Пам'ятки Хмельницької області

Скульптурна композиція "Стіл Злагоди" на пагорбі за Старою фортецею символізує культурне різноманіття Кам'янця-Подільського.

Пам'ятник встановлено у 2001 році, після проведення першого міжнародного фестивалю "Сім культур" (скульптор Анатолій Ігнащенко). Гігантське бетонне жорно в центрі композиції символізує місто, металева труба зі зламом у вигляді корони - фортеця, а вапнякові брили, розкладені навколо жорна, - сім народів, які разом творили Кам'янець: українці, поляки, росіяни, литовці, вірмени, турки та євреї.

Восьмий камінь, що лежить осторонь, трактують як символ того, що в майбутньому будь-яка інша нація чи народність також може позначитися на розвитку міста.

Висока шестирівнева мурована сторожова вежа над річкою Случ, добре помітна з траси, вважається символом Старокостянтинова.

Квадратна вежа-донжон у готичному стилі заввишки 35 метрів побудована в XVI сторіччі за князя Костянтина Острозького, входила в систему міських укріплень. Пізніше (за іншими даними, одночасно з будівництвом) до неї було прибудовано православну Хрестовоздвиженську церкву, яку Януш Острозький в 1612 році передав католикам.

Вежа стала дзвіницею костелу Матері Божої Громничої Домініканського монастиря, що розташувався тут. У XVIII столітті було проведено реконструкцію (архітектор Ернест Жибер), вежа отримала ренесансне оформлення. В 1853 році костел був переосвячений у собор Воздвиження Чесного Хреста, а через 20 років перебудований у псевдоруському стилі.

За радянських часів храм був закритий та зруйнований, вежа втратила перекриття. Монастирські приміщення займали структури МВС.

Наразі приміщення перебувають в користуванні Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря УПЦ московського патріархату.

На одній зі стін храму можна розглянути контури ликів святих, що проявилися через штукатурку (можливо, Пресвятої Богородиці і княгині Ольги).

Скельний монастир у Субичі відомий з XVI сторіччя, хоча його заснування деякі дослідники відносять до X-XIII сторічь, коли на Поділлі з'являлося багато православних печерних скитів.

Субіцький монастир називають "молодшим братом" Бакотського монастиря. Відроджений завдяки зусиллям місцевого мешканця Миколи Семенюка. В урочищі Монастирище на 40-метровій висоті над Дністром збереглися три невеликі печери, одна з яких є скоріше нішою для ікони. Перед печерами – майданчик шириною близько 2 метрів. До печер від каплиці на краю села Субіч веде 800-метровий крутий спуск вузькою стежкою. Дорогою є кілька джерел.

З гори Монастирище відкривається захоплююча панорама Дністра.

Оборонні вали літописного давньоруського міста Тихомель (Тихомль) розташовані на березі річки Горинь на околиці Ямполя поблизу сучасного села Тихомель.

За однією з версій, укріплення було зведено за наказом київського князя Володимира Великого в кінці Х сторіччя. Вперше місто згадується в 1152 році під час війни київського князя Ізяслава Мстиславича з галицьким князем Володимирком Володаревичем. У 1214 році місто захопили війська угорського короля, але невдовзі його відбив галицько-волинський князь Данило Романович. Наступні міжусобні війни розорили місто, і незабаром воно втратило значення.

У XVI столітті ці землі перейшли у власність віленського єпископа Януша, який заснував по сусідству місто Ямпіль, а давній Тихомель з того часу зник з карт.

З валів городища, що збереглися, відкривається панорама долини річки Горинь. Поруч знаходяться руїни єдиної в Україні аріанської каплиці XVI століття.

Тринітарський костел у Кам'янці-Подільському заснований в XVIII сторіччі ченцями ордена тринітаріїв, які спеціалізувалися на викупі невільників із турецького полону.

Храм виконаний у стилі бароко. Привертає увагу головний фасад, якому надають стрункості пілястри тосканського ордера. Фасад завершено фронтоном, прикрашеним скульптурами та вазами. Костел обгороджений кам'яною стіною. Ворота прикрашені статуями Жана де Мата та Фелікса Валуа – засновників Тринітарського чернечого ордену. Сходи, що ведуть до воріт, огороджені парапетом, на якому встановлено статую Діви Марії.

Після Другої світової війни у Тринітарському костелі розмістились фонди Хмельницького обласного державного архіву.

Нині це греко-католицька церква Святого Йосафата.

Хмельницький музей-студія фотомистецтва відкрився в 2010 році у триповерховій будівлі готелю "Континенталь" у стилі модерн, побудованому на початку XX століття проскурівським купцем Нафтулою Вассерманом.

До наших днів збереглися оригінальні пластичні форми фасаду, ажурні ковані балкони, декоративне оздоблення стін кольоровим склом-смальтою.

Відкритий у ньому музей фотомистецтва – перший музей такого профілю в Україні. Експозиція налічує понад 1500 експонатів (фотоапарати, об'єктиви, збільшувачі, експонометри та інше приладдя), які ілюструють розвиток фотографії та фототехніки з кінця XIX до кінця XX століття. Колекцію зібрав директор музею, хмельницький фотомайстер Костянтин Жданов.

У фойє знаходиться постійно діюча експозиція "Старе-нове місто" з чорно-білими та кольоровими фотографіями пам'яток Хмельницького. Проводяться фотовиставки найкращих фотохудожників із різних міст України.

Хмельницький обласний краєзнавчий музей розташований в сучасній будівлі в центрі міста.

Фонди налічують 60 тисяч предметів, серед яких скарби середньовічних монет та прикрас часів Київської Русі, зокрема 4 скарби ювелірних прикрас Болохівської землі.

Представлене велике зібрання порцеляни XIX-XX століть, старовинних меблів та посуду.

Хмельницький обласний літературний музей відкрився 1992 року як Музей письменника Олександра Купріна та літераторів Хмельниччини.

Розташовується в маленькому одноповерховому будиночку в середмісті Хмельницького, навпроти парку Шевченка.

Експозиція першої зали розповідає про усну народну творчість, фольклор, давню писемність, започаткування нової української літератури.

В другій залі можна познайомитися з класиками української літератури, чиї імена пов’язані з сучасною Хмельниччиною: Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Леонід Глібов, Михайло Старицький та інші. Також тут представлена література національних меншин краю.

Третя експозиційна зала розповідає про письменників XX століття та сучасну українську літературу.

В літературно-музичній світлиці "Сяйво калини" з експозицією про поета-байкаря Микиту Годованця проходять зустрічі з письменниками, презентації нових видань, тематичні літературно-музичні вечори.

Хмельницький обласний художній музей (ХОХМ) розташований у колишній будівлі банку (1903 рік).

Колекція музею налічує 8 тисяч мистецьких творів сорока сучасних художників. Усі твори мають яскраве національне забарвлення - від сюжетних мотивів та традиційного елемента у художній формі, до колористичної структури. Зокрема, постійно діє виставка робіт художника Георгія Верейського. 

Музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко.

При музеї працює художній салон та галерея моди "Арт-подіум".

Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква з дзвіницею знаходиться в передмісті Кам'янця-Подільського Карвасари на вузькій прибережній смузі на річці Смотрич, під мурами Старого замку.

Церква збудована в XVIIІ сторіччі на місці храму, що існував в XVII столітті. Фундамент церкви складений із каменю-вапняку. Сама церква – тризрубна, одноголова з ганком та ризницею з північного боку та прибудованою із заходу дзвіницею.

Хрестовоздвиженська церква є яскравим твором подільської школи народної дерев'яної архітектури.

Основною архітектурною пам'яткою Старого Острополя є Преображенська церква – пам'ятка архітектури національного значення.

Кам'яна церква Преображення Господнього є ротондою з прямокутним у плані притвором, перекритою складною системою склепінь, що спираються на чотири пілони і стіни.

У декоративному оформленні фасадів та інтер'єрів застосовані елементи класицизму. Верхня частина змінена в результаті недобросовісної реконструкції.

З травня 2022 року належить громаді Української православної церкви.

Греко-католицький монастир Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському заснований в 1722 році ченцями-василіанами.

Вперше православна Троїцька церква згадується в 1582 році. Ймовірно, що у цьому місці існував древній храм XIII-XIV сторічь. За часів турецького панування церкву було перетворено на мечеть, а після відходу турків вона перейшла до греко-католиків і стала соборною. Після приєднання Поділля до російської імперії уніатські монастирі були передані православним.

У 1836 році до монастирського корпусу було прибудовано двоповерховий кам'яний флігель з теплою церквою Антонія та Феодосія Печерських, а у 1855 році було закінчено реконструкцію Троїцької церкви з наданням їй православних форм.

За радянських часів храм було повністю зруйновано. В останні роки Троїцька церква була відновлена на розчищених фундаментах силами монахів-василіан.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Старокостянтинові в 1807 році на місці дерев'яного православного храму, відомого з 1687 року.

Це єдина культова споруда епохи зрілого класицизму, що збереглася в місті.

За радянських часів храм Різдва Богородиці був єдиним діючим у Старокостянтинові.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Славуті споруджена в 1819 році коштом парафіян і за участі князя Євстахія Сангушка.

Виконана в стилі українського бароко, розписана за образом київського Володимирського собору.

Пізніше храм було розширено, поруч збудували будинок священика, будинок псаломника, просфорню.

Церкву Св. Георгія на Польських фольварках у Кам'янці-Подільському було зведено у другій половині ХІХ століття.

Церква виконана у стилі давньоруських культових споруд та характерна для русько-візантійського спрямування в архітектурі ХІХ століття.

Розташування нового православного храму у Кам'янці-Подільському було обрано таким чином, щоб парафіяни католицького Петропавлівського кафедрального костелу, виходячи зі свого храму, крізь дверний отвір бачили у перспективі православну церкву.

Будівництво Георгіївського храму почалося під наглядом єпархіального архітектора Антона Островського, а в 1854 році нагляд взяли на себе архітектор Микола Кулаковський та подільський губернський архітектор Микола Корчевський.

В ансамблі міського пейзажу церква чітко виділяється білими стінами та блакитно-синіми куполами.