Пам'ятки Львівського району

Церква преподобної  Параскеви у Зубрі збудована у 1833 році як костел Святого Архангела Михаїла на місці старого католицького храму, відомого з початку XVIII сторіччя, коли абсолютну більшість населення села складали католики.

Після Другої світової війни храм, переосвячений греко-католиками, передали православній громаді, проте в1990 році він повернувся під юрисдикцію Української греко-католицької церкви.

Церква Пресвятої Трійці у Щирці заснована в XVI сторіччі. У першій половині ХІХ століття перебудована та набула сучасного вигляду.

Складена з вапняку, однонефна. Західний фасад завершено високим щипцем, прикрашеним з боків декоративними вазами. Покрита скатним дахом, завершеним у центрі сигнатуркою. Нерозчленовані поверхні стін пожвавлені рідко розставленими напівциркульними віконними і дверними отворами.

За радянських часів тут розташовувався музей атеїзму.

Троїцька церква належить до нечисленних творів галицької школи архітектури XVI сторіччя.

Дзвіниця дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, каркасної конструкції, завершена наметом. З півдня та сходу спирається на кам'яну огорожу з вапняку.

Комплекс оборонної церкви Різдва Пресвятої Богородиці збудований у XIX столітті на основі фортифікаційних споруд Щирецького замку на Золотій (Церковній) горі.

З XVI сторіччя збереглася надбрамна кам'яно-дерев'яна башта-дзвіниця, кам'яна огорожа з бійницями та кутова оборонна башта. Це одні з небагатьох збережених споруд, характерних для української кам'яної архітектури 15-16 століть.

Під час військових дій 1915 року церква Різдва Богородиці сильно постраждала - був повністю знищений купол. Була відреставрована в 1934 році за проєктом архітектора Лева Левинського.

В інтер'єрі храму зберігся монументальний живопис. Усі споруди на Замковій горі утворюють єдиний архітектурний ансамбль оборонного типу.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Жовкві заснована у 1705 році коштом священика Йосифа Кирницького.

Церква дерев'яна одноповерхова. Характерна для українського села XVIII сторіччя. Іконостас церкви створений у 1708 році місцевим столяром Кунашем та місцевим художником.

У 1994 році церкву відновлено завдяки старанням отців монастиря Василіян. Львівськими художниками-реставраторами у 1996 році відреставровано церковний іконостас.

Церква святих апостолів Петра і Павла у місті Комарно заснована в 1848 році на місці старого дерев'яного храму.

Після Першої світової війни Петропавлівську церкву у 1929 році реконструювали за проєктом архітектора Василя Нагірного.

Петропавлівська церква у Львові збудована в 1668 році як католицький костел Святих Петра і Павла.

В 1750 році храм було передано чернечому ордену паулінів, які перебудували будівлю в стилі бароко і розмістили в ній свій монастир. У 1784-1786 роках австрійська влада передала святиню греко-католикам. В 1798 році архітектор Клеменс Ксаверій Фесенгер влаштував притвор із вежею в стилі класицизму.

З 1989 року церква святих апостолів Петра і Павла належала до Української автокефальної православної церкви. З 15 грудня 2018 року перебуває під юрисдикцією Православної церкви України.

Церква святих апостолів Петра і Павла побудована в Жовкві в 1993 році молодим талановитим архітектором Олесем Яремою, який вибрав для храму світлий відтінок сонця, прикрасив його білими арками та великими, на весь поверх, вікнами.

Найважливішим доповненням до церкви стала добудована в 2007 році дзвіниця.

Всередині Петропавлівської церкви знаходяться мощі святих мучеників, які подарували місту на честь відкриття храму. Частину з них можна побачити в святих іконах – мощі розміщені поряд із образами, частина з них знаходиться у запечатаному вигляді. У тому числі мощі Папи Римського Климента, мучеників Парфенія, Стефана та інших.

Церква Святих Ольги і Єлизавети - найвищий львівський храм (85 метрів), який змагається за висотою із собором Святого Юра. Раніше - церква Святої Єлизавети Угорської.

Величезний неоготичний костел Святої Єлизавети споруджений на початку XX століття. За переказами, названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі), дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський використовував багато елементів французької та північнонімецької готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільці центр, вертикальний внутрішній простір. Портал прикрашає скульптурна композиція Петра Війтовича "Розп'яття з пристосованим", над інтер'єрами працював львівський майстер Казимир Сіхульський.

Під час Другої світотової війни храм було пошкоджено, потім зачинено. З 1991 року належить Українській греко-католицькій церкві, переосвячений як церква Святих Ольги та Єлизавети.

Дерев'яна церква святого Архангела Михаїла у Волі-Висоцькій - один із найдавніших дерев'яних храмів Львівщини, що збереглися.

В інтер'єрі можна побачити іконостас 1655 року, частину ікон для якого виконав у 1688-1689 роках художник Іван Руткович. Під час реставрації 1992 року також було виявлено розписи 1611 року, які вважаються одними з найдавніших у дерев'яних храмах України.

З 1708 року, коли Львівське Успенське Ставропігійське братство перейшло до греко-католицизму, православна громада Львова не мала свого храму, богослужіння проводились у приватних будинках.

Будівництво православної церкви Святого Великомученика Георгія за проєктом австрійського архітектора Ґустава Захса почалося у Львові в 1897 році. Нетиповий для галицької сакральної архітектури образ храму поєднує у собі риси неороманського і неовізантійського стилів, характерніших для Буковини.

З 1992 до квітня 2023 року церква Святого Георгія була кафедральним собором Львівської єпархії російської православної церкви в Україні і єдиним у Львові храмом, що належав до московського патріархату. Нині храм належить до Православної церкви України.

Греко-католицька церква Святого Володимира та блаженного мученика отця Омеляна Ковча освячена на честь саященномученика греко-католицької церкви, який з 1922 по 1942 рік був настоятелем церкви Святого Миколая у Перемишлянах.

Під час німецької окупації він урятував тисячі євреїв, за що був відправлений до концтабору, де до самої смерті продовжував виконувати обов'язки священика.

В 2001 році під час візиту в Україну Папи Римського Івана Павла II отець Омелян Ковч був проголошений блаженним.

Нинішня церква Святого Іоана Золотоустого та духовна семінарія займають комплекс будівель колишнього монастиря францисканок, збудованого в 1877-1889 роках за проєктом архітектора Юліана Захаревича.

Храм споруджено в стилі неоготики. В апсиді збереглися 3 вітража, виготовлені у Мюнхені фірмою Франца Майєра в 1887-1889 роках, а також дерев'яний неоготичний амвон. Монастирський корпус триповерховий, із внутрішнім двориком.

За радянських часів тут розташовувалася Перша інфекційна лікарня.

Наразі комплекс належить Православній церкві України, тут розміщується Львівська православна богословська академія.

Церква Святого Йосафата – чинний греко-католицький храм у Львові. Була побудована в 1930 році за проєктом архітектора Яна Кароля Зубжицького як римо-католицький костел Святого Франциска Ассизького отців капуцинів.

Після проголошення блаженним єпископа Української греко-католицької церкви Миколая Чарнецького, до церкви Святого Йосафата з Личаківського цвинтаря було перенесено його мощі.

Монастирський комплекс із храмом Святого Климентія Папи збудував у Львові в 1893-1895 роках будівельник Іван Левинський за проєктом Франці Штатца для католицького жіночого чернечого ордена босих кармеліток.

У 1939 роках тут було розташоване управління НКВС. У 1943 році на території монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених. Після Другої світової війни, до 1952 року, у будинках монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС. Згодом цей підрозділ пебазували на південні околиці міста, а монастирський комплекс перейшов у розпорядження міської АТС – у храмі розмістився операційна зала для розрахунків із клієнтами. У 1960-х роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих.

Нині церква Святого Климентія Папи - діючий храм Української греко-католицької церкви. Виявлена в одній із замурованих ніш постать розп'ятого Христа без рук зараз встановлена у вівтарі церкви.

Церква Святого Лазаря заснована в Жовкві в 1624 році як дерев'яний римо-католицький костел.

В 1627 році при костелі відкрили міський шпиталь для бідних. У 1735 році коштом Якуба Собеського зведені кам'яні будівлі костелу і госпіталю. У 1861 році у відновлених будівлях комплексу було відкрито монастир феліціанок, який діяв до Другої світової війни.

У 1946 році монастир був закритий радянською владою, приміщення використовувалися в якості складу.

В 1991 році будівля колишнього костелу була повернута віруючим і освячена як православна церква Святого Лазаря Української автокефальної православної церкви. З грудня 2018 року - це чинний храм Православної церкви України.