Пам'ятки Київської області

Краєзнавчий музей міста Славутича та Чорнобильської АЕС представляє експозиції, присвячені природі, історії та культурі Поліського регіону.

Основне місце посідають матеріали з історії Чорнобильська атомної електростанції та будівництва міста Прип’ять, аварії 1986 року та ліквідації її наслідків на ЧАЕС і в 30-кілометровій зоні відчуження, будівництва об’єкту "Укриття" та нового конфайнменту.

Фонди музею налічують понад 10 000 експонатів. Зокрема, в експозиційній залі "Історія будівництва міста Прип’ять і аварії на Чорнобильській АЕС" демонструються документи, фотографії станції, стенди, присвячені ліквідації наслідків аварії, а також макет промислового майданчика станції з об’єктом "Укриття".

В експозиції "Будівництво міста Славутича" представлені ескізи художніх та архітектурних рішень, авторські проекти забудови кварталів і рекреаційних зон відпочинку, за які група архітекторів на чолі з Федором Боровиком отримала Державну премію України.

В залі "Етнографічна світлиця" експонуються старовинні українські рушники, вишиті майстринями сіл Чернігівського і Ріпкінського районів, інші предмети традиційного побуту. Також можна побачити речі, якими користувалися жителі Прип’яті напередодні Чорнобильської аварії.

Новий формат відпочинку та навчання пропонує Культурно-просвітницький центр "Світлиця" в Броварах.

Він створений у 2019 році для ознайомлення відвідувачів з цікавими фактами з життя та творчості Тараса Шевченка, а також з історією міста Бровари. Для цього використовуються сучасні комп’ютерні технології, зокрема доповненої і віртуальної реальності.

Також проводяться майстеркласи для дітлахів, вечорниці, літературно-музичні вечори, активності, конкурси та квести.

Давній курган козацьких часів, описаний Тарасом Шевченком у вірші "Розрита могила", відновлено на околиці міста Березань 2007 року за ініціативою сучасних козаків Березанської сотні.

Вірш "Розрита могила" був написаний Шевченком 9 жовтня 1843 року в Березані, коли він гостював у місцевого поміщика Платона Лукашевича. Поштовхом до написання стала побачена поетом картина розкопок кургану, які проводили російські солдати у полях поблизу Березані. Цей метафоричний образ викорчовування історичної пам'яті та національного самоусвідомлення українського народу став провідним у найвідомішому антиімперському вірші Шевченка.

Місце розташування розритого кургану в посадці біля залізничної колії змогла встановити місцева краєзнавиця Галина Рих за переказами старожилів. У 1989 році з ініціативи місцевого осередку Народного руху тут було встановлено перший пам’ятний знак з меморіальною дошкою, а згодом місцеве козацтво відновило зруйнований курган і встановило на ньому кам’яну фігуру козака Мамая.

Курган "Розрита могила" знаходиться на східній околиці міста Березань, на виїзді у бік Яготина, в районі залізничного переїзду, у 500 метрах справа від траси вздовж залізничної колії.

Ландшафтний заказник "Хутір Чубинського" створений на місці садиби відомого фольклориста, етнографа та поета Павла Чубинського, автора національного славня України.

В 1861 році цю землю купив його батько Платон Чубинський. У 1862 році було закладено сад та збудовано будинок, який простояв до 30-х років XX століття.

Заказник загальнодержавного значення площею 10 гектарів створено у 1994 році для збереження ландшафту, рослинного покрову, мальовничої ділянки дубового гаю. Тут ростуть дуби віком 200-300 років - залишки лісів, що колись покривали Лівобережжя Дніпра.

На згадку про Павла Чубинського у парку встановлено пам'ятний знак, відкрито каплицю Святого Павла.

Будівлю лікарні в Ставищі збудовано в 1911 році коштом магнатів Браницьких.

Досі вона служить за призначенням.

Нині це найпримітніша пам'ятка архітектури селища.

Літературний меморіальний музей-садибу Андрія Малишка відкрито в будинку на околиці Обухова, де майбутній поет народився в 1912 році.

Експозиція музею присвячена життю та творчості поета, а також етнографії Південної Київщини.

Особливий інтерес представляють особисті речі Андрія Малишка: робочий стіл з друкарською машинкою, книги та інші.

Приватний літературний музей поета і перекладача Григорія Кочура в Ірпені відкрили в 1997 році його син та невістка Андрій та Марія Кочури після його смерті. Марія Кочур досі живе у їхньому ірпінському будинку та особисто опікується музеєм. 

Цей будинок називали "Ірпінським університетом" – за радянських часів тут часто збиралися "шестидесятники" та дисиденти. Григорій Кочур, який сам пройшов через ГУЛАГ, був їхнім духовним лідером. Серед гостей Кочура були В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Іван Дзюба, Ліна Костенко та інші представники опозиційно налаштованої тврочої інтелігенції.

Експозиція розповідає про життя українських патріотів другої половини ХХ століття. Представлені фотографії, особисті речі, нотатники, рукописи, прижиттєві видання Кочура. Велику цінність має його особиста бібліотека, яка допомагала поетові в його творчих пошуках.

Окрема меморіальна виставка присвячена вчителю Кочура, видатному перекладачеві Миколі Зерову.

Літературний музей Тараса Шевченка у Баришівці створений у 1987 році з ініціативи українського історика, письменника та державного діяча Василя Костенка. Саме його приватна колекція різних видань творів видатного українського поета лягла в основу музейної експозиції.

Приводом для заснування музею став факт перебування Тараса Шевченка в Баришівці, про що він згадує у повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали". Тут Шевченко провідував родину Тимофія Бориспольця, батька свого товариша по навчанню в Академії мистецтв Платона Бориспольця. Саме у цей період поет відвідав сусідню Березань, де написав відомий вірш "Розрита могила". Згідно з різними джерелами, Шевченко міг гостювати у Баришівці один чи кілька разів між 1843 і 1846 роками.

Основну частину експозиції складають понад 500 видань "Кобзаря", включаючи прижиттєві видання. Представлені малюнки та ілюстрації до творів поета з дарчими написами художників, колекції марок, пам’ятних значків, кераміки з портретом Кобзаря. В музеї зберігається одна з чотирьох посмертних масок Тараса Шевченка.

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського відкрився у 1966 році в будинку поруч із Голосіївським парком у Києві, де видатний український поет прожив останні 13 років життя, з 1951 по 1964 рік.

Саме тут він написав свої найвідоміші поетичні збірки "Троянди й виноград", "Зимові записи", "Вечірні розмови".

В будинку збережена обстановка вітальні, кабінету й бібліотеки Максима Рильського. Ще у трьох залах представлена біографічна експозиція, що висвітлює життя і творчий шлях поета.

Загалом фонди музею налічують понад 10 тисяч одиниць. Є можливість прослухати записи голосу поета.

Будинок оточує сад і квітники, створені руками Максима Рильського. Перед будинком встановлено пам'ятник поету.

Київський літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана відкрився 2004 року до сторіччя від дня народження поета в будинку, в якому сім'я Бажанів прожила близько сорока років.

В квартирі збережено оригінальні інтер'єри робочого кабінету, вітальні, мистецької бібліотеки, кімнати дружини та батька поета. Старовинні меблі, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, інші особисті речі поета передають особливу атмосферу інтелігентського побуту другої половини ХХ сторіччя.

Представлена колекція творів образотворчого та декоративного ужиткового мистецтва, зібрана самим господарем та його дружиною, зокрема картини Миколи Пимоненка, Федора Кричевського, Івана Труша, Катерини Білокур, Миколи Глущенка та інших митців.

Літературна частина експозиції висвітлює творчий шлях Бажана. Експонуються прижиттєві видання поезій митця, рукописи, переклади, фото з кінофільмів, знятих за його сценаріями тощо. Особиста бібліотека Миколи Бажана налічує понад 8000 книг.

Музей-квартира Миколи Бажана є філією Національного музею літератури України.

В цьому ж будинку розташований Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини, який був сусідом Бажана.

Луганський обласний краєзнавчий музей - один із найстаріших музеїв Донбасу.

В березні 2015 року музей було переміщено з Луганська на підконтрольну Україні територію міста Старобільськ. Музей розташовувався у приміщеннях колишнього ремісничого училища, побудованого в 1895 році коштом дворянки Домни Деменкової, яке є пам'яткою архітектури XIX століття.

З початком широкомасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році, Луганський обласний краєзнавчий музей знайшов прихисток у Львові та два роки функціонував на базі Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору". Тепер музей перемістився до Києва в Гуманітарний хаб "Луганщини моя", де й працюватиме найближчий час. На жаль, музей не має власного приміщення та виставкових просторів для повноцінного відновлення музейної діяльності.

Будинок письменників України, відомий як "Маєток Лібермана", розташовується в урядових кварталах Києва, поруч із Офісом Президента України. Неоренесансна будівля є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Особняк на Банковій, 2 побудував у 1879 році архітектор Володимир Ніколаєв на замовлення генерал-ад’ютанта Федора Трепова. У середині 1898 році його перебудували в стилі неоренесансу для нового власника, київського купця та цукрозаводчика Симхи Лібермана. Всередині будинку збереглися унікальні інтер'єри – ліпні стелі і карнизи, різьблені двері, кахляні груби, мармурові підвіконня, інкрустований паркет.

З 1953 року в маєтку Лібермана розміщується Національна спілка письменників України. Тут працювали знані класики української літератури, серед яких Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Світличний. У 1989 році тут було засновано Народний рух України за перебудову (НРУ).

За радянських часів у підвалі Будинку письменників розташовувалося легендарне кафе "Еней", де були іменні столики Максима Рильського, Павла Загребельного, Євгена Гуцало й інших митців. Його стіни прикрашали шедевральні ілюстрації Анатолія Базилевича до "Енеїди". Пізніше в його приміщеннях відкрився ресторан "Сад".

Виставка-магазин ялинкових іграшок і новорічної атрибутики "Маєток різдвяних історій" відкрилася 2023 року в селі Петропавлівська-Борщагівка на західній околиці Києва. У період зимових свят заклад пропонує гостям зануритися в українські різдвяні традиції.

Маєток має велику територію з різдвяною ялинкою та цілий поверх новорічного декору для дому: дідухи, свічки, ялинки, павуки та різноманітні ялинкові прикраси ручної роботи зі скла, порцеляни та текстилю. Усі вироби можна придбати на місці. В маєтку працює майстерня склодува.

Відвідувачам пропонується екскурсія "Повернення різдвяної зірки", наприкінці якої проводиться майстерклас із розпису скляної кульки. Також можна замовити майстеркласи з виготовлення ватяних іграшок, солом'яних виробів тощо.

На другому поверсі розташована кав'ярня, що пропонує домашні смаколики та гарячі напої. А в альтанці біля каміну на дітлахів чекає Святий Миколай.

Макарівський історико-краєзнавчий музей розташований у Панському парку на валах Макарівського замку в центрі містечка Макарів. Відкрився у 1967 році з ініціативи краєзнавця і громадського діяча Германа Черешньова.

Експозиція розповідає про історію Макарова з часів Середньовіччя, про гайдамацький рух на Київщині, про події Української революції та Другої світової війни, а також про повоєнне життя містечка.

Окрема експозиція присвячена воїнам 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, які в лютому-березні 2022 року у запеклих боях звільняли Макарівську громаду від російських окупантів.

Меморіал на честь героїв Чорнобиля встановлено в 1988 році на Центральній площі Славутича.

Архітектори меморіалу – Готальський, Белик, Аптукова. Композиція складається з пілону, в котрому встановлений дзвін, та двох плит на яких розмістили 30 фотографій працівників ЧАЕС та пожежників, які в перші години ліквідації аварії набрали критичну дозу радіації.

Меморіал “Героям Чорнобиля” є традиційним місцем для покладання квітів під час урочистостей.

Біля пам’ятника висаджено 30 кущів троянд під назвою "Славутич". Цей абсолютно новий сорт був створений до 30-ї річниці Чорнобильської трагедії французькою компанією "Meilland".