Пам'ятки Уманського району

Садиба Рожицьких у селі Добра побудована в першій половині ХІХ століття. Дворянин польського походження Флоріан Рожицький набув Добру в Олександра Потоцького.

Ще у першій половині XVIII сторіччя тут було збудовано невеликий палац-замок. Під палацом було прокопано два підземні ходи довжиною по 500 метрів, у підвалах був арсенал і пороховий склад. Будинок оточував насип із триметровим парканом.

Згодом палац втратив своє фортифікаційне значення. За Рожницького оборонні стіни повністю розібрали, а палац капітально перебудували - він перетворився на звичайний поміщицький одноповерховий будинок у стилі пізнього класицизму з дуже скромним декором. Центральний гранований ризаліт головного фасаду палацу виходить на відкриту терасу, з'єднану орними сходами з парком, що порожньо спускається до ставка.

За радянських часів тут розташовувався клуб. Наразі палац на реставрації.

Пам'ятник Іванові Гонті у Христинівці – перший в Україні монумент на честь уманського сотника, одного з організаторів гайдамацького повстання 1768 року.

Гонта народився в селі Розсішки під Христинівкою, йому належала і сусідня Орадівка. Разом із Максимом Залізняком він став лідером Коліївщини – національно-визвольного руху на території Правобережної України.

Пам'ятник Гонті роботи Віктора Сулими встановлено на в'їзді до Христинівки з боку Орадівки, на кургані у парку імені Івана Гонти. Висота монумента – 12 метрів.

Пам'ятник Іванові Ґонті та Максимові Залізняку, керівникам повстання гайдамаків "Коліївщина" 1768 року, встановлено в 2015 році на місці Уманської фортеці в районі заводу "Мегометр".

В 1968 році, до 200-річчя "Коліївщини", тут було встановлено пам'ятний камінь, але спорудження монумента затягнулося майже на півстоліття. Перший ескізний проєкт кінного пам'ятника, що зображує момент зустрічі двох ватажків гайдамаків під Уманню, ще тоді розробив київський скульптор Іван Гончар. В остаточному варіанті бронзову скульптуру виготовив скульптор Ігор Зарічний.

Пам'ятник Залізняку та Ґонті споруджено з ініціативи організації "Уманське козацтво" коштом жителів Умані.

Парк відпочинку "Олександрія" в Іваньках під Маньківкою називають "Маленькою Софіївкою".

Парк зі скульптурами, містками та альтанками розбито на озері біля Іваньківського спиртового заводу в 2007 році з ініціативи директора підприємства Олександра Величка.

Тут люблять фотографуватися молодята.

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в Малій Севастьянівці розташована у східній частині села.

Побудована в кінці XIX століття за типовим єпархіальним проєктом на місці старого храму, заснованого в 1770 році.

Зараз Покровська церква частково обшита пластиковою вагонкою, внаслідок чого втратила автентичний вигляд.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Рижавці збудована в 1851-1854 роках коштом поміщика Серафима Косовського. Будівля храму, що стоїть трохи осторонь нинішнього центру села, непогано збереглася.

Своїми формами православна Покровська церква більше нагадує католицький костел. Поруч із храмом височить невелика, але досить витончена білокам'яна дзвіниця у стилі класицизму.

Храм Покрови Пресвятої Богородиці в Кочержинцях заснований в 1797 році.

Нинішня кам'яна Покровська церква збудована на початку XX століття. Масивну будівлю з одним куполом можна було б віднести до "цегляного стилю", оскільки декоративне оздоблення виконане тут за рахунок специфічної цегляної кладки, проте зовнішній декор традиційніший.

Чудовий неоготичний палац у стилі англійських середньовічних замків розташований біля ландшафтного парку, закладеного ще в XVIII-XIX століттях в Леськовому поміщиками Даховськими.

У 1912 році Тадеуш Даховський, який повернувся з Європи, вирішив перетворити родову садибу на кшталт англійських маєтків. У нинішньому вигляді палац відбудував польський архітектор Цехановський. Будівля вражає суворістю і водночас витонченістю архітектури. Центральним елементом композиції є квадратна вежа-донжон серед круглих і багатокутних зубчастих веж. Інтер'єри свого часу були багато прикрашені мальовничими полотнами та скульптурою.

Поруч знаходиться озеро, що розділяє парк, з "островом кохання".

Після української революції початку ХХ століття в садибі розмістився санаторій, потім вона перейшла у відання військових. Наразі комплекс у власності Міністерства Оборони України, територія знаходиться під охороною, формально доступ туристів заборонено, проте можливі винятки.

Комплекс світломузичних фонтанів "Перлина кохання" відкрили в 2017 році в сквері імені Тараса Шевченка в Умані.

Розташовані одночасно на суші та на воді, Уманські фонтани увійшли до трійки найбільших в Україні. Комплекс включає основну чашу фонтану на суші зі світломузичним шоу та шоу на водному екрані, світлодинамічний плаваючий фонтан на Осташівському ставку та три статичні фонтани зі світлодинамічною підсвіткою, колір якої не повторюється протягом дня.

Чаша головного фонтану має площу 450 квавдратних метрів, водний екран – майже 200 квавдратних метрів. Висота струменя води плаваючого фонтану на Осташівському ставку становить 19 метрів, а статичних 1,9 метри.

В світломузичному режимі фонтани працюють у будні з 18:00 до 20:30 та у вихідні з 17:00 до 19:00. З п'ятниці по неділю о 19:30 проходить світломузичне шоу на водяному екрані.

Свято-Миколаївський кафедральний собор в Умані - пам'ятка архітектури ХІХ століття. Знаходиться в центрі міста, на території колишньої фортеці.

Побудований архітектором Томашем Етлінгером на пожертви городян на честь перемоги над Наполеоном на місці, де колись стояв католицький костьол. В 1843 році набув статусу собору. В 1911 році внутрішню частину собору було переобладнано та прикрашено орнаментами та іконами на зразок Київського Володимирського собору (художник Верещака).

За радянської влади на початку 1930-х років Свято-Миколаївський собор був зачинений, спочатку був переданий на баланс заводу "Мегомметр" під клуб, потім в 1977 році був переданий краєзнавчому музею для створення музею атеїзму. В процесі відновлювальних робіт було втрачено всі настінні розписи.

У 1989 році храм передали церковній громаді УПЦ московського патріархату й освятили на честь Святителя Миколая.

Дерев'яна Свято-Покровська церква розташована в селі Летичівка, передмісті Монастирища, на березі Куравського ставка.

Збудована в 1880 році на місці старого храму, відомого з 1776 року.

Церква чинна, в хорошому стані.

Будівництво церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Іваньках почалося в 1910 році. Кошти на будівництво збирали всім селом, а будівельні роботи велись толокою. Освячено церкву в 1914 році.

Іконостас було виготовлено майстрами Києво-Печерської Лаври, а сам храм мав форму великого хреста. В 1936 році будівлю передали колгоспу під склад, але купол і дзвіницю не знесли. В 1941 році, під час наступу, німці спалили церкву. В 1962 році будівлю переробили під Будинок культури.

Наприкінці 2000-х років церкву було повернуто релігійній громаді села, а в 2010 році розпочався процес реконструкції. Парафія Свято-Успенської церкви в Іваньках належить до Православної церкви України. Було зведено купол, знесено частину стін. Реконструкція продовжується.

Гранітний камінь із поглибленнями, що нагадують відбитки босих ніг, називають "Стопою Божої Матері".

Він розташований на південно-західній околиці села Коржовий Кут за 1,5 кілометри від Коржової.

Місцеві жителі вірять, що сліди залишили Божа Матір та Святий Миколай, приписуючи їм чудодійні риси. Свідчення чудесних зцілень люди записують у зошит, що зберігається у каплиці Святого Миколая поруч із гранітними слідами.

До каменю ведуть круті та довгі сходи, які збудували жителі села. Поруч знаходиться цілюще джерело.

Комплекс торгових приміщень (торгові ряди) збудовано в 1780 році за проєктом архітектора Тепінгера коштом Потоцьких.

Будівля була квадратною в плані, мурованою з цегли, мала просторий внутрішній двір із чотирма в’їздами. Зсередини двору було понад 40 комор для зберігання товарів приїжджими купцями. Східне та західне крила торгових рядів мали по два поверхи та вежі на кожному розі будівлі. З підвалів під будівлею йшли підземні ходи. Основна торгівля велась у внутрішньому дворі, в центрі якого було збудовано кам’яні лавки. Таке планування будинків для торгівлі відноситься до періоду будівництва дворів-фортець кінця XVII- початку XVIII століть і зустрічається дуже рідко.

В 1838 році Фессінгер повністю перебудував будівлю, пристосувавши його для розміщення міської ратуші, повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також в’язниці. Пізніше було розібрано чотири кутові вежі та другі поверхи над північним та південним проїздами.

Будівля торгових рядів досі використовується за призначенням - це частина міського ринку Умані.

"Уманською Ямою" називають місце, де в 1941 році нацистами був створений пересилочний табір "Шталаг-349", один із перших на території України концентраційних таборів.

Від 50 до 70 тисяч військовополонених та мирних жителів Умані утримували в нелюдських умовах на дні глиняного кар'єру цегельного заводу. Тисячі з них загинули від ран, хвороб та голоду, тисячі було розстріляно.

"Уманська Яма" проіснувала до 1943 року, поки не було знято окупацію. На братській могілі встановлено пам'ятник загиблим.