Пам'ятки Київської області

Музей футбольного клубу "Динамо Київ" розташований на території Національного спортивного комплексу "Олімпійський" в одному приміщенні з офіційним фан-шопом клубу. Відкрився напередодні футбольного чемпіонату "Євро-2012".

Експозиція розповідає про історію київського клубу "Динамо" починаючі від заснування у 1927 році. Зокрема, представлені футбольні трофеї, завойовані клубом протягом столітньої історії на національних та міжнародних чемпіонатах. Також можна побачити історичні світлини, портрети відомих футболістів, спортивну форму футбольних зірок та м'ячі, якими вони грали.

Окрема експозиція присвячена легендарному тренеру "Динамо" Валерію Лобановському.

Народний музей хліба працює з 1981 року в приміщенні Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді на Пріорці у Києві, поруч із шевченківським музеєм "Хата на Пріорці".

В музеї зібрано понад 2000 експонатів, які розповідають про історію хліба, його значення для людини, походження основних зернових культур (жита, пшениці, кукурудзи, ячменю та інших). Представлено понад 100 зразків різних сільськогосподарських культур.

Окрасою експозиції є розділ "Хліб – усьому голова", де представлено 150 короваїв з різних куточків України та з інших країн. Експонуються знаряддя праці хліборобів різних часів – від дерев’яного плуга до сучасного трактора, від ковша для ручної сівби до комбайна.

Почесне місце в музеї відведено творчості поета Тараса Шевченка, який багато писав у своїх творах про хліб і тяжку працю хліборобів.

Окрему експозицію присвячено жахливим подіям колективізації та Голодомору-геноциду, організованого в Україні російськими окупантами в 1932-1933 роках.

Значну увагу приділено роботам українських вчених селекціонерів. Можна побачити навіть "космічний" білий і чорний хліб, подарований музею космонавтом Павлом Поповичем.

Музей шістдесятництва у Києві відкрився в 2012 році в будівлі, в якій розміщується партія "Народний рух України".

Особняк у стилі модерн зі скульптурою лева на фасаді збудований у 1907-1908 роках архітектором Ігнатієм Ледоховським. До більшовицького перевороту 1917 року в ньому містилася хірургічна лікарня доктора Ігнатія Маковського. В 1911 році у клініці Маковського помер прем'єр-міністр російської імперії Петро Столипін, смертельно поранений терористом під час вистави в Оперному театрі.

З 1999 року до будівлі переїхав центральний офіс Народного руху України, однієї з найстаріших політичних партій України, засновниками якої були відомі українські шістдесятники В'ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайло Горинь та інші. Їхня політична та правозахисна діяльність почалася в період "хрущовської відлиги" у СРСР 1960-х роках, проте згодом частина шістдесятників була репресована.

Музей шістдесятництва було відкрито на основі колекції, яку зібрали активісти громадської організації шістдесятників. Експозиція налічує близько 20 тисяч експонатів.

Музей шістдесятництва є філією Музею історії міста Києва.

Музей Шолом-Алейхема у Києві – перший державний музей єврейської тематики на території сучасної України.

Відкрився в 2009 році до 150-річчя від дня народження письменника на місці будинку, де він жив у 1896-1903 роках.

Експозиція докладно розповідає про життя та творчість Шолом-Алейхема, а також знайомить із єврейською культурою. Представлені деякі обрядові єврейські предмети, предмети традиційного єврейського побуту.

На моніторах, встановлених у залі, можна побачити фрагменти фільмів та вистав за творами Шолом-Алейхема, єврейську архітектуру, єврейські надгробні стели (мацеви), старовинні єврейські книги, старовинні рукописи, екземпляри єврейської каліграфії.

У програмі музею багато лекцій та презентацій.

Музей-архів преси в Києві – проєкт інтернет-видання "Історична правда". Це перший в Україні музей такого профілю.

Розташований на Подолі в Києві.

В основі колекції - приватні збори періодики та самвидаву журналіста Вахтанга Кіпіані.

Музей відкрився в 2014 році виставкою "За Україну, за її волю! Періодика ОУН, УПА, УГВР та інших визвольних формувань".

"Музеєм на колесах" називають Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР, що стоїть на залізничній станції "Фастів" разом зі старовинним паротягом.

В подібному штабному вагоні Директорії УНР наприкінці 1918 року відбулися переговори між керівниками Української Народної Республіки Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою з одного боку та делегацією Західно-Української Народної Республіки на чолі з Костем Левицьким і Лонгином Цегельським.

Саме тут 1 грудня 1918 року вони підписали "передвступний" договір про намір об'єднати населення та території УНР і ЗУНР в єдину державу. Акт Злуки було урочисто проголошено через півтора місяці, 19 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

В експозиції "Музею на колесах" представлено документи і фотографії, що розповідають про ці події, гроші та поштові марки тих часів. Відтворено інтер'єр та обстановку штабного вагону Петлюри.

Відвідати музей можна лише за попередньою домовленістю. Щорічно в День Соборності біля музею у Фастові проходять урочисті заходи.

Меморіальний музей-квартира композитора Віктора Косенка заснований в 1938 році його вдовою Ангеліною Канеп-Косенко.

В музеї відтворено інтер'єри вітальні та кабінету Косенка, якими вони була за його життя. Серед представлених в експозиції особистих речей композитора найдавнішою є іменна срібна ложка з батьківського дому Косенка. Привертає увагу альбом із крокодилячої шкіри із нотами тем симфонічних творів Косенка. Представлені книги з особистої бібліотеки Косенка з дарчими написами авторів.

Зараз Музей-квартира Віктора Косенка є філією Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Музей-майстерня видатного українського скульптора, кінорежисера і драматурга, народного артиста України Івана Кавалерідзе відкрився в 1993 році в будинку на Андріївському узвозі в Києві, в якому митець у 1911 році працював над проектом пам’ятника княгині Ользі.

Фонди музею налічують близько 3,5 тисячі експонатів. В експозиції представлені проєкти пам’ятників, станкові скульптури, в яких скульптор звертається до образу Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Льва Толстого, Федора Шаляпіна, Амвросія Бучми, Лесі Українки, Миколи Амосова та інших видатних особистостей.

Також в музеї експонуються матеріали, які висвітлюють життєвий та творчий шлях Івана Кавалерідзе.

Оглядова екскурсія включає меморіальну кімнату митця, де експонуються меблі та його особисті речі. Відвідувачам демонструють цифрові копії кінофільмів Кавалерідзе.

Музей-майстерня творчої династії Зноби-Голембієвських створений 2006 року в будинку на Печерську у Києві, в якому з 1965 року жив український скульптор, народний художник України Валентин Зноба зі своєю дружиною, художницею Тетяною Голембієвською.

В експозиції представлене велике зібрання авторських скульптур трьох поколінь митців – Івана Зноби, Валентина Зноби, Миколи Зноби та їхніх творчих родин.

Микола Зноба продовжує жити й працювати в будинку, підтримуючі творчу атмосферу майстерні. На подвір'ї влаштовано сад скульптур, головною серед яких є фігура козака Мамая перед входом у будинок, оригінал якої встановленої на Майдані Незалежності.

Музей-майстерня творчої династії Зноби-Голембієвських часто слугує мистецьким майданчиком для зустрічі культурних діячів, митців різних напрямків та стилів.

Витончена будівля Національної філармонії України, яка прикрашає нині Європейську площу в Києві, збудована в 1882 році архітектором Володимиром Ніколаєвим як клуб міських Купецьких зборів.

Тут відбувалися бали, благодійні заходи, концерти. Колонна зала філармонії має унікальну акустику, тут виступали Чайковський, Рахманінов, Шаляпін.

В 1991-1996 роках проведено повномасштабну реставрацію.

Національний військово-історичний музей України розміщується у Будинку офіцерів на Печерську в Києві.

Музей розповідає про розвиток військової справи упродовж багатьох століть: кіммерійсько-скіфський період, Київська Русь, козацька епоха, Перша світова війна, Національно-визвольна боротьба, Друга світова війна, Холодна війна, становлення збройних сил незалежної України.

В основі експозиції – автентична зброя, яка використовувалась у різні історичні епохи на території сучасної України. В залах музею можна переглянути військову хроніку, документальне та художнє військово-історичне кіно.

Також музей проводить уроки патріотичного виховання, на яких можна самостійно розібрати та зібрати автоматичну вогнепальну зброю.

Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" створений у 1927 році на основі частини фортифікаційних споруд однієї з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, що збереглися.

Історія Київської фортеці на Печерську починається з другої половини XVII століття, коли козаки під проводом гетьмана Івана Самойловича звели навколо Києво-Печерської лаври земляну чотирикутну фортецю з частоколом. Більш масштабні фортифікаційні роботи були проведені під час царювання Петра I, коли коштом гетьмана Івана Мазепи лавра була обнесена кам'яною стіною з бійницями і чотирма баштами, а згодом до неї прибудована більш досконала фортеця з дев’ятьма земляними бастіонами.

В 1831-1856 роках була зведена Нова Печерська фортеця, що складалася з Києво-Печерської цитаделі, Васильківського і Госпітального укріплень, окремо розміщених оборонних башт, казарм, арсенальних майстерень та інших споруд.

Одним із ключових вузлів оборони стало Госпітальне укріплення, яке чудово збереглося до наших днів - на його території розташовується Головний військовий клінічний госпіталь.

У Косому капонірі, влаштованому за межами головного валу Госпітального укріплення, розміщується музей "Київська фортеця" з експозиціями "Історія фортифікації на теренах України" та "Історії використання споруд Київської фортеці", виставкою "Від ядра до снаряда", а також експозицію просто неба з оборонними валами, фортечною стіною капонірами та старовинними гарматами.

Частинами музейного комплексу є Спаський бастіон Києво-Печерської цитаделі та найбільший в Європі Лисогірський форт площею майже 120 гектарів в Голосіївському районі Києва.

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" є одним із найбільших історико-культурних заповідників України. Він об'єднує 24 музеї, понад 370 пам'яток історії та архітектури, близько 3000 гектарів території міста Переяслава та його околиць.

Заповідник засновано 1979 року видатним українським істориком, етнографом, музеєзнавцем, археологом, Героєм України Михайлом Сікорським на базі Переяслав-Хмельницького державного історичного музею – нині це Музей "Заповіту" Тараса Шевченка, також тут розташовується частина адміністрації заповідника.

На сьогодні Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" охоплює цілий комплекс пам'яток культурної спадщини історичного міста Переяслав різних епох, починаючи від Переяславського дитинця із залишками княжого Михайлівського собору, включаючи архітектурні пам'ятки козацької доби у середмісті і закінчуючи адміністративними та житловими спорудами кінця XIX – початку XX століть.

Найпопулярнішим об'єктом заповідника є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Музей просто неба, скансен), де представлені автентичні зразки старовинного українського житла, а також оборонних, господарських, адміністративних та культових споруд минулого. На території скансена діють 13 окремих музеїв, зокрема Музей українського рушника, Музей українських обрядів, Музей "Поштова станція" та інші.

Адміністрація заповідника, наукова частина та екскурсійне бюро розташовуються в одному з колишніх приміщень Вознесенського монастиря, поруч із Меморіальним музеєм Григорія Сковороди. Тут можна замовити оглядову екскурсію по місту Переяслав.

Бабин Яр у Києві відомий усьому світу як символ геноциду єврейського народу. В роки гітлерівської окупації України тут було розстріляно понад 100 тисяч мирних громадян, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та інших людей. Зараз це одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із Голокостом.

Глибокий між Сирцем та Куренівкою у Києві, вздовж нинішньої вулиці Олени Теліги, відомий з XV століття як урочище "Шалена Баба". За однією з версій, таке прізвисько мала місцева шинкарка, що згодом продала ці землі домініканському монастирю. 

Розгалужений яр довжиною 3,5 кілометри тягнеться від нинішньої станції метро "Дорогожицька" до Кирилівської церкви. У верхній частині яру з кінця XIX століття почалося облаштування Лук’янівського єврейського цвинтаря (зберігся конторський будиночок).

Під час Другої світової війни природний рельєф яру був доповнений протитанковими ровами. Саме вони стали місцем масових розстрілів і поховання мешканців Києва протягом 1941-1943 років. Лише 29-30 вересня 1941 року нацисти стратили тут 33 тисячі євреїв.

В 1976 році біля Бабиного Яру було споруджено пам'ятник розстріляним громадянам та військовополоненим, що тривалий час залишався єдиним монументальним втіленням трагедії. В 1991 році безпосередньо на місці поховання встановлено пам'ятний знак "Менора" у формі єврейського ритуального семисвічника. В 2001 році відкрито пам'ятник загиблим дітям.

У 2007 році комплекс пам'яток в урочищі Бабин Яр було проголошено національним історико-меморіальним заповідником. 

З 2016 року Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" розбудовує на території заповідника великий музейно-меморіальний комплекс. Зокрема, 2020 року відкрилася інсталяція "Дзеркальне поле", 2020 року – символічна синагога "Місце для роздумів", а також інсталяція "Погляд у минуле", присвячена Куренівській трагедії.

Щороку 29 вересня в Бабиному Яру відбуваються траурні заходи.

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" створено на місці масового поховання жертв політичних репресій 1937-1941 років.

У сталінські часи біля селища Биківня (зараз в межах Києва поблизу автостради Київ-Бровари) розташовувався об'єкт спеціального призначення НКВС, де таємно ховали розстріляних киян, польських офіцерів та інших жертв більшовицького терору. Зокрема, тут поспіхом поховали в'язнів київських в'язниць, яких розстріляли після нападу Німеччини на СРСР.

За попередніми даними, опублікованими ще за радянських часів, під Биківнею поховано 6783 жертв репресій, але реальна кількість може бути в кілька разів більшою. Дослідження продовжуються і зараз.

Біля входу на територію меморіалу "Биківнянські могили" встановлено пам'ятник жертвам репресій.

Щороку в середині травня відбуваються поминальні заходи.