Пам'ятки Тернопільського району

Руїни Теребовлянського замку розташовані на важкодоступній горі північно-західної частини Теребовлі.

Укріплення існували тут ще за княжих часів, коли поселенням володів князь Василько Ростиславич. Зведенням нового королівського замку в 1366 році польський король Казимир III затвердив Теребовлю як прикордонну фортецю польської держави.

Останню перебудову твердині здійснив в 1631 році староста міста Олександр Балабан. Вона мала неправильну форму, складалася з трьох веж, оборонних стін, ровів та валів з найбільш уразливої північної сторони.

Замок пережив кілька татарських набігів. Прославився під час героїчної оборони 1675 року, коли дружина коменданта Зофія Хшановська зуміла підняти бойовий дух захисників міста, які готувалися до здачі, і замок витримав турецьку облогу (у XVIII столітті вдячні жителі встановили пам'ятник Хшановській, який пізніше був втрачений і відновлений у 2012 році).

Остання татарська облога в 1687 році виявилася фатальною - замок був спалений і після цього не відновлювався. У 1930-х роках проведено консервацію руїн, на оборонних валах розбито парк (у стіну замку вмонтовано пам'ятні таблички з іменами меценатів). Найкраще збереглася овальна башта (бастея) "Рондель", з якої відкривається чудова панорама міста.

Теребовлянський музей-майстерня – це колишній Теребовлянський районний історико-краєзнавчий музей, заснований 1999 року.

Розташовується в колишньому будинку заступника начальника залізничної станції Теребовлі.

В експозиції представлені археологічні матеріали про давню історію краю, предмети княжої доби та Середньовіччя, старожитності часів перебування Теребовлянщини в складі Австро-Угорської імперії.

Також експозиція розповідає про події Другої світової війни, про розвиток національно-визвольного руху та про деякі сучасні події. 

Серед унікальних експонатів – цитра українського композитора Євгена Купчинського.

Окрему експозицію присвячено першому патріарху УГКЦ, уродженцеві села Заздрість Йосипу Сліпому.

Музей-майстерня пропонує майстеркласи з виливання гіпсових фігурок, в'язання ляльок-мотанок, виготовлення свічок, миловаріння, розпису порцелянового посуду, скла та екосумок.

При музеї працює Туристично-інформаційний центр Теребовлі та сувенірна крамничка. Пропонуються різноманітні екскурсії містом та околицями, зокрема нічна смолоскипна екскурсія з гідом в образі князя Сангушка.

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Тараса Шевченка заснований в 1915 році з ініціативи знаменитого українського актора та театрального режисера Леся Курбаса як перший у Тернополі професійний театр "Тернопільські театральні вечори".

Нинішню будівлю тернопільського драмтеатру споруджено в 1957 році архітекторами Іваном Михайленком, Володимиром Новиковим, Дмитром Чорноволом. Має зал для глядачів на 600 місць.

У сквері поряд із театром встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Тернопільський обласний краєзнавчий музей засновано в 1913 році як Подільський музей із чотирма відділами: етнографічним, історико-нумізматичним, природознавчим та археологічним.

Нині краєзнавчий музей розміщується у незвичайній будівлі радянських часів.

Експозиція налічує понад 150 тисяч експонатів та відображає історію Тернопілля починаючи з X століття. Зокрема, представлено колекцію кераміки, знайдену під час археологічних розкопок на території області.

Найцінніші експонати – 4 алегоричні скульптури з бічного вівтаря бучанської Покровської церкви роботи всесвітньо відомого скульптора Івана Георгія Пінзеля.

У Тернопільському обласному художньому музеї представлено скромну галерею робіт маловідомих майстрів XVIII-XX століть.

Окремо представлено колекцію творів сакрального мистецтва: ікони, розп'яття, скульптури та церковні дзвони. Зокрема, унікальна ікона початку XX століття роботи Антіна Монастирського із зображенням Ісуса Христа у вишиванці.

Також у музеї представлено одну з робіт всесвітньо відомого українського скульптора Івана Георгія Пінзеля - Царську браму з Покровської церкви в Бучачі.

Великий став в центрі міста Тернопіль було створено з ініціативи коронного гетьмана Яна Тарновського при спорудженні Тернопільського замку.

Для цього було перегороджено греблею русло річки Серет. За площею став займає близько 300 гектарів. Крім захисної, він виконував також господарську функцію - використовувався для розведення риби.

Наразі Тернопільський став оточений парками, які є улюбленим місцем прогулянок містян.

Руїни Токівського (Ожиговецького) замку розташовані на півострові, оточеному водами великого ставка.

Замок у Токах збудований в кінці XVI сторіччя брацлавським воєводою Янушем Збаразьким. Згодом замок належав Вишневецьким, Чарнецьким, Матковським.

У 1648 році його захопили козаки, а в 1675 році зруйнували турки. У ХІХ столітті більшість веж і стін розібрали на будматеріали.

До наших днів збереглися руїни однієї п'ятикутної вежі та ділянка стіни. Верхня частина стін зруйнована, і двір фортеці розташований нарівні з крайкою муру.

"Центр науки Тернополя" створений у 2017 році як громадський простір науки, освіти та молодіжних ініціатив.

Його основною метою є зацікавлення школярів і студентів до самоосвіти та неформальної освіти шляхом інтерактивних занять та екскурсій. Центр виконує функції одночасно музею науки з інтерактивними експонатами, молодіжного простору з якісними проєктами та імпровізованої лабораторії.

30 експонатів наочно демонструють різні явища фізики, географії та біології. Вони дозволяють школярам спостерігати явища природи, бачити на практиці фізичні властивості речовин, експериментувати та досліджувати світ.

Є облаштоване приміщення для зустрічей, круглих столів, майстерень, зборів, тематичних проєктів.

Церква Воздвиження Чесного Хреста (Воздвиженська, Надставна) - найдавніший храм Тернополя.

Збудована засновником міста, коронним гетьманом Яном Тарновським, на місці давньоруського храму часів короля Данила Галицького. Церква розташовувалась поряд із західними (Львівськими) воротами Тернополя над ставком, за що й отримала другу назву "Надставна" або "Церква над ставком".

В 1627 році добудовано дзвіницю. Використані давньоруські оборонні архітектурні традиції. В 1959 році Воздвиженська церква була відреставрована.

Належить Православній церкві України.

Дерев'яна церква Іоанна Богослова у Скориках – зразок подільської школи народної архітектури.

В церкві – іконостас у 7 рядів.

Офіційно датою побудови вважається 1695 рік, проте є легенда, що в цьому храмі ще в 1649 році, перед походом на Збараж, сповідалися та приймали причастя козаки Богдана Хмельницького разом із гетьманом.

За переказами, іконостас та ікону "Страшний суд" (нині зберігається у Львівському музеї народного мистецтва) подарував храму Богдан Хмельницький.

Церква Преображення Господнього - найдавніший храм Збаража. Розташована на Чернечій горі, що на південно-західній околиці міста в селі Залужжя, в районі Старого Збаражу.

Зведена на місці древнього монастиря Святого Онуфрія коштом Яна Збаражского. Замуровані бійниці в товстих стінах свідчать про оборонне призначення споруди.

Нині це парафіяльна церква Православної церкви України села Залужжя, в останні роки відреставрована.

На стіні розміщений сонячний годинник. Поруч встановлено пам'ятник на честь 400-річчя храму.

Греко-католицька церква Пресвятої Трійці зведена в XVIII сторіччі на місці торгових рядів.

Протягом двох століть неодноразово перебудовувалася. Спочатку мала готично-ренесансні форми, але в ході безлічі реконструкцій поступово набула сучасного зовнішнього вигляду.

Тут зберігаються мощі Святого Іоанна Хрестителя, які в 1673 році були подаровані Бережанському воєводі Сенявському та перебували у каплиці Бережанського замку, звідки їх у XVIII столітті передали церкві Святої Трійці (до цього мощі святого були в Антіохії, куди переніс їх апостол Лука, а звідти потрапили до Константинополя). Після Другої світової війни мощі зникли, проте у 2000 році їх знайшли та знову виставили для вшанування. Інша святиня - чудотворна ікона Римської Богоматері.

Перед храмом встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Церква Святого Димитрія Мироточивого розташовується в центральній частині села Острівець. Стіни храму складені з місцевого каменю пісковика червоного відтінку.

Храм збудований в кінці ХІХ століття та є колишнім римо-католицьким костелом (костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії), який був частково зруйнований в часи радянської влади. Влітку 2009 року з ініціативи відомого поета, вихідця з села Острівець Романа Лубківського, Митрополит Василій благословив відновлення храму для потреб громади Української греко-католицької церкви. Храм вдалося відреставрувати.

При парафії діють Марійська і Вівтарна дружини, братство Матері Божої Неустанної Помочі.

Встановлено меморіальну дошку на честь пастора місцевого приходу Дебнінського (1887-1836 роки).

Церкву Святого Миколи василіанського монастиря у Струсові зведено в XVII столітті над більш раннім печерним храмом.

У XVI столітті на цьому добре захищеному місці на схилі гори в урочищі Чортова Дебря стояв замок шляхтичів Струсів. У ХІХ столітті залишки замку були розібрані, але вали простежуються досі. Поряд із замком отці-василіани заснували у XVI сторіччі печерний монастир, витесавши в скелі печерний храм з вівтарем. Тут були печерні келії для ченців.

Побудована у 1770 році василіанська церква Святого Миколая в 1788 році була перетворена на латинський костел Святого Станіслава, потім довго була у запустінні. Наразі відреставрована, належить греко-католицькій громаді Струсова

Звідси відкривається чудова панорама села з його архітектурними домінантами: неоготичним костелом Святого Антонія (1903 рік) та сучасною греко-католицькою церквою.

Греко-католицька церква Святого Миколая у Струсові збудована в 1930 році на місці старого дерев'яного храму.

Поруч споруджена дзвіниця у вигляді ротонди.

Пам'ятка архітектури місцевого значення.