Пам'ятки Хмельницької області

Грандіозний комплекс бернардинського монастиря височить на пагорбі трохи осторонь центру Ізяслава.

Будівництво було розпочато в 1596 році після Берестейської унії. Архітектор Якуб Мадлена чудово вписав оборонний монастирський комплекс у навколишній ландшафт. Головними спорудами були Михайлівський костел (1602 рік) та величезний келійний корпус (1610 рік), їх оточують 6-метрові стіни з в'їзною вежею та брамою.

Монастир постраждав під час Визвольної війни у 1648 році, але пізніше був відновлений та перебудований під керівництвом архітектора Паоло Фонтани.

За радянських часів приміщення обителі було перебудовано під в'язницю суворого режиму. Цю функцію споруду виконує й досі, тому огляд території неможливий.

Каскад із п'яти озер у сосновому лісі на північний захід від Славути, біля села Стригани, утворився на місці відпрацьованих торф'яних кар'єрів.

Озера глибокі, з чистою і прозорою водою - через піщане дно і велику кількість артезіанських джерел, що піднімають на поверхню льодовикову воду докембрійського періоду.

Водиться щука, короп, краснопірка, карась, лин, окунь, рідкісні блакитні раки. Зустрічаються дикі качки, лебеді.

За радянських часів на березі одного з Блакитних озер силами розташованої неподалік Хмельницької АЕС почали зводити корпуси піонерського табору та бази відпочинку, які так і залишились недобудованими.

У навколишніх селах розвивається зелений туризм. У спекотні літні дні тут багато відпочиваючих, переважно автотуристів.

Будівля в стилі модерн, в якій зараз розміщені різні адміністративні організації та магазини, збудована в Старокостянтинові в середині ХІХ століття.

Сучасний двоповерховий об'єм будівлі складено з кількох окремих, поставлених впритул один до одного споруд, що утворюють єдиний корпус - каре з внутрішнім двором.

У 1917-1919 роках тут у різний час розміщувалися штаби різних військових формувань, що воювали на території району, зокрема Богунської бригади щорсівської дивізії.

Семіярусна вежа Стефана Баторія – найбільша оборонна споруда фортифікаційної системи Кам'янця-Подільського.

Є верхньою частиною комплексу Польської брами - одного з трьох в'їздів у Старе місто. Мала велике фортифікаційне значення, оскільки пологий берег річки Смотрич тут полегшував ворогам штурм.

Вежу на місці древніх міських воріт було побудовано 1564-1585 роках коштом польського короля Стефана Баторія, за що й отримала його ім'я. Після ремонту вежі в XVII сторіччі ремісничим цехом кушнірів її також стали називати Кушнірською.

За легендою, в 1711 році під час відвідин Кам'янця-Подільського у російського царя Петра I, що проходив через ворота вежі, з його голови вітром зірвало капелюх, після чого вежу почали називати Вітряними воротами.

У 1780-х роках за часів короля Станіслава Августа, комендант Кам'янець-Подільської фортеці Ян де Вітте добудував вежу до семи ярусів та прибудував прямокутний корпус. Збереглося багато елементів декору.

Виставкова зала художнього відділу Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника розташована в сучасному центрі міста, на першому поверсі багатоповерхового будинку.

Заклад знайомить відвідувачів із творами сучасних митців України. Заповідник реалізує тут виставкові проєкти, проводить персональні та колективні художні виставки, організує концерти, майстер-класи, ярмарки виробів ручної роботи тощо.

Гарна п'ятиповерхова будівля водяного млина з червоної цеглини добре проглядається від замку Острозьких в Старокостянтинові на протилежному березі річки.

Червоний млин побудований в 1905 році на перешийку при впаданні річки Ікопоть в Случ на замовлення цукрозаводчика Дубасова, потім перейшов у власність його вдови, останньої господині Старокостянтинівського замку.

Монументальність архітектурного образу, виразне декоративне оформлення фасадів, вдале розташування - все це робить старокостянтинівський млин одною із найяскравіших пам'яток індустріальної архітектури епохи модерну в Україні. Йде реставрація.

Волочиський історико-етнографічний музей розташований у центрі міста. Експозиція розповідає про історію краю з найдавніших часів донині.

Врублівецький ліс на пагорбах при впаданні річки Тарнава у Дністер є державною ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Територія заповідника займає 89 гектарів.

Це лісова ділянка природного походження, покрита грабово-дубовими деревами. Зустрічається реліктовий вид - осока біла (carex alba), на крутих пагорбах (товтрах) росте гнездівка звичайна - орхідея, яка не має зеленого листя і тільки в симбіозі з деревними рослинами може забезпечити своє харчування.

Галерея мистецтв художнього відділу Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника розміщена у колишньому навчальному корпусі Духовної семінарії (XVIII століття) на площі Вірменський Ринок.

У православній семінарії Кам'янця-Подільського навчалися Михайло Достоєвський, Степан Руданський, Микола Леонтович, Анатолій Свидницький та інші.

В музейній експозиції представлені твори живопису, графіки та скульптури XVII-XX століть, а також колекція ікон різних релігійних конфесій.

У 2008 році відкрито кімнату-музей Годованця. Проходять тематичні виставки.

Гончарська вежа - виразна фортифікаційна споруда над каньйоном Смотрича, що добре проглядається з Новопланівського мосту в Кам'янці-Подільському.

Башта збудована в XVI сторіччі коштом цеху гончарів.

Гончарська вежа відкрита для відвідування. Всередині башти модна прогулятися відновленими галереями, оглянути панораму з бійниць. Також у вежі встановлені експозиційні планшети з інформацією про пам’ятку та її реставрацію.

У прилеглій до Гончарської вежі будівлі відкрито ресторан "Стара фортеця".

Вали Губинського літописного давньоруського городища розташовані на високому березі річки Случ, протилежному від центру села Губин.

У XII-XIII сторіччях Губин був одним із найбільших міст Болохівської землі – давньоруської історичної області у верхів'ях Південного Бугу, що межувала з Галицько-Волинським та Київським князівствами. Знищене у 1241 році князем Данилом Галицьким у помсту за участь болохівських князів у поході на Бакоту. З того часу місто не відновлювалося, але на його місці виникло однойменне село.

З 1977 році на Губинському городищі ведуться археологічні дослідження. Знайдено безліч артефактів: елементи плугів, підкови, удила, кам'яні сокири, підвіски та інші жіночі прикраси. Це неперевершені зразки ювелірного мистецтва тієї далекої пори. Одна з найцінніших знахідок - свинцева печатка новгородського князя Володимира Всеволодовича, датована 1136 роком.

Знахідки експонуються у Старокостянтинівському історико-краєзнавчому музеї.

Деражнянський історичний музей розташований у центрі міста Деражня.

Експозиція розповідає про природу та історію краю, має 8 тематичних розділів: "Географічне положення краю", "Природа краю", "З глибини віків", "Край на шляху до незалежності", "На рубежі тисячоліть", "Славетні імена краю", "Лихоліття 1930-1940-х років" та "За Україну, за її волю".

Музейні працівники проводять оглядові екскурсії містом.

Будівля Державного банку - перша архітектурна споруда Нового плану, збудована біля в'їзду до нової частини Кам'янця-Подільського одразу після відкриття Новопланівського мосту.

Складається з двох корпусів: перший побудований практично над каньйоном річки Смотрич, другий – трохи вище. Обидва корпуси були споруджені у 1896-1901 роках архітектором Іваном Калашниковим під керівництвом губернського архітектора Канакотна. Центральна будівля, у плані буквою "Г", займала безпосередньо сама Державний банк, другий корпус, прямокутна у плані будівля, - будинок працівників банку. Головну будівлю прикрашають ризаліти та рустівка, що нагадує кам'яну кладку. Парадний вхід оформлений колонами та трикутним фронтоном. Для будівництва надійних сховищ банку у скелі вирубали підвали завглибшки понад 10 метрів.

Чудовий палацово-парковий комплекс у Самчиках – одна з найкраще збережених в Україні поміщицьких садиб XVIII-XIX століть, блискучий витвір архітектури та садово-паркового мистецтва.

Садиба закладена в 1725 році шляхтичем Яном Хоєцьким, у нинішньому вигляді відбудована в 1790-1805 роках гайсинським старостою, полковником Петром Чечелем.

Палац у стилі ампір зводив польський архітектор Якуб Кубицький, ландшафтний парк створював ірландець Діонісій Макклер, інтер'єри оформлював італійський скульптор Жан-Батіст Цагляно.

Для огляду доступна анфілада парадних залів: Велика (Червона), Кругла (Блакитна), Римська (Зелена) та інші. Унікальний розпис Японського кабінету в орієнтальному стилі виконано невідомим автором (за легендою – Михайлом Врубелем).

Парадний фасад палацу з білими колонами і левами (сумним і тим, що сміється) біля входу звернений до мальовничого озера.

В комплекс садиби також входять графські ворота, старий палац Хоєцьких (1725 рік), китайський будиночок (виконував функції холодильника, зараз галерея самчиківського розпису), флігелі з підвалами, фонтан.

У парку ростуть 160 видів чагарників і дерев (в тому числі рідкісна ялина Енгельмана), збереглася Готична алея з альтанкою, руїни оранжереї.

За радянських часів комплекс використовувався як сільськогосподарська дослідна станція. В 1972 році завдяки зусиллям місцевого художника та краєзнавця Олександра Пажимського садибу було визнано пам'яткою архітектури та взято під охорону держави. Протягом багатьох років Пажимський із сином Богданом займаються відновленням та збереженням комплексу.

Нині це Державний історико-культурний заповідник "Самчики", у палаці відкрито музейну експозицію.

Дунаєвецький районний краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі на центральній вулиці Дунаївців.

Музей засновано в 1986 році.

Його фонди налічують 3 тисячі експонатів. Постійна експозиція краєзнавчого музею висвітлює історію міста Дунаївці та всього Дунаївецького краю.