Пам'ятки Рівненської області

Чарівний своєю провінційністю Рівненський зоопарк розташований на рельєфній парковій території площею 4,7 гектарів на в'їзді до Рівного з боку Києва.

Майже 200 видів, 700 екземплярів тварин. Представлені леви та інші великі котячі, ведмеді, мавпи, парнокопитні, птахи. Великою популярністю серед відвідувачів користується далекосхідний леопард Багіра рідкісного чорного забарвлення. Діє екзотаріум.

У вольєрі "Бабусине подвір'я" дозволено годувати та брати на руки свійських тварин. Працює школа верхової їзди.

Рівненський обласний краєзнавчий музей розташований в будівлі колишньої чоловічої гімназії, збудованої в стилі класицизму в 1839 році з ініціативи князя Фредеріка Любомирського.

Тут викладав український історик Микола Костомаров, навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. В роки Другої світової війни будівля служила рейхскомісаріатом України, поряд розміщувався бункер генерала Еріка Коха (зберігся).

З 1975 року приміщення займає краєзнавчий музей, організований у Рівному в 1906 році. 140 тисяч експонатів, серед яких є археологічні знахідки, етнографічна виставка, нумізматична колекція, предмети козацької доби, ікони. У сквері – експозиція військової техніки.

Комплекс будівель Рівненського пивовзаводу споруджено в 1900 році Акціонерним товариством "Парового пивоварного заводу "Бергшлосс".

Головним акціонером був чеський підприємець Бергшлосс, який прибув на Волинь у кінці ХІХ соліття з хвилею переселенців із Чехії. Своє підприємство в Рівному він створив на базі пива кустарного виробництва, що існувало в місті з 1849 року. Був розроблений фірмовий логотип, видувались особливої форми пляшки з рельєфним клеймом.

Крім будівель заводу збереглася металева огорожа, в мереживо якої рівненські ковалі вплели прізвище власника підприємства.

В 1939 році завод був націоналізований, за радянських часів він випускав пиво марок "Жигулівське", "Українське", "Слов'янське".

З 2012 року підприємство має назву ТОВ "Рівень ЛТД". Останнім часом асортимент розширено: випускається темне, пшеничне, міцне та інші сорти, відновлено марку "Бергшлосс". Рівненське пиво відрізняється натуральним яскравим смаком завдяки тому, що у виробництві не використовується пастеризація та консерванти.

У підвальному приміщенні головного корпусу заводу працює пивна ресторація "Кант", що пропонує крафтове пиво з власної мініпивоварні.

У 2020 році пивзавод "Рівень" став частиною нового архітектурного комплексу Історичний квартал "Майдан Бергшлос", стилізованого під старовинні будівлі в різних європейських стилях. Більшість приміщень комплексу зараз займає готель Optima Collection Bergshloss Rivne мережі "Рейкарц", працює ресторан італійської кухні. Планується відкриття Музею пива та хмелярства.

Окремі фрагменти оборонних стін і веж ледь проглядаються на місці середньовічного замку в Тайкурах, побудованого в кінці XVI – на початку XVII сторіччя князем Юрієм Вишневецьким.

Замок був складений із каменю та цегли, регулярний у плані. Мав кутові вежі, що з'єднують оборонні стіни, підйомний міст.

В 1825 році замок згорів. Тодішній господар Олександр Іллінський вирішив його не відновлювати і продав на будматеріали.

Найкраще збереглася частина південної вежі, яка сягала заввишки 30 метрів і виконувала роль дозорної.

Садиба Арсеньєвих у Шубкові збудована в XIX столітті. Двоповерхова будівля за радянських часів була перебудована, в ній розмістилася сільська рада.

Також зберігся флігель із оригінальним дахом. На подвір'ї росте гігантський каштан заввишки 26 метрів.

Садиба поміщиків Ленкевичів-Валевських у Гощі є видатною пам’яткою палацового модерну в резиденціальній архітектурі Волині ХІХ століття, втіленням модерністичної естетики у волинське садово-паркове будівництво. Палац є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Гощанський маєток з парком в англійському стилі та одноповерховим дерев'яним будинком заклав наприкінці XVIII століття Станіслав Костка Ленкевич із роду Ленкевичів-Іпохорських, яким Гоща належала з початку XVIII століття. У 1852 році садиба перейшла у власність Октавії Ленкевич, яка вийшла заміж за графа Міхала Валевського. Приблизно у цей період був збудований нинішній палац у стилі швейцарського шале – альпійського будиночка з фахверковими фасадами, мансардним поверхом, декоративною вежею та балконом над ґанком у стилі модерн. Останніми власниками були російські поміщики Ісакови.

За радянських часів палац сильно видозмінили, надбудувавши другий поверх, добудувавши друге крило замість декоративної вежі і частково обклавши фасади керамічною плиткою, проте головний фасад залишився близьким до первісного. Тривалий час будівля використовувалася як районна бібліотека.

2017 року садиба Ленкевичів-Валевських перейшла на баланс Гощанської селищної ради, розпочалися реставраційні роботи. Зараз тут розгортається експозиція Гощанський історико-етнографічного музею "Погорина". 

Гощанський парк площею 7 гекатрів є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Серед його зелених насаджень можна знайти реліктове дерево гінкго, яке також називають "динозавровим деревом". Також ростуть болотний дуб з кроною пірамідальної форми, червонолистий клен Шведлера, сосна Веймутова з дрібною шовковистою хвоєю та довгими вузькими шишками, софора японська, що нагадує білу акацію, але не має колючок.

Садиба поміщика Михайла Малинського, дубенського маршалка (провідника дворянства) у селі Зірне (передмісті міста Березне) заснована в кінці ХІХ століття.

Ландшафтний парк площею 18 гектарів розбитий на осушених болотах у 1874-1897 роках (за легендою, автором проєкту був знаменитий ірландський пейзажист Діонісій Міклер, що малоймовірно). Серед 80 видів дерев, що тут ростуть, зустрічаються сосна веймутова, ялина сибірська, модрина європейська, клен сріблястий, граб, дуб, ясен та інші. На території парку збереглося кілька садибних будівель у західноєвропейському стилі шале з елементами модерну.

В даний час на території садиби Малинських розташований протитуберкульозний санаторій. На західній околиці парку можна побачити незвичайну цегляну водонапірну вежу заввишки близько 25 метрів, яка стилізована під вежу казкового замку.

Палацово-парковий комплекс у Млинові заклав у 1775 році магнат Ян-Микола Ходкевич, запросивши польського придворного архітектора Ефраїма Шрегера.

Парк площею 25 гектарів спланував відомий паркобудівник Діонісій Міклер.

У палаці зберігалися цінні колекції французької та китайської порцеляни, живопису, виробів зі срібла.

Сильно постраждалий під час Другої світової війни палац розібрали, на його місці збудували приміщення зооветеринарного технікуму.

Зберігся один із флігелів палацу, в якому Ходкевичі жили до 1939 року, а також напівзруйнований павільйон Філософського будиночку та літня альтанка.

У флігелі розміщується Млинівський краєзнавчий музей, відтворено інтер'єр кімнати Ходкевича.

Поруч із садибою знаходиться Покровська церква із дзвіницею (1830-1840 роки).

Сарненський історико-краєзнавчий музей – відділ Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Експозиція присвячена народним промислам та ремеслам, життю та побуту селян-поліщуків.

На території музею в 2020 році відкрито міні-скансен (музей просто неба). Тут зібрано та відреставровано пам'ятки народної архітектури із села Гориничі: дві сільські садиби та дерев'яну каплицю ХVІІІ століття, кузню та вітряк ХІХ століття.

Традиційно на території музею проводяться свята народної творчості із запрошенням мистецьких аматорських колективів, майстрів народної творчості.

Свято-Вознесенська церква у селі Верхів збудована в 1875 році на місці старого дерев'яного храму, відомого з 1785 року, що згорів.

Свято-Воскресенська церква в Острозі збудована у 1910 році на Заріччя.

Свою історію храм веде з XVI сторіччя, до 1903 року він був дерев'яним. Нову кам'яну церкву споруджено в русько-візантійському стилі. Під вівтарною частиною виявлено поховання XVII століття.

Найпомітніша архітектурна пам'ятка міста. Свято-Воскресенський кафедральний собор споруджений у ХІХ столітті на пожертвування імператора Олександра III на місці храму, що згорів у 1881 році.

За радянської влади тут розміщувався музей атеїзму. З початком демократичних перетворень культову споруду повернули православній громаді міста. Наразі Свято-Воскресенський кафедральний собор належить до московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква розташована у західній частині давньоруського городища Пересопниці.

Ймовірно споруджена у XVIII сторіччі на місці давнішого храму, що існував ще за часів розквіту Пересопницького монастиря Різдва Богородиці, коли було створено Пересопницьке Євангеліє (XVI століття).

Миколаївська церква – тричасткова, одноповерхова, що складається з прямокутних бабинця та нефа та шестикутного вівтарного зрубу. Над нефом височить восьмигранний підбанник, увінчаний восьмигранною банею з декоративним ліхтариком. У 1888 році у південній стіні нефа прорубано додатковий вхід, підкреслений невеликим ганком на двох дерев'яних стовпчиках, а до бабинця із заходу прибудовано притвор. Поруч збудована двоярусна дерев'яна дзвіниця.

Миколаївська церква в Пересопниці відрізняється гармонійними пропорціями і відноситься до найвиразніших дерев'яних храмів цього регіону Волині.

Поряд із храмом знаходиться реконструкція фрагменту дитинця Пересопницького городища XII-XIII сторічь - дерев'яна стіна з трьома вежами.

Церква Святого Миколая в Корці збудована у 1834 році коштом князя Юзефа Чарторийського.

В основі композиції храму в стилі ампір лежить типова для волинського культового будівництва тричастинна структура. З торців церкву прикрашають величні, хоч і дещо непропорційні портики з тосканськими колонами.

Миколаївська церква у Корці належить до УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква збудована в місті Дубровиця в 1872 році коштом парафіян. В 1876 році при церкві було засноване церковно-парафіяльне братство, в 1877 році - відкрите однокласне народне училище.

Свято-Миколаївська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Храм чинний, належить до УПЦ московського патріархату.