Пам'ятки Полтавської області

Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів присвячений представникам однієї з найдавніших гончарних династій Опішні.

В експозиції музею представлено колекцію гончарних виробів майстрів династії Пошивайлів та твори інших видів народного мистецтва.

В ході екскурсії гостей знайомлять із історією створення музею-садиби, інтер'єрами будинку, сімейними фотографіями.

Меморіальний музей-садиба родини Пошивайлів в Опішні є підрозділом Національного музею-заповідника українського гончарства.

Меморіальний музей-садибу гончаря Миколи Пошивайла відкрили 2025 року в його рідній хаті в Опішні з нагоди 95-ї річниці від дня народження майстра. Заклад є відділом Національного музею-заповідника українського гончарства.

Микола Пошивайло народився 1930 року в мистецькій родині гончарів Гаврила та Явдохи Пошивайлів. Він успадкував від батьків опішнянські гончарські традиції і любов до ремесла. Протягом багатьох років працював творчим майстром на заводі "Художній керамік". Отримав звання заслуженого майстра народної творчості України, був членом Національної спілки художників України, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького. На схилі літ проводив майстеркласи для відвідувачів заповідника.

В хаті Миколи Пошивайла створено простір пам’яті, в якому збережено не лише речі, кераміку й архіви, але й сам дух творчості. Представлена велика колекція оригінальних робіт майстра.

Миргородський краєзнавчий музей організовано з ініціативи відомого художника та етнографа Опанаса Сластіона (Сластьона), який тривалий час працював у Катеринославі разом із знаменитим істориком Дмитром Яворницьким.

В експозиції музею представлені різноманітні матеріали про історію Миргорода. Музей розташований на тому місці, де у XVII-XVIII столітях знаходилася Миргородська фортеця. На згадку про це у 2007 році перед будівлею музею було відкрито Сквер козацької слави, встановлено пам'ятник Миргородським козакам та козацька гармата - пам'ятний знак на місці Миргородської фортеці (скульптор Дмитро Коршунов).

Музей носить ім'я свого засновника - Миргородський краєзнавчий музей імені Опанаса Сластіона.

Музей важкої бомбардувальної авіації створено на території військового аеродрому Полтави, де за радянських часів базувалася 13-та гвардійська Дніпропетровсько-Будапештська ордена Суворова важка бомбардувальна авіаційна дивізія.

В її складі було 18 далеких надзвукових ракетоносців-бомбардувальників Ту-22М3 (Backfire), 6 далеких реактивних ракетоносців-бомбардувальників Ту-16 (Badger) та інша техніка. Після розпаду СРСР дивізію було розформовано. Згідно з українсько-американською Угодою про ліквідацію стратегічних ядерних озброєнь, у лютому 2006 року на полтавському військовому аеродромі розрізали останній бомбардувальник ТУ-22М3.

Для музейної експозиції було збережено 2 літаки, ще дещо привезли з інших міст. Зокрема, в експозиції відкритої стоянки авіаційної техніки музею авіації представлений найбільший у світі стратегічний бомбардувальник ТУ-160 “Білий лебідь” (за класифікацією НАТО – “Блекджек”). А також єдиний в Україні літак Ту-95МС (за класифікацією НАТО – “Ведмідь”). Інші експонати: літаки Ту-22М3, Ту-22, Ту-16, Ту-134УБЛ, Су-15, Ан-2 та гвинтокрили: Мі-8 та Мі-2.

Крім того, 13 залів в експозиційному приміщенні музею авіації розповідають про історію та світову значимість важкої бомбардувальної авіації.

Музей звареного борщу та Музей живого хліба відкрили в Опішні на базі садиби зеленого туризму "Лялина світлиця" під час етнофестивалю "Живий хліб" у 2020 році.

Власниця садиби Олена Щербань щодня готує гостям борщ за новим рецептом, яких знає щонайменше 365. Серед них – весільний, поминальний, зимовий, літній, білий, коричневий та багато інших.

В одній із хат етносадиби представлена колекція горщиків з різних регонів, рогачі, а також традиційна піч, у якій готують страви. Також представлено інгредієнти, які додають до борщу у різних регіонах України.

Миргородський державний керамічний технікум заснований в 1896 році як художньо-промислова школа імені Миколи Гоголя, що випускала майстрів з виготовлення гончарних, теракотових, майоликових, фарфорових та фаянсових виробів.

Головний корпус виконаний у стилі французького ренесансу.

В 1992 році до Миргодського технікуму художньої кераміки намагалася вступити юна Катерина Білокур, майбутня знаменита народна художниця, але не була прийнята через відсутність середньої освіти.

Нині це Миргородський художньо-промисловий коледж імені Миколи Гоголя.

Музейна експозиція існує при школі з моменту заснування. Основу експозиції склали 20 копій знаменитих скульптур Фальконе, Адамсона, Піменова та інших. Тут зберігається унікальний майоліковий іконостас (1902 рік) із миргородського Свято-Успенського собору.

Будинок Кричевського-Лебіщака в Опішні – приміщеня колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства (Земської гончарної школи).

Побудований у 1916 році в стилі українського модерну за проєктом видатного архітектора та живописця Василя Кричевського, автора українського Тризуба, за участі інструктора гончарного виробництва, технолога-кераміста з Галичини Юрія Лебіщака.

Протягом багатьох років Будинок Кричевського-Лебіщака був осередком гончарного життя Опішні. В 1925 році тут була відкрита Опішнянська керамічна промислова школа, в 1929 році була утворена гончарна артіль "Художня кераміка", потім функціонувала Опішнянська школа майстрів художньої кераміки, потім цех №1 Опішнянського заводу "Художня кераміка".

З 1986 року будівля у віданні Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні. Відкрита Стіна гончарної слави України та Музей мистецької родини Кричевських. Діють виставки: "Гончарні візії країни", "Сучасна кераміка Україна, "Кераміка Опошнянського модерну" тощо. Розгорнуто виставку творів родини Кричевських.

Музей українського весілля відкрито в 2008 році в Будинку культури села Великі Будища неподалік Диканьки.

В експозиції представлено весільне вбрання різних часів, предмети побуту, вишиті сорочки та рушники.

Окрім огляду музею, тут пропонують здійснити обряд українського весілля.

Національний музей-заповідник Миколи Гоголя створено в селі Гоголеве (колишнє Василівка, Янівщина), де письменник провів свої дитячі та юнацькі роки.

Музей відкрито до 175-річчя письменника.

Садиба Гоголів відтворена за фотографіями, малюнками, планами, листами та спогадами сучасників, оскільки оригінальні споруди згоріли під час Другої світової війни. Відновлено батьківський будинок та флігель з робочим кабінетом Гоголя, збереглися ставки, романтичний грот на березі та віковий сад.

У відтворених інтер'єрах вітальні, їдальні та спалень розміщена експозиція, яка дає уявлення про гоголівську епоху, розповідає про життя та творчість письменника. Зокрема, в музеї представлено перші видання книг Гоголя, оригінальні портрети, деякі предмети інтер'єру, особисті речі письменника та членів його родини.

В сквері навпроти музею - могила батьків Гоголя.

У теплу пору року, починаючи з травня місяця, проводяться нічні театралізовані вистави.

Національний музей-заповідник українського гончарства засновано 1986 року в Опішні. Це стародавнє селище на Полтавщині здавна славится як найбільший центр українських майстрів кераміки, гончарська столиця України.

Заповідник об'єднав значну колекцію творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів, створивши національну скарбницю гончарського мистецтва України. Нині він володіє унікальною колекцією, що налічує понад 60 тисяч одиниць збереження.

Основна територія музею-заповідника добре впорядкована, оформлена зразками садово-паркової монументальної глиняної скульптури, має безліч гарних фотолокацій, місця для відпочинку та оглядовий майданчик з видом на давньослов’янське городище Опішні.

В Національній галереї монументальної глиняної скульптури просто неба представлено понад 300 ексклюзивних авторських робіт опішнянських гончарів, серед яких лауреати премії Тараса Шевченка, а також майстрів з інших регіонів та з-за кордону, які брали участь у щорічних фестивалях монументальної керамічної скульптури.

У виставковій залі представлені особливо цінні експонати (посуд, дитячі іграшки, кахлі, декоративні панно), велика колекція книг про гончарство.

Найменшим відвідувачам  сподобаються незвичайні мешканці "Керамленду" – території, де можна зустріти жирафа, що їсть хмари, зграйку веселих каченят, мамонтеня й пса-лавку, вітродуйчика й здивованих риб.

Всі відвідувачі Національного музею-заповідника українського гончарства отримують у подарунок свищик. За попередньою домовленістю можлива зустріч із майстром, який продемонструє мистецтво роботи на гончарному колі. На території працює музейне кафе "Горнятко" і сувенірна крамниця.

До складу Національного музею-заповідника українського гончарства входять:
- Музей мистецької родини Кричевських;
- Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів;
- Меморіальний музей-садиба Олександри Селюченко;
- Меморіальний музей-садиба Миколи Пошивайла;
- Меморіальний музей-садиба Василя Омеляненка;
- Меморіальний музей-садиба Леоніда Сморжа (с. Міські Млини);
- Етносело Гончарія (с. Малі Будища).

Пам'ятник козацької слави в Полтаві відкрито в 1994 році. Присвячений українським козакам, які загинули під час Полтавської битви.

Автори проєкту - скульптор Володимир Білоус, художник Віктор Батурін.

На масивній гранітній підставі встановлено величезний козацький хрест із лаконічним написом "Українським загиблим козакам". Біля підніжжя символічного кургану - два бунчуки.

Пам'ятник гетьману України Іванові Мазепі встановлено в Полтаві в 2016 році перед Успенським собором, спорудженим його коштом.

Це перший повноцінний ростовий пам'ятник Мазепі (раніше було встановлено бюсти у Мазепинцях та Чернігові). Бронзову скульптуру заввишки 3,2 метри скульптор Микола Білик виготовив ще в 2009 році, проте відкриттю монумента передувала тривала громадська дискусія про його доцільність, оскільки російська та радянська пропаганда довгий час формувала негативний образ гетьмана, який прагнув вивести Україну з-під політичного впливу Московії.

З Полтавою пов'язаний ключовий епізод Північної війни 1709 року, коли війська московського царя Петра I розгромили армію шведського короля Карла XII і його союзника Івана Мазепи. Цю подію увічнюють у місті багато пам'яток, проте майже всі вони присвячені росіянам та шведам.

Кошти на встановлення пам'ятника українському гетьману було зібрано громадськістю.

Пам'ятник письменнику Миколі Гоголю в Полтаві встановлено в 1934 році, хоча він був створений ще до більшовицького перевороту 1917 року.

В 1913 році міська громадськість Полтави почала збирати кошти на пам'ятник своєму видатному землякові, і через 2 роки скульптор Леонід Позен передав місту виготовлену ним скульптуру. Гоголя скульптор зобразив таким, що сидить у задумі з книгою в руці.

Пам'ятник Миколі Гоголю планували встановити на площі перед драмтеатром, проте Перша світова війна стала на заваді цим планам. За більшовиків встановлювати пам'ятник спочатку не хотіли з ідеологічних міркувань, оскільки Гоголь походив із дворянської родини. Лише 1934 році пам'ятник зайняв своє нинішнє місце на бульварній частині вулиці Миколи Гоголя.

Пам'ятник Тарасові Бульбі, героєві однойменного твору Миколи Гоголя, встановили у Келеберді до 200-річчя від дня народження письменника.

Бронзова скульптура зображує запорозького отамана Бульбу, що сидить на камені з люлькою в роті на високому скелястому мисі і дивиться в задумі на широку гладь Дніпра. Поруч із ним пасеться кінь, неподалік стоїть козацька гармата.

Автори скульптурної композиції – художник Володимир Чепелик та його син, скульптор Олексій Чепелик.

Поруч знаходиться Спасо-Преображенська церква (2005 рік) та пам'ятник воїнам, які загинули під час форсування Дніпра у 1943 році.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського розміщений у колишній будівлі присутніх місць губернського земства.

Будівлю губернського земства було збудовано архітектором Василем Кричевським у стилі модерн з елементами українського народного стилю (цей факт викликав невдоволення імператора Миколи II). Внутрішній розпис виконали видатні художники Сергій Васильківський та Микола Самокиш. Фасад прикрашають герби повітових міст губернії.

Основу експозиції краєзнавчого музею в Полтаві заклав в 1891 році вчений Віктор Докучаєв. Сьогодні в 40 музейних залах та сховищах знаходиться понад 300 тисяч експонатів. Серед раритетів - давньоєгипетська колекція, твори античного та східного мистецтва, козацькі реліквії.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського тимчасово зачинений на реставрацію.