Пам'ятки Львівського району

"Музей науки Львів" - це інтерактивний простір площею понад 2000 квадратних метрів, який допомагає пізнати світ завдяки дослідам і взаємодії з експонатами.

Кожен із дев'яти експозиційних блоків музею розкриває окрему тему: "Повітря", "Вода", "Акустика", "Оптика", "Електрика", "Наука", "Людина", "Роботи", "Формула-1". Понад 100 інтерактивних експонатів дають можливість провести експерименти з пневматичними пристроями та мильними бульбашками, влаштувати мініураган або морський щторм, виробити електроенергію на мініелектростанції, пограти на музичних інструментах у студії звукозапису, поспілкуватися з роботом RoboThespian, покерувати роборукою KUKA KR 210, побувати в різних куточках Землі завдяки VR-технологіям та навіть поміняти колеса гоночної автівки на пітстопі.

На першому поверсі розташована зона відпочинку з кав'ярнею та сувенірною крамницею.

Двоповерхова будівля львівського музею науки облаштована з урахуванням стандартів доступності, зокрема обладнана ліфтом.

Глинянська (В'їзна) брама - частина міських укріплень середньовічного Львова, що найбільш збереглася.

Споруда у стилі пізнього ренесансу є частиною фортифікаційного комплексу Бернардинського монастиря. Брама збудована на початку XVII сторіччя під наглядом інженера Фрідріха Гетканта. У центрі оборонної стіни розташована квадратна вежа з шатровим дахом та арковим проїздом, що вимощений дерев'яною бруківкою.

Під час реконструкції 1976-1977 років перед стіною відновлено оборонний рів.

Наразі у комплексі Глинянської брами розміщується інститут "Укрзахідпроектреставрація та адміністрація історико-архітектурного заповідника".

Крехівський монастир Святого Миколая Отців Василіан – одна із найзначніших святинь греко-католиків в Україні, місце масових паломництв.

Заснований на початку XVII сторіччя ченцями Києво-Печерської лаври Йоїлом та Сильвестром у печерах гори Побійної серед лісистих пагорбів Розточчя.

В 1618 році Станіслав Жолкевський видав грамоту на заснування Крехівського монастиря. На той час на скелі вже стояла дерев'яна Петропавлівська церква, а біля печери - каплиця Благовіщення. Незабаром розпочалося будівництво монастирського комплексу біля підніжжя гори. Монастир був обнесений оборонними стінами, на території зведено Преображенську та Троїцьку дерев'яні церкви (згодом перенесені), кам'яну церкву Святого Миколая, чотириярусну дзвіницю, монастирський корпус. Стіни монастиря неодноразово служили місцевим мешканцям притулком під час нападів татар. У різний час у ньому бували Богдан Хмельницький і Петро I.

За радянської влади монастир було закрито, на території розмістили інтернат для розумово-відсталих дітей.

Відродження почалося в 1990 році. Тут розмістилася Вища духовна василіанська семінарія.

Масові паломництва відбуваються 22 травня, в день перенесення мощів Святого Миколая. "Хресним шляхом" паломники піднімаються на вершину гори до каплиці Гробу Господнього.

У туристів особливо популярне крехівське цілюще джерело.

Латинський кафедральний собор – головний храм римо-католицької церкви у Львові. Офіційна назва – Митрополича базиліка Успіння Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї Львівської архідієцезії. Неофіційно львів'яни називають його просто Катедрою.

Будувався та перебудовувався львівськими містобудівниками протягом 400 років. Перший камінь заклав польський король Казимир Великий у 1360 році. Після реставрації 1760-1778 років готичні форми поступилися модним тоді бароковим.

В катедральному соборі була ікона Матері Божої Милостивої ("Прекрасна зірка міста Львова"), оригінал якої зараз зберігається у краківському Вавелі. ЇЇ точну копію було виготовлено для Львова і в 2001 році папа Іван-Павло II її коронував.

Зберігся головний орган, вітражі Яна Матейка та інше. У східній стіні видніються ядра, що нагадують про турецьку облогу 1672 року, а також снаряд, що залишився з часів українсько-польської війни 1918-1919 років.

Наприкінці XVIII сторіччя навколо костелу розташовувався цвинтар з численними каплицями, з яких збереглися лише найцінніші: каплиця Боїмів (1609-1615 роки) та каплиця Кампіанів (1619 роки).

Латинський катедральний собор є Санктуарієм Матері Божої Милостивої і Божого Милосердя.

Василіанський монастир Різдва Христового з багатою барочною церквою Пресвятого Серця Христового споруджений у Жовкві в 1612 році на місці дерев'яної василіанської церкви.

Першим ігуменом був митрополит Досифей, похований у крипті під церквою. Спочатку комплекс був виконаний у стилі ренесансу, мав оборонний характер. Перебудова, здійснена в 1905 році, повністю змінила його зовнішній вигляд. З XVII сторіччя зберігся ренесансний різьблений білокам'яний південний портал.

Чудовий іконостас роботи відомого майстра Івана Рутковича зараз зберігається в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. В інтер'єрі збереглися модерністські настінні розписи 1911-1939 років. роботи Юліана Буцманюка, на яких, зокрема, зображено діячів УНР та Західно-Української Народної Республіки. У образі Саваофа вгадується портрет митрополита Андрія Шептицького.

У церкві Серця Христового зберігаються мощі Святого Партенія.

Личаківський цвинтар-музей, розташований неподалік центру міста Львова, більше схожий на ландшафтний парк.

Офіційно цвинтар засновано в 1784 році, хоча він на цьому місці існував ще в XVI сторіччі. Територія в 40 гектарів розбита на 86 полів, на яких знаходяться майже 3,5 тисячі пам'яток та композицій роботи відомих скульпторів та архітекторів. Тут поховані Іван Франко, Соломія Крушельницька, Марія Конопницька, Володимир Івасюк та інші.

В 1991 році Личаківський цвинтар став історико-меморіальним музеєм-заповідником.

Багато протиріч у 1990-х роках викликало відновлення знищеного за радянських часів меморіалу "Цвинтар орлят" на честь польських воїнів, які загинули в 1918-1920 роках в українсько-польській та радянсько-польській війні. Офіційно меморіал було відкрито в 2005 році одночасно з меморіалом загиблим воїнам Української Галицької Армії.

Інтерактивний музей "D.S. Таємна аптека" у Львові - чарівне та загадкове місце.

Історія цього музею розпочалася у травні 2012 року, коли в одній із найстаріших львівських аптек "Під Угорською короною" під час будівельно-реставраційних робіт було знайдено таємний вхід до підвалу, в якому виявили колишню фармацевтичну лабораторію, яка діяла наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Назва аптеки пов'язана з легендою про розташований поруч Бернардинський монастир, де деякий час знаходилися реліквії Святого Стефана - короля та покровителя Угорщини. "Таємний аптекар" і зараз варить тут "мило для хабарників" та виробляє "пігулки для щастя".

Головну таємницю аптеки охороняє єдиний у світі Лев-аптекар. Історію "Таємної аптеки" відвідувачі відкривають для себе у легкому форматі відео-екскурсії з елементами театрального перформансу та дегустацією "аптечного еліксиру щастя та довголіття".

Музей видатного українського скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля розташований у колишньому костелі кларисок у Львові, що є пам’яткою архітектури XVII століття.

Скромний за архітектурою, але розкішно розписаний з середини храм споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці старої каплиці монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської. У 1740-х роках костел зазнав реконструкції у бароковому стилі, а під час реставрації 1938-1939 років було добудовано вежу. Інтер'єри храму прикрашають зроблені у XVIII столітті розписи Станіслава Строїнського, окремі пізніші сюжети у південній наві належать пензлю Тадеуша Попеля.

З 1996 року в костелі кларисок розташовується Музей барокової скульптури Івана Георгія Пінзеля, якого називають "українським Мікеланджело". Тут зібрано найбагатшу колекцію унікальних барокових скульптур майстра, які вдалося відшукати і врятувати в 1970-х роках. Музей Івана Георгія Пінзеля є відділом Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Після реконструкції 2021 року оновлений музей скульптури Пінзеля отримав повністю безбар'єрний простір. Від зупинки громадського транспорту та в середині будівлі прокладені тактильні смуги. На вході встановлені звукові маячки. Музей має інклюзивну касу та мнемосхему на вході. Внутрішні сходи продубльовані підйомником. Біля експонатів встановлені інформаційні таблички, що продубльовані шрифтом Брайля. Відвідувачам з порушенням зору пропонують тактильні копії найважливіших експонатів. Доступні аудіогіди та аудіодескрипція. Персонал пройшов підготовку для роботи з усіма категоріями відвідувачів.

Музей пам'яті жертв сталінських репресій заснований у селищі Щирець в 2009 році на колишньому подвір'ї римо-католицького священика, на якому в червні 1941 року працівники районного управління НКВД стратили 26 невинних місцевих мешканців.

Комплекс музею складається із кількох об'єктів - меморіальної стели, каплички, хреста з могилою, показової криївки вояків УПА та безпосередньо музею. Матеріали для експозиції надали очевидці тих страшних подій з навколишніх сіл.

Основна екпозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій розміщена в приміщені колишньої стайні, збудованої в кінці XIX століття, в якій НКВД в 1941 році влаштувало катівню.

Перша зала музею присвячена невинно закатованим сталінським режимом мирним жителям Щирця та його околиць. Окремі розділи експозиції присвячені історії визвольного руху в краї, діяльності Українських січових стрільців та бійців Української повстанської армії - представлені одяг (вишиванка, форма) та предмети (друкарська машинка, гармати), якими користовулися вояки. Крім того, експозиція знайомить з матеріалами про репресованих у часи сталінізму представників духовенства, інтелігенції та українських націоналістів, а також досліджує історії життя місцевих мешканців, що були репресовані до Сибіру.  

У другій залі, що носить назву "Українська хата", зібрані старовині речі побутового вжитку, що колись використовувалися у господарстві, зберігаються образи, вишивані рушники та сорочки, "кримські" хустки тощо.

Побачити, як жили воїни Української повстанської армії в часи визвольної боротьби, можна у спеціально облаштованій криївці. Поруч з криївкою розташована стела пам'яті воїнам ОУН-УПА, споруджена коштом меценатів.

Нова експозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій присвячена героям Небесної сотні та російсько-української війни. 29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, в селищі Щирець відкрили Алею Пам’яті Героїв.

Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові вважається одним із найкрасивіших театрів Європи нарівні з одеською та віденською операми.

Фасад будівлі прикрашають скульптурні фігури "Життя" та "Мистецтво", статуї "Слава", "Перемога", "Кохання". Театр був спроєктований так, щоб фойє, коридори та сходи максимально освітлювалися природним світлом. Один із найкрасивіших внутрішніх інтер'єрів - дзеркальний хол, прикрашений картинами, що зображують символічну зміну пір року. Велика люстра у залі з дорогоцінних матеріалів оздоблена алегоричними фігурами.

На другому поверсі збереглися особисті апартаменти імператора Франца Йосифа з ванною та виходом до імператорської (зараз – президентської) ложі.

Працює аристократична кав'ярня "Комарик".

Проводяться екскурсії.

Національний університет "Львівська політехніка" засновано в 1844 році, це була перша академічна технічна школа на території України.

Будівлю Технічної академії було збудовано в 1877 році архітектором Юліаном Захарієвичем, який став її ректором. Інтер'єри величної будівлі багато оформлені скульптурою та ліпленням. Десять картин актової зали виконано за ескізами Яна Матейка.

Наразі Львівська політехніка має статус національного університету, тут навчаються 30 тисяч студентів.

Проводяться екскурсії Головним корпусом Університету, в ході яких відвідувачів знайомлять з історією закладу, унікальними інтер’єрами, шедеврами малярства та скульптури, Машинною залою з механізмами та обладнанням різних епох, студентською бібліотекою ХІХ століття, найдавнішою обсерваторією України та Музеєм історії Політехніки.

Палац Бруницьких у Великому Любені збудований попередніми господарями маєтку Яблоновськими у 1845 році на основі старого замку, заснованого ще в XVII сторіччі.

Палац розташований на невеликому пагорбі ліворуч від в'їзду до селища з боку Львова. Невелика будівля у стилі необарокко має двоповерхову центральну частину, яка височіє над одноповерховими крилами. На фасаді – герби барона Костянтина Бруницького та його дружини Гелени Шимановської, які купили маєток у Людвіка Яблоновського в 1849 році.

Нинішній вигляд палац набув після реконструкції, проведеної у 1909-1910 роках останнім господарем Адольфом Бруницьким за проєктом Яна Шульца.

Наразі у палаці розміщується Великолюбінська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат. Будівля чудово відреставрована в 2005 році коштом меценатів зі Швейцарії.

Пам'ятник лідеру Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степанові Бандері відкрито у Львові в 2007 році до ювілею Українспою повстанської армії (УПА).

Саме у Львові Степан Бандера розпочав свою політичну діяльність після вступу у 1928 році на агрономічне відділення Львівської Політехніки.

Фігура ідеолога українського націоналізму виконана на повний зріст, висотою понад 7 метрів. На задньому плані – Стела української державності – 30-метрова тріумфальна арка.

Архітектурний ансамбль головної торгової площі Львова почав складатись у XIV сторіччі на зразок європейських середньовічних міст (до того торговим центром був Старий Ринок).

З чотирьох боків площу Ринок оточують 44 будинки (кам'яниці), різних за часом будівництва та стилю (ренесанс, бароко, ампір). Над забудовою працювали архітектори Петро Красовський, Мартин Градовський, Петро Барбон, Павло Римлянин, Бернард Меретин, Себастьян Фесінґер та інші.

У підвалах та на перших поверхах багатьох будинків збереглися елементи готичної архітектури XV-XVI століть. У них розміщені музеї, магазини та популярні кафе. Найцікавіші будинки ("Чорна кам'яниця", "Королівська кам'яниця" та інші) займає Львівський історичний музей.

Ратуша (1381-1827 роки) в центрі площі є символом міста. Будівля використовується за призначенням - тут розміщується міська влада. На першому поверсі розташований Львівський інформаційно-туристичний центр, що забезпечує туристів довідками, картами та путівниками.

Тут завжди багато туристів, особливо у дні проведення численних свят та фестивалів.

Свято-Преображенський монастир знаходиться у південній частині давньоруського дитинця, котрий відігравав ключову роль у містобудівній структурі Городка часів Галицького князівства.

Монастир був заснований у Городку в XV сторіччі, за часів польського короля Владислава Ягайла, як монастир католицького ордену францисканців. Розташовувався над озером поруч із площею Ринок, у безпосередній близькості від королівського замку. Монастир був з'єднаний із замком підземним ходом. За легендою, у стінах обителі було поховано серце короля Владислава Ягайла.

Після поділу Польщі в 1772 році Францисканський монастир було ліквідовано, в келіях розміщені казарми, костел перетворено на в'язницю. За радянських часів комплекс прийшов у напівзруйнований стан.

У 1994 році його було передано греко-католицьким ченцям Студитського статуту для реконструкції та заснування нової обителі. Нині це Свято-Преображенський Студитський монастир.