Пам'ятки Тернопільської області

Музей національно-визвольної боротьби ОУП-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки є відділом Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.

Музей при Бишківській гімназії відкрито 1999 року в будинку, де в 1943-1945 роках розташовувався штаб Проводу ОУН-УПА. Тут працювали генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич, керівник служби безпеки УПА Микола Арсенич, керівник бойової референтури Дмитро Грицай та інші провідники організації.

Музей ность ім'я одного з ідеологів УПА Якова Бусола, який загинув у Бишках під час бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС.

В експозиції музею - особисті речі повстанців, зброя, світлини, документи, макети. Реконструйовано повстанську криївку.

Встановлено пам’ятник "Борцям за волю України".

Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини створений у 2019 році та об’єднав інші музеї області, пов’язані з історією визвольних змагань на території краю.

Експозиція розкриває історію боротьби України за незалежність, зокрема під час Революції Гідності та російсько-української війни.

Розроблена Українським інститутом національної пам’яті виставка "Люди свободи" розповідає про 26 громадських діячів минулого століття, завдяки чиїй боротьбі стало можливим відновлення незалежності України.

Відділами Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини є Музей національно-визвольної боротьби ОУП-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки та історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків в селі Великий Глибочок.

Музей політв'язнів "Меморіал" імені Василя Стуса відкрито в Бучачі в 1990 році в підвальному приміщенні колишньої будівлі КДБ, де за радянських часів знаходився слідчий ізолятор.

В експозиції представлені документи, фотографії та особисті речі, пов'язані з подіями визвольної боротьби ОУН-УПА та сталінських репресій. Встановлено, що від рук сталінських катів у ті роки загинуло понад 1,5 тисячі мешканців району. Частина загиблих була похована у підвалах Покровської церкви.

Народний музей родини Лепких було відкрито в селі Жуків поруч з раніше спорудженим пам’ятником Богданові Лепкому в 1995 році з ініціативи місцевого вчителя, краєзнавця та композитора Василя Подуфалого при допомозі родини Лепких із США.

Родина Лепких щороку проводила культурно-просвітницьку діяльність на Бережанщині, зокрема в Жукові, де проживала з 1891 по 1901 рік. 

У п’яти експозиційних залах музею представлені унікальні експонати про родину Лепких, синів отця Сильвестра Богдана, Миколу, Левка та інших членів родини.

Музей сакрального мистецтва та історії церкви відкрився 2007 року в приміщенні Бережанської ратуші на площі Ринок.

В експозиції представлено понад 2300 експонатів, серед яких твори іконопису та скульптури, золотого шиття і карбування. Музей розповідає про тернистий шлях релігії на галицьких землях з періодами розквіту, десятиліттями забуття і відродженням наприкінці XX століття. Зокрема, представлено 12 стародруків: "Євангеліє" XVII століття, "Мінея", "Ірмологіон" та інше. 

Музей функціонує як підрозділ Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани. Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Музей Богдана Лепкого.

Музей села Більче-Золоте відкрився в 2020 році напередодні Дня Незалежності України з ініціативи Лідії Міськів та народної майстрині Катерини Бутовської.  

В експозиції представлені давні предмети побуту жителів села, знаряддя праці, ікони, постоли, старовинний робочий жіночі та чоловічий одяг, меблі (ліжко, бамбетель, замисник (креденець), скриня). 
 
У кімнаті "Історія села в постатях" розміщено багато старих фотографій, експонати з печери "Вертеба". Незвичним експонатом є дерев’яна колода, всередині якої вирізьблений тризуб та напис "Слава Україні". Патріотичний напис вирізали українські повстанці на молодому дереві і він так вріс у стовбур. 

Окрема кімната відведена для ляльок-мотанок, які створює місцева майстриня Катерина Бутовська.

В 2022 році колекція музею поповнився листівками українських повстанців, які знайшли місцеві жителі, коли прибирали в старій хаті.

Копичинський музей театрального мистецтва Тернопільщини засновано в 1968 році з ініціативи Ореста Савки, режисера Копичинського народного аматорського драматичного театру імені Богдана Лепкого.

Його колекція матеріалів про історію театрального життя краю стала основою експозиції, розміщеної у 7 залах Будинку культури. Експозиція розповідає про витоки зародження українського театру з глибини століть, про театральні товариства "Руська бесіда" в Галичині 1864-1924 років, про "Тернопільські театральні вечори" - перший професійний стаціонарний український театр у Тернополі 1915-1917 роках, про Копичинський народний драматичний театр імені Богдана Лепкого.

Представлені фотографії, живописні та графічні картини, ляльки, афіші, ескізи декорацій та костюмів, макети декорацій, театральні костюми, меблі тощо.

При музеї працює театральне кафе.

Музейна кімната Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв відкрита у 1982 році.

Експозиція складається з трьох розділів, що розповідають про історію містечка Теребовля, заснування навчального закладу в 1940 році, його відомих випускників.

Представлені документи, світлини, книги, дипломні роботи студентів.

Музей щітки відкрився 2025 року в приміщенні Заболотівського староства з ініціативи старости села Заболотівка Марії Гаджали. Експозиція присвячена місцевим щіткарям і їхньому ремеслу – щіткарству (виготовленню щіток), яке здавна було поширене в цьому селі.

В експозиції представлені старовинні знаряддя та інструменти щіткарів, снопи місцевої осоки, яка слугувала основним матеріалом для виготовлення щетини, зразки готової продукції.

Інтер'єр музейної зали оформлено іншими предметами старовини – бамбетлем, столітніми образами, речами домашнього вжитку, зразками місцевої вишивки зі сховків сільчан. Окремий куточок присвячено місцевим учасникам російсько-української війни.

За попереднім замовленням музей може організувати майстерклас із виготовлення щіток.

Музейний комплекс "Лемківське село" розташований в урочищі "Бичова" неподалік Монастирисьок.

Складається з кількох дерев'яних будівель, що відображають побут та культуру народності лемків.

У першому експозиційному будиночку "Лемківська світлиця" представлені старовинні ікони XIX-XX століть, вишиті рушники, сорочки, скатертини, священні ризи з церков Монастирищині, стародруки та інше.

У другому будиночку "Лемківська столярня" зібрані верстати та інструменти , а також житлова обстановка: ліжко, стіл, прядка, бамбетлі.

В "Будинку гончаря" можна побачити гончарну піч, гончарне коло, інструменти гончаря, а також виставку гончарних виробів.

В "Будинку кравчині" представлені меблі, швейна машинка, а також виставка ляльок у лемківських костюмах майстрині Ірени Криницької.

Поруч знаходиться "Садиба лемківського ґазди", каплиця, дзвіниця, колодязь.

Музейний комплекс включає Ватряне поле, на якому щорічно проходить фестиваль "Дзвони Лемківщини".

Музей-садиба Йосипа Сліпого - духовно-меморіальний комплекс у селі Заздрість.

Тут у 1892 році, в родині селянина Івана Коберницького-Сліпого народився патріарх Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий, у миру Йосип Коберницький-Дичковський.

Він прийняв керівництво УГКЦ в 1944 році, після смерті митрополита Андрея Шептицького. В 1945 році був заарештований і перебував у радянських таборах до 1963 року. Помер у Римі в 1984 році. За заповітом прах його було перепоховано у крипті собору Святого Юра у Львові в 1992 році.

Музей Йосипа Сліпого підтримується зусиллями сестер ордена Святого Василя Великого.

Від музею до Зарваницького Марійського духовного центру веде Хресна дорога завдовжки 28 кілометри.

Будівля Народного дому збудована в Чорткові напередодні Першої світової війни коштом польської громади міста.

Народний дім служив центром розвитку культури та спорту – у будівлі була театральна сцена та спортивна зала. При Народному домі діяли аматорський театральний колектив та військово-спортивне товариство "Сокіл".

Тут робила свої перші кроки на театральній сцені українська актриса та співачка Катерина Рубчакова (Косаківна). її ім'ям назвай Чортківський районний будинок культури, який тепер розміщено у будівлі Народного дому.

Перед будинком встановлений пам'ятник Катерині Рубчаковій.

Національний природний парк "Дністровський каньйон" створений у 2010 році для збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів лісостепової зони у районі середньої течії річки Дністер.

Займає територію площею 10 тисяч гектарів у межах Чортківського району Тернопільської області. Тут зустрічаються відшарування (стінки), що містять стародавні скам'янілі залишки флори та фауни, яким близько 500 мільйонів років.

Гордість парку - травертинові скелі з печерами та гротами. Відомо близько 50 великих та малих печер, серед яких одні з найдовших у світі: Озерна (105 кілометрів), Оптимістична (230 кілометрів).

На крутих скелястих берегах та мальовничих островах зустрічається велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. Збереглася реліктова лісова, наскальна та лужно-степова рослинність.

Популярні туристичні маршрути до Джуринського водоспаду та в урочищі "Глоди" до джерела "Фарінникова криниця".

Будівлю нової ратуші в Чорткові зведено в 1926-1930 роках, коли стара ратуша на площі Ринок перестала вміщати адміністративний апарат магістрату, що розрісся.

Будівля в стилі конструктивізму з невисокою годинниковою вежею збудована під керівництвом польського архітектора Юзефа Кунцевського. Окрім магістрату, тут розміщувався поліція та пожежна охорона.

На площі перед ратушею встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Нова синагога в Чорткові збудована в 1909 році віденським архітектором Гансом Гельдкремером.

На цьому місці була резиденція раббі Давида Моше Фрідмана, засновника чортківської династії хасидів.

Будівлю в орієнтальному стилі прикрашають дві бічні вежі. У 1910-1914 роках тут щорічно проводив богослужіння головний рабин з Відня чи Парижа, що приваблювало до Чорткова євреїв із багатьох міст України, росії та Східної Європи.

Зараз у будівлі синагоги розміщується центр науково-технічної творчості та дозвілля учнівської молоді.