладений у 1965 році та перепланований у 2008 році.

Парк "Перемога" має пряме відношення до військової історії. На головній алеї споруджено меморіальний комплекс із зазначенням найважливіших етапів Друої світової війни та монумент партизанам, які загинули під час оборони Києва. Головною пам'яткою є Курган Безсмертя. Землю для його створення було спеціально привезено з різних країн, де боролися українські воїни.

На території парку понад 82 гектари є сосновий ліс з парковими алеями, декоративне озеро з арковими містками та островом, атракціони, спортивні майданчики, крита ковзанка "Крижинка", концертно-танцювальний зал "Ровесник". З оглядового колеса (близько 30 метрів) відкриваються панорами столичного лівобережжя.

Урочище Феофанія - мальовнича місцевість на південній околиці Києва, де розташований парк "Феофанія" та Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир.

Вперше згадується у 1471 році як урочище Лазарівщина, що належить київському розпоряднику Ходику. У 1803 році тут оселився єпископ Чигиринський Феофан, і хутір був названий Феофанією. Тоді ж було збудовано перший дерев'яний храм на честь Чуда Михайла Архангела та архієрейський будинок. У 1861 році в Феофанії було засновано скит, а в 1912 році тут збудували величний Пантелеймонівський собор.

Обитель була закрита у 1930-х роках, тут розмістилися лікувальні заклади різних відомств, головна обсерваторія та польова експериментальна лабораторія Інституту ботаніки НАН України. Тільки в 1990 році понівечена будівля собору була повернута православній церкві. Через три роки Феофанія стала скитом Покровського жіночого монастиря, а в 2002 році обитель стала самостійною.

Територія урочища має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва, підпорядкованого Державному заповідному господарству “Феофанія” НАН України. З 2003 року ведеться реконструкція зони відпочинку біля ставків з облаштуванням водопостачання, дренажу, альтанок, фонтанів, прокладанням доріжок, облицюванням берегів тощо. Реконструкцію ще не закінчено, але вже зараз парк користується популярністю серед містян.

Парк Вічної Слави у Києві відкритий у 1957 році на місці старовинного Комендантського саду на схилі Дніпра.

Центральне місце комплексу займає Меморіал Вічної Слави воїнам Другої світової війни, який є 27-метровим обеліском з темного мармуру. Біля його підніжжя знаходиться могила Невідомого солдата, над якою горить вічний вогонь. До обеліску веде алея Загиблих Героїв із 34 могил воїнів, які відзначилися особливою доблестю під час війни.

Монумент створено за проєктом архітекторів Авраама Мілецького, Володимира Бакланова та Володимира Новікова.

У 2008 році поряд із парком було відкрито меморіальний комплекс пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Парк імені Івана Багряного у Києві бере свій початок з 1899 року, коли голова садової комісії міської думи Ромишевський запропонував приєднати до межі міста ділянку на колишньому Брест-Литовському шосе та влаштувати тут заміський парк.

Незабаром Дума ухвалила рішення про виділення 58 десятин землі. Наступного, 1899 року відзначалося 100-річчя із дня народження О. Пушкіна, тому парк вирішили назвати Пушкінським. План парку розробив головний міський садівник Іван Жуковський. Восени 1902 р. у Пушкінському парку пройшло грандіозне свято першої посадки дерев – було висаджено 2 тисячі саджанців.

У 2007 році у парку було проведено реконструкцію - проведені роботи з благоустрою території, висаджені молоді дерева: червоний дуб, каштан, ясен, горобина, хвойні породи, влаштовані квітники та ландшафтні композиції. Також реконструювали систему зовнішнього освітлення, вимостили доріжки та встановили лавки.

У 2023 році в рамках дерусифікації рішенням Київської міської ради Пушкінський парк перейменовано на честь українського поета Івана Багряного.

Нині парк імені Івана Багряного займає площу 19,45 гектарів, на його території ростуть 60 видів дерев та чагарників.

Парк-музей "Україна в мініатюрі" - це виставка макетів найвідоміших пам'яток України просто неба в Києві.

Зібрана в парковій зоні на березі Дніпра, на території Гідропарку. Виставка відкрилася в 2006 році як парк "Київ у мініатюрі". На площі 1,8 гектари під зібрано близько 50 макетів відомих київських будівель, монументів і споруд у масштабі 1:33. Усі макети виготовлені із сучасного синтетичного матеріалу, проте вимагають регулярного догляду через вплив довкілля.

На даний момент "населення" міні-Києва складає майже 1000 фігурок мешканців. Тут є свій Хрещатик та Майдан Незалежності, а міні-Дніпро перетинають чотири мости: Північний, Пішохідний, Метро, ​​Південний. У парках та скверах міні-міста розташовані пам'ятники діячам культури, політики та мистецтв України, а в аеропорту приземлилося п'ять літаків із різних країн світу.

Останнім часом експозиція поповнилася макетами найвідоміших пам'яток інших міст України. Серед них знамениті кримські палаци, Чернівецький університет, Качанівський палацово-парковий комплекс, стадіон "Донбас Арена" та інші.

Парк-музей "Україна у мініатюрі" працює цілий рік.

Єдиний у світі екземпляр швидкісного довоєнного радянського паровоза ФДП 20-578 (ІС).

Розроблений у 1932 році магістральний паровоз ІС (Йосип Сталін) став найпотужнішим на той час пасажирським паровозом у Європі, за що отримав Гран-прі на Всесвітній паризькій виставці (1937 рік).

Перші паровози ІС обслуговували далекі пасажирські потяги "Червона стріла" на маршруті Москва - Ленінград, потім працювали на таких важливих напрямках, як: Москва - Курськ - Харків - Синельникове, Харків - Мінеральні Води, Москва - Смоленськ - Мінськ та інших. Під час Другої світової війни більшість паровозів ІС перекинули у східні райони СРСР.

На початку 1960-х років, у період боротьби з культом особи Сталіна, позначення серії змінилося на ФДП. Тоді ж, з переходом на дизельну та електричну тягу, почався захід сонця епохи паровозів. Більшість їх утилізували в 1970-х роках.

Зразок, встановлений на постаменті біля входу до локомотивного депо, неподалік Південного вокзалу в Києві, був збережений з ініціативи начальника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса.

Пейзажну алею в історичному серці Києва прокладено на початку 1980-х років за проєктом архітектора Аврама Мілецького.

Алея пролягає над урочищем Гончарі по лінії оборонних споруд Х–ХІІІ сторічь. Звідси, з височини історичного Верхнього міста, відкриваються мальовничі краєвиди Подолу.

З 2009 року скульптор Костянтин Скретуцький почав прикрашати Пейзажну алею казковими персонажами: коти-сороконіжки, слони-фонтани та гігантські горобці тощо. Колекція постійно поповнюється новими скульптурами.

500-річний Перунів дуб, який росте на Солом'янці в Києві, по вулиці Генерала Генадія Воробйова, - це останній дуб, що зберігся від Шулявського гаю, більш відомого як Кадетський гай.

За язичницьких часів це було священне місце, де проходили обряди поклоніння богу Перуну, священним деревом якого вважався дуб.

З 1727 року Шулявський гай відомий як місце відпочинку митрополитів, а пізніше там дозволили проводити травневі свята для студентів Києво-Могилянської академії.

У 1847 році Шулявщина відійшла до скарбниці, тут розпочалося будівництво Київського кадетського корпусу. З того часу гай стали називати Кадетським гаєм.

Більшість гаю була вирубана під час радянсько-української війни, згодом забудована. Дуб, що зберігся, має в обхваті 4,4 метри, а висоту - 10 метрів.