Пам'ятки Івано-Франківського району

Музей визвольних змагань Галицького району в Бурштині розташовується у приміщенні палацу культури "Прометей". Його започаткували 1996 року Брацтво ОУН-УПА Галицької районної станиці і Товариство політв'язнів та репресованих Галицького району.

В експозиції представлені матеріали про події Другої світової війни на території краю, видатні постаті борців за волю України, роботу місцевої інтелігенції тих часів. Можна побачити макети криївок, в яких переховувались вояки УПА, деякі види зброї, яку використовували за тих часів, карти бойових дій.

Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери розміщується у двоповерховій будівлі в стилі модерну недалеко від центру міста.

В музеї представлені документи та речові матеріали, що охоплюють період із XI по XX сторіччя та які розповідають про боротьбу мешканців Прикарпаття за незалежність України. Зокрема, є документи, які висвітлюють боротьбу з радянським режимом Легіону січових стрільців, УНР, ЗУНР, ОУН та повстанської армії.

Експозиція, присвячена політв'язням, представлена ​​картою таборів ГУЛАГу та предметами побуту ув'язнених.

На місці страти жертв сталінського терору споруджено меморіальний комплекс "Дем'янів Лаз".

Філіями Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери також є Історико-меморіальний музей Степана Бандери в Старому Угринові, Музей визвольної боротьби Прикарпатського краю у Косові та Музей "Підпільна штаб-квартира Романа Шухевича" в Княгиничах.

Музей Галицької трансверсальної залізниці відкрився 2022 року в будинку спортивно-просвітницького центру "Каменяр" у селі Нижнів з ініціативи місцевого ентузіаста відродження пам'яті про залізницю Дмитра Романишина.

Будівництво Галицької трансверсальної залізниці довжиною 768 кілометрів розпочалося 1871 року. 15 листопада 1884 року перший потяг вирушив новозбудованою гілкою Станиславів – Гусятин, зокрема мостом через Дністер у Нижневі. У час Другої світової війни залізниця була зруйнована нацистами і відтоді не відбудовувалася, але її залишки подекуди збереглися.

В експозиції музею Галицької трансверсальної залізниці представлено кілька десятків автентичних експонатів, серед яких фрагмент австрійської рельси, залізничний ліхтар, інші інстументи та побутові речі залізничників.

Також представлена зброя часів Першої світової війни, старі газети, грошові банкноти, картини на залізничну тематику та світлини.

На місці пролягання залізниці у Нижневі встановлено пам'ятний знак.

Музей етнографії просто неба знаходиться в Крилосі на території стародавнього городища, на першій лінії оборонних валів.

Острівець народної архітектури знайомить відвідувачів із побутом мешканців Прикарпаття ХVІІ-ХХ сторічь.

На території 4,5 гектари представлені традиційні житла чотирьох етнографічних районів: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. Наразі тут зібрано 11 оригінальних пам'яток народної архітектури, в інтер'єрах яких експонуються старовинні предмети побуту.

Музей етнографії та побуту Тлумаччини розміщується у Народному домі міста Тлумач (зараз це Центр культури та дозвілля Тлумацької міської ради).

Музей відкрито 1981 року.

Експозиція у двох залах розповідає про природу регіону, знайомить із його багатою історією – від залізного віку до сучасності. У музеї представлений народний одяг, вишивка, писанки, картини місцевих художників, старовинні верстати та багато іншого.

Музей етнографії та побуту прикарпатського села Богрівка заснувала 2021 року вчителька Богрівської гімназії Галина Гоцанюк.

В етнографічній експозиції представлені старовинні побутові речі, зразки народної вишивки, реманент, старожитності села, вироби народних майстрів.

Зокрема, експонується діючий ткацький верстат, на якому відвідувачі можуть спробувати попрацювати.

Музей історії Давнього Галича розташований в Крилосі в колишніх Митрополичих палатах - пам'ятці архітектури ХVІІІ століття.

Після руйнування стародавнього Галича татарами у XIII сторічі та перенесення столиці Галичини до Холма, потім до Львова, колишній княжий дитинець залишився резиденцією галицьких митрополитів. Зокрема, тут була літня резиденція митрополита Андрія Шептицького, за сприяння якого в 1937 році археолог Ярослав Пастернак заснував перший музей давнього Галича.

Спочатку експозиція знахідок із розкопок у селі Крилос розміщувалася в каплиці Святого Василя. В 1990-х роках експозицію перенесли до відреставрованого приміщення Митрополичих палат. Тут представлені знаряддя праці епохи міді, бронзи та заліза, старовинна зброя, зокрема давньоруський князівський меч XII сторіччя.

Музей історії міста Тисмениця імені Степана Гаврилюка розміщений в історичній двоповерховій будівлі 1902 року неподалік центру міста.

У першій залі представлені археологічні знахідки з Тисменицького городища та макет старої Тисмениці. Друга зала хутряному виробництву, якому місто завдячує своєю славою. Тут можна побачити вироби з хутра різних епох, знаряддя праці. Третя зала використовується для змінних виставок.

Музей мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську є найбільшою скарбницею сакрального, образотворчого і декоративного мистецтва Івано-Франківщини, чия колекція налічує понад 15 тисяч художніх творів.

Заклад відкрився в 1980 році як Івано-Франківський обласний художній музей. З тих пір розташовується у приміщенні римо-католицького костелу.

Колегіальний (фарний) костел Пресвятої Діви Марії, святих Андрія та Станіслава є пам’яткою архітектури національного значення, однією з найцінніших та найдавніших архітектурних та духовних пам'яток Івано-Франківська. Зведений у 1672-1703 роках за проєктом французьких архітекторів Франсуа Корассіні та Кароля Бенуа на замовлення засновника міста Андрія Потоцького як родова усипальниця цієї магнатської династії (герб Потоцьких "Пилява" розміщений на висоті другого поверху на східній стіні перед контрфорсами).

Тринефна базиліка з трансептом виконана у стилі бароко з елементами ренесансу. В інтер'єрах костелу збереглися фрески Еразма Фаб'янського, що за радянських часів і визначило його долю стати художнім музеєм.

Зараз в експозиції представлені зразки галицького іконопису і барочної скульптури, творчість класиків західноукраїнського живопису: Корнила Устияновича, Івана Труша, Ярослава Пстрака, Юліана Панькевича, Олекси Новаківського, Осипа Сорохтея, Олени Кульчицької, а також роботи польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVIII століття.

Найціннішою частиною колекції вважаються шість скульптур видатного українського скульптора Івана Георгія Пінзеля.

Приватний музей родинних професій створений в Івано-Франківську в 2005 році журналістом Романом Фабрикою.

Експозиція розповідає про 150 різноманітних професій, якими займалася родина колекціонера протягом останніх 200 років. Серед них були пасічники, архітектори, ковалі, лікарі, будівельники, геологи, шахтарі, музиканти, агрономи, зоотехніки, вчителі, садівники та інші.

Представлені різноманітні професійні інструменти, пристрої, механізми та апарати - від плуга до комп'ютера.

Зразковий народний історико-краєзнавчий музей села Бортники розташовується у приміщенні Бортниківської гімназії, працює з 1992 року. У шести кімнатах на двох поверхах налічується близько 5000 експонатів.

Насамперед відвідувачі потрапляють у зал-світлицю, в якому відтворено інтер’єр старовинної селянської хати під солом'яною стріхою. Тут експонуються старовинні меблі, ікони, посуд та інші побутові речі, що відображають давнє життя селян. Представлені археологічні знахідки різних епох, матеріали про політичне та соціальне життя Прикарпаття часів визвольної боротьби.

На другому поверсі можна побачити виставку предметів сакрального мистецтва, експозицію про видатних вихідців із села, добірку виробів народного мистецтва.

Екскурсії проводять школярі. Відвідувачам також пропонують майстеркласи з бортництва та виготовлення сувенірних ангеликів.

Народний музей етнографії та побуту села Саджава створений у 1989 році з ініціативи місцевих освітян. Зараз експозиція розміщується у дев'яти залах окремого будинку навпроти Саджавського ліцею.

Понад 4000 експонатів розповідають про історію виникнення та розвитку села Саджава, знайомлять з давніми традиціями та обрядами селян, представляють сільські промисли і творчість народних умільців.

Відтворено інтер'єр старовинної сільської хати з пічкою, ліжком, скринею та предметами побуту. Представлено добірку землеробських знарядь праці, реманент для упрягання коней і худоби.

В колекції музичних інструментів: сопілка, скрипка, цимбали, бубон, ситко, мандоліна, бандура, гітара, губна гармошка, баян, перше радіо, грамофон.

Окрема експозиція присвячена дитячим іграшкам кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Національний природний парк "Синьогора" створено Указом Президента України в 2009 році шляхом реорганізації державної "Резиденції "Синьогора" з метою збереження та відтворення унікальних природних комплексів Прикарпаття.

Розкішна державна резиденція "Синьогора" була створена для президента України Леоніда Кучми в 2001 році на базі старого відомчого санаторію. Загальна площа приміщень сягає 5 тисяч квадратних метрів. Три поверхи та підземні приміщення зі SPA-комплексом, фойє із зеленими колонами та мармуровою підлогою, триповерхова бібліотека з галереями, масивні люстри та каміни. На території - ставки та вертолітний майданчик.

Резиденція призначалася для самітів та зустрічей на найвищому рівні, а також відпочинку перших осіб. Окрім українських президентів, тут бували лідери інших країн: Єльцин, Кваснєвський, Саакашвілі.

В даний час резиденція залишається режимним об'єктом, але за попередніми заявками доступна для огляду, проводяться оглядові екскурсії.

Територія Національного природного парку "Синьогора" відкрита для відвідувачів. Наразі пропонуються пішоходні та автоекскурсії парком, облаштовані зони відпочинку.

Палацово-парковий комплекс у Більшівцях був закладений у ХІХ столітті родом Кшечуновичів на місці старого оборонного замку Казановських.

Наприкінці Першої світової війни садибний будинок був повністю зруйнований, і в 1927-1929 роках Корнель Кшечунович збудував замість нього новий палац у стилі неоренесансу з елементами класицизму. Фасад прикрашений портиком із чотирма колонами. Особливо вражає парковий фасад із двома бічними вежами. Розкішні сходи від нього спускається до парку з фонтаном.

Наразі у колишньому палаці Кшечуновичів розміщується Більшівцівська міська лікарня.

Укріплений палац-замок у Станіславові (Івано-Франківську) був закладений в 1672 році засновником міста, галицьким старостою Андрієм Потоцьким як його резиденція та цитадель Станіславівської фортеці. До того резиденцією служив дерев'яний мисливський замок його батька Станіслава "Ревери" Потоцького.

Першим етапом будівництва керував архітектор Франсуа Корассіні, а після 1679 року - архітектор Шарль Бенуа. Замок складався з триповерхового палацу, оточеного оборонними валами та бастіонами, бічних службових споруд та парку в центрі замкового двору. Добре збереглася лише парадна палацова огорожа, що відокремлювала замок від міста, з в'їзною брамою, прикрашеною лицарськими символами.

У палаці Потоцьких бували польський король Ян ІІІ Собеський, трансільванський князь Ференц ІІ Ракоці та інші.

До теперішнього часу основний комплекс будівель втратив первісний вигляд, оскільки неодноразово перебудовувався та пристосовувався для потреб різних військових відомств. До 2004 року на території розташовувався військовий шпиталь. До останнього часу комплекс знаходився у приватній власності.

Наразі ініціативна група містян створила благодійний фонд "Простір Інноваційних Креацій "Палац", який залучає грантові кошти для відновлення історичної пам’ятки, планується створення музейно-виставкового комплексу. На впорядкованій території старовинної резиденції вже проводяться мистецьки акції, перформанси та інші заходи. В 2013 році завершилася реставрація в'їзних воріт, яким повернули автентичний вигляд.

З протилежного боку можна побачити залишки валів і бастіонів, на одному з яких встановлено монумент "Піднесення" з 3-метровою скульптурою Ісуса Христа (2001 рік).