Пам'ятки Хмельницької області

Ізяславський історико-краєзнавчий музей розміщено в приміщенні будинку культури.

Музей був заснований ще у 1920-1930-х роках, але під час Другої світової війни припинив роботу, і був відновлений лише в 2003 році.

В музеї представлено експозицію, що розповідає про історію та етнографію регіону. Зокрема, можна побачити унікальні експонати з інтер'єру костелу Святого Михайла, що знаходився на території Бернардинського монастиря.

Окрема експозиція розповідає про культуру та традиції єврейської громади Ізяслава: ритуальні предмети, культові книги XIX століття.

Експонується виставка робіт місцевого художника Миколи Ткачука: живопис, скульптура, різьблення по дереву.

Величний Меджибізький замок на місці впадання річки Бужок у Південний Буг, де в XI-XIII століттях стояло давньоруське місто Межибож, почали зводити в 1362 році князі Коріатовичі (Корятовичі), що отримали ці землі від великого князя Литовського Ольгерда.

Меджибізький замок став форпостом на східному кордоні Великого князівства Литовського, згодом Польщі. В XV-XVI століттях успішно відбивав напади татар.

В 1540 році замок перейшов у володіння шляхетського роду руських воєвод Сенявських, які перебудували його й зміцнили кутовими вежами. На території звели вишуканий палац та готичну каплицю, яка пізніше була перебудована в бароковому стилі. Невеликий гарнізон та палацова челядь займали службові приміщення.

Ще більше розкоші додали до архітектури князі Чарторийські в XVIII столітті.

До наших днів замок дожив у непоганому стані, хоч і постраждав під час двох світових воєн. Відреставровано п'ятигранну Лицарську вежу з оглядовим майданчиком, замкову церкву, каретний ряд та казарми, в яких розміщені музейні експозиції Державного історико-культурного заповідника "Межибіж". Зокрема, історичний та етнографічний музеї, а також музей Голодомору. Триває реставрація палацу.

В серпні на території фортеці проходить фестиваль із лицарськими турнірами "Стародавній Меджибіж".

Розплідник з розведення диких кабанів розташований у мальовничому лісі дорогою між селами Лютарка та Комини.

Основною діяльністю розплідника є розведення диких свиней у природному середовищі з метою збільшення популяції. На сьогоднішній день у поголів'ї налічується понад 100 особин різного віку. Розплідник належить Лютарському лісництву.

Також функціонує у режимі міні-зоопарку. Відвідувачам забезпечують спілкування з поросятами, годування, відпочинок на природі. Планується створення повноцінної зони відпочинку.

Великий комплекс будівель казарм Кам'янець-Подільської фортеці особливо ефектно виглядає з протилежного боку каньйону Смотрича – з пішохідного мосту чи від Покровської церкви, що у дендропарку.

Спроєктовані для розміщення військового гарнізону комендантом кам'янецької фортеці Ян де Вітте, збудовані в кінці XVIII сторіччя архітектором Станіславом Завадським.

З боку річки будівля виглядає як фортеця завдяки потужним підпірним стінам та вікнам-бійницям. Тут служили російський письменник і поет Костянтин Батюшков, декабрист та герой Бородіно Володимир Раєвський, учений-лексикограф Володимир Даль, письменник Михайло Булгаков.

За радянських часів у будинках казарм знаходилася тютюнова фабрика. Нині комплекс у занедбаному стані.

Казематна вежа - одна з наймаловідоміших фортифікаційних споруд Кам'янця-Подільського, хоч і знаходиться в самому центрі Старого міста, у дворику за будівлею райради (прохід через арку шпиталя з вулиці Госпітальної).

За однією з версій, побудована в 1667 році як частина міських укріплень. За іншою версією, споруджена в 1783-1791 роках як частина комплексу гауптвахти та в мирний час служила туалетом для арештантів.

Будівля кругла у плані, діаметром 9,5 метрів, з прямокутним тамбуром із північного боку. Стіни верхнього ярусу, на висоті близько 2 метрів, прорізають шість вікон-бійниць.

В даний час в Казематній вежі розміщується експозиція "Історія фортифікацій XV-XIX століть" з трьома макетами укріплень, зразками холодної та вогнепальної зброї, копіями старовинних планів, гравюр, літографій, креслень, схем тощо.

В прибудові представлена ​​колекція подільських курильних трубок XVII-XVIII століть.

Каплиця-мавзолей роду Жебровських розташована на старому польському цвинтарі села Брага.

Невеликий костел у стилі неоготики збудовано в 1905 році. У каплиці поховано трьох представників родини Жебровських.

Каплиця-ротонда розташована у верхній частині Меджибожа, навпроти старого цвинтаря на виїзді з селища в бік села Ярославка.

Кругла у плані каплиця спочатку служила оборонною вежею, входила у систему міських укріплень XVI-XVII сторічь. Її круглі вікна нагадують амбразури.

В 1800 році вежу перебудували на цвинтарну каплицю тринітаріїв. Кріпосний характер ротонди пом'якшили прямокутним притвором, декорованим пілястрами і трикутним фронтоном з обломом карнизів, що сильно виступає.

В даний час каплиця-ротонда розташована на приватному обійсті, виконує господарські функції.

Кафедральний костел святих Апостолів Петра та Павла - головна культова споруда Старого міста.

Петропавлівський костел збудовано чернечим орденом домініканців, які з'явилися у Кам'янці-Подільському в XIV сторіччі. Будівництво кам'яного костелу в 1502-1517 роках приписують єпископу Якубові Бучацькому. Під час турецького панування (1672-1699 роки) храм використовувався як головна мечеть, до нього був прибудований 36-метровий мінарет. Після повернення поляків, згідно з мирним договором, мінарет було збережено, але зверху було встановлено золочену статую Мадонни. Тепер Петропавлівський кафедральний костел у Кам'янці-Подільському – єдиний у світі християнський храм із мінаретом.

В ньому зберігається чудовий скульптурний надгробок 21-річної Лаури Пшездецької роботи Віктора Бродзького (1874 рік). Під час кінної прогулянки дівчина впала з коня, зламала хребет та померла. За два роки на замовлення невтішних батьків скульптор створив з мармуру шедевр: красуня з тінню посмішки на обличчі виглядає сплячою, але скорботний ангел уже опустив погаслий смолоскип, а недочитана книга відкрита на 21 сторінці. Скульптуру часто називають "Сплячою царівною".

У двір Петропавлівського костелу веде пишна Тріумфальна арка (1781 рік) на честь приїзду останнього польського короля Станіслава Августа.

Екскурсії проводяться у вільний від богослужінь час.

Величний собор Олександра Невського – головний православний храм Кам'янця-Подільського.

Собор у неовізантійському стилі збудовано в 1893 році на честь 100-річчя "приєднання" Поділля до росії. Храм будувався народним коштом, зібрані Олександро-Невським опікунством. Споруда вражала величчю і була одним із найкрасивіших храмів Кам'янця-Подільського.

Олександро-Невський собор мав великий головний купол і чотири напівкуполи з боків, над західним входом була розташована невеличка дзвіниця. Головний вівтар собору був присвячений Святому Олександру Невському, на згадку про Олександра III, південний вівтар носив ім'я Святої Великомучениці Катерини, покровительки Катерини II, а північний - Святого Миколая. Приміщення церкви обігрівалося паровим опаленням.

Олександро-Невський собор був зруйнований у роки радянської влади, але після відновлення незалежності України собор було відбудовано.

8 квітня 2023 року жителі Камянця-Подільського одностайно підтримали перехід собору Олександра Невського до Православної церкви України. Проте віряни УПЦ московського патріархату й досі не пускають до церкви кам’янчан.

Свято-Покровський кафедральний собор в Хмельницькому збудований в 1992 році на місці невеликої цвинтарної церкви Покрова Пресвятої Богородиці, яка існувала тут з першої половини ХІХ століття. Був освячений УПЦ московського патріархату.

02 квітня 2023 року в Свято-Покровському соборі стався інцидент із побиттям священнослужителем московського патріархату українського військового, що викликало хвилю обурення у громади й в той же день відбулися збори парафіян, які одностайно проголосували за перехід релігійної громади Покровського собору до Української православної церкви.

Костел Відвідин Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Китайгороді побудований на високому урвищі над річкою Тернавою в XVIII столітті.

За легендою, храм заснував тутешній поміщик після того, як дивом залишився живим, коли його карета впала зі скелі. А оскільки його дружина була православною, поряд він збудував і церкву.

Костел Діви Марії відрізняється поєднанням планово-об'ємної структури, властивої епосі пізнього ренесансу, з фасадами у стилі бароко. В інтер'єрі збереглися барокові розписи та вівтарі.

З 1994 року храм належить католицькій громаді "Місія Святого Духа".

З видового майданчика перед костелом відкривається приголомшлива панорама каньйону річки Тернави, яка виглядає досить повноводною, оскільки неподалік цього місця впадає у Дністровське водосховище.

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії збудували в 1699 році. вірмени, що переселилися до Жванця після вигнання турків з Поділля.

Майже через століття, коли вірмени пішли з міста, будівлю було перебудовано на вражаючий католицький костел у стилі бароко.

За радянських часів тут розташовувалася фабрика.

Нині храм поступово реставрується, відновлено богослужіння.

Костел Пресвятої Діви Марії – Матері Церкви заснований у XVI сторіччі магнатами Костками, які володіли на той час Сатановим.

Спочатку храм був дерев'яний. Пізніше було збудовано кам'яний храм у готичному стилі. У 1930-х роках святиня була знищена радянською владою.

Новий храм Ясногорської Пресвятої Діви Марії на католицькому цвинтарі в Сатанові збудовано у 1990-1994 роках. Від 1991 року в Сатанівській парафії служать священики з ордену паулінів (чернечий чин Братів святого Павла Першого Пустинника).

Костел святих Апостолів Петра і Павла в Ярмолинцях заснований в 1792 році. Через рік коштом графів Орловських почалося будівництво, яке тривало до 1862 року.

За радянських часів приміщення Петропавлівського костелу використовувалося як будинок культури, що й досі, навіть після повернення храму католицькій громаді, помітно по зовнішньому вигляду.

Домініканський монастир з костелом Святого Вікентія де Поля в Білогір'ї заснований в 1612 році коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, що володів тоді містом.

Нинішня будівля відбудована в 1789 році. Монастир проіснував до 1859 року, після чого храм був перебудований на православну церкву.

За радянських часів будівлі використовували під різні установи: в'язницю, будинок культури, бібліотеку.

Лише в 1991 році костел Святого Вікентія де Поля повернули католицькій громаді селища. Наразі храм реставрують отці-паллотини Товариства Католицького Апостольства.