Пам'ятки Київської області

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України заснований в Києві в 1923 році як театральний музей при Мистецькому об'єднанні "Березіль", очолюваному видатним діячем українського театру Лесем Курбасом.

Розташовується на території Києво-Печерської лаври, у пристосованому приміщенні колишнього лаврського лазарету.

В експозиції викладено історію театру в Україні від зародження у давній народній творчості до початку ХХ століття. Представлено творчу діяльність плеяди корифеїв українського театру: Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької.

Окрему експозицію присвячено життю і творчому шляху геніального українського актора і режисера-новатора світового рівня Леся Курбаса.

Виставка "Український кіногенезис" презентує історії походження і становлення національного кінематографа.

Музей також має унікальні колекції українських народних музичних інструментів та раритетних українських вертепів із ляльками.

Проводяться оглядові, тематичні й інтерактивні музичні екскурсії, дитячі майстеркласи.

Музей телебачення Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) відкрився 2006 року, до 55-ї річниці українського телевізійного мовлення. Розташовується у прміщенні Київського телецентру "Олівець", що навпроти Київської телевежі.

24-поверхова будівля телецентру на Сирці зведена протягом 1983-1992 років на місці старого єврейського кладовища. Київський телецентр планувався як резервний для центрального телебачення СРСР, на випадок виходу з ладу Московського телецентру, чим пояснюється надмірний масштаб комплексу, з огляду на потреби тодішнього українського телебачення. Окрім центральної офісної будівлі, яка нагадує своїми контурами олівець, тут є потужний апаратно-студійний комплекс на 8 телевізійних студій, недобудований кіноконцертний зал та захищине підземне сховище для мовлення в умовах воєнного стану.

Музей телебачення розташовується на нижньому рівні центрального вестибюля телецентру. Експозиція візуалізує історію українського телебачення за допомогою низки інсталяцій. Зокрема, відтворено інтер'єр першої телевізійної студії 1950-х років у старому телецентрі на Хрещатику, 26.

Постійна експозиція налічує понад 800 експонатів, серед яких телевізор зі збільшувальною лінзою КВН-49 та інші лампові телевізори, старі кіно- й телевізійні камери, відеомагнітофони різних періодів і стандартів, монтажне обладнання тощо. Представлена галерея ескізів та макетів декорацій до відомих телепередач, виконаних художниками телеканалу. Окремий розділ присвячено участі українських телевізійників у висвітленні Чорнобильської катастрофи. 

Музей має інтерактивний знімальний майданчик, завдяки якому можна спробувати себе у ролі ведучого або оператора. Постійну експозицію доповнює виставкова площа у головному вестибюлі.

Екскурсії знайомлять відвідувачів з експозицією музею, програмами телеканалів "UA: Суспільне мовлення", виробничими підрозділами телецентру, закадровою кухнею, телевізійними професіями та цікавими людьми. Для відвідування необхідний попередній запис.

Переяславський музей трипільської культури – один із наймолодших музеїв, що входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Його відкрили в 2003 році в будинку, в якому свого часу жив брат українського композитора Павла Сениці.

В експозиції представлені матеріали розкопок близько 40 поселень трипільської землеробської культури (V-III тисячоліття до нашої ери) різних регіонів України: Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я. Вони розповідають про трипільську систему обробки землі, перші культурні злаки, конструкцію трипільських жител, міфологію та обрядовість давніх мешканців краю. Серед експонатів: керамічний посуд, прикраси, глиняні фігурки, знаряддя праці.

В цьому ж приміщенні розташований Музей козацької слави, де представлені роботи талановитого художника і різьбяра по дереву, українського поета-пісняра Василя Завгороднього. У трьох залах музею експонується понад 200 робіт художника, звернених до теми українського козацтва: образи козаків-запорожців, князів, гетьманів та просвітників, серед яких Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Петро Сагайдачний, Тарас Шевченко, Микола Гоголь.

Музей українського грамзапису відкрився 2023 року на території Культурно-мистецького комплексу "Співоче поле". Оригінальну експозицію створив Київський міський центр народної творчості з ініціативи українського музиканта, одного з піонерів української електронної сцени Івана Москаленка (DJ Derbastler).

У колекції музею зібрані скарби української музики на різних звукових носіях. Понад 400 експонатів розповідають про історію грамзапису та про різні аспекти музичної культури України.

Музей українського костюма та писанки відкрився у 2007 році в одному з корпусів Немішаєвського агротехнічного коледжу з ініціативи педагогині Тамари Угнівенко. Заклад працює на базі Науково-методичного центру вищої та фахової передвищої освіти.

В експозиції представлено 50 чоловічих і жіночих національних костюмів середини ХІХ – початку ХХ століття з усіх областей України, а також близько 400 побутових та весільних рушників із традиційними орнаментами.

Значне місце в експозиції посідає колекція з 3000 писанок 27 видів. Також представлені вироби гончарства і різьбярства, ткацтва, гаптування. Особливу зацікавленість викликає експозиція оберегів.

Проводяться тематичні екскурсії та майстеркласи з писанкарства.

Національна суспільна радіокомпанія України розміщується в легендарній будівлі в самому центрі Києва, чия адреса "Хрещатик 26" свого часу була назвою для всього українського телебачення і радіо.

Чотириповерхова будівля в глибині кварталу збудована в 1913-1914 роках як приміщення телефонної станції на місці поштової контори. Після перенесення столиці України з Харкова до Києва в 1934 році тут розмістився радіокомітет.

У 1941 році будівля була підірвана Червоною армією, що відступала. В 1949-1951 роках було проведено реконструкцію за проєктом архітектора Віктора Єлізарова (автора монумента "Батьківщина Мати", будівлі метро "Хрещатик", аеропорту "Жуляни", готелів "Київ" та "Дніпро"), збудовано радіотелевізійний комплекс. Перша телевежа розташовувалася на прилеглій горі.

Після того, як на початку 1990-х було здано в експлуатацію новий телецентр, державне телебачення у кілька етапів переїхало на Сирець, а на Хрещатику залишилося державне радіо. Наразі НСРУ веде мовлення на чотирьох каналах: УР-1, "Промінь", "Культура", ВСРУ.

Ентузіастами відкрито музейну кімнату, де представлені архівні документи та фотографії, стара звукозаписна техніка, робоча апаратура радіожурналістів. Відвідування музею Українського радіо можливе лише за погодженням із керівництвом НСРУ.

Музей української діаспори, який розповідає про долю українських іммігрантів, розташований в Києві в старовинному київському особняку ХІХ століття.

Тут представлені документи, фотографії та деякі особисті речі, які свого часу належали українським художникам, письменникам, музикантам, які у різний час були змушені залишити батьківщину.

Декілька залів музею присвячено творчості художників-іммігрантів: Людмилі Морозовій, Олексі Булавницькому, Вадиму Доброліжу та іншим. Найбільша експозиція присвячена життю та творчості знаменитого балетмейстера та танцюриста Сержа Лифаря.

Музей футбольного клубу "Динамо Київ" розташований на території Національного спортивного комплексу "Олімпійський" в одному приміщенні з офіційним фан-шопом клубу. Відкрився напередодні футбольного чемпіонату "Євро-2012".

Експозиція розповідає про історію київського клубу "Динамо" починаючі від заснування у 1927 році. Зокрема, представлені футбольні трофеї, завойовані клубом протягом столітньої історії на національних та міжнародних чемпіонатах. Також можна побачити історичні світлини, портрети відомих футболістів, спортивну форму футбольних зірок та м'ячі, якими вони грали.

Окрема експозиція присвячена легендарному тренеру "Динамо" Валерію Лобановському.

Народний музей хліба працює з 1981 року в приміщенні Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді на Пріорці у Києві, поруч із шевченківським музеєм "Хата на Пріорці".

В музеї зібрано понад 2000 експонатів, які розповідають про історію хліба, його значення для людини, походження основних зернових культур (жита, пшениці, кукурудзи, ячменю та інших). Представлено понад 100 зразків різних сільськогосподарських культур.

Окрасою експозиції є розділ "Хліб – усьому голова", де представлено 150 короваїв з різних куточків України та з інших країн. Експонуються знаряддя праці хліборобів різних часів – від дерев’яного плуга до сучасного трактора, від ковша для ручної сівби до комбайна.

Почесне місце в музеї відведено творчості поета Тараса Шевченка, який багато писав у своїх творах про хліб і тяжку працю хліборобів.

Окрему експозицію присвячено жахливим подіям колективізації та Голодомору-геноциду, організованого в Україні російськими окупантами в 1932-1933 роках.

Значну увагу приділено роботам українських вчених селекціонерів. Можна побачити навіть "космічний" білий і чорний хліб, подарований музею космонавтом Павлом Поповичем.

Музей шістдесятництва у Києві відкрився в 2012 році в будівлі, в якій розміщується партія "Народний рух України".

Особняк у стилі модерн зі скульптурою лева на фасаді збудований у 1907-1908 роках архітектором Ігнатієм Ледоховським. До більшовицького перевороту 1917 року в ньому містилася хірургічна лікарня доктора Ігнатія Маковського. В 1911 році у клініці Маковського помер прем'єр-міністр російської імперії Петро Столипін, смертельно поранений терористом під час вистави в Оперному театрі.

З 1999 року до будівлі переїхав центральний офіс Народного руху України, однієї з найстаріших політичних партій України, засновниками якої були відомі українські шістдесятники В'ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайло Горинь та інші. Їхня політична та правозахисна діяльність почалася в період "хрущовської відлиги" у СРСР 1960-х роках, проте згодом частина шістдесятників була репресована.

Музей шістдесятництва було відкрито на основі колекції, яку зібрали активісти громадської організації шістдесятників. Експозиція налічує близько 20 тисяч експонатів.

Музей шістдесятництва є філією Музею історії міста Києва.

Музей Шолом-Алейхема у Києві – перший державний музей єврейської тематики на території сучасної України.

Відкрився в 2009 році до 150-річчя від дня народження письменника на місці будинку, де він жив у 1896-1903 роках.

Експозиція докладно розповідає про життя та творчість Шолом-Алейхема, а також знайомить із єврейською культурою. Представлені деякі обрядові єврейські предмети, предмети традиційного єврейського побуту.

На моніторах, встановлених у залі, можна побачити фрагменти фільмів та вистав за творами Шолом-Алейхема, єврейську архітектуру, єврейські надгробні стели (мацеви), старовинні єврейські книги, старовинні рукописи, екземпляри єврейської каліграфії.

У програмі музею багато лекцій та презентацій.

Музей-архів преси в Києві – проєкт інтернет-видання "Історична правда". Це перший в Україні музей такого профілю.

Розташований на Подолі в Києві.

В основі колекції - приватні збори періодики та самвидаву журналіста Вахтанга Кіпіані.

Музей відкрився в 2014 році виставкою "За Україну, за її волю! Періодика ОУН, УПА, УГВР та інших визвольних формувань".

"Музеєм на колесах" називають Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР, що стоїть на залізничній станції "Фастів" разом зі старовинним паротягом.

В подібному штабному вагоні Директорії УНР наприкінці 1918 року відбулися переговори між керівниками Української Народної Республіки Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою з одного боку та делегацією Західно-Української Народної Республіки на чолі з Костем Левицьким і Лонгином Цегельським.

Саме тут 1 грудня 1918 року вони підписали "передвступний" договір про намір об'єднати населення та території УНР і ЗУНР в єдину державу. Акт Злуки було урочисто проголошено через півтора місяці, 19 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

В експозиції "Музею на колесах" представлено документи і фотографії, що розповідають про ці події, гроші та поштові марки тих часів. Відтворено інтер'єр та обстановку штабного вагону Петлюри.

Відвідати музей можна лише за попередньою домовленістю. Щорічно в День Соборності біля музею у Фастові проходять урочисті заходи.

Меморіальний музей-квартира композитора Віктора Косенка заснований в 1938 році його вдовою Ангеліною Канеп-Косенко.

В музеї відтворено інтер'єри вітальні та кабінету Косенка, якими вони була за його життя. Серед представлених в експозиції особистих речей композитора найдавнішою є іменна срібна ложка з батьківського дому Косенка. Привертає увагу альбом із крокодилячої шкіри із нотами тем симфонічних творів Косенка. Представлені книги з особистої бібліотеки Косенка з дарчими написами авторів.

Зараз Музей-квартира Віктора Косенка є філією Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Музей-майстерня відомих українських скульпторів Ади Рибачук і Володимира Мельніченка розташована в самому центрі Києва, у кварталах між Володимирською вулицею та Майданом Незалежності. Працює за підтримки фонду АРВМ, що опікується збереженням культурної спадщини митців.

Творчій тандем Ади Рибачук і Володимира Мельніченка відомий оформленням Палацу дитячої творчості на Печерську, Центрального автовокзалу на Деміївці та Стіни Пам'яті на Байковому кладовищі, варварськи знищеної радянською владою. Майстерня на Малопідвальній заснована ними ще у 1972 році. За задумом митців, вона мала бути завжди відкритою для відвідувачів і водночас слугувати музеєм їхньої творчості.

В музеї представлені численні роботи Ади Рибачук та Володимира Мельніченка, створені з 1957 по 2000 роки, протягом майже усього періоду їхньої творчості, зокрема незавершені. Частина скульптур експонується на подвір'ї просто неба. Будівля прикрашена мозаїками.