Пам'ятки Звенигородського району

Будівництво гідроелектростанції на порогах річки Рось у Стеблеві було розгорнуто в 1931 році згідно з планом ГОЕЛРО, що передбачив створення цілої мережі малих ГЕС по всій країні.

Внаслідок спорудження греблі та підйому рівня води у річці суттєво змінився ландшафт – дві третини мальовничих скель та порогів опинилися під водою.

Дамба постраждала під час Другої світової війни. У 1952 році була відновлена та виведена на потужність 2,8 тисяч кВт. Наразі перебуває в оренді у приватного підприємства.

Водоспад, який утворює станція, називають одним із найпотужніших рівнинних водоспадів країни.

Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква в селі Кошмак збудована у 1901 році на місці старого храму, який вперше згадується в 1798 році.

Нинішній храм збудований за стандартним, так званим єпархіальним проєктом.

За радянської влади в 1929 році з церкви зняли купол і переробили її під клуб. У роки німецької окупації храм відновив службу, але після Другої світової війни його знову закрили і пристосували під колгоспний склад.

Чинною Хрестовоздвиженська церква стала в 1997 році. З того часу триває перманентний ремонт. Нині стан храму аварійний.

Дерев'яна церква Святого Іоанна Богослова збудована в Сухій Калигірці в кінці ХІХ століття на місці старого храму, заснованого в 1734 році.

Храм зведений з дубових брусів за типовим синодальним проєктом, поширеним тоді на території Київської єпархії.

Реставрацію проведено в 1995 році.

Церква Святого Іоанна Богослова у Стебному - це великий дерев'яний храм 1885 роки побудови з одним куполом та прибудованою дзвіницею.

Хрестовий у плані храм споруджено у козацькому стилі.

У радянський період церква Іоанна Богослова у Стебному була єдиною діючою у всій окрузі.

Дерев'яна церква Святого Іоанна Златоуста збудована  в Надточаївці в 1773 році на місці старого козацького храму, заснованого в XVII сторіччі.

У 1912 році церкву реконструювали, проте незабаром радянські атеїсти позбавили її куполів і знесли дзвіницю. Приміщення використовувалося як склад та клуб.

Зараз церква Іоанна Золотоуста знову діюча.

Кам'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці зі дзвіницею була побудована в 1829 році генерал-майором Олексієм Орловим, якому тоді належало село Бурти.

Завдяки уродженцю села, видатному музикантові та актору Василеві Васильку-Міляєву у церкві був гарний церковний хор.

Багату церковну бібліотеку пограбували, дзвіницю зруйнували, а саму церкву закрили під час сумнозвісної антирелігійної кампанії більшовиків.

Вже після здобуття Україною незалежності Покровську церкву було відновлено й зроблено капітальний ремонт.

Велика та пишна трипрестольна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Журжинцях була збудована у 1832 році коштом придворного радника Василя Протопопова, якому належали тут великі земельні наділи, а в самому селі знаходилися його палац та парк.

За радянських часів палац зруйнували, а з храму зробили склад, що його врятувало.

У 1990-х роках церкву Різдва Богородиці повернули парафіянам, а у 2000-х роках було проведено її реставрацію.

Храм виконаний у стилі класицизму, дзвіниця увінчана високим шпилем.

Чудова церква на честь Святих Апостолів Петра та Павла – одна з найкрасивіших церков у Черкаській області.

Петропавлівський храм збудований у 2007 році за проєктом архітектора Анатолія Дітковського коштом мецената Володимира Мовчана.

Всередині встановлено п'ятиярусний іконостас у стилі українського бароко. Церква має сім куполів, на дзвіниці знаходиться 11 дзвонів, найбільший з яких важить 1950 кілограмів.

Вхід до храму прикрашають бронзові барельєфи святих апостолів Петра та Павла, над якими встановлено мозаїчне зображення ікони Пресвятої Богородиці.

Церква Святого Георгія (Юрія) у Мізинівці збудована у 1906-1908 роках на місці іншого храму, який відомий із XIX століття. Коли він став дуже малий для зростаючої парафії, парафіяни звернулися до церковної влади за дозволом побудувати значно більшу церкву.

Новий храм було освячено як Свято-Георгіївський. Він мав хороші пропорції та різноманітне декоративне різьблене оздоблення, був досить компактним і добре вписувався у ландшафт.

За радянських часів церкву закрили, скинули з неї хрести та дзвони. Приміщення храму перетворили на склад. Під час Корсунь-Шевченківської битви німці використали дзвіницю церкви як опорно-спостережний пункт. Із радянських літаків на церкву скинули п'ять бомб, але жодна не потрапила. У повоєнний час у мізинівському храмі знову тримали зерно. Він поступово руйнувався.

В 1984 році інститутом "Укрпроєктреставрація" було проведено обстеження церкви як пам'ятки архітектури, але реставраційні роботи розпочалися лише через 20 років. Нині Георгіївська церква у хорошому стані. На церковному обійсті збереглася могила священика Лисянського, датована 1897 роком.

Дерев'яна церква Святого Димитрія в селі Залізнячка під Єрками збудована в 1773 році, донині дійшла з деякими перебудовами.

Церква хрестова у плані, одноголова, із восьмигранним центральним зрубом, складена з тесаних дубових брусів. У композиції споруди домінує центральний об'єм, завершений плескатим шатровим верхом на барабані. Усі фасади увінчані трикутними фронтонами. В інтер'єрі бічні гілки підпорядковані висотно розкритому центральному об'єму та з'єднані з ним арками-вирізами.

Дмитрівська церква вважається унікальним твором народної дерев'яної архітектури Правобережжя, проте остання реконструкція позбавила її автентичного вигляду – храм потинськували цементною "шубою", розібравши частину дерев'яного каркасу.

Церква Святої Олександри в Яблунівці на Лисянщині споруджена в 1838 році на місці старого храму Йосипа Обручника, заснованого в 1814 році.

Схожу на костел кам'яну православну церкву в ім'я цариці Олександри збудувала графиня Софія Потоцька на гроші своєї матері Олександри Браницької. Архітектура храму дуже цікава та незвичайна для Подніпров'я. Характерною особливістю є дві вежі-дзвіниці над входом.

На початку ХХ століття при храмі діяла церковно-парафіяльна школа. У 1930-х роках церкву закрили, приміщення використовували як склад.

У 1990-х роках церкву Святої Олександри відреставрували та повернули віруючим.

Церква Успіння Божої Матері в Чаплинці була заснована в ХІХ столітті коштом місцевого землевласника.

У 1933 році храм було закрито, а після Другої світової війни зруйновано.

Успенську церкву відновили лише в 1993 році коштом уродженця сусіднього села Порадівка Миколи Супруна, чоловіка народного депутата Людмили Супрун.

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована у Верещаках в 1775 році.

Належала до 7 класу штатної класифікації та мала 46 гектарів землі.

Внаслідок радянської антирелігійної кампанії у 1961 році Покровську церкву було закрито.

Знову відкрилася на богослужінь на початку 1990-х років.