Пам'ятки Києва

Оглядовий майданчик "Красний двір" відкрито на одному з ботанічному саду імені Гришка – на місці, де в XI сторіччі стояла заміська резиденція великого київського князя Всеволода, сина Ярослава Мудрого.

Фортеця "Красний двір" була побудована в 1071 році, через 25 років її спалили половці, але незабаром вона була відновлена, і ще служила онуку Всеволода - Юрію Долгорукому.

Оглядовий майданчик "Красний двір" стилізований під фортецю часів Стародавньої Русі: дерев'яні ворота, частокіл, сторожова вежа, дерев'яні поміст та доріжка. Звідси відкривається чудовий краєвид на Дніпро, міст Потона, лівий берег, Видубицький монастир та музей історії України у Другій світовій війні.

Вхід через територію ботанічного сада імені Гришка.

Київський океанаріум "Морська казка" на Дарниці відкрився в 2012 році у приміщенні ТЦ "Дитячий світ".

У першій галереї у формі затонулого дерев'яного корабля розмістилася експозиція коралового комплексу. До другої зали веде підводний тунель на глибині 2 метри – все підводне життя відбувається на очах відвідувачів. В наступній залі можна побачити корали акропори, медуз, зграйки хризиптерів, риб-хірургів, а також акваріум з більш ніж 20 видами риб-клоунів. У наступній галереї мешкають риби-мислителі, кілька видів небезпечних мурен, морські коники, зелена морська черепаха.

Однією з перлин океанаріуму є відкритий басейн із морськими зірками та скатами, яких можна токатися руками.

Офіс Президента України - головна урядова установа країни.

Суворий будинок у стилі класицизму було збудовано для штабу Київського особливого військового округу на основі двох будинків XIX століття. Після війни тут розмістився ЦК Компартії України.

З 1991 року будівля виконує функції резиденції Президента України. До 2005 року називалася Адміністрація Президента. Під час правління Віктора Ющенка Адміністрація була перейменована на Секретаріат, потім повернула свою назву. Під час правління Володимира Зеленського Адміністрація знову була перейменована - на Офіс Президента України.

Назва вулиці Банкової, де розташований Офіс, стало синонімом центру верховної влади. Вулицю відкрито для вільного проходу, проте перекривається під час проведення офіційних заходів.

Можлива організація екскурсій. Навпроти розташований знаменитий "Будинок із химерами".

Пам'ятник гетьману Богданові Хмельницькому – один із найстаріших та найвидатніших міських монументів, візитна картка Києва.

Ідея його встановлення належить професору Михайлу Максимовичу, історику Миколі Костомарову, поету Михайлу Юзефовичу та художнику Михайлу Микешину, який переконав царя Олександра II розпочати збір пожертв на пам'ятник "тому, хто повернув руському народу Київську святиню, хто врятував, можливо, православ'я на берегах Дніпра".

Задуману Микешиним багатофігурну композицію пам'ятника довелося значно спростити з фінансових та політичних міркувань, виключивши антипольські та антисемітські елементи. Ідею втілили у бронзі петербурзькі скульптори Пій Веліонський та Артемій Обер.

Міська влада вирішила розмістити монумент на Софіївській площі, де в 1648 році  кияни зустрічали козацькі полки на чолі з Хмельницьким, які вступили до міста після перемоги над польською шляхтою. Вісім років пішло на суперечки про місце встановлення та розміщення пам'ятника, внаслідок чого гетьман став "загрожувати" булавою не Варшаві, а кудись у бік Москви. Лише в 1886 році архітектор Володимир Миколаїв розпочав спорудження постаменту з гранітних брил, що залишилися після зведення опор Ланцюгового мосту.

Відкриття монумента відбулося у день 900-річчя хрещення Русі.

Після радянсько-української війни написи на постаменті "Хочемо під царя східного, православного" та "Богдану Хмельницькому єдина неподільна Росія" були замінені на одну лаконічну: "Богдан Хмельницький. 1888".

З того часу площа навколо пам'ятника неодноразово ставала ареною важливих суспільно-політичних подій, як у революційні часи початку XX століття, так і зараз – зазвичай тут проводять мітинги та демонстрації націонал-патріоти.

Пам'ятник князю Володимиру Великому – найстаріший скульптурний монумент Києва, один із символів міста.

У 1840-х роках було зроблене так зване оздоблення Володимирської гірки. Перед тим її невпорядкований схил постійно загрожував сповзти на Володимирський (на той час Олександрівський) узвіз. Гору зміцнили та влаштували на ній проміжну терасу.

В 1843 році відомий скульптор Василь Демут-Малиновський підготував "Проєкт на спорудження в місті Києві на вищій крутості кута Олександрівської гори, над тим місцем, де відбулося хрещення руського народу - пам'ятника Святому Рівноапостольному князю Володимиру". Урочисте відкриття пам'ятника відбулося лише через 10 років громадських дискусій та погоджень.

Восьмигранний п'єдестал заввишки 16 метрів споруджений із цегли та облицьований чавуном, скульптурне оформлення зі сценою хрещення Русі, зображенням Архістратига Михайла виконав скульптор Петро Клодт. Вдалою ідеєю виявилося підсвічування хреста, завдяки чому пам'ятник було видно з протилежного берега Дніпра навіть уночі. Спочатку для цього використовувалися газові ріжки, але в 1895 році коштом мецената Семена Могилевцева зробили електричне освітлення з кількох десятків лампочок. Втрачене за часів радянської влади підсвічування було відновлено в кінці XX століття.

Пам'ятник лідерові Народного Руху України В'ячеславу Чорноволу встановлений у Києві в 2006 році на розі вулиці Михайла Грушевського та провулку Музейного біля будівлі, в якій в 1989 році розміщувався штаб Народного Руху України.

В кінці 1980-х –  на початку 1990-х років Чорновіл був ідеологом національного відродження та становлення незалежності України, а згодом лідером найвпливовішої націонал-демократичної партії. Загинув у автокатастрофі за сумнівних обставин в 1999 році.

Автор скульптурної композиції - скульптор Богдан Мазур. Фігура Чорновола в плащі, що розвівається, ніби проламує кам'яну стіну, що символізує тоталітарне минуле України. Над ним парить муза з калиновим вінком - символи слави та визнання.

Пам'ятник великому українському філософу та просвітителю Григорію Сковороді встановлено на Контрактовій площі у Києві перед будівлею Києво-Могилянської академії, де він навчався з 1738 по 1750 рік, співав у хорі, а потім і викладав.

Сковорода зображений ніби повертається до своєї альма-матер. За задумом автора скульптури, Івана Кавалерідзе, він мав бути босим, з Біблією під пахвою та хрестиком на шиї, але на вимогу партійного керівництва філософа взули в постоли, а християнську символіку прибрали.

Пам'ятник Сковроді став талісманом студентів Києво-Могилянської академії. За традицією, щороку на день академії 14 жовтня пам'ятник миють, а 28 червня у день вручення дипломів на голову Сковороді одягають бонет – чорну шапочку випускників. Також це традиційне місце для зустрічей неформальної молоді.

Пам'ятник легендарним засновникам Києва споруджено у парку на набережній Дніпра навесні 1982 року в рамках підготовки до 1500-річчя міста.

За стародавньою легендою, Київ був заснований трьома братами - Києм, Щеком та Хоривом - та їхньою сестрою Либіддю. Пропливаючи Дніпром, вони були захоплені красою дніпровських пагорбів, вирішили тут оселитися і назвали місто ім'ям старшого брата. Ймовірно, це були князі племінного об'єднання полян, які є засновниками трьох поселень, які пізніше склали місто Київ. Їхні імена збереглися у міській топоніміці.

Скульптурна композиція представлена у вигляді човна, на якому встановлені фігури засновників. Скульптура виконана з кутої міді. Біля підніжжя гранітного постаменту розташований басейн.

Пам'ятник княгині Ользі, Апостолу Андрію, Кирилу та Мефодію встановлений на Михайлівській площі у Києві, навпроти Михайлівського Золотоверхого собору.

Спочатку монумент було відкрито в 1911 році. Бетонні скульптури княгині та двох просвітителів виліпив скульптор Іван Кавалерідзе, а апостола - Петро Сніикін. За радянських часів пам'ятник був знищений – скульптури розбили та закопали.

У 1996 році після розкопок на площі вдалося знайти частини розбитої постаті княгині Ольги. Пам'ятник було відновлено за фотографіями скульпторами Віталієм Сівком, Миколою Біликом та Віталієм Шишовим. Цього разу фігури висікли з білого мармуру та встановили їх на постаменті з рожевого граніту.

Монументальний ансамбль княгині Ользі було урочисто відкрито 25 травня 1996 року у День Києва. А знайдені шматки старого монумента скріпили та поставили у парку скульптур Івана Кавалерідзе на Андріївському узвозі.

Пам'ятник акторові Леоніду Бикову на схилах Дніпра в Києві присвячений військовим льотчикам часів Другої світової війни, які загинули під час визволення України.

Відомий український актор, режисер театру та кіно, народний артист УРСР Леонід Биков знявся у багатьох популярних картинах, але найбільше глядачам запам'ятався втілений ним образ командира ескадрильї капітана Олексія Титаренка на прізвисько "Маестро" з кінофільму "В бій ідуть тільки старики". У цьому сценічному образі він і зображений у скульптурі, яка встановлена в парку Слави неподалік Меморіалу Вічної слави на могилі Невідомого солдата (між площею Слави та Аскольдовою могилою).

Скульптори – Володимир Щур та Віталій Сівко.

Пам'ятник Лесю Курбасу в Києві встановлений у 2002 році на вулиці Прорізній - неподалік будівлі заснованого ним "Молодого театру".

Видатний український актор та театральний режисер Лесь Курбас усе своє життя присвятив реформуванню вітчизняного театру. У 1922 році він заснував у Києві театр "Березіль", в якому зосередився на пошуку нових сценічних засобів та авангардистських форм зображення революційних ідей, що було сприйнято в багнети владою. Курбаса звинуватили у буржуазному націоналізмі та шкідництві, репресували, і лише в 1953 році реабілітували.

Автори пам'ятника Лесю Курбасу – скульптор Микола Рапай та архітектор В'ячеслав Дормидонтов.

Пам'ятник військово-транспортному літаку АН-26 встановлений в Києві між 1-м та 8-корпусами Національного авіаційного університету.

Літак розроблений у конструкторському бюро імені Олега Антонова.

За характерний звук працюючих двигунів АН-26 отримаво прізвисько "Гидке каченя".

Ефектний кінний пам'ятник радянському воєначальнику Миколі Щорсу з 1954 по 2023 рік стояв на бульварі Тараса Шевченка у місті Києві, комендантом якого Щорса було призначено у 1919 році. Демонтований у межах декомунізації після тривалих дискусій та під тиском громадськості.

Паи'ятник розташовувався на перетині Бульвару Шевченка та вулиці Симона Петлюри, що веде до Центрального залізничного вокзалу. До 1926 року на цьому місці стояв пам'ятник графу Олексію Бобринському, організатору будівництва в Києві залізниці.

Героїзація малозначущої в історії радянсько-української війни особистості командира дивізії Миколи Щорса розпочалася в 1935 році за ініціативи Йосипа Сталіна, який хотів створити пропагандистський образ "українського Чапаєва". Щорс командував 1-ю Українською радянською дивізією, яка захопила Київ у лютому 1919 року і вела бої з військами Української Народної Армії Симона Петлюри, денікінцями та частинами Української Галицької Армії. Щорс загинув під Коростенем за нез'ясованих обставин (імовірно, був застрелений своїми соратниками).

Пам'ятник червоному командиру було споруджено через 18 років після виходу відповідної постанови уряду, встановлено до 300-річчя Переяславської ради. За легендою, скульпторам Михайлові Лисенку, Василю Бородаю та Миколі Суходолову позував 20-річний студент Леонід Кравчук – майбутній президент України.

2015 року пам'ятник Щорсу підпав під дію закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", але за кілька років перед тим він був внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини національного значення, що завадило його негайному демонтажу. Після тривалих суспільних дискусій та під тиском громадських активістів у 2023 році пам'ятник було вилучено з державного реєстру і демонтовано.

Скульптуру доправлено на зберігання до Державного музею авіації імені Олега Антонова.

Пам'ятник Михайлу Самуельовичу Паніковському, персонажу роману Ільфа та Петрова "Золоте теля", встановлений у центрі Києва, на початку вулиці Прорізної.

Саме біля перехрестя Хрещатика та Прорізної, згідно з текстом роману, працював "великий сліпий" до революції: "Я виходив в окулярах і з паличкою на Хрещатик і просив якогось пана краще допомогти бідному сліпому перейти вулицю. Пан брав мене під руку і вів. На іншому тротуарі в нього вже не вистачало годинника, якщо у нього був годинник, або гаманця".

Пам'ятник Паніковському встановлений у 1998 році з ініціативи банку "Еталон". Скульптори Володимир Щур та Віталій Сівко надали всенародно улюбленому персонажу портретну подібність із Зіновієм Гердтом, який виконав роль Михайла Самуельовича у кінофільмі "Золоте теля" режисера Михайла Швейцера. Паніковський зображений у ролі сліпого, що переходить через дорогу в темних окулярах і з тростиною. Однією ногою він поспішає наступити на монету, що лежить на бруківці. На підошві його черевика зображено фігуру з трьох пальців - шиш.

Пам'ятник першому київському трамваю встановлено до сторіччя цього виду транспорту у Києві.

Саме тут, на Володимирському узвозі, в 1892 році вперше у Східній Європі почав курсувати електричний трамвай. Ідея належала інженеру та підприємцю Амандові Струве. Він запропонував міській владі альтернативу традиційній конці, яка була неефективною на київських вулицях, що рясніли крутими підйомами та спусками.

Перша трамвайна лінія завдовжки 1,5 кілометри запрацювала на Олександрівському узвозі (нинішній Володимирський узвіз). Експеримент вважали вдалим. Вже за кілька років загальна довжина маршрутів київських трамваїв становила 50 кілометрів. Проєкт дуже швидко окупився, і невдовзі електричний трамвай повністю витіснив міський транспорт на кінній та паровій тязі.

Пам'ятник, встановлений у нижній частині Володимирського узвозу, виконали скульптор Юрій Кисельов та архітектор Володимир Собцов.