Пам'ятки Львівської області

Монастир ордена бернардинів у Львові з костелом Святого Андрія Первозванного в XVII сторіччі являв собою окрему фортифікаційну одиницю за межами міста.

Був оточений ровом, валом і оборонною стіною, що частково збереглася, з вежею Глинянських воріт, що виходять на Митну площу. Потужні монастирські укріплення були пов'язані з кільцем міських мурів.

Костел Святого Андрія збудований у 1600-1630 роках за проєктом архітекторів Бернарда Авелідеса та Павла Римлянина в стилі ренесансу. Пишний інтер'єр виконаний в стилі бароко, багато дерев'яних вівтарів XVIII сторіччя. Декоративна колона перед фасадом встановлена в 1736 році на честь Святого Яна з Дуклі, покровителя бернардинців.

Приміщення монастиря тепер належить Центральному державному архіву Львова, а храм Андрія Первозванного передано Українській греко-католицькій церкві.

Бориславський історико-краєзнавчий музей засновано в 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця Миколи Крижановського.

Він розміщений у будівлі колишнього відділу НКВС, де під час встановлення радянської влади в краї розстрілювали жертв репресій.

Фонди музею налічують понад 5 тисяч експонатів. У відділі природи представлені корисні копалини, рослинний та тваринний світ Прикарпаття.

Найцікавіші експонати історичного відділу: фрагменти давньоруського браслета та срібної гривні, дерев'яна бочка для зерна з цільного дерева, пожежна помпа кінця XIX століття, знаряддя праці та особисті речі нафтовидобувачів, картина німецького художника Ромуальда Волькеля "Старий Борислав" (1918 рік) .

Експонуються картини сучасних художників.

Бродівська гімназія була заснована в 1865 році. Будівництво нинішньої будівлі в стилі класицизму почалося в 1881 році, а перші заняття були проведені в 1883 році.

Під час обох світових воєн будівля використовувалася як казарма та госпіталь. У післявоєнний період їй повернули основне призначення – тут було відкрито середню школу №1.

У 1997 році на базі школи було відроджено гімназію, якій присвоєно ім'я колишнього випускника, видатного українського художника Івана Труша. Також тут навчався класик австрійської літератури Йозеф Рот, генерал УГА Мирон Тарнавський.

Працює музей Бродівської гімназії з п'яти розділів: "Австрійська гімназія імені архикнязя Рудольфа", "Польська гімназія імені Юзефа Коженевського", "Середня школа №1", "Відроджена гімназія імені Івана Труша", "Обличчя в історії гімназії".

Потужну цитадель збудував у Бродах коронний гетьман Станіслав Конецпольський у 1630-1635 роках на місці старого замку.

Комплекс із оборонним валом та системою казематів у формі восьмикутника спроєктував Гійом де Боплан за зразком бастіонних голландських та італійських фортець. Будівельними роботами керував італійський архітектор Андреа дель Аква. В 1648 році твердиня витримала облогу військ Богдана Хмельницького.

В середині XVIII століття Станіслав Потоцький реконструював фортецю, що втратила стратегічне значення, під власну резиденцію. На внутрішньому дворі зберігся палац Потоцького в стилі рококо.

До останнього часу Бродівський замок знаходився у віданні військових, внаслідок чого сильно занепав. Зараз в палаці розміщується школа-інтернат, екскурсії замком проводять співробітники Бродівського краєзнавчого музею.

Австрійський форт у Брюховичах збудований в 1912 році на З'явленській горі, біля підніжжя якої проходить дорога на Львів.

На західному краї гори розташовані 4 криті цегляні галереї із залізобетонним перекриттям. Дві з них прямі, а дві вигнуті на чверть кола. Стрілецькі галереї мають широкі бійниці, з'єднані між собою окопами. У верхній частині форту є укриття для знарядь. Зі сходу комплекс захищений земляними укріпленнями.

Форт "З'явленська гора" у Брюховичах не брав активної участі у бойових діях. Російська армія при наступі обійшла форт із флангів, і гарнізон покинув його. Пізніше укріплення використовувалися під час українсько-польської війни 1918-1919 років та під час оборони Львова у 1939 році.

"Будинком з левами" називають у Пустомитах палац у стилі класицизму, розташований у парку – пам'ятці садово-паркового мистецтва ХІХ столітття.

Достовірних відомостей про будівництво палацу немає. Імовірно, садиба була закладена в кінці XVIII – на початку ХІХ століття, коли Пустомитами володів Якуб Домінський. Будівля двоповерхова, прямокутна з мансардою та барочним дахом. Головний фасад прикрашений ризалітом із фронтоном. Парковий фасад має гранований ризаліт, збудований на терасі.

Будівля палацу була перебудована у 1920-х роках, після чого втратила свій легкий та елегантний силует. Саме тоді перед входом було встановлено левів. Збереглися інтер'єри двох восьмикутних зал на першому та другому поверхах.

Наразі у "Дому з левами" розміщуються деякі департаменти Пустомитівської адміністрації.

Головний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності збудований у 1855-1863 роках за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосипа як Будинок інвалідів для опіки над ветеранами австрійської армії.

Три-чотириповерховий будинок у неороманському стилі з вежами та внутрішнім двориком спроєктував архітектор Теофіл Едвард Гансен.

У 1939-1941 роках тут розташовувався полк НКВС. Під час Другої світової війни будівля не була пошкоджена, у ній знову розташовувалась військова частина.

З 1954 року в колишньому Будинку інвалідів розмістилося пожежно-технічне училище - нинішній університет безпеки життєдіяльності.

Нинішнє приміщення бібліотеки імені Леся Мартовича в Городку раніше було будинком городокського адвоката Лонгина Озаркевича.

У 1899-1903 роках тут мешкав видатний український письменник Лесь Мартович, який працював у цей час в адвокатській конторі Озаркевича. Уродженець Покуття Лесь Мартович вважається класиком української сатири та гумору. Його творчість шліфувалась саме у Городку. У нього в гостях тут бували Іван Франко та Василь Стефаник.

Встановлено пам'ятну дошку. Планується створення музею Мартовича.

Кутовий одноповерховий будинок на перехресті вулиці Миколи Міхновського та вулиці Миколи Гоголя у Стрию відрізняється від навколишньої типової забудови кінця ХІХ століття - початку XX століття барельєфами та скульптурами на фасадах.

З 1952 року тут мешкає скульптор Костянтин Левченко, автор понад ста скульптур, деякі з яких виставлені у музеях Канади, Франції, Чехії, Румунії та України, зокрема у Стрийському краєзнавчому музеї "Верховина".

На будинку Левченка розміщено 12 його скульптур, серед яких "Ісус Христос", "Донечка", "Тарас Шевченко", "Іоан Павло II", "Микола Гоголь", "Матерь Божа", "Січові стрільці" та інші.

Великий триповерховий будинок у стилі класицизму, в якому зараз розміщена самбірська філія Дрогобицького педуніверситету, вважається однією з найкращих споруд старого Самбора.

Він збудований у 1909 році як будівля повітового суду на місці ліквідованого бернардинського монастиря. При суді було споруджено в'язницю (зараз - виправний центр). Біля входу до в'язниці встановлено пам'ятник жертвам більшовицького терору, присвячений зокрема політв'язням, розстріляним у Самбірській в'язниці в 1941 році перед відступом Червоної армії.

За радянських часів будівля повітового суду була у віданні військових. В 1999 році в ній відкрили Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана. Франка. Перед входом до корпусу встановлено бюст Івана Франка, ім'ям письменника названо площу.

Міська ратуша Буська – архітектурна домінанта центру міста. Побудована лише в 1999 році, хоча традиції самоврядування у місті дуже давні - Магдебурзьке право воно отримало в 1411 році одним із перших на Галичині.

Нинішню будівлю ратуші збудовано на місці повітового суду, в якому в роки Другої світової війни розміщувалося Гестапо.

Нині тут розташована міськрада та податкова інспекція. В 2011 році на вежі ратуші встановили годинник, який виготовив відомий львівський майстер Олексій Бурнаєв. У репертуарі годинника 12 мелодій, які лунають щогодини. Опівдні грає гімн України.

Поруч знаходиться новий храм Петра та Павла (1998 рік).

Бювет "Грибок" - головне джерело мінеральної води "Моршинської", яке стало візитівкою курорту завдяки характерній архітектурі.

Зображений на гербі міста та на етикетці бутильованої мінералки "Моршинської".

Бювет "Грибок" відкрили в 1935 році в центральному парку Моршина, він розрахований на обслуговування 6 тисячі осіб. Приготування та підігрів лікувальних концентрацій мінеральних вод проводиться в спеціальному відділенні бювету під постійним контролем гідрохімічної лабораторії.

Неподалік "з рук русалки" ллється слабомінералізована вода джерела №4 - "Богоматір". Поруч розташований великий закритий павільйон загальнокурортного бювету мінеральних вод, а також загальнокурортна бальнеогрязелікарня.

По всьому парку розставлено багато скульптур на античну тематику.

Джерело "Нафтуся" № 1 - найбільш відоме і популярне серед питних джерел курорту.

Бювет №1 розташований у центрі курорту Трускавець.

Вода "Нафтуся" відноситься до слабо мінералізованих вод (мінералізації, 0,7 грам на літр) і за хімічним складом відноситься до класу гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієвих мінеральних вод.

Як показує сама назва "Нафтуся", вона містить органічні речовини, пов'язані з родовищем Бориславської нафти: феноли, важкі кислоти насиченого нафтового ряду, невелика кількість сірководню та домішки летючих сірчистих вуглеводнів. Це надає воді специфічного запаху та присмаку нафти.

Отримана безпосередньо з джерела вода за збереження виділяє бульбашки газу стінках закритого судини. При зберіганні у відкритому посуді протягом кількох годин запах і присмак нафти, а також бульбашки газу зникають.

За своїм фізико-хімічним складом і фізіологічною дією на організм, "Нафтуся" є унікальною водою і не має рівної собі на жодному з курортів. Вона має сприятливу дію і показана для хворих, які страждають на нирковокам'яну хворобу, сечокислий діатез, подагру та інші хвороби обміну речовин. "Нафтуся" стимулює також жовчогінну, жовчовидільну функції печінки та діяльність багатьох інших органів.

Золочівський монастир ордену василіан заснований у 1567 році, знаходився тоді за 10 кілометрів на схід від Золочева (нинішнє село Монастирок).

Незабаром його було зруйновано татарами, але в 1665 році відновлено Яном Собеським, майбутнім королем Польщі.

У 1704 році Теодор Яворський заснував новий монастир із Вознесенською церквою - вже на нинішньому місці, на західній околиці Золочева. У 1740 році дві обителі були об'єднані в один греко-католицький василіанський монастир. Коштом графині Лукії Комарницької у 1840-1860-х роках комплекс було відбудовано в камені.

За радянських часів на території монастиря розміщувався туберкульозний диспансер.

Нині це діючий монастир Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа василіанського ордена Святого Йосафата.

Василіянський монастир святих Апостолів Петра і Павла в Дрогобичі – один із найкращих зразків сакральної архітектури міста XIX століття.

Монастир засновано в 1775 році. Нинішній комплекс споруджено в 1828 році з ініціативи ігумена Йосафата Качановського, після того як згорів старий дерев'яний Петропавлівський монастир отців василіян.

За радянської влади обитель була закрита, багато ченців замучено у катівнях НКВС.

З 1992 року василіянський монастир Святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі знову діє.