Пам'ятки Тернопільської області

Музей історії Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької має музейну кімнату, яка знайомить з історією навчального закладу від часів його заснування у 1958 році.

Експозиція розповідає про кожне відділення, що функціонують у навчальному закладі: “Фортепіано”, “Оркестрові струнні інструменти”, “Оркестрові духові та ударні інструменти”, “Народні інструменти”, “Хорове диригування”, “Спів”, “Теорія музики”, “Образотворче мистецтво”.

В експозиції представлені концертні костюми оркестрів, хорів та ансамблів, старовинні музичні інструменти. Окремі стенди розкривають досягнення деяких випускників.

Музей Магдебурії та самоврядування у вежі Нової ратуші Чорткова створений з ініціативи міського голови Володимира Шматька з нагоди 500-ліття Чорткова та до 100-річчя будівництва ратуші. Для цього другому поверху адміністративної будівлі повернули його історичний вигляд.

Експозиція музею присвячена добі Магдебурзького права, коли Чортків мав широкі автономні повноваження, а його розвиток визначали місцеві урядники. Особливу увагу в музеї приділено Людвіку Носсу – бургомістру, який зробив значний внесок у розбудову міста, зміцнення його економіки та збереження культурної спадщини.

Про історію розвитку Чорткова на між 1883 і 1913 роками розповідають, зокрема, артоб’єкти, створені талановитим подружжям Біленків з Київщини. Стіни музею прикрашають старовинні годинники, що символізують невпинний рух часу та сталий розвиток Чорткова. Серед експонатів є тритомник з історії Чорткова Петра Федоришина, який детально описує минуле міста, його визначні події та постаті.

Також вежі Нової ратуші розміщується візит-центр Чортківського туристично-інформаційного центру. Працює сувенірна крамничка. Планується відкриття оглядового майданчику на вежі.

Музей на честь митрополита Луцького і Волинського Якова (Панчука) відкрили в 2013 році у селі Лосятин, де народився владика. Музей відкрито на подвір’ї церкви Архістратига Михаїла.

Експозиція музею ілюструє життєвий шлях і діяльність митрополита архіпастиря, розбудовника української помісної церкви.

Музей національно-визвольної боротьби ОУП-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки є відділом Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.

Музей при Бишківській гімназії відкрито 1999 року в будинку, де в 1943-1945 роках розташовувався штаб Проводу ОУН-УПА. Тут працювали генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич, керівник служби безпеки УПА Микола Арсенич, керівник бойової референтури Дмитро Грицай та інші провідники організації.

Музей ность ім'я одного з ідеологів УПА Якова Бусола, який загинув у Бишках під час бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС.

В експозиції музею - особисті речі повстанців, зброя, світлини, документи, макети. Реконструйовано повстанську криївку.

Встановлено пам’ятник "Борцям за волю України".

Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини створений у 2019 році та об’єднав інші музеї області, пов’язані з історією визвольних змагань на території краю.

Експозиція розкриває історію боротьби України за незалежність, зокрема під час Революції Гідності та російсько-української війни.

Розроблена Українським інститутом національної пам’яті виставка "Люди свободи" розповідає про 26 громадських діячів минулого століття, завдяки чиїй боротьбі стало можливим відновлення незалежності України.

Відділами Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини є Музей національно-визвольної боротьби ОУП-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки та історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків в селі Великий Глибочок.

Музей політв'язнів "Меморіал" імені Василя Стуса відкрито в Бучачі в 1990 році в підвальному приміщенні колишньої будівлі КДБ, де за радянських часів знаходився слідчий ізолятор.

В експозиції представлені документи, фотографії та особисті речі, пов'язані з подіями визвольної боротьби ОУН-УПА та сталінських репресій. Встановлено, що від рук сталінських катів у ті роки загинуло понад 1,5 тисячі мешканців району. Частина загиблих була похована у підвалах Покровської церкви.

Народний музей родини Лепких було відкрито в селі Жуків поруч з раніше спорудженим пам’ятником Богданові Лепкому в 1995 році з ініціативи місцевого вчителя, краєзнавця та композитора Василя Подуфалого при допомозі родини Лепких із США.

Родина Лепких щороку проводила культурно-просвітницьку діяльність на Бережанщині, зокрема в Жукові, де проживала з 1891 по 1901 рік. 

У п’яти експозиційних залах музею представлені унікальні експонати про родину Лепких, синів отця Сильвестра Богдана, Миколу, Левка та інших членів родини.

Музей сакрального мистецтва та історії церкви відкрився 2007 року в приміщенні Бережанської ратуші на площі Ринок.

В експозиції представлено понад 2300 експонатів, серед яких твори іконопису та скульптури, золотого шиття і карбування. Музей розповідає про тернистий шлях релігії на галицьких землях з періодами розквіту, десятиліттями забуття і відродженням наприкінці XX століття. Зокрема, представлено 12 стародруків: "Євангеліє" XVII століття, "Мінея", "Ірмологіон" та інше. 

Музей функціонує як підрозділ Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани. Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Музей Богдана Лепкого.

Музей села Більче-Золоте відкрився в 2020 році напередодні Дня Незалежності України з ініціативи Лідії Міськів та народної майстрині Катерини Бутовської.  

В експозиції представлені давні предмети побуту жителів села, знаряддя праці, ікони, постоли, старовинний робочий жіночі та чоловічий одяг, меблі (ліжко, бамбетель, замисник (креденець), скриня). 
 
У кімнаті "Історія села в постатях" розміщено багато старих фотографій, експонати з печери "Вертеба". Незвичним експонатом є дерев’яна колода, всередині якої вирізьблений тризуб та напис "Слава Україні". Патріотичний напис вирізали українські повстанці на молодому дереві і він так вріс у стовбур. 

Окрема кімната відведена для ляльок-мотанок, які створює місцева майстриня Катерина Бутовська.

В 2022 році колекція музею поповнився листівками українських повстанців, які знайшли місцеві жителі, коли прибирали в старій хаті.

Копичинський музей театрального мистецтва Тернопільщини засновано в 1968 році з ініціативи Ореста Савки, режисера Копичинського народного аматорського драматичного театру імені Богдана Лепкого.

Його колекція матеріалів про історію театрального життя краю стала основою експозиції, розміщеної у 7 залах Будинку культури. Експозиція розповідає про витоки зародження українського театру з глибини століть, про театральні товариства "Руська бесіда" в Галичині 1864-1924 років, про "Тернопільські театральні вечори" - перший професійний стаціонарний український театр у Тернополі 1915-1917 роках, про Копичинський народний драматичний театр імені Богдана Лепкого.

Представлені фотографії, живописні та графічні картини, ляльки, афіші, ескізи декорацій та костюмів, макети декорацій, театральні костюми, меблі тощо.

При музеї працює театральне кафе.

Музейна кімната Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв відкрита у 1982 році.

Експозиція складається з трьох розділів, що розповідають про історію містечка Теребовля, заснування навчального закладу в 1940 році, його відомих випускників.

Представлені документи, світлини, книги, дипломні роботи студентів.

Музей щітки відкрився 2025 року в приміщенні Заболотівського староства з ініціативи старости села Заболотівка Марії Гаджали. Експозиція присвячена місцевим щіткарям і їхньому ремеслу – щіткарству (виготовленню щіток), яке здавна було поширене в цьому селі.

В експозиції представлені старовинні знаряддя та інструменти щіткарів, снопи місцевої осоки, яка слугувала основним матеріалом для виготовлення щетини, зразки готової продукції.

Інтер'єр музейної зали оформлено іншими предметами старовини – бамбетлем, столітніми образами, речами домашнього вжитку, зразками місцевої вишивки зі сховків сільчан. Окремий куточок присвячено місцевим учасникам російсько-української війни.

За попереднім замовленням музей може організувати майстерклас із виготовлення щіток.

Музейна резиденція Чорткова (колишній Чортківський краєзнавчий музей) з 2022 року розташовується у будівлі колишньої дитячої бібліотеки, неподалік від Чортківського замку.

Резиденція заснована у 1976 році як краєзнавчий музей на громадських засадах. Початково заклад розміщувався у будівлі першої половини XX століття по вулиці Зеленій. Основні фонди музею налічують понад 10 тисяч предметів.

У Музейній резиденції Чорткова представлено експозиції, присвячені різним періодам історії краю. Зокрема, різноманітний археологічний матеріал розповідає про життя людей у ​​давнину, про старовинні ремесла та промисли.

Висвітлено історію українського війська та національно-визвольної боротьби на Чортківщині. Окрема експозиція розповідає про наслідки більшовицького терору та про вигнання гітлерівських окупантів.

Відділ природи музею відображає флору та фауну краю.

Музейний комплекс "Лемківське село" розташований в урочищі "Бичова" неподалік Монастирисьок.

Складається з кількох дерев'яних будівель, що відображають побут та культуру народності лемків.

У першому експозиційному будиночку "Лемківська світлиця" представлені старовинні ікони XIX-XX століть, вишиті рушники, сорочки, скатертини, священні ризи з церков Монастирищині, стародруки та інше.

У другому будиночку "Лемківська столярня" зібрані верстати та інструменти , а також житлова обстановка: ліжко, стіл, прядка, бамбетлі.

В "Будинку гончаря" можна побачити гончарну піч, гончарне коло, інструменти гончаря, а також виставку гончарних виробів.

В "Будинку кравчині" представлені меблі, швейна машинка, а також виставка ляльок у лемківських костюмах майстрині Ірени Криницької.

Поруч знаходиться "Садиба лемківського ґазди", каплиця, дзвіниця, колодязь.

Музейний комплекс включає Ватряне поле, на якому щорічно проходить фестиваль "Дзвони Лемківщини".

Музей-садиба Йосипа Сліпого - духовно-меморіальний комплекс у селі Заздрість.

Тут у 1892 році, в родині селянина Івана Коберницького-Сліпого народився патріарх Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий, у миру Йосип Коберницький-Дичковський.

Він прийняв керівництво УГКЦ в 1944 році, після смерті митрополита Андрея Шептицького. В 1945 році був заарештований і перебував у радянських таборах до 1963 року. Помер у Римі в 1984 році. За заповітом прах його було перепоховано у крипті собору Святого Юра у Львові в 1992 році.

Музей Йосипа Сліпого підтримується зусиллями сестер ордена Святого Василя Великого.

Від музею до Зарваницького Марійського духовного центру веде Хресна дорога завдовжки 28 кілометри.