Пам'ятки Харківського району

Центр сучасного мистецтва ЄрміловЦентр створений у Харкові в 2012 році за підтримки Асоціації випускників, викладачів і друзів Харківського національного університету імені Василя Каразіна в головному корпусі університету. Названий на честь відомого харківського митця, представника українського авангарду Василя Єрмілова.

Дизайн-проєкт внутрішнього простору був створений харківськими архітекторами Ігорем Остапенко, Інною Педан та Андрієм Хворостяновим. Двоповерховий майданчик загальною площею 1500 квадратниї метрів забезпечує унікальні можливості для створення і презентації художніх проєктів.

ЄрміловЦентр сприяє розвитку сучасного українського мистецтва, його інтегруванню у світовий мистецький контекст, підтримує молодих авторів, є комунікативною платформою для українських та зарубіжних фахівців у сфері сучасного мистецтва. До сфер діяльності центру належать кураторські проєкти, мистецькі резиденції, лекції та обговорення, перформанси, семінари, кіно та відео-інсталяції. 

Також "Єрмілов-Центр" став майданчиком для проведення фестивалю молодіжних проектів Non Stop Media.

Будівля Земельного банку у Вільшанах побудована в 1912 році (за іншими даними - в 1903 році).

Архітектура в стилі модерн. Наразі у будівлі розміщується селищна рада Вільшан.

Історико-краєзнавчий музей села Пересічне - один з перших сільських музеїв Харківщини. Розташовується в приміщенні Будинку культури селища.

Окрім традиційних для Слобожанщини старожитностей та великої етнографічної колекції, в експозиції музею можна побачити особисті речі актора Миколи Рибакова та композитора Якова Степового, мундир маршала Івана Конєва та інші цікаві артефакти.

Харківська підвісна канатна дорога прокладена із Центрального парку культури та відпочинку (вулиця Сумська) до Ботанічного саду (вулиця Отакара Яроша).

По ходу руху двомісні кабінки проїжджають над Саржиним Яром, звідки відкривається краєвид на Павлове Поле - один із старих районів Харкова. Будівля посадкової станції "Павлове Поле", спроєктована архітектором Ігорем Поповим, прикрашена мозаїчним панно роботи Віктора Савенкова.

Загальна довжина канатної дороги - 1385 метрів, висота - до 26 метрів. Час проїзду в один бік - 18 хвилин.

Навчальний центр "ЛандауЦентр" Харківського національного університету імені Василя Каразіна створений у 2014 році з ініціативи університетської громадськості та Асоціації випускників, викладачів і друзів університету як перший виставковий майданчик інтерактивної науки та наукових відкриттів у Харкові.

Виставкова зала "ЛандауЦентру" представляє собою одну велику лабораторію, в якій відвідувачі зможуть самі ставити досліди, працювати з приладами і спробувати себе в ролі вчених. Тут можна випробувати повітряну гармату та покерувати вітрильником, відкриваючи закони фізики; замислитися над створенням звуків, граючи на фортепіано, в якому можна "бачити музику"; можна побачити найбільший у Східній Європі "трансформатор Тесли", що дає розряди до півмільйона вольт, "сходи Якова", "кімнату Еймса"; можна приміряти окуляри, щоб побачити світ, яким його сприймають люди з проблемами зору, а також спробувати подолати перешкоди та виконати певні завдання в кріслі колісному.

"ЛандауЦентр" - це постійна виставка унікальних експонатів, створених вченими університету, а також змінні експозиції, присвячені певній тематиці - фізиці, анатомії, оптиці, математиці тощо. Тут проходять заходи цікавої ботаніки і зоології, археології, біомеханіки, експериментальної хімії і фізики, геометрії, астрономії, комп’ютерних наук, робототехніки і навіть філології, психології, народознавства і краєзнавства.

Люботинський краєзнавчий музей заснований в місті Люботин на Харківщині в 1993 році з ініціативи місцевих краєзнавців. Музей розташований в приміщені центральної міської бібліотеки. 

Фонди музею налічують понад 8 тисяч експонатів, серед яких велика нумізматична колекція, ікони кінця ХІХ століття, старовинний одяг, предмети побуту та знаряддя праці кінця ХІХ – початку ХХ століття.
 

Майданом Архітекторів називають сквер у центрі Харкова на перетині вулиць Григорія Сковороди, Жон Мироносиць та Дарвіна біля станції метро імені архітектора Бекетова.

В 2009 році площа була повністю реконструйована та перетворена на своєрідний парк скульптури. Прокладено тротуари, розбито газони, встановлено лавочки. В центрі майдану Архітекторів встановлено романтичний Пам'ятник закоханим, створений за ескізом, який переміг у міському студентському конкурсі.

Навколо пам'ятника розташовані "Сім чудес Харкова" - біломармурові макети найкращих архітектурних споруд міста: Держпрому, Успенського Собору, пам'ятника Тарасові Шевченку, Благовіщенському собору, ротонди "Дзеркальний Струмінь", "Будинку зі шпилем", Покровського собору.

Майдан виник одночасно з Харківською фортецею та до XIX століття називався Ярмарковою площею (з 1659 року тут проходив щорічний Успенський ярмарок, що до середини XIX століття став одним з найбільших в країні).

Взимку площа була улюбленим місцем катання на санях. З часом площа отримала назву Миколаївської на честь однойменної церкви, яка розташовувалась на ній.

В ХІХ столітті на майдані з'явилися перші муровані будівлі. Зокрема, Дворянське зібрання, біля якого стояли дві гармати, що колись перебували на озброєнні Харківської фортеці (не збереглися). Навпроти за проєктом архітектора Олексія Бекетова були споруджені будівлі банків: Петербурзького міжнародного (будинок 22; нині Центральне відділення Ощадбанку), Волзько-Камського (будинок 24; нині Театр ляльок), Московського купецького (будинок 26; нині Будинок техніки) та Земельного (будинок 28 ; нині автотранспортний технікум).

На початку XX століття забудову площі доповнив готель "Метрополь", багатоквартирний житловий будинок страхового товариства "Росія" (будинок 1/17; нині Палац праці), будівля Азовсько-Донського банку (будинок 14; нині "Укрбізнесбанк") та інші.

В 1919 році Миколаївську площу назвали ім'ям члена Харківського підпільного обкому КП(б)У Мойсея Тевелєва. За радянських часів для прокладання трамвайної колії було знесено будівлю біржі та Миколаївську церкву.

Під час Другої світової війни багато будівель було зруйновано. Після звільнення міста харків'яни відновили майдан, зокрема бекетівські будинки. Довгий час площа мала ім'я революціонера Тевелєва, потім - Радянської України. З 1996 року - майдан Конституції.

В 2012 році в центрі майдану Конституції відкрили Монумент на честь Незалежності України, авторами якого є харківські скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

2 березня 2022 року, під час боїв за Харків в ході російсько-української війни, майдан Конституції в Харкові був обстріляний російською армією. Сильних руйнувань зазнав Палац праці. Постраждали сусідні до нього будівлі, зокрема прилеглий житловий будинок, будівля міської ради Харкова та інші.

Майдан Свободи в Харкові - центральна площа міста. Входить до двадцятки найбільших площ світу.

За легендою, на момент спорудження була найбільшою площею в Європі (11,9 гектарів), хоча насправді аналогічну площу тоді вже мала Шахова площа в Бордо (12 гектари), а площа Куйбишева в Самарі з прилеглими скверами була навіть більшою (17,4 гектари).

Майдан Свободи було споруджено в 1926-1928 роках як новий адміністративний центр Харкова, який тоді був столицею України. Спочатку носила ім'я революціонера Дзержинського, який займався будівництвом (вважається, що він і був ініціатором розчищення хаотичної забудови історичного центру Харкова).

З 1995 року площа має нинішню назву - Майдан Свободи. Тут часто проходять політичні акції, ярмарки, фестивалі та концерти.

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття. За попередніми оцінками фахівців, будівля не підлягає відновленню.

Нинішній Сергіївський майдан нижче Університетської гірки, вздовж колишнього валу, утворився на початку XVIII сторіччя як торгова площа з лавками та харчевнями, на якій 4 рази на тиждень проходили торги.

Називався Базарною площею або Лопанським базаром. У ХІХ сторіччі на Лопанському базарі побудували дерев'яний критий ринок. У 1835 році всі будинки згоріли під час великої пожежі. В середині ХІХ століття почалося будівництво кам'яних торгових будівель, зокрема Сергіївського ряду, названого на честь харківського губернатора (площу стали називати Сергіївською). В 1868 році замість дерев'яних були побудовані кам'яні сходи, що знаходилися на місці нинішніх.

В 1875 році завершилося спорудження Ново-Сергіївського ряду, в якому незабаром відкрився міський музей. У 1890 році на місці згорілого Сергіївського ряду за проєктом архітектора Альфреда Шпігеля збудували двоповерховий Миколаївський ряд. В 1898 році на березі Лопані за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова збудували кам'яні магазини. В південній частині площі знаходився "Гранд-готель".

В 1932 році площу перейменували на Пролетарську. Після Другої світової війни площу було реконструйовано. Уздовж берегів Лопані посаджено дерева, розбито сквер із клумбами та газонами. Упорядковано Університетську гірку та її схили, побудовано нові сходи.

В 2016 році площі повернуто історичну назву - Сергіївський майдан.

Найбільший у Харкові меморіальний комплекс відкрито на північній околиці міста в 1977 році на честь харків'ян, які загинули під час Другої світової війни.

Скульптори Василь Агібалов, Яків Рик, Михайло Овсянкін, художник Сергій Світлоруков, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Єрік Черкасов.

Відвідувачів зустрічають дві стіни із прапорами та написами на зворотному боці. Лісова алея веде до високої скульптури "Батьківщини-матері", біля підніжжя якої горить вічний вогонь. Зліва знаходиться стіна з барельєфами, що зображають різні епізоди оборони міста. Кілька років тому на площі було встановлено дерев'яний хрест, оточений клумбами.

Меморіальний музей-квартира сім`ї Гризодубових присвячений піонеру харківської авіації, льотчику-авіаконструктору Степанові Гризодубову та його доньці - видатній льотчиці, світовій рекордсменці Валентині Гризодубовій. Є філією Музею видатних харків’ян.

Музей відкрився в 1970 році трьохкімнатній квартирі, де з 1922 по 1965 рік  жив перший харківський авіаконструктор Степан Гризодубов и пройшла юність його доньки, льотчиці Валентини  Гризодубової. В експозиції музею представлено майже 5000 експонатів  основного фонда, меморіальні речі родини Гризодубових і особисті речі інших видатних людей авіації та космонавтики, льотчиків, інженерів, вчених.

Церква Святого Миколая Чудотворця у Вільшанах – один із найдавніших храмів Харківщини.

Дерев'яна Миколаївська церква з дзвіницею була збудована у 1753 році (за іншими даними – у 1741 році), реконструйована у 1793 році. Трикупольний храм має типову для дерев'яних храмів Центральної України тричастинну композицію. Кам'яні межі були прибудовані в 1911-1914 роках.

В кінці XX століття храм був обшитий металевими листами, до нього прибудували цегляну дзвіницю.

Перший дерев'яний храм Миколи Чудотворця на Григорівці (передмістя Харкова) було споруджено в 1765 році.

В 1821 році за проєктом архітектора Євгена Васильєва на місці колишнього храму коштом полковника Олександра Норова була збудована однокупольна Миколаївська церква з дзвіницею з червоної цегли, що має форму хреста.

В 1938 році, під час гонінь на церкву, був заарештований і розстріляний диякон Філіпп (Ординець). В наш час зарахований до лику святих новомучеників Слобідського краю.

З 1960 по 1989 рік Свято-Миколаївський храм було закрито. В 1989 році залишки храму, що збереглися, були передані православній громаді УПЦ московського патріархату.

Харківський аеропорт почав працювати в 1932 році після завершення будівництва аеродрому "Основа" та службових будівель аеропорту.

В 1933 році йому було надано ім'я Павла Постишева. В 1936 році Харківський аеропорт був визнаний найкращим аеропортом СРСР. У довоєнні роки - самостійна госпрозрахункова одиниця безпосередньо підпорядкована Головному управлінню цивільної авіації. Через аеропорт проходять повітряні дороги, що ведуть у Крим, Кавказ. Найбільший пасажирський літак тих років - шестимоторний гігант П-124 (АНТ-20біс) робив, прямуючи до аеропорту Мінеральні Води, посадку в Харкові. В 1941 році на аеродромі була побудована бетонна злітно-посадкова смуга. З початком Другої світової війни особовий склад аеропорту увійшов до складу Київської та Харківської спеціальних авіагруп Громадянського Повітряного флоту.

Існуючий аеровокзал було споруджено в повоєнні роки за типовим проєктом, розробленим московським НДІ "Аеропроєкт" у 1951 році (архітектори Елькін, Крюков, Міткевич). Цей проєкт був застосований у Львові, Свердловську (нині - Єкатеринбург), Челябінську та інших містах СРСР. Будівництво аеровокзалу розпочалося в 1951 році, а його відкриття було присвячене помпезному святкуванню 300-річчя возз'єднання України з Росією. Зовні будівля аеровокзалу відрізняється підвищеною парадністю, характерною для "сталінської" архітектури 30-х - 50-х років. Центральний вхід прикрашає восьмиколонний портик із високим парапетом складного контуру. Над будинком височить витончена восьмигранна башточка зі струнким наметом і шпилем, увінчаним золоченим вінком. Інтер'єри рясно оснащені ліпними архітектурними деталями та розписами.

В 2010 році було відкрито новий міжнародний термінал "A", а старий - реконструйовано і перетворено на термінал з обслуговування VIP-пасажирів.