Пам'ятки Чернівецького району

Кімнату-музей співака Ореста Руснака відкрито в Дубівцях в 1995 році в будівлі сільської школи поруч із Успенською церквою.

Священиком у цій церкві служив отець співака Манолій, а сам він у дитинстві співав у церковному хорі разом зі своїм братом Денисом Руснаком, який згодом став диригентом. Орест Руснак прославився як визначний тенор, "український Карузо".

В музеї представлені переважно фотографії та вирізки з газет. З трьох музейних стендів один присвячений Оресту Руснаку, другий – Денису Руснаку, третій – святкуванню 100-річчя від дня народження Ореста Руснака.

Музейний комплекс старообрядництва в Білій Криниці відкрито в 2011 році.

Виставкова експозиція, що розміщена на другому поверсі дерев'яного котеджу, включає предмети побуту буковинських старообрядців, традиційний одяг різних часів, старі фотографії з видами села, книги та журнали про старовірів.

Також до комплексу входять житлові кімнати, в яких зупиняється митрополит Православної старообрядницької церкви під час відвідин Білої Криниці, трапезна кухня.

Музей телерадіотехніки відкрила у 2024 році філія "Суспільне Чернівці" Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) до сторіччя Українського радіо. Він присвячений історії радіо і телебачення Буковини.

Експозиція музею складається з кількох блоків, поділених на різні періоди розвитку телебачення і радіо. Представлені студійні камери та кіноапарати для виїзних зйомок, монтажні столи та магнітофони, якими користувалися чернівецькі телевізійники з 1960-х по 2000-і роки. На світлинах можна побачити моменти робочого процесу зі створення телепрограм, місцевих телеведучих різних часів, журналістів, операторів, учасників та гостей телепередач.

Одним із головних експонатів є рояль, за яким виконував для запису фонограм свої перші твори Володимир Івасюк. Саме за ним робили перші записи "Червоної рути" та "Водограю".

Для того, щоби відвідати музей, необхідно завчасно записатися на екскурсії через електронну пошту.

Красива будівля Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської побудована за проєктом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера.

Фасад прикрашений скульптурними композиціями за мотивами давньогрецької міфології, у бічних нішах встановлені мармурові бюсти видатних діячів світової та української культури. Нагорі встановлено статую Мельпомени. Інтер'єри виконані у необарному стилі.

Урочисте відкриття театру відбулося 3 жовтня 1905 року постановкою п'єси Франца Шьонтана "Марія Терезія". Відтоді на сцені демонструвалися опери, оперети, драматичні та комедійні вистави українських та західноєвропейських класиків. Тут виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Олександр Моіссі та багато інших.

Дивовижний за архітектурою православний храм, що зовні нагадує романтичні замки.

Дозвіл на будівництво нової Іллінської церкви мешканці села Топорівці отримали від імператора Франца-Йосифа в 1911 році, коли стара Іллінська церква перестала вміщати всіх парафіян.

Збудована в 1914 році під керівництвом німецьких та чеських архітекторів у традиційних для Румунії архітектурних формах. На одній із веж встановлено годинник.

Наразі Іллінська церква належить УПЦ московського патріархату.

Палац у романтичному стилі збудував у селі Вікно в 1809 році австрійський барон де Зотте, який володів селом.

Масивна двоповерхова будівля з колонами та зубчастою вежею заввишки 17 метрів нагадує середньовічні європейські замки.

Навколо палацу розбито парк із Алеєю закоханих (28 видів рідкісних дерев).

З радянських часів тут розміщується дитяча музична школа, у вежі розташована бібліотека. Проведено часткову реставрацію.

Палац поміщиків Скибінецьких (Скибнівських) у Глибокій - найцікавіша архітектурна пам'ятка цього невеликого буковинського містечка, хоч до наших днів він дійшов у перебудованому вигляді.

Палац заклав у ХІХ столітті (за іншими даними – на початку XX століття) польський магнат Бронислав Скибінецький, який переїхав до Глибокої з родового маєтку в Дунаївцях у 1874 році.

Триповерхова споруда складної форми після численних перебудов тепер виглядає як звичайна адміністративна будівля. Наразі у ній розміщується дитяче відділення центральної районної лікарні.

Палац баронів Шимоновичів у Дубівцях збудований у 1914 році. Невеликий двоповерховий садибний будинок салатового кольору витриманий у стилі модерн.

За радянських часів тут розміщувалися сільський клуб. Нині це будівля Дубовецької сільради. Про садибний парк нагадує лише ставок і кілька старих дерев.

Колишній Палац юстиції у Чернівцях нині служить приміщенням обласної влади - Чернівецької облради та обласної держадміністрації.

Помпезна будівля збудована в 1904-1906 роках за проєктом архітектора Франца Сковрона. Стіни облицьовані кольоровою цеглою з керамічними вставками. Головний фасад прикрашений скульптурами богині правосуддя Феміди та богині відплати Немізіди.

Головний вхід охороняють два леви, за що Палац юстиції прозвали "Будинком із левами".

Пам'ятник імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу I у Чернівцях встановлено в сквері між вулицями Мирона Кордуби, Бахрушина та Дмитра Загули в 2009 році з ініціативи уродженця міста, відомого політика Арсенія Яценюка.

В період правління Франца Йосифа (1848-1916 роки), коли Буковина входила до складу Австро-Угорської імперії, Чернівці досягли розквіту. Місто переживало бурхливе економічне зростання та будівельний бум - були створені найвидатніші архітектурні пам'ятки. Крім того, Чернівці стали українським національним культурним центром - було відкрито університет, з'явилися українські школи, стали виходити українські газети, активно діяли українські громадські організації.

Ініціатори називають встановлення пам'ятника імператору Францу Йосифу в Чернівцях відновленням історичної справедливості.

Скульптуру створили заслужений художник України Сергій Іванов і скульптор Володимир Цісарик на основі доставленої з Відня моделі пам'ятника, що існувала раніше.

Природничий музей Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича створений у 2012 році на базі колекцій зоологічного та геолого-географічного музеїв університету, які почали збирати з 1876 року.

До унікальних експонатів належить 19 тисяч екземплярів тварин, серед яких більшість мають історичну цінність. Зокрема, колекція тропічних метеликів, зібрана під час експедицій кінця XIX - початку XX століть. Також представлено кістяк  27-метрового синього кита, новозеландська гаттерія, шоломоносний казуар, скелет африканського страуса, зубр, сірий варан, сліпак буковинський, ескулапова змія, протоптерус тощо.

Колекції мінералів та петрографічних зразків зібрані з регіонів всієї земної кулі, а деякі позаземного походження, є багато унікальних зразків та самородків.

Ансамбль колишньої резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації – найпопулярніша пам'ятка Чернівців, що з 2011 року входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Резиденція споруджена за проєктом чеського архітектора Йозефа Главки в 1864-1882 роках з ініціативи першого митрополита Буковини і Далмації Євгена Гакмана. Будівлі вражають багатством оформлення, що поєднує романо-готичні, візантійські, східні, молдовські, народні буковинські та інші стилістичні мотиви.

Замкнутий комплекс резиденції буковинських митрополитів на кшталт монастирського складається з трьох самостійних, але об'єднаних єдиним задумом корпусів: Головного (Митрополичого), Семінарського (з церквою Трьох Святителів), Монастирського (Будинок приїжджих). Споруди утворюють просторий внутрішній двір з парком, відокремлений від вулиці огорожею з монументальними воротами.

Серед приміщень виділяється Синодальна (Мармурова) зала Головного корпусу, розписана живописцями Епамінондом Бучевським та Євгеном Максимовичем.

Наразі в комплексі резиденції буковинських митрополитів розміщуються головні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Його територію та університетську церкву можна оглянути самостійно.

Для бажаючих відвідати внутрішні приміщення Історико-музейний комплекс Чернівецького університету проводить щоденні екскурсії в супроводі гіда, під час яких можна оглянути Мармурову, Блакитну та Червону зали. Групи формуються за попереднім записом або безпосередньо на місці.

Садиба з парком на в'їзді до Сторожинця з боку Берегомета закладена в XIX столітті представниками впливового роду Флондер, які володіли тоді половиною міста.

У 1880 році вони збудували двоповерховий палац з балкончиком на другому поверсі, червоним черепичним дахом та сторожовою вежею.

На початку XX століття Флондери продали садибу єврейському землевласнику та меценату Міхаелю Оренштайну, який в 1912 році заклав Сторожинецький дендропарк площею 17,5 гектарів.

У парку зібрано майже 1 тисячу видів дерев та чагарників з усього світу, більшість з яких екзотичні. На території Сторожинецького дендропарку є два ставки, ботанічний майданчик, розсадник площею 5 гектарів, штучно відтворений карпатський ландшафт та відкриті вольєри з козулями, павичами, фазанами, цісарками та дикими качками.

З 1945 року на базі дендропарку діє Сторожинецький лісовий коледж.

Унікальна за своєю історико-мистецькою цінністю Свято-Вознесенська церква в Лужанах вважається найдавнішою святинею з тих, що збереглися на території Чернівецької області.

Збудована в XV сторіччі місцевим боярином Федором Вітольдом, про що повідомляє давній напис. За конструкцією цей невеликий за розмірами храм аналогічний зразкам давньоруської кам'яної архітектури.

Фрески, написані одночасно з будівництвом храму і ті, що написані пізніше, є дорогоцінною пам'яткою буковинського живопису. Серед них виявлені фрески, які датуються XIII-XIV сторіччями, що дає підстави фахівцям віднести будівництво храму до більш раннього періоду, ніж вважається офіційно.

Свято-Вознесенський Банченський чоловічий монастир розташований у лісі між селом Банчени та містом Герца.

Перший камінь в основу монастиря заклали у 1994 році і через два роки він відкрився. До комплексу входить церква Вознесіння Господнього, церква Покрови Пресвятої Богородиці та підземний храм преподобного Сергія Радонезького, два братські корпуси, будинок настоятеля, два готелі для прочан, Свято-Преображенський скит із церквою Преображення Господнього, господарські приміщення.

У 2011 році завершилося спорудження Свято-Троїцького собору – одного з найбільших православних храмів України. Його бані видно з траси на під'їзді до Чернівців з боку Кам'янця-Подільського.

Монастир належить УПЦ московського патріархату. Оскільки більшість братії становлять румуни, богослужіння переважно здійснюється румунською мовою.