Пам'ятки Київської області

Свято-Покровський чоловічий монастир у Голосієві більше відомий як Голосіївська пустинь.

Скит заснований архімандридом Петром Могилою, на місці, де "на голій землі" було закладено ("посіяно") лісопарк. Був літньою резиденцією київських митрополитів. В 1845 році святитель Філарет (Амфітеатров) збудував кам'яний храм із двома вівтарями: Трьох Святителів та Іоанна Сучавського. В 1910-1912 роках був побудований кам'яний храм на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело".

В 1950-1960 роках всі будівлі, крім літнього будинку митрополитів, було знищено. Наразі Голосіївська пустинь відроджується.

Величний кафедральний собор на честь Покрови Пресвятої Богородиці споруджений в Борисполі в кінці XX століття за проєктом архієпископа Черкаського та Канівського Софронія.

Собор має чотири престоли: центральний престол освячено на честь Покрови Божої Матері, правий приділ в честь чуда Архистратига Божого Михаїла в Хонах, лівий в честь святителя Миколая Чудотворця, а нижній храм освячений  в честь святих благовірних князів страстотерпців Бориса і Гліба.

Належить УПЦ Московського патріархату.

Свято-Покровський жіночий монастир заснований в Києві великою княгинею Олександрою Петрівною в 1889 році.

Головна споруда - чудовий шестипрестольний собор Святого Миколая (1911 рік), спроєктований архітектором Володимиром Ніколаєвим за ескізом великого князя Петра Миколайовича з використанням традиційних форм давньоруського зодчества. Це найбільший храм Києва - при розмірах 58 на 38 метрів він вміщує понад 2 тисячі осіб. Висота 15-купольного храму досягає 64 метрів.

В 1893 році при Покровському монастирі було відкрито безкоштовну амбулаторну лікарню для незаможних, яка приймала до 500 хворих на день, притулок на 50 ліжок для сліпих, бараки для інфекційних хворих. Також було організовано церковно-парафіяльну школу з гуртожитком для учнів.

Обитель була закрита в 1925 році, проте відроджена вже в 1942 році. Частину приміщень донедавна займали різні міські установи.

Окрім Миколаївського собору, зараз до комплексу Покровського монастиря входить також трипрестольний Покровський храм, трапезний храм Архангела Михаїла, храм преподобного Агапіта Печерського та храм на честь ікони Божої Матері "Всіх скорботних Радість" при монастирській лікарні.

Свято-Троїцька церква споруджена в Богуславі в ХІХ сторіччі на місці старого храму. Більшість коштів на будівництво виділила Олександра Браницька.

Храм виконаний у стилі пізнього класицизму. Пам'ятка архітектури національного значення.

Свято-Троїцька церква в Ржищеві збудована у 1853-1860 роках на місці старого дерев'яного храму, відомого з XVII стторіччя. Ініціатором будівництва кам'яного храму була графиня Дзялинська із старовинного ржищівського роду Вороничів.

В архітектурі Троїцької церкви стиль класицизму узгоджується з рисами так званої єпархіальної архітектури другої половини ХІХ століття. На північній стіні збереглися фрески ХІХ століття.

Свято-Троїцька церква в Рудому Селі споруджена в стилі класицизму на місці старої дерев'яної церкви.

Тут зберігається чудотворна Рудосільська ікона Божої Матері, чудове явище якої одному з господарів Рудого Села Станіславу Залєвському сталося у підвалі його маєтку.

Храм відреставровано.

Свято-Троїцький Іонінський монастир розташований у Києві в місцевості, яку з давніх часів називають Звіринцем (тут стояв мисливський "Червоний Двір" князя Всеволода Ярославича, в окрузі князь полював диких звірів).

У 1071 році була побудована церква в ім'я архістратига Михайла, яка не збереглася після монголо-татарської навали. В середині ХІХ століття, на найвищій горі Києва, оселився ієромонах Іона. Після неодноразового явлення Господа та Божої Матері він став будівельником та архімандритом Свято-Троїцького монастиря. В обителі було збудовано 2 храми: Покровський (влаштований преподобним Іоною на місці явлення йому Божої Матері) та Свято-Троїцький собор.

До 1917 року Іонинський монастир із 800 осіб братії був серед київських обителів другим за величиною після Лаври. В 1934 році обитель закрили, Покровський храм зруйнували. На території Звіринця було засновано Ботанічний сад, монастирські споруди опинилися на його території. У Свято-Троїцькому соборі розміщувалися лабораторії, а потім – склад та звалище. В 1966 році мощі преподобного Іони були перенесені на Звіринецький цвинтар.

Богослужіння відновлено в 1991 році, а через чотири роки одночасно з місцевою канонізацією преподобного Іони монастирю повернули статус самостійного.

До монастиря відноситься Звіринецький печерний скит ХІ сторіччя (вулиця Ломаківська, 22).

Свято-Троїцький Китаївський монастир (Китаївська пустинь) усамітнено розташований у районі, який через складний рельєф називають Мишоловкою.

Засновником вважають князя Андрія Боголюбського (XII сторіччя), прозваного Китаєм. За іншою версією, назва походить від тюркського слова "китай", що означає "стіна" або "фортеця".

До XVII століття тут був невеликий лаврський скит із печерами. В 1767 році збудовано Свято-Троїцький храм, потім дзвіницю, трапезну, житлові корпуси, богодільню та інші будівлі.

Вхід у печери вільний.

Свято-Троїцький собор було збудовано на центральній площі Яготина в 1800 році з ініціативи гетьмана України Кирила Розумовського.

Храм було виконано у формі ротонди.

Був повністю знищений в 1936 році. В 1999 році почалися відновлювальні роботи, які тривали протягом 17 років. 2 січня 2016 року Святійший Патріарх Київський Філарет освятив новозбудований Троїцький собор.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Переяславі знаходиться у західній частині колишнього дитинця, на місці однойменного храму, закладеного ще в XII сторіччі.

До руйнування татарами у XIII столітті він служив домашньою церквою переяславським князям. В 1586 році князь Василь Острозький відбудував храм уже як військовий собор. Саме тут 8 січня 1654 року козацька старшина на чолі з Богданом Хмельницьким склала присягу на вірність московському цареві. Через рік під час великої пожежі дерев'яна будівля згоріла.

Сучасні архітектурні форми - п'ятикупольний храм у псевдовізантійському стилі - собор набув у кінці ХІХ століття. Церква досі діє.

В червні 2022 року Успенський собор приєднався до Православної церкви України.

Синагога "Бейкер" (пекарів) у Василькові зведена на початку ХХ століття на місці дерев'яного єврейського молитовного будинку.

Цегляна двоповерхова будівля синагоги має характерні ознаки єврейської культової споруди, пишно декорована з використанням елементів середньовічної архітектури.

В 1927 році синагогу "Бейкер" закрили, будівлю передали Південно-Західній залізниці та перебудували під залізничний вокзал "Васильків-2".

Наразі будівля знаходиться у комунальній власності, до останнього часу в ній проживали кілька сімей.

Сирецький парк у Києві – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Закладений в кінці ХІХ століття німцем Мейєром як показовий парк декоративних культур при квітковому господарстві. Досі збереглися висаджені на той час тиси, туї, ялини, клени та липи.

Роботи з розширення території парку, формування декоративних дерево-чагарникових груп, а також розширення колекції декоративних рослин було продовжено в 50-60 роках XX століття відомим дендрологом, великим ентузіастом своєї справи Миколою Птіціним.

Наразі парк займає територію 6,5 гектарів.

Дендропарк не має власного входу. Щоб потрапити на його територію, потрібно пройти через прохідну агрофірму "Квіти України".

Коштовний літопис України у ювелірних виробах із дорогоцінних металів та коштовного каміння від епохи бронзи й античності до сучасності пропонує для ознайомлення Скарбниця Національного музею історії України в Києві.

Це музей українських історичних коштовностей, що є філією Національного музею історії України. Розташовується в Ковнірівському корпусі Києво-Печерської лаври – пам'ятці архітектури доби українського бароко, зведеній у середині XVII століття за проєктом київського архітектора Стефана Ковніра.

Скарбниця заснована у 1963 році як Золота комора Державного історичного музею. Основою експозиції стала колекція золотих прикрас, знайдених археологом Олексієм Тереножкіним у 1954 році під час розкопок скіфського кургану IV сторіччя до нашої ери в Мелітополі. Близько 1500 експонатів різних епох надійшли з колекції київського мецената Богдана Ханенка.

З творчістю українського, російського та західноєвропейського золотарства знайомлять ювелірні прикраси, посуд, предмети церковного призначення, виконані талановитими майстрами в стилях бароко, рококо та класицизму. Також представлена унікальна колекція єврейського церемоніального срібла.

Зараз фонди музею налічують понад 56 тисяч предметів археології та ужиткового мистецтва з золота, срібла і коштовного каміння. Експозиція в дев'яти залах побудована за історико-хронологічним принципом.

Гордістю музею є найбільша за обсягом колекція скіфського золота, зокрема славетна золота пектораль IV сторіччя до нашої ери з розкопок кургану Товста Могила. також представлені пам’ятки ювелірного мистецтва доби раннього середньовіччя, Давньої Русі, українського ювелірного мистецтва XVI – першої чверті XX століття.

Крім оглядової екскурсії експозицією, відвідувачам Cкарбниці Національного музею історії України також пропонують театралізовану екскурсію "Таємниці степових курганів".

Міський народний краєзнавчий музей Сквирської міської ради заснований у 1987 році.

Експозиція у 8 залах налічує понад 3600 експонатів. В археологічній колекції представлені речі різних епох, знайдені під час розкопках у навколишніх селах.

Також можна побачити ужиткові речі XV-XX століття.

Окрім цього, музей має виставку військової слави та картинну галерею.

Собор Антонія та Феодосія у Василькові – зразок архітектури українського бароко.

Собор на честь преподобних Антонія та Феодосія збудований в середині XVIII сторіччя кріпаком Києво-Печерської лаври Степаном Ковніром на замовлення лаврського архімандрита (за легендою, від васильківського собору до лаври прокладено підземний хід).

Зовні нагадує козелецький собор Різдва Богородиці. Характерною деталлю архітектури вважаються фронтони з карнизами подвійної кривизни (скульптор Тальянець). В інтер'єрі збереглися розписи Василя Бібібкова. Головна святиня – чудотворна ікона Божої Матері Триручниці.