Пам'ятки Хмельницької області

Музей пропаганди відкрито у Шепетівці як меморіальний музей Миколи Островського – один із чотирьох музеїв письменника на території України.

Перейменований рішенням Хмельницької облради в 2020 році.

Заснований у 1946 році, а нинішня будівля музею збудована в 1974-1979 роках за індивідуальним проєктом архітекторів Миколи Гусєєва та Віктора Суслова. Триповерхова будівля круглої форми, побудована з каменю та металу, покрита смальтою червоного та чорного кольорів. За поданням ЮНЕСКО Музей пропаганди в Шепетівці занесено до міжнародного каталогу "Музеї світу" як унікальна пам'ятка архітектури.

Художньо-монументальне оформлення експозиції розробив художник Анатолій Гайдамака. У вестибюлі представлено погруддя Миколи Островського роботи скульптора Володимира Корнєва. Основну експозицію розгорнуто на третьому поверсі. Експонати знаходяться у чорних кубах, закріплених на рейках. Над кубами розміщені просторові композиції з різних речей, що відповідають епосі та тематиці стендів. Подано фотографії, документи, меморіальні речі, видання творів письменника та ілюстрації до них.

Музей розташований на височини, всі підступи до нього красиво викладені каменем, який, крім оригінального дизайну, на жаль, створює серйозні незручності при пересуванні людей з обмеженими можливостями.

Тут же, на площі, височіє монументальний пам'ятник Миколі Островському.

Музей Проскурівського підпілля відкритий в 1994 році в столітньому будинку в Хмельницькому, де в роки Другої світової війни знаходилася конспіративно-явочна квартира.

Експозиція музею розповідає про початок німецько-радянської війни, окупацію міста, концтабори на території Проскурова, діяльність Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації в 1941-1944 роках, членів підпілля, партизанський рух, звільнення міста від німців і повернення радянських окупантів.

У фондах музею зберігаються особисті речі підпільників, фотоматеріали, спогади, листи з фронту, листування підпільників, характеристики на керівне ядро Проскурівського підпілля та їхні нагороди.

Музей Проскурівського підпілля є філією Музею історії міста Хмельницького.

Відділ старожитностей (археології) Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника розташований у колишньому палаці вірменського єпископа, який був закладений ще у ХV столітті як торговий дім.

Після турецької навали в будинку оселився комендант Кам'янця-Подільського Ян де Вітте.

В основу археологічної експозиції покладено колекцію старожитностей, яку почали збирати ще у ХІХ столітті. У залах музею відтворено житло стародавньої людини, виставлені старовинні знаряддя праці, предмети побуту людей, що населяли Поділля з найдавніших часів до хрещення Русі.

У внутрішньому дворі знаходиться лапідарій язичницьких ідолів.

Історичний музей Центральної залізниці (колишня Південно-Західна) імені Бориса Олійника відкрито в 2001 році на залізничній станції "Деражня".

Будівля вокзалу в Деражні побудована в 1896 році.

Експозиція музею Центральної залізниці розповідає про розвиток залізничного транспорту з моменту його зародження понині.

Окрема експозиція присвячена одному з керівників Центральної залізниці Борису Олійнику, який у 1934 році народився в селі Божиківці поруч з містом Деражня. Про його життєвий та трудовий шлях розповідають особисті речі, фотографії та документи.

Цікаві моделі локомотивів та бронепоїзда.

Музей-криївка "Стінка" у Хмельницькому відкрилася у 2022 році в приміщенні колишнього тиру спортивно-культурного центру "Плоскирів" на території стадіону "Локомотив".

В музеї відтворено типову обстановку повстанської криївки УПА часів визвольної боротьби середини XX століття. В експозиції зібрано тогочасні побутові речі, якими могли користуватися підпільники.

Під час екскурсії відвідувачі мають можливість дізнатись про історію діяльності УПА на території Хмельницької області та про різні типи криївок, які використовували українські повстанці. Також пропонується стрільба в тирі з пневматичної зброї.

Лавка на набережній ставка на річці Утка в Славуті, вздовж Третьої дамби, з 2012 року має титул найдовшої лавочки України.

Її довжина становить 213 метрів 12 сантиметрів. Одночасно на неї змогли сісти 1000 школярів. Вони ж розмалювали її частину різними візерунками.

Раніше найдовшою в Україні вважалася "Родинна лавка" на набережній Дніпра.

Національний природний парк "Подільські Товтри" з адміністративним центром у місті Кам'янець-Подільський створений у 1996 році для збереження унікальних природних ландшафтів Поділля.

Товтри (Толтри) - це місцева назва гористої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку досягає 401 метрів над рівнем моря. Гряда є залишками стародавнього бар'єрного рифу, що сформувався 15-25 мільйонів років тому в прибережній зоні міоценового моря. Мікроклімат Кам'янецького Придністров'я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра та його приток, тому тут існують особливі умови для збереження рідкісних та реліктових рослин, серед яких більшість лікарських.

У межах парку є безліч печер, найвідоміша з яких - Атлантида (село Завальне). Є величезний запас мінеральних вод. Один із найцікавіших турмаршрутів проходить від села Вербка через Вербецьку Товтру до Кармалюкової гори.

Міський краєзнавчий музей міста Нетішина засновано у 1994 році.

Експозиція музею розміщена у прибудові до першого поверху житлового будинка неподалік від центру міста і представлена вісімнадцятьма експозиційними залами, які відображають основні напрямки історії, етнографії, природи регіону.

В залі археології експонуються матеріали Ашельської епохи з палеолітичної стоянки на хуторі Співак та знахідки з курганів східнотшинецької культури бронзового віку з урочища "Козацькі могили" поблизу Нетішина.

В етнографічній експозиції можна побачити предмети побуту, одяг, знаряддя праці, посуд різних епох. У залах ремесел та промислів представлено ткацтво, бондарство, гончарство та плетіння з еластичної сировини.

Окремі зали музею наближують до відвідувачів історію сіл Нетішина та Дорогощі, яка сягає вглиб XVI-XVII століть. Тут же експонується одна з перших відомих на сьогодні мап Нетішинського господарства від 1813 року.

Про недалеке минуле міста Нетішин та Хмельницької АЕС розповідає однойменний зал, в центрі якого – модель ядерного енергоблока типу ВВЕР-1000, що експлуатуються на ХАЕС.

Завершують експозицію зали нумізматики та боністики, які відображають загалом історію грошового обігу регіону.

"Нижній грот" (Нижня грота) у Притулівці поряд з Отроковом - це найдовша паркова печера Європи, створена у вигляді двоярусної споруди.

Верхній ярус виконаний у вигляді арочної альтанки, раніше прикрашеної фресками, а нижній ярус витесаний у цілісній кам'яній породі.

Цей штучний лабіринт було створено за наказом землевласника Ігнатія Сцібор-Мархоцького, відомого своєю ексцентричністю. Споруда є частиною паркового печерного комплексу "Грот сліз" ("Грота сліз"), що складається з "Верхнього грота" ("Старий монах"), що знаходиться вище на схилах пагорба ближче до села Отроків, та "Нижнього грота", розташованого безпосередньо на околиці села Притулівка. У давнину тут існував печерний скит, а долина річки Ушиця, де знаходиться нижня частина комплексу, досі носить назву Чернецької долини.

Новопланівський міст у Кам'янці-Подільському з'єднує Старе місто з так званим "Новим планом" – нинішнім адміністративним центром міста.

В середині ХІХ століття, коли губернському центру Кам'янцю-Подільському зі зростанням населення та чиновницького апарату стало тісно у середньовічних стінах, виникла ідея розширення міста за межі каньйону Смотрича. Рішення було прийнято в 1859 році під час візиту російського імператора Олександра II, який був зачарований видом на місто з пагорба неподалік того місця, де зараз розташований собор Олександра Невського. Через п'ять років почалося будівництво, і в 1872 році Новопланівський міст з дерев'яним настилом на кам'яних биках був введений в експлуатацію.

Одночасно із закладкою мосту міським садівником Северином Ковальським було розбито парк.

З мосту над глибоким кайоном Смотрича відкривається захоплюючий вид на середньовічні вежі та стіни Кам'янця-Подільського, скелі над стрічкою річки з природним водоспадиком та парк із фігурами оленів на пагорбах та камінні.

Історико-краєзнавчий музей в Новій Ушиці відкритий у 1992 році.

Фонди музею налічують близько 2 тисяч експонатів, які висвітлюють історію краю від давніх часів до сучасності.

Зокрема, в експозиції представлена діорама оборони Ушиці у 1941 році.

Розгорнуто фотовиставку "Славні сини України", що висвітлює участь мешканців району в російсько-українській війні.

Хмельницька міська рада розміщується в будівлі, побудованій у 1904 році як Олександрівське реальне училище, назване на честь царевича Олександра.

За радянської влади це була школа. З 1986 року сюди переїхала міськрада. Чотири столітні червоні буки, що ростуть перед будівлею, посаджені в рік закладки училища і є ботанічними пам'ятками природи.

Палац адвоката Самуїла Гершгоріна розташований на центральній вулиці Деражні.

Одноповерхова житлова будівля у стилі модерн зведена 1910 року. Пізніше тут розміщувалася гімназія, яку 1921 року перепрофілювали на трудову школу, а згодом на будинок піонерів. Через помилку в документах будівля отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення як "Особняк приватного адвоката Периторіна".

2022 року будівлю придбала на аукціоні засновниця ініціативи "Спадщина.Ua" Ганна Гаврилів. Вона планує використати Палац Гершгоріна для розвитку туристичного потенціалу Деражні. Розпочалася реставрація пам'ятки, проводяться науково-дослідні роботи.

Новоселицький палац та парк – пам'ятка архітектури національного значення.

Палац у стилі романтизму з елементами готики збудував у 1820 році Людовік Гижицький. Двоповерховий будинок збудований з англійської цегли. Над ганком із масивним арковим під'їздом знаходиться балкон-тераса з кам'яною балюстрадою. Аттик фасаду прикрашають дві вежі. Стрілчасті вікна оформлені ліпним орнаментом, що імітує готичне кам'яне переплетення. У парадних залах збереглася ліпнина.

Пейзажний парк площею 200 гектарів сформовано на основі існуючого лісу. На галявині перед палацом ростуть столітні модрини та сосна, діаметр стовбурів яких перевищує 1 метр.

Зараз у садибі Гижицьких розміщується Новоселицький професійний аграрний ліцей.

Маєток Грохольських у Грицеві – пам'ятка архітектури місцевого значення.

Палац у стилі рококо з ландшафтним парком заклав в середині XVIII сторіччя Міхал Грохольський на місці старого замку Любомирських. Згідно з первісним проєктом, головний корпус палацу мав зв'язуватися з бічними павільйонами двома крутими галереями в паладіанському стилі.

Син засновника садиби Мартин завершив будівництво в 1782 році у спрощеному вигляді, відмовившись від багатьох архітектурних ідей батька. Праворуч від палацу Людвік Грохольський збудував у ХІХ столітті садибну каплицю в стилі неоготики за проєктом Фроель-Платтера.

У 1960-х роках комплекс садибних споруд був перебудований під профтехучилище, зовнішній вигляд та інтер'єри палацу значно змінилися. Нині це Грицівське вище художнє професійне училище №19.