Пам'ятки Хмельницької області

Палац адвоката Самуїла Гершгоріна розташований на центральній вулиці Деражні.

Одноповерхова житлова будівля у стилі модерн зведена 1910 року. Пізніше тут розміщувалася гімназія, яку 1921 року перепрофілювали на трудову школу, а згодом на будинок піонерів. Через помилку в документах будівля отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення як "Особняк приватного адвоката Периторіна".

2022 року будівлю придбала на аукціоні засновниця ініціативи "Спадщина.Ua" Ганна Гаврилів. Вона планує використати Палац Гершгоріна для розвитку туристичного потенціалу Деражні. Розпочалася реставрація пам'ятки, проводяться науково-дослідні роботи.

Палац у Божиківцях збудований в кінці XIX – на початку XX століття польським поміщиком з італійським корінням Здиславом Колонна-Чесновським.

З 1923 року і дотепер в садибному будинку Чеснівського розміщена середня школа. Збереглися й інші садибні будинки. Флігель займає дитячий садок, у пекарні розміщений сільський клуб. Колишня винокурня в 1931 році перебудована під крохмальний завод.

У 1998 році відкрито музей журналіста та письменника Дмитра Прилюка, на будівлі школи встановлена меморіальна дошка.

Палац поміщиків Косельських у Віньківцях збудований Каролем Косельським у першій половині ХІХ століття у так званому "волоському стилі".

Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Нині це один із корпусів районної лікарні.

Палац Косельських у Маниківцях датують початком XIX століття, коли Маниковецький маєток придбав шляхтич Вінсент Косельський.

Двоповерховий будинок у романському стилі має прямокутну форму з трьом кутовими вежами – дві шестикутні з північного боку та прямокутну з півдня. Початково вежі мали гостроверхі дахи зі шпилями, та їх замінили звичайними шатровими дахами за радянських часів, коли в палаці розмістився сільськогосподарський технікум, потім місцевий клуб.

В окремих приміщеннях зберігся паркет і кахлі. Також збереглися підвальні приміщення, де колись була кухня і комори.

Зараз у палаці розміщується Маниковецька загально освітня школа І-ІІІ ступенів.

Палац родини Красінських у Дунаївцях збудований у ХІХ столітті.

Засновник садиби Ян Красінський, який став господарем Дунаївців у 1782 році, зробив багато для економічного розвитку міста. Зокрема, збудував суконну фабрику, яка діє досі.

За радянських часів палац був перебудований. Нині це районний будинок культури.

Палацово-парковий комплекс у Маліївцях збудований в 1788 році графом Яном Орловським, який купив маєток у Юрія Свірського. Зараз палац Орловських є історико-культурним музеєм.

Палац у стилі раннього класицизму побудовано за проєктом архітектора Доменіко Мерліні. В розкішно оформлених кімнатах зберігалися величезна бібліотека, картини польських художників, рідкісна нумізматична колекція, архів, який містив листування польських королів із римськими папами. На подвір'ї між мармуровими скульптурними групами гуляли павичі.

Палац оточував англійський романтичний парк, спланований знаменитим паркобудівником Діонісієм Міклером (Маклером) та садівником Клігером. У парку, розташованому на схилах мальовничої балки, ростуть 84 види дерев: сосна Веймутова, бук, 300-річний ясен тощо. В парку збереглася водонапірна вежа, місток, джерело, два ставки. Особлива історична цінність – 18-метрова скеля вапняку з двоярусним гротом та штучним водоспадом.

Донедавна на території був розміщений Малієвецький обласний дитячий туберкульозний санаторій "Світанок". 30 вересня 2021 року рішенням обласної держадміністрації в Маліївцях створили Маліївецький обласний історико-культурний музей замість ліквідованого санаторію й відкрили палац графа Орловського для відвідин.

Чорноострівський літературно-краєзнавчий музей поета-байкаря Леоніда Глібова розміщується в одній із будівель колишнього маєтку графів Пшездецьких у Чорному Острові.

Палац у стилі класицизму побудував наприкінці XVIII століття Міхал Пшездецький на місці замку князів Вишневецьких. Частково збереглися інтер'єри палацу. На другий поверх ведуть дубові сходи, збереглася ліпнина та кахельні пічки.

У 1847 році у палаці Пшездецьких гостював видатний композитор Ференц Ліст. Маєток відвідував  видатний український поет Леонід Глібов, який з 1856 по 1859 роки викладав історію в місцевому училищі.

У музеї створено фотогалерею власників та власниць палацу у Чорному Острові. Тут можна познайомитись з родинами Вишневецьких та Пшездецьких і Катериною Ігнатьєвою, які у свій час володіли містечком.

Руїни палацового комплексу князів Сангушків в Ізяславі розташовані на правому березі річки. Горинь на території Нового міста.

Будівництво своєї садиби на основі стародавніх укріплень розпочав у XVIII столітті новий власник міста Павло Карл Сангушко, запросивши архітектора Паоло Фонтану. В різний час князі приймали тут багатьох видатних людей, зокрема. російського царя Петра I, австрійського імператора Йосифа II, останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, полководців Суворова та Кутузова.

Від грандіозного архітектурного ансамблю залишився лише каркас палацу, критий дворик з аркадами та палацовий міст. Доступ вільний.

Маєток в Красилові належала польському княжому роду Сапєг з 1753 року, коли князь Ігнацій Сапєга, воєвода Мстиславський, отримав Красилів із 30 іншими містечками та селами в результаті "Кольбушевської транзакції" - розділу Острозької ординації.

На початку ХІХ століття Микола Сапєга збудував у Красилові палац в стилі класицизму. За радянських часів будівлю перебудували до невпізнання. Відносно зберігся фасад, звернений до парку.

Нині у колишньому палаці Сапєг розміщено Красилівський професійний ліцей.

Пам'ятник Богданові Хмельницькому в місті Хмельницький – один із найекстравагантніших монументів українському гетьманові в країні, четвертий за рахунком та найбільший у Хмельницькому.

Бронзовий кінний пам'ятник роботи скульптора Валентина Борисенка та архітектора Миколи Копила встановлено у 1993 році навпроти філармонії, поряд із будівлею Хмельницької обласної адміністрації.

Незважаючи на те, що скульптура вийшла дуже виразною та помпезною, монумент викликав багато нарікань хмельничан через неприродну пози коня та загальну диспропорцію фігур.

Замок у Панівцях заснував у 1590 році кам'янецький староста Ян Потоцький на основі більш давніх укріплень.

Кам'яні укріплення оточував глибокий рів (зараз засипаний). Між північними вежами до оборонної стіни був прибудований двоповерховий палац, у південно-західній вежі влаштована каплиця, між південними вежами розміщувався двоповерховий корпус колегіуму та надбрамна вежа. На першому поверсі палацу розташовувалась друкарня кальвіністів, що працювала з 1608 по 1611 рік.

Під час Визвольної війни Панівецький замок був зруйнований козаками, у 1769-1770 роках був частково відновлений.

У 1840 році граф Кароль Старжинський збудував між двома північними вежами над Смотричем розкішний двоповерховий палац із аркадами (зараз руїни).

Непогано збереглася південна замкова стіна з надбрамною вежею та прибудованим до неї з обох боків колегіумом. До колегіуму примикає костел, збудований у 1907 році на основі південно-західної вежі-каплиці (зараз будинок культури та сільрада).

Стайні та господарські будівлі графського маєтку за радянських часів були переобладнані під сільську школу.

Незважаючи на безліч перебудов та загальний поганий стан, Панівецький замок відбиває еволюцію регулярного стінного замку до баштового.

Церква Святих Петра та Павла – одна з найдавніших у Кам'янці-Подільському.

Точна дата її зведення невідома. У 1834 році під час реконструкції на одному з її елементів було виявлено дату 1580 рік. Перші документальні свідоцтва про вже існуючу Петропавлівську церкву відносяться до 1591 і 1593 років. Деякі історики вважають, що церква давніша і відносять її до періоду правління русько-литовських князів Коріатовичів (Корятовичів), які правили на Поділлі до кінця XIV – початку XV сторіччя.

Дзвіниця у стилі ампір зведена на руїнах старої дзвіниці, яка була зруйнована під час турецької окупації міста. Архітектура храму характерна подільська. В умовах суворого прикордоння (протягом усієї своєї середньовічної історії Кам'янець був форпостом християнства і перегороджував шлях поширення ісламу до Європи) культові споруди втрачали свій зовнішній декор і нерідко виконували оборонні функції.

З православних храмів оборонного типу в Кам'янці-Подільському до наших днів збереглася лише триконхова (що у плані нагадує трилисник) церква Святих Петра і Павла.

Карстова печера Атлантида – геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення у складі Національного природного парку "Подільські Товтри".

Печера була відкрита в 1968 році піонерами-спелеологами з Києва. Наразі курується Хмельницьким спелеоклубом.

В печері три сполучені яруси, загальна протяжність - 2525 метрів, площа - 4440 квадратних метрів. Тут живуть кажани та "ростуть" маленькі, ще не до кінця розграбовані геліатити - кам'яні квіти. На стелях зал – кристали.

Печера не освітлена та не обладнана для відвідування, у деяких місцях потрібно пробиратися повзком. Екскурсії можливі лише у супроводі інструкторів за попередньою домовленістю. Для відвідування необхідно мати змінний одяг, ліхтарі та інше спорядження.

Виносити кристали із печери заборонено.

Покровська церква-замок стоїть в оточенні ставків на південній околиці села Шарівка.

Її дзвіниця споруджена в XIV сторіччі як оборонна вежа на "Кучманському шляху". Спочатку була п'ятиярусною, квадратною в плані. Товщина кам'яних стін – 1,7 метри. У 1430-ті роки шляхтич Ян Домарат прилаштував до східного фасаду храмове приміщення. Обсяг церкви є рівномірним хрестом.

У 1567 році церкву було пошкоджено під час набігу татар, але незабаром відремонтовано панським старостою Якубом Претвичем. Деякий час храм був католицьким костелом.

Внаслідок багатьох переробок споруда втратила первісні готичні форми. В інтер'єрі збереглися розписи художника Прагтля.

Покровська церква-замок – унікальна пам'ятка оборонної архітектури України, що представляє тип межового триконхового храму.

Народний музей історії Полонного розташований у будівлі міського будинку культури.

Музей заснований 25 жовтня 1964 року музей. В експозиції предствлено зібрання старожитностей, знайдених на території регіону, яке дає уявлення про давній побут, традиції, звичаї жителів полонщини.

Нині історичний музей Полонного зберігає унікальну колекцію із 4735 одиниць виробів вже не діючих, у свій час, всесвітньовідомих заводів фарфору та художньої кераміки. Вироби було передано на баланс музею зберігачем цієї унікальної колекції, у минулому головним художником Полонського фарфорового заводу Миколою Козаком.