Пам'ятки Чернівецької області

Ансамбль колишньої резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації – найпопулярніша пам'ятка Чернівців, що з 2011 року входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Резиденція споруджена за проєктом чеського архітектора Йозефа Главки в 1864-1882 роках з ініціативи першого митрополита Буковини і Далмації Євгена Гакмана. Будівлі вражають багатством оформлення, що поєднує романо-готичні, візантійські, східні, молдовські, народні буковинські та інші стилістичні мотиви.

Замкнутий комплекс резиденції буковинських митрополитів на кшталт монастирського складається з трьох самостійних, але об'єднаних єдиним задумом корпусів: Головного (Митрополичого), Семінарського (з церквою Трьох Святителів), Монастирського (Будинок приїжджих). Споруди утворюють просторий внутрішній двір з парком, відокремлений від вулиці огорожею з монументальними воротами.

Серед приміщень виділяється Синодальна (Мармурова) зала Головного корпусу, розписана живописцями Епамінондом Бучевським та Євгеном Максимовичем.

Наразі в комплексі резиденції буковинських митрополитів розміщуються головні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Його територію та університетську церкву можна оглянути самостійно.

Для бажаючих відвідати внутрішні приміщення Історико-музейний комплекс Чернівецького університету проводить щоденні екскурсії в супроводі гіда, під час яких можна оглянути Мармурову, Блакитну та Червону зали. Групи формуються за попереднім записом або безпосередньо на місці.

Романковецький парк закладений на початку ХІХ століття поміщиком Василем Баланеску (Балонецьким) на основі природного лісопарку, в якому росли дуб, граб, клен-явір, ясен, осика, береза, нектароносні липи, верби, акації та інші рослини.

Розвиток парку за зразками класичної європейської садово-паркової культури розпочався в 1838 році за поміщиків Крупенських. Вони зібрали тут унікальну колекцію дерев та чагарників із Європи, Азії та Америки, розбили прогулянкові алеї, облаштували підземну оранжерею.

Зберігся тунель довжиною понад кілометр, що веде до місцевої церкви, а також залишки житлових та господарських споруд.

Садиба з парком на в'їзді до Сторожинця з боку Берегомета закладена в XIX столітті представниками впливового роду Флондер, які володіли тоді половиною міста.

У 1880 році вони збудували двоповерховий палац з балкончиком на другому поверсі, червоним черепичним дахом та сторожовою вежею.

На початку XX століття Флондери продали садибу єврейському землевласнику та меценату Міхаелю Оренштайну, який в 1912 році заклав Сторожинецький дендропарк площею 17,5 гектарів.

У парку зібрано майже 1 тисячу видів дерев та чагарників з усього світу, більшість з яких екзотичні. На території Сторожинецького дендропарку є два ставки, ботанічний майданчик, розсадник площею 5 гектарів, штучно відтворений карпатський ландшафт та відкриті вольєри з козулями, павичами, фазанами, цісарками та дикими качками.

З 1945 року на базі дендропарку діє Сторожинецький лісовий коледж.

Унікальна за своєю історико-мистецькою цінністю Свято-Вознесенська церква в Лужанах вважається найдавнішою святинею з тих, що збереглися на території Чернівецької області.

Збудована в XV сторіччі місцевим боярином Федором Вітольдом, про що повідомляє давній напис. За конструкцією цей невеликий за розмірами храм аналогічний зразкам давньоруської кам'яної архітектури.

Фрески, написані одночасно з будівництвом храму і ті, що написані пізніше, є дорогоцінною пам'яткою буковинського живопису. Серед них виявлені фрески, які датуються XIII-XIV сторіччями, що дає підстави фахівцям віднести будівництво храму до більш раннього періоду, ніж вважається офіційно.

Свято-Вознесенський Банченський чоловічий монастир розташований у лісі між селом Банчени та містом Герца.

Перший камінь в основу монастиря заклали у 1994 році і через два роки він відкрився. До комплексу входить церква Вознесіння Господнього, церква Покрови Пресвятої Богородиці та підземний храм преподобного Сергія Радонезького, два братські корпуси, будинок настоятеля, два готелі для прочан, Свято-Преображенський скит із церквою Преображення Господнього, господарські приміщення.

У 2011 році завершилося спорудження Свято-Троїцького собору – одного з найбільших православних храмів України. Його бані видно з траси на під'їзді до Чернівців з боку Кам'янця-Подільського.

Монастир належить УПЦ московського патріархату. Оскільки більшість братії становлять румуни, богослужіння переважно здійснюється румунською мовою.

Кафедральний собор Святого Духа в Чернівцях збудовано з ініціативи митрополита Євгена Гакмана (похований у соборі, встановлено пам'ятник).

Будівництво велося під наглядом крайового інженера Адольфа Маріна та віденського архітектора Антіна Рьолля. В 1860 році за проєктом архітектора Йозефа Главки було перебудовано фасад храму. Свято-Духівський Собор виконаний на зразок Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі в неоренесансному стилі. В архітектурній композиції домінує монументальний купол заввишки 46 метрів. Збереглися фрески ХІХ століття роботи віденського живописця Карла Йобсона

За радянських часів приміщення використовувалося як склад, потім виставковий зал.

В 1989 році Свято-Духівський кафедральний собор повернуто православній громаді Чернівців, проведено реставрацію.

Свято-Миколаївська церква знаходиться в центрі Путили, поряд із музеєм-садибою Юрія Федьковича, який свого часу виділив землю та гроші на її будівництво.

Є типовим буковинським триярусним храмом. Дерев'яна церква має прямокутний у плані притвор, квадратний неф і гранований вівтар, перекриті трьома майже однаковими верхами, середній з яких трохи вищий і стрункіший за інші. До нефа з обох боків прибудовані притвори гранованої форми, що надає храму майже хрестоподібного вигляду.

Двоярусна дзвіниця, стіни якої також покриті деревом, а шатровий верх - бляхою, гармонійно доповнює церкву і складає разом із нею цілий храмовий архітектурний ансамбль.

"Нова" руська (тобто русинська - українська) церква Святого Миколая була збудована архітекторами Вальтером Штюбхен-Кірхнером, Йозефом Ленером та Вірджилом Іонеску на зразок шедевра румунського середньовічного зодчества - королівської церкви середини XIV сторіччя в Куртя-де-Арджеш.

За оригінальні "кручені" бані прозвана "п'яною церквою".

За радянських часів Миколаївська церква залишалася чинною (це був кафедральний собор та резиденція єпископа), завдяки чому зберігся самобутній інтер'єр.

Зараз використовується парафіянами УПЦ московського патріархату.

Оригінальна православна Свято-Михайлівська церква у Вижниці відрізняється архітектурою у нехарактерному для буковинських церков стилі бароко.

Михайлівська церква була збудована у 1924 році архітектором Генріхом фон Косовським і спочатку мала інші куполи. Її нинішній вигляд - результат реконструкції після пожежі, яка сталася в 1961 році внаслідок влучення блискавки. Знищені пожежею бані пізніше були відновлені в старообрядницькому стилі - низькими і ніби приплюснутими.

Свято-Михайлівська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Належить релігійній громаді Православної церкви України.

Свято-Спиридонівська церква в Герці – типовий храм буковинської архітектурної школи.

Заснована в 1807 році.

Церква яскраво розписана як зовні, так і всередині.

Дерев'яна Свято-Успенська церква в Розтоках побудована в 1846 році. Ранній зразок триярусного буковинського храму з високими, приблизно однаковими по висоті банями.

Церква пофарбована у жовтий колір, бані покриті бляхою.

В інтер'єрі збереглися зразки різьблення та живопису XVIII-XIX століть.

Скеля "Кам'яна Багачка" ("Скам'яніла Багачка"), що знаходиться в селі Усть-Путила, розташована ліворуч від дороги.

Є геологічним утворенням пірамідальної форми заввишки 30 метрів, шириною в основі 12 метрів.

"Кам'яна Багачка" - дуже рідкісна у Карпатах форма вивітрювання. Скеля насправді нагадує фігуру людини, а точніше, жінки. У місцевих жителів її поява овіяна легендою про злу та заможну жінку, яка пошкодувала дрібних грошей для жебрачки, яка вмирала від голоду. На покарання за жадібність вона скам'яніла.

Австрійські колоністи називали скелю "Єпископ", оскільки зубчаста вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.

Історичний музей Сокирянської міської ради Чернівецької області відкрито 2015 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію Сокирянщини і всього Бессарабсько-Буковинського краю від найдавніших часів до наших днів.

Серед експонатів  – археологічні артефакти та знахідки, ікони, книги та фотографії, побутові речі, посуд, вбрання, господарчий реманент. Зокрема, представлено бивень дорослого мамонта довжиною 1,6 метрів і вагою 60 кілограмів, знайдений у 2008 році на березі Дністра поблизу села Волошкове. Також можна побачити кремінні вироби первісних людей з розкопок палеолітичної стоянки на околицях села Молодове.

Старововчинецький краєзнавчий музейний комплекс імені Івана Касіяновича Топала є найбільшим в області народним краєзнавчим музеєм.

Сільський музей заснував у 1957 році мешканець Старого Вовчинця Іван Топало, вчитель історії місцевої школи.

Більш ніж за півстоліття існування в музеї було зібрано багату колекцію - понад 8 тисяч експонатів, що відображають природу та історію села. Зокрема, представлено реконструкцію буковинської хати першої половини ХХ століття, знаряддя праці селян, глиняний посуд, зразки буковинської вишивки.

Особливий інтерес викликає багата колекція буковинських писанок – понад 3 тисячі екземплярів.

Сторожинецька ратуша збудована в 1905 році.

Вважається другою за висотою на Буковині після чернівецької.

Основним архітектурним елементом ратуші є двоярусна годинникова вежа з оглядовим майданчиком, куди ведуть круті сходи.

Як і раніше, будівля ратуші є символом місцевого самоврядування Строжинця – в ній розміщується міська рада.