Пам'ятки Черкаського району

Дерев'яна церква Святого Архангела Михаїла в Михайлівці заснована в 1820 році, проте під час пожежі 1841 року храм було повністю знищено.

Михайлвська церква відновлена ​​коштом місцевого поміщика Георгієм фон Шталем (Стаалем) в 1845 році.

Храм був закритий радянською владою в період із 1920 до 1990 року. В середині 1990-х років розпочалася реставрація. В 1997 році Михайлівська церква в Михайлівці була відкрита для парафіян. Належить до Православної церкви України.

На території храму збереглися могили членів родини Шталь (Стааль).

Дерев'яна церква Святого Дмитра Солунського побудована в 1822 році коштом генерал-майора Кристіана Граве, героя франко-російської війни 1812 року.

Під час війни Граве керував Київським арсеналом, де були відлиті гармати, що брали участь у Бородінській битві. Дмитрівська церква будувалася як родова усипальниця Граве. Поруч із нею зберігся сімейний склеп із пам'ятником.

За радянських часів у приміщенні храму мали намір розмістити музей війни 1812 року, але на початку 1990-х років його перенесли у будинок школи, а храм повернули віруючим.

Сама церква хрещата у плані, з дзвіницею, що примикає до неї. По всьому периметру храму розташовані невеликі хрести. Над входом розміщено зображення Святого Дмитра Солунського з написом: "Мученик Дмитро".

Дерев'яна церква Святого Миколая Чудотворця у Тубільцях заснована в 1843 році князем Михайлом Воронцовим.

Спочатку церкву планували освятити як Покровську, оскільки так називався попередній храм у Тубільцях, але через те, що нову будували з матеріалів розібраної у Мошнах церкви Святого Миколая, збудований храм також присвятили цьому святому.

На початку XX століття з ініціативи графині Катерини Балашової Миколаївську церкву реконструювали.

У радянський період з неї скинули бані та перетворили на склад.

Зараз це знову діючий храм. Купол та дзвіницю поки що не відновили, однак і без них церква виглядає дуже колоритно. Особливо вражають високий кам'яний фундамент та величезні вікна.

Церква Святого Михаїла розташована в селі Юрчиха під Кам'янкою.

Церква цегляна, 1897 року побудови. Хрестова у плані. Висота купола з хрестом – 30 метрів.

На території Свято-Михайлівської церкви є могила невідомого (напис не читається). Богослужіння проводяться в неділю. Решту часу церква закрита.

Церкву Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) збудовано на хуторі Буда в 2012 році з ініціативи громадської організації "Вільне козацтво Холодного Яру" коштом підприємців Олесі та Олега Островських, яким належить розташований поруч етнографічний комплекс "Дикий хутір".

Цегляний храм виконаний у формах традиційних козацьких церков та оздоблений деревом. Це перший в Україні храм, присвячений останньому кошовому отаману Запорозької Січі Петрові Калнишевському, канонізованому в 2008 році.

Поруч в 2014 році встановлено перший в Україні пам'ятник героям "Небесної сотні".

Церкву Успіння Пресвятої Богородиці у Медведівці збудовано в 1860-1864 роках коштом київського цивільного губернатора Івана Фундуклея, який володів Медведівкою у XIX столітті.

Храм одноверхий, хрестовий у плані. Зовнішність його близька до стандартної єпархіальної архітектури, проте при цьому відрізняється деякими рисами модерну.

Успенська церква в Медведівці - пам'ятка архітектури ХІХ століття місцевого значення.

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці в Жаботині збудована у 1708 році. Кілька разів перебудовувалася: у 1730, 1765, 1851 та 1881 роках.

У декоративному оформленні фасадів своєрідно переплетені елементи різних стильових напрямків. На стінах центрального об'єму – монументальний живопис на полотні кіня ХІХ століття.

Успенська церква є рідкісним на Правобережжі твором народної дерев'яної архітектури з елементами романтизму.

Церква-ротонда Святої Олександри у Лебедівці збудована у 1843 році відставним капітаном Порфирієм Красовським, який володів селом в середині ХІХ столітття. До того тут був старий дерев'яний храм.

Нинішня кам'яна церква у стилі класицизму має нетрадиційну для православ'я круглу форму ротонди, яка акцентована з трьох сторін портиками тосканського ордену зі спареними колонами.

Інтер'єр оформлений ліпниною та монументальним живописом. У західній частині ротонди влаштовані хори, яким на фасаді балкон відповідає.

Існує припущення, що храм був масонським, чим пояснюється його нетрадиційна архітектура.

Будівля Черкаської обласної філармонії збудована в центральній частині Черкас у 1955 році, на місці дореволюційного готелю. Фасад добудовано в 1961 році.

За акустичними даними зал Черкаської філармонії посідає третє місце в Україні.

У 1957 році при філармонії було організовано відомий Черкаський державний заслужений український народний хор, який згодом став лауреатом республіканського конкурсу творчих колективів та ІІІ Всесвітнього фестивалю молоді та студентіві, лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.

Черкаський академічний театр ляльок розташований у центральній частині міста, у будівлі, яка є пам'яткою архітектури ХІХ століття.

Будівля належить до так званих "зразкових будинків", автором яких був архітектор Луїджі Руска. На початку ХІХ століття він випустив альбом "Зразкові фасади", за якими велася забудова багатьох українських міст. З моменту побудови збереглися не тільки стіни та перекриття, а й столярня, і навіть фурнітура з вензелями фірми "М. і Г. Бабашов. 1850".

З 1970-х років будинок перейшов у розпорядження театру ляльок. Торцеву сторону будівлі прикрашає мозаїка із героями дитячих казок.

Черкаський зоопарк знаходиться у південно-західному районі міста Черкаси.

На території загальною площею 4 гектари росте велика кількість зелених насаджень, багато рослин належать до рідкісних видів.

У Черкаському зоопарку міститься понад 200 видів тварин, загальна чисельність яких сягає близько 500 особин (включаючи птахів, плазунів, рептилій). Серед представників тваринного світу у зоопарку є: двогорбий верблюд, лама, бізон, африканський лев, бурий ведмідь, вовк, рись, павіан та інші. Птахи представлені такими видами як: фазан золотий, страус Ему, білоголовий сип, лебідь-шипун, звичайний павич, мандаринка.

В останні роки збудовано нові вольєри для копитних, хижих тварин, мавп, проведено реконструкцію старих непристосованих приміщень, значно впорядковано територію.

Черкаський обласний краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі, збудованій у 1985 році в історичному центрі міста, поряд із Пагорбом слави (Замковою горою). Проєкт розробили місцеві архітектори Кондрацький, Собчук, Фурсенко.

В 30 залах розміщено розділи природи краю, археології, етнографії, історії краю ХІV - початок XX століття, а також нової та новітньої історії з 1917 року до сьогодення. Загалом представлено 12 тисяч експонатів.

Тут зберігаються козацькі прапори та копія першого листа Богдана Хмельницького до російського царя Олексія Михайловича з проханням про допомогу у війні з Польщею, написаного в Черкасах 8 червня 1648 року.

Представлені інші рідкісні предмети козацьких часів, у тому числі пічні кахлі ІІ половини XVII століття з рельєфним сюжетом "Три мушкетери" та написом "Жолдак".

Черкаський річковий вокзал збудований у 1962 році.

Був одним із найкрасивіших на Дніпрі, але після розпаду СРСР та переходу в приватні руки у 1990-х роках прийшов у запустіння і практично розвалився.

У 2011 році проведено повну реконструкцію та відновлено прогулянки на теплоходах. На даний момент здійснюються річкові прогулянки вздовж Черкас та рейси до Канева.

Черкаський обласний художній музей розташований у приміщенні колишнього міськкому комуністичної партії, яке було звільнене після серпневих подій 1991 року.

Експозицію сформовано з колишніх приватних колекцій графа Бобринського, князів Лопухіних, Білокопитових, які були передані в 1918 році Черкаському історико-педагогічному музею імені Тараса Шевченка.

Відділ декоративно-ужиткового мистецтва знайомить із народним мистецтвом середнього Подніпров'я. У другому розділі представлено іконопис ХVII-ХIХ століть, прекрасний портретний живопис XVIII - початку XX століття.

Чернеча гора в Каневі – одна з найвищих Канівських гір (244 метри) на високому правому березі Дніпра, місце поховання українського поета-пророка Тараса Шевченка.

За народними переказами, в XI-XII століттях на схилах Чернечої гори в урочищі Монастирок існував печерний Канівський монастир, де усамітнювалися монахи (ченці), звідки походить назва гори.

За козацьких часів тут розташовувався Покровський монастир, відомий з 1702 року.

Саме на Чернечій горі планував придбати ділянку землі для власної садиби поет Тарас Шевченко незадовго до своєї смерті в 1961 році, пригледівши ці місця під час останнього візиту в Україну. Тут він і був перепохований на вимогу громадськості, згідно із заповітом. З тих пір Чернечу гору називають Тарасовою горою.

Зараз це меморіальний парк, центральним елементом якого є пам'ятник Тарасу Шевченку, споруджений над його могилою в 1939 році. Цей бронзовий монумент роботи скульптора Матвія Манізера вважається найвищим пам'ятником Шевченку в Україні - 17 метрів. Біля пам'ятника облаштовано оглядовий майданчик, з якого відкривається широка панорама Дніпра.

Від причалу та автостоянки біля підніжжя Чернечої гори на її вершину ведуть гранітні сходи, що нараховують 392 сходинки, з майданчиками для відпочинку та фонтаном "Лілея" (1977 рік, архітектор Анатолій Мошенський).

Ландшафтний парк на Чернечій горі площею 45 гектарів є складовою Шевченківського національного заповідника "Тарасова гора".