Пам'ятки Уманського району

Надзвичайно мальовничий Буцький каньйон на Черкащині утворений високими скелястими берегами річки Гірський Тикіч.

Річка прорізала собі русло у гранітних відкладах, вік яких близько 2 мільярдів років. Каньйон вузький (місцями 20-40 метрів), глибокий (до 20 метрів), звивистий і довгий (близько 1 кілометра). Починається від штучного двометрового перекату колишньої греблі ГЕС, який називають водоспадом Вир.

Кам'яними напливами берегів, між якими річка біжить по порогах, можна милуватися в центрі села Буки, з мосту через Гірський Тикич.

Збереглися руїни водяного млина ХІХ століття та гідроелектростанції 1929 року.

Нижче за течією знаходиться сам Вир - глибоке місце русла річки, висвердлене вирами. Далі можна знайти найцікавіше місце, де високі гострі скелі дуже мальовничо нависають прямо над водою, створюючи абсолютно нехарактерний для центральної України краєвид, схожий на фіорд.

Вздовж усього Буцького каньйону є зручні майданчики для пікніків (у теплі вихідні буває багато народу).

Державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань" об'єднує 68 об’єктів історико-культурної спадщини в центральній частині міста Умань.

Адміністрація і виставковий зал розташовуються в приміщеннях Василіанського монастиря - найдавнішої будівлі міста. Монастир збудував воєвода Київський Францішек Салезій Потоцький у 1764-1784 роках для греко-католицького монастиря з василіанським училищем, яке стало колискою поетів "української школи" у польській літературі.

Після ліквідації Польської держави 1832 року та конфіскації маєтків власника Умані графа Потоцького василіанську школу було закрито, будівлі монастиря використовувалися для адміністративних цілей. За радянських часів тут перебувала військова частина.

З 2006 року в колишньому монастирському комплексі розміщується адміністрація Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" з виставковими залами, в яких проводяться тимчасові виставки.

У підземних приміщеннях організовано туристичний маршрут "Таємничі підземелля Василіанського монастиря".

Також в заповіднику можна замовити міські екскурсії "Вулицями старої Умані", "Умань в роки Другої світової війни", "Умань і хасиди".

Могила цадика Раббі Нахмана (Брацлавського) в Умані - одна з найшанованіших святинь хасидів, місце щорічних масових паломництв.

Засновник бресловської течії хасидизму (ортодоксальної гілки юдаїзму) цадик (праведник) Раббі Нахман, згідно з його заповітом, у 1810 році був похований на території єврейського цвинтаря в Умані.

Під час Другої Світової війни могила цадика Нахмана була знищена, за радянських часів на місці цвинтаря було збудовано житловий мікрорайон. Після 1991 року на це місце стали регулярно приїжджати хасиди з усього світу, навколишні будинки були частково або повністю викуплені, на місці могили Нахмана в Умані спорудили тимчасову синагогу. Згодом тут побудували найбільшу в Україні синагогу на 7 тисяч осіб.

Кожен вересень, під час святкування Рош Ха-Шана (єврейського Нового року), цей район, заповнюючись паломниками, набуває яскравого близькосхідного колориту.

Знаменитий парк "Софіївка" в Умані - шедевр садово-паркового мистецтва світового рівня, зразок пейзажної композиції води, землі, архітектурних споруд та скульптур.

Закладений у 1796 році графом Станіславом-Феліксом Потоцьким та подарований на день народження своїй дружині, красуні-гречанці Софії в 1802 році.

Парк у романтичному стилі з використанням сюжетів римської та грецької міфології побудував бельгійський військовий інженер Людвіг Метцель. На той час "Софіївка" включала Великий водоспад із залізним містком, Амстердамський шлюз, вирубаний у скелі, грот Лева (або Громовий), Грот Венери з водоспадом, басейн Рибки, Верхній та Нижній ставки, підземну річку. Стикс та інших. Потім з'явилися: вхідні ворота (1850-1852 роки); павільйон флори (1842-1844 роки); рожевий павільйон на острові Любові (1850-1852 роки) у стилі ренесансу; Китайська альтанка (1841 рік).

Оригінали паркової скульптури з парку "Софіївка" виставлені в готелі-музеї біля центрального (старого) входу. Навпроти автовокзалу розташований новий вхід та магазин, який торгує саджанцями.

У вихідні буває великий наплив народу.

Художню виставку "Ступаки поколінь Бартосиків" в Іваньках відкрито в 2013 році художником по металу Сашком Бартосиком, сином відомого українського художника-монументаліста Миколи Бартосика.

Художня галерея присвячена творчості родини Бартосиків, де центральне місце займають пластичні композиції з металу роботи художника-коваля. Тематика його робіт: лірика, кохання, філософія буття.

За задумом творця, у майбутньому простір галереї наповнюватиметься його новими скульптурами та творчими роботами доньки, тут проводитимуться різноманітні розважально-пізнавальні дійства.

Наразі галерею можна відвідати безкоштовно.

На першому поверсі галереї працює магазин, а у підвалі працює кав'ярня.

Жашківський історичний музей відкрито в 1969 році.

Експозиція у шести залах розповідає про історію краю з найдавніших часів до сьогодення.

В експозиції "Українська світлиця" можна побачити традиційний одяг та предмети побуту.

Також представлено галерею образотворчого мистецтва.

Колишній католицький костел у Монастирищі зараз використовується як міський будинок культури.

Костел у стилі класицизму був збудований у XIX столітті.

В радянські часи його суттєво перебудували: знесли вежі-дзвіниці, звели бічні прибудови, усередині обладнали актову залу.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані збудовано за ініціативою графа Андрія Потоцького на місці старого дерев'яного храму Святого Антонія.

За радянських часів було знято дві вежі з банями та хрестами. Приміщення використовувалося у різних цілях, а в 1977 році в ньому відкрили художню галерею.

В постійній експозиції два відділи: “Західноєвропейське та українське мистецтво ХІХ - початку XX століття (роботи західноєвропейських художників Джузеппе Беццуолі, Жана-Батіста Греза, Симона, польських майстрів Станіслава Рейхана, Казіміра Мардзевича, Крижановського, німецького художника Буша), а також ”Сучасне українське мистецтво”.

Щонеділі в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії проводяться богослужіння.

Монастирищенський краєзнавчий музей розповідає про історію краю з давніх-давен до сучасності.

Представлені матеріали про життя краю в давньоруські часи, Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, історію виникнення Монастирища; культуру краю в XVIII-XIX століть, колективізацію та злочини комуністичного режиму, події періоду Другої світової війни, відновлення краю у 1945-1960 роки.

Музей української гармоніки в Жашкові заснував у 2006 році художній керівник місцевого ансамблю гармоністів Іван Сухий.

Загалом у музеї понад 200 музичних інструментів. Найстарішій гармошці понад 120 років, найменша - з долоню завбільшки. Є вітчизняні, зарубіжні, фронтові, трофейні гармоніки.

Пам'ятник Іванові Ґонті та Максимові Залізняку, керівникам повстання гайдамаків "Коліївщина" 1768 року, встановлено в 2015 році на місці Уманської фортеці в районі заводу "Мегометр".

В 1968 році, до 200-річчя "Коліївщини", тут було встановлено пам'ятний камінь, але спорудження монумента затягнулося майже на півстоліття. Перший ескізний проєкт кінного пам'ятника, що зображує момент зустрічі двох ватажків гайдамаків під Уманню, ще тоді розробив київський скульптор Іван Гончар. В остаточному варіанті бронзову скульптуру виготовив скульптор Ігор Зарічний.

Пам'ятник Залізняку та Ґонті споруджено з ініціативи організації "Уманське козацтво" коштом жителів Умані.

Чудовий неоготичний палац у стилі англійських середньовічних замків розташований біля ландшафтного парку, закладеного ще в XVIII-XIX століттях в Леськовому поміщиками Даховськими.

У 1912 році Тадеуш Даховський, який повернувся з Європи, вирішив перетворити родову садибу на кшталт англійських маєтків. У нинішньому вигляді палац відбудував польський архітектор Цехановський. Будівля вражає суворістю і водночас витонченістю архітектури. Центральним елементом композиції є квадратна вежа-донжон серед круглих і багатокутних зубчастих веж. Інтер'єри свого часу були багато прикрашені мальовничими полотнами та скульптурою.

Поруч знаходиться озеро, що розділяє парк, з "островом кохання".

Після української революції початку ХХ століття в садибі розмістився санаторій, потім вона перейшла у відання військових. Наразі комплекс у власності Міністерства Оборони України, територія знаходиться під охороною, формально доступ туристів заборонено, проте можливі винятки.

Комплекс світломузичних фонтанів "Перлина кохання" відкрили в 2017 році в сквері імені Тараса Шевченка в Умані.

Розташовані одночасно на суші та на воді, Уманські фонтани увійшли до трійки найбільших в Україні. Комплекс включає основну чашу фонтану на суші зі світломузичним шоу та шоу на водному екрані, світлодинамічний плаваючий фонтан на Осташівському ставку та три статичні фонтани зі світлодинамічною підсвіткою, колір якої не повторюється протягом дня.

Чаша головного фонтану має площу 450 квавдратних метрів, водний екран – майже 200 квавдратних метрів. Висота струменя води плаваючого фонтану на Осташівському ставку становить 19 метрів, а статичних 1,9 метри.

В світломузичному режимі фонтани працюють у будні з 18:00 до 20:30 та у вихідні з 17:00 до 19:00. З п'ятниці по неділю о 19:30 проходить світломузичне шоу на водяному екрані.

Свято-Миколаївський кафедральний собор в Умані - пам'ятка архітектури ХІХ століття. Знаходиться в центрі міста, на території колишньої фортеці.

Побудований архітектором Томашем Етлінгером на пожертви городян на честь перемоги над Наполеоном на місці, де колись стояв католицький костьол. В 1843 році набув статусу собору. В 1911 році внутрішню частину собору було переобладнано та прикрашено орнаментами та іконами на зразок Київського Володимирського собору (художник Верещака).

За радянської влади на початку 1930-х років Свято-Миколаївський собор був зачинений, спочатку був переданий на баланс заводу "Мегомметр" під клуб, потім в 1977 році був переданий краєзнавчому музею для створення музею атеїзму. В процесі відновлювальних робіт було втрачено всі настінні розписи.

У 1989 році храм передали церковній громаді УПЦ московського патріархату й освятили на честь Святителя Миколая.

Дерев'яна Свято-Покровська церква розташована в селі Летичівка, передмісті Монастирища, на березі Куравського ставка.

Збудована в 1880 році на місці старого храму, відомого з 1776 року.

Церква чинна, в хорошому стані.