Пам'ятки Сумської області

Народний музей імені Лесі Українки відкрито в Косівщині в 1971 році до 100-річчя від дня народження поетеси.

Перебування Лесі Українки на Сумщині пов'язане із її лікуванням від туберкульозу. В 1889 році мати привезла Лесю в Косівщину до народної цілительки Параски Богуш. Тут поетеса написала свої "Весняні пісні".

Кімната-музей Лесі Українки розміщується в місцевій загальноосвітній школі, яка носить ім'я поетеси. Серед 600 експонатів - речі, що належали Парасці Богуш: горщик, товстостінна сулія для ліків, корито, рушник. Представлено першу збірку Лесі Українки "На крилах пісень" 1904 року видання тощо.

Екскурсії проводять юні екскурсоводи.

Музей уславленого командира Сумського партизанського з'єднання Сидора Ковпака відкрився в 1971 році при Глухівському технікумі механізації (зараз Глухівський агротехнічний інститут).

Музей відображає історію партизанського руху на Сумщині в роки німецької окупації 1941-1943 років. Зокрема, представлені матеріали та карти про три рейди ковпаківців Сумщиною, рейд на Правобережну Україну, знаменитий Карпатський рейд, а також Польський та Німанський.

Один із раритетів - дерев'яна німецька табличка "Обережно: Ковпак!", які розвішували в місцях дії партизанів.

Також можна побачити особисті речі Ковпака та членів його родини, зокрема його знамениту трофейну мадярську офіцерську шубу.

Олександрівська чоловіча гімназія – найстаріший навчальний заклад Сум. Пам'ятка архітектури національного значення.

Заснована меценатом Павлом Харитоненком. Основний корпус у стилі класицизму споруджено в 1873 році. Пізніше було побудовано пансіон на 40 осіб для іногородніх учнів. Завдяки гостроверхим вежам, зубцям, стрілчастому порталу і таким самим вікнам, ця будівля нагадує середньовічний замок. У цьому ж стилі збудовано лікарню. Незвичайні за красою сходи, що ведуть на другий поверх головного корпусу, та двосвітла актова зала.

Наразі це Сумська класична гімназія, що спеціалізується на поглибленому вивченні англійської мови.

Оленячу ферму в Козацькому на Сумщині заснував 2022 року оленяр Дмитро Русанов спільно з місцевою агрофірмою "Козацькою". Оленів тут розводили ще за радянських часів, але згодом їх популяція занепала, аж поки ентузіасти не вирішили відновити справу.

Ферма має площу близько 70 гектарів. Зараз тут живуть близько 800 і 250 ланей. Представлені чотири племенні гілки оленя європейського: британська, новозеландська, австрійська та румунська. Тварин тримають у великих вольєрах, де вони почуваються вільними.

Для туристів на оленячій фермі проводять екскурсії, під час яких розповідають про розведення тварин, їхні повадки та раціон. Також оленів можна погодувати.

Крім того, ферма пропогує презентації-дегустації продуктів ТОВ "Агрофірма "Козацька", серед яких м'ясні страви,  молочні продукт, олія і традиційні місцеві напої. Можна замовити катання по селу в кареті на конях.

Охтирський міський краєзнавчий музей розміщується колишньому приватному особняку кінця ХIХ – початку ХХ століття, що розташований у центрі міста Охтирка.

Музей заснований в 1920 році. Працює три постійно діючих експозиції: "Фауна рідного краю", "Історія Охтирщини", "Охтирка в окупаційний період" та виставкова зала.

Найцікавіші експонати музею: особисті речі письменника-земляка Івана Багряного, предмети старовини, фотографії, книги на історичну тематику, іменний покажчик "Харківські Губернські депутатські збори 1786-1919 років", книги про визволення України від фашистських загарбників, театральні костюми.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році будівля музею постраждала від вибуху, зараз вона потребує реставрації. Частина експозиції була пошкоджена. Але найцінніші експонати вдалося врятувати.

Співробітники музею проводять екскурсії містом Охтирка та околицями.

Охтирський Свято-Троїцький монастир заснований у 1654 році в мальовничому місці на вершині Монастирської гори на лісистому березі Ворскли.

Першим будівничим монастиря був ігумен Іоаннікій, який прибув до Охтирки зі своєю братією з розореного поляками Лебединського монастиря за Дніпром.

За переказами, перший дерев'яний храм було освячено у XVII сторіччі на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, і монастир спочатку називався Благовіщенським. Пізніше коштом охтирського полковника Федора Осипова замість дерев'яної було побудовано однойменна кам'яна трапезна церква.

З 1720 року за указом Петра I настоятелем Охтирського монастиря став духовник царя Тимофій Надаржинський. Помер він у 1729 році й був похований у побудованому ним Троїцькому соборі. Його син Йосип Надаржинський власним коштом збудував кам'яну церкву Преображення Господнього з братньою трапезною та дзвіницею, а в 1741 році – лікарню з храмом Петра та Павла. Головною святинею монастиря була чудотворна Охтирська ікона Божої Матері "Всіх скорботних Радості".

У 1917 році Охтирський монастир було закрито, у ньому розмістили притулок для дітей-сиріт, потім військову частину. У роки Другої світової війни будівлі монастиря дуже постраждали.

Відродження Охтирського Свято-Троїцького монастиря розпочалося в 2002 році.

Романтичний палац зі сторожовою вежею та стрілчастими вікнами прикрашає колишню садибу графині Параскеви Штерич (Штеричової), уродженої Донець-Захаржевської.

Садиба Баси розташована на південній околиці Сум (Зарічний район), на березі річки Псел. Маєток у Басах графиня Штерич отримала у спадок від свого батька Михайла Донець-Захаржевського в кінці XVIII сторіччя. Для будівництва палацу вона запросила відомого слобожанського архітектора Олександра Палицина, який розробив проєкт незвичайної в цих краях асиметричної будівлі у псевдоготичному стилі. У палаці була передбачена домашня Вознесенська церква.

Після смерті графині маєток перейшов у володіння її брата Андрія Донець-Захаржевського, потім до його доньки, яка продала його вдові Гамалій. У 1890-х роках палац було реконструйовано у стилі англійської неоготики за проєктом Карла Шольца. Останніми власниками були Борис Золотницький та Самуїл Штейнер.

Наразі на території садиби Параскеви Штерич розміщується санаторій-профілакторій Сумського державного університету.

Панський маєток путивльських князів Львових у селі Бочечки Конотопського району є унікальною для Сумщини пам'яткою палацово-паркового мистецтва доби високого класицизму, що добре збереглася до наших днів.

Садиба була заснована у 1745 році (за іншими даними – у 1783 році), коли на цих землях, що належали Львовим, було закладено ландшафтний парк. Нині це парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею майже 15 гектарів. В ньому ростуть липа, дуб, клен, осокір та інші рослини.

Головним елементом садиби є мурований двоповерховий палац у стилі класицизму з елементами неоренесансу. Часом його побудови більшість джерел вказують 1866 рік, хоча, можливо, тоді відбулася реконструкція більш ранньої будівлі. Маєтком тоді володів підполковник Олександр Львов. Останньою ж його власницею була княгиня Анна Львова.

Палац прямокутний у плані, з масивною напівротондою танцювального залу та галереєю колонади, що виступає на парковому фасаді. Парадний фасад вирішено у класицистичних архітектурних формах. Первісно розпланування обох поверхів було анфіладним.

Після більшовицького перевороту палац княгині Львової у Бочечках було конфісковано, в ньому розмістили сільськогосподарський технікум, потім сільську школу. При цьому було повністю втрачено декор інтер'єрів, а також коринфські капітелі колон і пілястр паркового фасаду.

Зараз у палаці розміщується Бочечківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів. У 2010 році було реконструйовано фасад та дах будівлі. У 2012 році відбулось урочисте відкриття оновленого ландшафтного парку: проведено освітлення алей, висаджені квіти, встановлено лавочки для відпочинку.

Палеонтологічний музей у Сумах відкрився 2025 року при Центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Сумської міської ради. Його експозиція представляє автентичні предмети природничої історії Сумської області та інших регіонів України і світу.

Зокрема, в музеї представлена найбільша в області колекція викопних безхребетних тварин пізньої крейди та палеогену. Також представлена стегнова кістка мамонта, знайдена одним із співзасновників музею під час проведення навчань з дайвінгу на річці Сейм.

На сьогодні загальна кількість експонатів палеонтологічного музею перевищує 700 одиниць.

Пам'ятник українській зброї встановлений на в’їзді до села Шаповалівка в 2009 році на честь 350-річчя перемоги в Конотопській битві.

Пам'ятний знак являє собою встановлену на низькому постаменті художню композицію з козацьких шабель, що розрубують щит, і символізує перемогу козацької зброї над ворогом. Напис на памʼятнику: "Тут кувалася слава української зброї! Установлено на честь 350 річниці славетної перемоги війська гетьмана Івана Виговського в Конотопській битві".

Автори пам'ятника: скульптори Микола Мазур і Богдан Мазур, архітектор - Володимир Биков.

На протилежному боці від знака розташовано меморіальну каплицю, яку також збудовано до 350-річчя перемоги українського війська у Конотопській битві.

В центрі села Шаповалівка встановлено бюст гетьмана Івана Виговського.

Пам'ятник великому гетьману України Іванові Виговському встановлено в сквері центральної частини села Шаповалівка Конотопського району поблизу сільського будинку культури коштом районного бюджету.

Скульптор - Юрій Медвідь, архітектор - Володимир Биков.

Бюст Івана Виговського встановлено на п'єдесталі з глиби кварциту. На п'єдесталі закріплена металева табличка у вигляді грамоти із зображенням гетьманських атрибутів: металевого кованого герба та булави, з надписом: "Іван Виговський - гетьман України". Загальна висота пам'ятника - 4 метри.

Пам'ятник підприємцю Іванові Харитоненку стоїть на одній із центральних площ Сум.

Успішний цукрозаводчик і меценат, один із найбагатших людей російської імперії ХІХ століття, Іван Харитоненко значно вплинув на розвиток міста Суми. Він та його нащадки будували у місті лікарні, навчальні заклади, інші об'єкти інфраструктури.

В 1899 році на площі Покровській було встановлено пам'ятник Іванові Харитоненку роботи скульптора Олександра Опєкушина. На початку XX століття його було знищено більшовиками, але відновлено в 1996 році.

Скульптура "Малюки-ласуни" на вулиці Воскресенській встановлена в Сумах  до 355 річчя міста. Це данина пам'яті цукровій промисловості родини Харитоненків, завдяки якій місто досягло процвітання у ХІХ столітті.

Пам'ятник створено скульпторами Олегом Прокопчуком та Володимиром Буковим. Бронзовий хлопчик на стільці поїдає з мішка цукор, а дівчинка стоїть поряд. Приєднатися до них може будь-який перехожий, присівши на вільний стілець.

Того ж дня на Покровській площі в Сумах було відкрито пам'ятник цукру-рафінаду.

Пам'ятник підприємцю Леопольду Кенігу встановлено у 2010 році в Тростянці, навпроти прохідної Тростянецької шоколадної фабрики "Монделіз" (колишньої "Крафт Фудз", "Україна").

На місці цього підприємства в кінці ХІХ століття Кеніг відкрив цукрорафінадний завод. Також Кеніг побудував у Тростянці паркетну фабрику, млин, винокурню, чим сприяв економічному розвитку міста та регіону.

Пам'ятник мамонтові в Кулішівці - перший подібний пам'ятник у світі.

Встановлений в 1841 році на честь палеонтологічної знахідки, зробленої в 1839 році українським вченим-натуралістом, професором харківського університету Іваном Калиниченком. Він відкопав скелет мамонта, що добре зберігся, виявлений місцевими жителями при проведенні земляних робіт. Знахідку подарували зоологічному кабінету Харківського університету.

На пропозицію професора Калиниченка та за участі власника маєтку графа Юрія Головкіна в 1841 році на тому місці, де були знайдені кістки, встановили 3-метровий чавунний пам'ятний знак.

Кулішівський пам'ятник мамонтові тепер є пам'яткою району і навіть зображений на його гербі.