Пам'ятки Тернопільської області

Замкова церква Вознесіння Господнього збудована в 1530 році як родова усипальниця князів Вишневецьких. До її будівництва причетний був Іван Вишневецький, батько Дмитра-Байди.

У Вознесенській церкві поховано близько 20 представників роду Вишневецьких, у тому числі овруцький староста Михайло Вишневецький та його дружина Раїна Могилянка.

Храм має форму корабля і вирізняється чудовою акустикою. Усередині розташовані релігійні фігури, виконані народними майстрами.

У 1872-1873 роках проведено капітальний ремонт церкви Вознесіння Господнього, відлито нові дзвони, позолочено іконостас. Дві ікони Пресвятої Богородиці, виконані у давньоруському та візантійському стилях, подаровані князями Костянтином та Михайлом-Сервацієм Вишневецьким.

За часів боротьби з православ'ям Вознесенська церква залишалася єдиним православним храмом на всю округу. В 1963 році храм було закрито та пограбовано, лише через 26 років його повернули православній церкві.

Нині церква Вознесіння Господнього належить до Православної церкви України.

Тернопільський замок закладений у 1540 році великим коронним гетьманом Яном Тарновським на місці давньоруського поселення Сопільче (Топільче) для оборони польських кордонів від татар.

У XVII столітті великий коронний канцлер Томаш Замойський значно розширив укріплення, однак у наступні роки вони неодноразово руйнувалися. Зокрема, Тернопільський замок був майже повністю розібраний турками після захоплення міста в 1672 році.

На початку ХІХ століття граф Францішек Коритовський побудував на його місці палац, для чого були знесені укріплення, що збереглися, вежі й ворота, а будівля оточена звичайною огорожею. Окремі замкові елементи збереглися.

Під час Першої світової війни палац був спалений і тривалий час перебував у руїнах. Відреставрований у 1951 році, в ньому розмістили виставкові зали та навчально-спортивний центр.

З вулиці будівля Тернопільського замку виглядає непоказно, проте з боку озера добре видно її фортифікаційний характер.

У підземеллях замку відкрито "Музей міста Тернопіль".

Бучацький краєзнавчий музей знаходиться в самому центрі Бучача, біля міської ратуші.

В археологічній експозиції музею представлені предмети часів трипільської культури.

Етнографічна виставка розповідає про побут селян кінця ХІХ століття.

Окрім історії міста та району, в краєзнавчому музеї представлена експозиція, присвячена творчості видатного скульптора Івана Георга Пінзеля, який тривалий час жив та працював у Бучачі.

Також викликає інтерес макет Бучацького замку.

"Кришталева печера" ("Кривчанська") - найвідоміша і найбільш пристосована для відвідування туристами печера Поділля.

Вхід в печеру розташований у відрогах гори на південно-західній околиці села Кривче. Це одна з найбільших серед гіпсових печер у Європі – довжина її дослідженої частини становить майже 23 кілометри.

Вперше Кривчанська печера згадується у 1721 році, заново відкрита у 1908 році. Являє собою вимиту підземними водами 20 мільйонів років тому розгалужену гіпсову систему ходів.

Екскурсійний маршрут очищеною та освітленою частиною "Кришталевої печери" складає близько 2,5 кілометрів, з яких 500 метрів - вхідний коридор. Стіни печерних галерей вкриті білими або різноманітними кольорами кристалами гіпсу, звідки походить назва. Багато кристалів нагадують силуети тварин: буйвола, ящірку, слона, орла тощо.

Постійна температура +11 градусів. Кришталева печера відкрита для відвідування цілий рік, екскурсія можлива лише у супроводі гіда.

Площа аквапарку "Алігатор" при готельному розважально-оздоровчому комплексі в Тернополі  складає 4,2 тисячі квадратних метрів. Тут можуть одночасно розміститися 400 відвідувачів.

В аквапарку три басейни глибиною 150, 90 та 30 сантиметрів, 8 водяних гірок для дорослих і дітей різного віку довжиною від 3 до 33 метрів і висотою від 1,5 до 10,5 метрів. Окрім водяних гірок є зона гідромасажу, водоспади та 2 захоплюючі атракціони: "Body Slay" (інтригуюча подорож закритою водяною трубою довжиною 86 метрів з висоти 6,5 метрів) та "Black Hole" (адреналіновий спуск закритою водяною трубою з висоти 12,5 метрів довжиною 160 метрів, що супроводжується ефектними ілюмінаціями та захоплюючими звуками). Інші атракціони: ві гірки "Камікадзе" (висота 10,5 метрів, довжина 33 метри), гірка "Труба" (висота 6,5 метрів), полога "Родинна гірка" (висота 4,5 метри і 20 метрів довжини).

До комплексу аквапарку входить SPA-зона (інфро-червона сауна, професійні масажисти, турецька баня хамам).

При готельному комплексі є боулінг, диско-клуб, ресторан, більярд, фітнес-клуб.

Двоповерховий будинок товариства "Банк авансовий" навпроти Домініканського костелу Святого Станіслава у Чорткові збудований у 1905 році за бургомістра Людвіка Носса. Саме у цьому будинку Людвік Носс, який також був відомим фармацевтом, відкрив свою другу родинну аптеку, найбільшу в Чорткові.

Зараз це комунальна аптека №143, що працює тепер як аптека-музей. Тут досі панує дух старовинної фармації, який відображається у меблях, виготовлених майстрами австрійського міста Ґрац, вишуканих інтер’єрах і тогочасних прогресивних технологічних пристроях. Зокрема, для оформлення інтер’єрів використано тодішні ноу-хау – фото на порцеляні, художнє кування, різьблене  дерево, бетонярські візерунки.

Крім фабричних ліків, тут пропонують відвідувачам і деякі засоби, створені за сторічними рецептами Людвіка Носса.

Бережанський замок Синявських – один із найкращих зразків оборонної архітектури епохи Ренесансу на території України, який поляки називали "Східним Вавелем".

Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення.

Розкішну оборонну резиденцію в Бережанах збудував у 1534-1554 роках руський (український) воєвода, великий коронний гетьман Микола Синявський. Неприступне укріплення з чотирма вежами зведене італійськими майстрами за новоголандською системою французького інженера Гійома де Боплана з використанням штучної водної перешкоди у заплаві річки Золота Липа. Фасади палацових корпусів на замковому подвір'ї увінчували двоярусні аркади-галереї на кшталт італійських палаццо, що оббігали корпуси по периметру, а вікна були прикрашені ренесансним різбленням. Інтер'єри 14 парадних залів Бережанського замку були оформлені розписом з батальними сценами, на третьому ярусі палацу знаходилася багата картинна галерея.

На території замку розташовувався Троїцький костел, про колишню пишноту якого можна судити навіть у нинішньому напівзруйнованому стані. У XVII столітті до костелу була прибудована каплиця-усипальниця Синявських із мармуровими надгробками роботи Яна Пфістера. Тут були поховані Микола Синявський та його сини Гієронім і Ян, а також дружина Гієроніма - Анна.

У ХІХ столітті замок Синявських у Бережанах почав занепадати, сильних руйнувань зазнав під час двох світових воєн. За радянських часів був занедбаний і перетворювався на сміттєзвалище.

У 2002 році Бережанський замок Синявських увійшов до складу Державного історико-архітектурного заповідника в місті Бережани, розпочалася його реставрація. На території замку відкрито невелику музейну експозицію, встановлено макет Бережанського замку, проводяться екскурсії, можна придбати сувеніри.

Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) у місті Бережани створено у 2001 році для охорони, реставрації і використання об’єктів культурної спадщини міста, де збереглася європейська планувальна забудову з ХІV-ХVІІ століть, архітектурні ансамблі площі Ринок, вулиць Банкової і Вірменської.

Загалом заповідник об'єднує понад 30 пам’яток архітектури, 6 із них – національного значення, зокрема Бережанський замковий комплекс (замок Синявских).

Адміністрація заповідника розміщується в будівлі садибного типу в стилі пізнього класицизму (ампіру) початку XIX століття,  що є пам’яткою архітектури місцевого значення. Центральна частина фасаду оформлена портиком з чотирма колонами коринфського ордеру і класичним фронтоном. В 1828-1829 роках, під час навчання в місцевій гімназії, саме в цьому будинку жив відомий український письменник і просвітитель Маркіян Шашкевич, тому його ще називають "Будинок Шашкевича".

В адміністрації Бережанського історико-архітектурного заповідника можна замовити оглядові екскурсії містом, тематичні екскурсії замком Синявських та околицями міста Бережани.

Бережанський краєзнавчий музей розміщений на другому поверсі Бережанської ратуші, що є пам'яткою архітектури національного значення.

Споруджена в Бережанах в 1803-1811 роках двоповерхова будівля ратуші з годинниковою вежею відображає типовий галицький стиль провінційного містобудування періоду раннього класицизму. Вона є центральною архітектонічною домінантою площі Ринок в Бережанах.

На партерному поверсі розташовувалися торгові крамнички, а на другому 1805 року відкрилася Бережанська гімназія, де навчалися письменник і просвітитель Маркіян Шашкевич та письменник-літературознавець і громадський діяч Богдан Лепкий.

Бережанський краєзнавчий музей відкрився тут 1980 року. Музейну експозицію розгорнуто в 26 залах: "Природнича зала", "Зала археології", "Епоха Середньовіччя та козацькі часи на Бережанщині", "Бережанська гімназія – центр освіти, науки і культури", "Літературна Бережанщина", "Зала історії "Пласту" та політичних репресій", "Друга світова війна", "Хор "Боян", "Зала національного відродження", "Лемківська світлиця" та інші.

Привертає увагу й макет Бережанського замку, а також експонати, які розповідають про історію роду Синявських та зародження Бережан, герб династії Потоцьких.

Цінними артефактами є автентична бойова козацька коса, козацькі люльки, наконечник списа та козацький пістоль.

Окрему експозицію присвячено історії УСС на Бережанщині, зокрема бою на горі Лисоня.

Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Обласний комунальний музей Богдана Лепкого, Музей сакрального мистецтва та історії церкви, Бережанський музей книги.

Міський музей книги в Бережанах розташований на першому поверсі Бережанської ратуші.

Заснований у 1984 році, з 1994 року є відділом Тернопільського краєзнавчого музею. Розповідає про історію друкарства в Україні та про видатних письменників регіону.

В експозиції представлені стародруки XVII–XIX століть, перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка, "Грамматика язика малоруского в Галиції, сочиненная Іваном Вагилевичем" (1845 рік), "Граматика рутенської (русинської) мови" Йосипа Левицького (1834 рік).

Також експонуються картини Лева Лепкого, графіка Олени Кульчицької та інших.

Окрема експозиція присвячена громадській та меценатській діяльності Романа Смика.

Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Музей сакрального мистецтва та історії церкви, Музей Богдана Лепкого.

Суворий комплекс оборонних монастирських споруд ордену бернардинів височить над Бережанами на пагорбі Сторожисько.

Монастир зведений у XVII сторіччі в стилі бароко коштом великого коронного гетьмана Миколая Синявського. Центральною спорудою Бернардинського монастиря є Миколаївський костел із кам'яною огорожею, що надає йому яскраво вираженого оборонного вигляду. Перебуваючи поблизу міських мурів, храм входив у систему міських укріплень.

Монастирські келії за радянських часів стали використовуваними як камери виправної колонії для неповнолітніх.

За незалежності України в Миколаївському костелі відновили богослужіння - монастирський костел став церквою Пратулинських мучеників Української греко-католицької церкви, діяльність якої в радянські часи була заборонена. Коштом прочан у храмі було відновлено купол з хрестом, роботи по відновленню храму тривають.

З висоти монастирського пагорба відкривається мальовнича панорама старого міста.

Заснований у XVII сторіччі Кременецький православний Богоявленський монастир нині займає приміщення збудованого в 1760 році Станіславом Потоцьким католицького монастиря реформаторів.

Саме при Богоявленському монастирі в 1633 році в Кременці було створено першу школу, друкарню та лікарню. Обитель отримала благословення митрополита Петра Могили. В 1638 році в братській друкарні було видано один із перших церковнослов'янських підручників - "Кременецьку граматику". Згодом школу було перетворено на єзуїтський колегіум, а нинішнє приміщення Богоявленський монастир отримав після ліквідації греко-католицької унії в 1832 році.

На початку XX століття над Святою брамою звели триярусну дзвіницю. При монастирі діяла братська Свято-Миколаївська церковно-парафіяльна школа. В 1959 році монастир було закрито, в 1990 році відродився як Богоявленський жіночий монастир УПЦ московського патріархату.

Божою горою називають гору-останець, яка знаходиться поряд із селом Великі Бережці під Кременцем на території заповідника Медобори, але відокремлена від Кременецької гряди річкою Іквою.

Висота гори над рівнем моря - 366 метрів. Гора вкрита лісом із багатою рослинністю. На гору веде стежка здоров'я, де знаходяться кілька святинь. Під самою вершиною розташоване Живоносне джерело, перетворене на колодязь.

За легендою, у давнину на цьому місці стояв монастир. Коли татари обклали його, і захисників святині почала мучити спрага, їм з'явився образ Божої Матері, і на цьому місці із землі забило цілюще джерело. Поруч із джерелом знаходиться печера монаха-самітника з цілющою глиною, над якою споруджена дерев'яна церква Ікони Божої Матері.

На найвищій точці Божої гори, на місці каплиці зі слідом стопи Божої Матері, яка була знищена у 1950-х роках, нещодавно споруджено дерев'яну церкву Святої Трійці та майданчик для огляду околиць. Під храмом знаходиться система печер монастирського сикту XIII сторіччя.

Буданівський замок збудовано на початку XVII століття Яном Ходоровським на місці спаленого татарами дерев'яного замку, закладеного в кінці XVI сторіччя воєводою Якубом Будзановським, чиє ім'я село носить й досі.

Новий кам'яний замок на вершині пагорба був чотирикутним у плані, з чотирма круглими кутовими вежами по периметру. За час свого існування замок кілька разів захоплювали та руйнували війська Богдана Хмельницького, а також турецькі війська. Щоразу його відновлювали, а в середині XVIII століття нові власники замку Потоцькі перебудували західну частину фортифікацій на костел.

До наших днів, крім костелу, збереглися дві круглі вежі та частина замкових стін. На території замку з радянських часів знаходиться жіноча психіатрична лікарня, але замок можна вільно оглядати як зовні, так і з внутрішнього двору.

Будинками-близнюками в Кременці називають незвичайний за архітектурою житловий будинок у стилі бароко.

Будинок складається із двох симетричних частин, які накриті окремими двосхилими дахами і трохи відрізняються один від одного в деталях оформлення.

За легендою, колись тут мешкали брати-близнюки.

Планується реставрація.