Пам'ятки Тернопільського району

Заповідне урочище Монастирок розташоване поряд із селом Лісники, західним передмістям Бережан.

Перша згадка про цю місцевість датується XIV сторіччям. У XVII столітті тут існував великий василіанський монастир. Остання служба у ньому була проведена в 1941 році. У 1980 році церкву спалили, на березі ставка влаштували зону відпочинку. На початку ХХІ століття на території урочища Монастирок відкрили однойменний ресторан, але за таємничих обставин заклад згорів.

З ініціативи місцевих жителів розпочалася реконструкція святині. На місці колишнього храму споруджено каплицю, облаштовується Хресний шлях.

Одна з найзагадковіших пам'яток урочища – мальовнича скеля Чортів камінь, на якому висічено розп'яття. Поруч знаходиться священне джерело, де можна обмити обличчя цілющою водою.

Синагога у Струсові побудована в XIX столітті. Розташовується неподалік замку.

Будівля єврейського молитовного будинку має досить великі розміри, що вказує на чисельність тогочасної єврейської громади. Має два поверхи та аркові вікна. Праворуч від головного входу в синагогу збереглися залишки прибудови для молитов жінок, яку розібрали ще за радянських часів. Така ж зовнішня прибудова була й ліворуч – для чоловіків.

Головний вхід прикрашає портал з білого каменю. Тут розміщена табличка з написом на івриті. Північно-західний кут храму має заокруглену форму, а південний і південно-східний виконані у формі колон, прикрашених обробленим білим каменем.

Нині використовується як господарське приміщення, проте поступово руйнується. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Стара синагога збудована в Скалаті у XVIII сторіччі. Особливістю архітектури є Т-подібне планування.

За радянських часів приміщення використовувалося як електрична підстанція. Наразі будівля в аварійному стані.

Скалатський замок є рідкісним зразком оборонного комплексу Пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу на території України, що має правильні геометричні форми.

Перші згадки про укріплення Скалата відносяться до 1503 року. Ймовірно, тоді це була дерев'яна фортеця з земляними валами. Нинішній кам'яний замок у Скалаті заклав у 1630 році галицький мечник Кшиштоф Віхровський. Замок він звів регулярний, майже квадратний у плані, оточений оборонним ровом. По його кутах розташовані п'ятигранні чотириярусні вежі з бійницями у формі замкових щілин. У підвали веж можна потрапити через тунелі.

Скалатський замок постраждав під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького та під час польсько-турецької війни 1672-1675 років, у наслідок чого втратив оборонне значення. Лише наприкінці ХVІІІ століття його відбудувала нова господарка Марія Шиніонова з роду Водзіцьких. Вона розпорядилася прибудувати до східної стіни двоповерховий палацовий корпус та пишно оформити в'їзну браму (не збереглися).

Наприкінці ХІХ століття коштом графа Моріца Розенштока (Ростоцького) архітектор Теодор Маріан Тальовський зі Львова реконструював у неоготичному стилі башти та замковий костел. Споруди сильно постраждали під час двох світових воєн. У 1960 році було проведено консервацію руїн. Лише після того, як Скалатський замок увійшов до складу Національного заповідника "Замки Тернопілля", розпочалася його реставрація.

Зараз територія та збережені споруди замку розчищені, над вежами зведено шатрові перекриття, через оборонний рів перекинутий дерев'яний міст, центральна частина подвір'я  замощена бруківкою. У двох вежах відкрито картинну галерею і та історичну експозицію, де можна побачити вогнепальну фортечну зброю XV-XVII століть. У підвалах облаштовано експозицію замкової в'язниці. На оборонних мурах прокладено пішохідні обхідні доріжки для огляду панорами замку та містечка. Проводяться тематичні фестивалі з лицарськими боями.

Сороцьке джерело на західній околиці села Сороцьке – гідрологічна пам'ятка природи.

За легендою, в 1949 році тут було явлення Матері Божої. Ще тоді біля джерела спорудили невелику капличку. А у 2011 році відбулося освячення нової каплички Божої Матері.

Старий польський цвинтар знаходиться на горі при в'їзді до села Струсів з боку міста Бучач.

На сільському кладовищі збереглися надгробні пам'ятники, запозичені з міської меморіальної скульптури, характерної для 20-30-х років ХХ століття. Фігури святих, янголів, молодих дівчат та інших символічних персонажів з простими, грубуватими обличчями виконані з пісковика та бетону, зважаючи на все, місцевими майстрами-самоуками.

З гори відкривається гарний огляд на Струсів та його околиці.

Залишки найдавнішої оборонної споруди Збаража знаходяться на південно-західній околиці міста, на березі річки Гнізна.

На протилежному березі, на Бабиній горі, існувало давньоруське городище ІХ-ХІІ сторічь. Кам'яне укріплення збудував на місці дерев'яної фортеці сіверський князь Дмитро Корибут. Новими господарями стали князі Несвицькі, які називалися після цього Збаразькими. В 1477 році замок було зруйновано монголами, але незабаром відновлено, і в XVI соріччі він витримав 4 облоги татар. Тільки п'ята облога в 1598 році стала для замку фатальною - твердиня була повністю знищена і більше не відновлювалася, а князівська резиденція була перенесена на місце в Збаражі.

Збереглися фрагменти фундаментів, встановлено пам'ятний знак.

Ступківське джерело – гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Джерело питної води в селі Ступки під Тернополем відоме з давніх-давен, оскільки розташовувалося на жвавому торговому шляху. І зараз поряд з ним проходить автотраса Е-50 (М-12) "Тернопіль – Хмельницький".

Вода в джерелі чиста та холодна, приємна на смак.

У 2009 році над джерелом була зведена каплиця Пресвятої Богородиці, територія навколо неї облагороджена. Місцеві мешканці охоче використовують воду Ступківського джерела для пиття та приготування їжі.

Двоповерхова міська ратуша у Теребовлі споруджена в XVIII сторіччі.

Окрім резиденції губернатора, до 1890 року тут розташовувалася польська школа.

Під час Першої світової війни будівля була зруйнована, потім відновлена з дещо зміненою дзвіницею. На верхівці встановлений флюгер у вигляді герба міста, а на фасадній стіні – ядро, знайдене у фортеці. У 1970 році відновлено баштовий годинник.

В даний час ратуша використовується за прямим призначенням – в ній розміщується Теребовлянська міська рада.

На рівні третього ярусу вежі ратуші облаштовано оглядовий майданчик.

Руїни Теребовлянського замку розташовані на важкодоступній горі північно-західної частини Теребовлі.

Укріплення існували тут ще за княжих часів, коли поселенням володів князь Василько Ростиславич. Зведенням нового королівського замку в 1366 році польський король Казимир III затвердив Теребовлю як прикордонну фортецю польської держави.

Останню перебудову твердині здійснив в 1631 році староста міста Олександр Балабан. Вона мала неправильну форму, складалася з трьох веж, оборонних стін, ровів та валів з найбільш уразливої північної сторони.

Замок пережив кілька татарських набігів. Прославився під час героїчної оборони 1675 року, коли дружина коменданта Зофія Хшановська зуміла підняти бойовий дух захисників міста, які готувалися до здачі, і замок витримав турецьку облогу (у XVIII столітті вдячні жителі встановили пам'ятник Хшановській, який пізніше був втрачений і відновлений у 2012 році).

Остання татарська облога в 1687 році виявилася фатальною - замок був спалений і після цього не відновлювався. У 1930-х роках проведено консервацію руїн, на оборонних валах розбито парк (у стіну замку вмонтовано пам'ятні таблички з іменами меценатів). Найкраще збереглася овальна башта (бастея) "Рондель", з якої відкривається чудова панорама міста.

Теребовлянський музей-майстерня – це колишній Теребовлянський районний історико-краєзнавчий музей, заснований 1999 року.

Розташовується в колишньому будинку заступника начальника залізничної станції Теребовлі.

В експозиції представлені археологічні матеріали про давню історію краю, предмети княжої доби та Середньовіччя, старожитності часів перебування Теребовлянщини в складі Австро-Угорської імперії.

Також експозиція розповідає про події Другої світової війни, про розвиток національно-визвольного руху та про деякі сучасні події. 

Серед унікальних експонатів – цитра українського композитора Євгена Купчинського.

Окрему експозицію присвячено першому патріарху УГКЦ, уродженцеві села Заздрість Йосипу Сліпому.

Музей-майстерня пропонує майстеркласи з виливання гіпсових фігурок, в'язання ляльок-мотанок, виготовлення свічок, миловаріння, розпису порцелянового посуду, скла та екосумок.

При музеї працює Туристично-інформаційний центр Теребовлі та сувенірна крамничка. Пропонуються різноманітні екскурсії містом та околицями, зокрема нічна смолоскипна екскурсія з гідом в образі князя Сангушка.

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Тараса Шевченка заснований в 1915 році з ініціативи знаменитого українського актора та театрального режисера Леся Курбаса як перший у Тернополі професійний театр "Тернопільські театральні вечори".

Нинішню будівлю тернопільського драмтеатру споруджено в 1957 році архітекторами Іваном Михайленком, Володимиром Новиковим, Дмитром Чорноволом. Має зал для глядачів на 600 місць.

У сквері поряд із театром встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Тернопільський обласний краєзнавчий музей засновано в 1913 році як Подільський музей із чотирма відділами: етнографічним, історико-нумізматичним, природознавчим та археологічним.

Нині краєзнавчий музей розміщується у незвичайній будівлі радянських часів.

Експозиція налічує понад 150 тисяч експонатів та відображає історію Тернопілля починаючи з X століття. Зокрема, представлено колекцію кераміки, знайдену під час археологічних розкопок на території області.

Найцінніші експонати – 4 алегоричні скульптури з бічного вівтаря бучанської Покровської церкви роботи всесвітньо відомого скульптора Івана Георгія Пінзеля.

У Тернопільському обласному художньому музеї представлено скромну галерею робіт маловідомих майстрів XVIII-XX століть.

Окремо представлено колекцію творів сакрального мистецтва: ікони, розп'яття, скульптури та церковні дзвони. Зокрема, унікальна ікона початку XX століття роботи Антіна Монастирського із зображенням Ісуса Христа у вишиванці.

Також у музеї представлено одну з робіт всесвітньо відомого українського скульптора Івана Георгія Пінзеля - Царську браму з Покровської церкви в Бучачі.

Великий став в центрі міста Тернопіль було створено з ініціативи коронного гетьмана Яна Тарновського при спорудженні Тернопільського замку.

Для цього було перегороджено греблею русло річки Серет. За площею став займає близько 300 гектарів. Крім захисної, він виконував також господарську функцію - використовувався для розведення риби.

Наразі Тернопільський став оточений парками, які є улюбленим місцем прогулянок містян.