Пам'ятки Київської області

Бабин Яр у Києві відомий усьому світу як символ геноциду єврейського народу. В роки гітлерівської окупації України тут було розстріляно понад 100 тисяч мирних громадян, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та інших людей. Зараз це одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із Голокостом.

Глибокий між Сирцем та Куренівкою у Києві, вздовж нинішньої вулиці Олени Теліги, відомий з XV століття як урочище "Шалена Баба". За однією з версій, таке прізвисько мала місцева шинкарка, що згодом продала ці землі домініканському монастирю. 

Розгалужений яр довжиною 3,5 кілометри тягнеться від нинішньої станції метро "Дорогожицька" до Кирилівської церкви. У верхній частині яру з кінця XIX століття почалося облаштування Лук’янівського єврейського цвинтаря (зберігся конторський будиночок).

Під час Другої світової війни природний рельєф яру був доповнений протитанковими ровами. Саме вони стали місцем масових розстрілів і поховання мешканців Києва протягом 1941-1943 років. Лише 29-30 вересня 1941 року нацисти стратили тут 33 тисячі євреїв.

В 1976 році біля Бабиного Яру було споруджено пам'ятник розстріляним громадянам та військовополоненим, що тривалий час залишався єдиним монументальним втіленням трагедії. В 1991 році безпосередньо на місці поховання встановлено пам'ятний знак "Менора" у формі єврейського ритуального семисвічника. В 2001 році відкрито пам'ятник загиблим дітям.

У 2007 році комплекс пам'яток в урочищі Бабин Яр було проголошено національним історико-меморіальним заповідником. 

З 2016 року Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" розбудовує на території заповідника великий музейно-меморіальний комплекс. Зокрема, 2020 року відкрилася інсталяція "Дзеркальне поле", 2020 року – символічна синагога "Місце для роздумів", а також інсталяція "Погляд у минуле", присвячена Куренівській трагедії.

Щороку 29 вересня в Бабиному Яру відбуваються траурні заходи.

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" створено на місці масового поховання жертв політичних репресій 1937-1941 років.

У сталінські часи біля селища Биківня (зараз в межах Києва поблизу автостради Київ-Бровари) розташовувався об'єкт спеціального призначення НКВС, де таємно ховали розстріляних киян, польських офіцерів та інших жертв більшовицького терору. Зокрема, тут поспіхом поховали в'язнів київських в'язниць, яких розстріляли після нападу Німеччини на СРСР.

За попередніми даними, опублікованими ще за радянських часів, під Биківнею поховано 6783 жертв репресій, але реальна кількість може бути в кілька разів більшою. Дослідження продовжуються і зараз.

Біля входу на територію меморіалу "Биківнянські могили" встановлено пам'ятник жертвам репресій.

Щороку в середині травня відбуваються поминальні заходи.

Національний комплекс "Експоцентр України" (ВДНГ) – головний виставковий майданчик країни.

Комплекс на південно-західній околиці Києва споруджений у 1958 році як Республіканська сільськогосподарська виставка, але вже на момент відкриття отримав назву "Виставка передового досвіду в народному господарстві УРСР". Український варіант назви "Виставка передового досвіду..." виявився неблагозвучним у народному скороченні (ВиПерДос), і невдовзі комплекс перейменували на "Виставку досягнень народного господарства" (ВДНГ). У 10 павільйонах були представлені найкращі зразки продукції українських підприємств.

Наразі "Експоцентр України" є організатором багатьох міжнародних та національних виставок та ярмарків, сучасним демонстраційним центром досягнень України в економічній, науковій, виробничій, гуманітарній та інших сферах. Закрита виставкова експозиційна площа – 18 тисяч квадратних метрів, відкрита площа – 21 тисяча квадратних метрів.

З туристичної точки зору Експоцентр цікавий як зразок парадної радянської архітектури – 20 із 180 розташованих на території будівель мають статус історико-культурних пам'яток України.

Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" у Києві є провідною українською інституцією культури, яка інтегрує різні види мистецтва – від сучасного мистецтва, нової музики й театру до літератури та музейної справи. Заснований 2005 року з ініціативи Президента України Віктора Ющенка.

Музей розміщується в комплексі історичних будівель Старого Арсеналу навпроти Києво-Печерської лаври. Це найбільш збережена споруда Старої Печерської фортеці XVIII століття, що стала згодом цитаделлю Нової Печерської фортеці. Велика двоповерхова прямокутна в плані будівля зведена у 1784-1801 роках військовим інженером Карлом де Шардоном з жовтої київської цегли без зовнішнього тинькування, через що сучасники називали Арсенал порцеляновим. Також збереглася частина головного фортечного валу з бастіонами, Васильківську та Московську ворота, два порохові льохи. З початку XIX століття Арсенал перебував у розпорядженні Київського військового гарнізону, протягом ХХ століття тут розташовувалася військова частина, працював оборонний Київський ремонтний завод.

З 2005 року ведеться реставрація та перетворення пам’ятки архітектури та військової інженерії на сучасний культурно-мистецький простір. Поки що для виставок сучасного мистецтва та різних мистецьких акцій використовується менше половини загальної експозиційної площі, що сягає 60 тисяч квадратних метрів.

У перспективі "Мистецький Арсенал" стане прогресивним музейним комплексом, який буде представляти історію українського мистецтва від давнини до сучасності та прийматиме колекції шедеврів із провідних світових музеїв.

Зараз тут діє Мала Галерея, що презентує молоде українське мистецтво, а також реалізуються камерні проєкти провідних вітчизняних митців. Найбільшим щорічним заходом є Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал".

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей найбільший культурно-мистецький та музейний комплекс України успішно реалізує програму підвищення інклюзивності.

Національний музей "Чорнобиль" є багатофункціональним історико-культурним закладом, який береже та оповідає історію ядерної аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року як найбільш важкої радіоекологічної катастрофи ХХ століття.

Музей відкрито в 1992 році з ініціативи МВС України в історичній будівлі Пожежної каланчі початку XX століття, де початково розміщувалось Подільське пожежне депо, а згодом і Київське обласне управління пожежної охорони, яке координувало хід ліквідації аварії на ЧАЕС.

Експозиція на площі 1100 квадратних метрів налічує понад 7 тисяч експонатів: розсекречені документи, таємні карти, фотографії, спеціальні прилади, особисті речі ліквідаторів, предмети із зони відчуження.

Сприйняття розширюють сучасні аудіовізуальні та інформаційні засоби, художні інсталяції. Представлена діюча трьохфазова діорама "Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії", а також діючий макет 4-го енергоблоку ЧАЕС. Підтримується електронна "Книга пам'яті учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС".

Пропонуються оглядові екскурсії українською, російською, англійською та німецькою мовами, аудіогіди, тури в Чорнобильську зону від партнерів музею.

Експозиційні зали музею розташовані на другому поверсі будівлі. З  метою забезпечення комфортного пересування територією музею "Чорнобиль" для відвідувачів, які пересуваються на кріслах колісних, передбачено можливість використання електричного підйомника з першого поверху. Основні відеолокації експозиції музею адаптовано до потреб відвідувачів з порушеннями слуху. 

Національний музей Голодомору-геноциду в Києві зберігає пам'ять про жертви страшного злочину проти українського народу, організованого більшовицьким урядом у 1932-1933 роках шляхом створення штучного масового голоду в Україні.

Заснований у 2008 році як Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні", також мав назву Національний музей "Меморіал жертв Голодомору".

Меморіальний комплекс авторства народного художника України Анатолія Гайдамаки розташований на дніпровських кручах у Парку Вічної Слави на Печерську в Києві. Через символічний вхід повз дві скульптури янголів відвідувачі потрапляють на площу "Жорна долі" зі зворушливою скульптурою дівчинки з колосками в руках "Гірка пам’ять дитинства".

Центром меморіалу є "Свіча пам’яті", оперезана хрестами, що нагадують крила вітряка, зі скульптурами лелек нагорі. Грані свічки прикрашені орнаментами з хрестів, що нагадують українську вишивку.

Музейні функції виконує Зала пам’яті. Тут представлено 19 томів "Національної Книги пам'яті жертв Голодомору", меморіальні речі жертв трагедії, архівні документи, фотографії, свідчення очевидців та карти проєкту "Цифровий атлас Голодомору". На інтерактивних тачскрінах можна ознайомитися з результати десятирічних досліджень істориків про місця масових поховань жертв Голодомору.

Відвідувачам пропонують переглянути сучасне відео в техніці 3D маппінгу, скористатися аудіогідом 34 мовами, тактильними макетами.

Триває будівництво другої черги меморіалу, де розміститься основна музейна частина комплексу.

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей вражаючий меморіал пам'яті жертв штучного голоду 1932-1933 років є одним із найбільш інклюзивних музеїв України.

Одним із найбільших художніх музеїв України і скарбницею української культурної спадщини є Національний музей декоративного мистецтва України у Києві (раніше мав назву Національний музей українського народного декоративного мистецтва).

Музей розташований на території Національного історико-культурного заповідника "Києво-Печерська лавра" у приміщеннях колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них Благовіщенської церкви, які є пам'ятками архітектури XVIII – початку ХХ століть.

Колекція музею була заснована в 1899 році як одна зі складових збірки новоствореного Міського музею старожитностей і мистецтв, перейменованого в 1904 році на Київський художньо-промисловий і науковий музей.

Зараз музейна збірка становлять понад 78 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України з XV століття до наших днів. Головні раритети музею: дерев'яний різьблений хрест у срібній оправі 1576 року, глиняні кахлі XV–XVII століть, предмети церковного шитва XVIII століття, вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України XVII–XIX століть.

Гордістю та окрасою колекції є комплекси українського народного вбрання ХІХ – початку ХХ століть з усіх регіонів України, де в єдиному художньому ансамблі поєдналися мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, вибійки, плетіння, обробки шкіри та металу. Привертають увагу традиційні жіночі прикраси: дукачі, коралі, венеціанське намисто, вироби з бісеру.

Також Національний музей українського народного декоративного мистецтва має найбільше зібрання картин видатних українських народних художниць Катерини Білокур та Марії Примаченко.

Найбільшою скарбницею українських старожитностей всіх часів є Національний музей історії України (НМІУ), що розташований в історичному серці Києва, на валах Київського дитинця.

Музей заснований в 1899 році, офіційно відкритий в 1904 році як Київський художньо-промисловий і науковий музей. Початково розміщувався d збудованому архітектором Владиславом Городецьким музейному приміщенні, яке зараз займає Національний художній музей. Перший музейний відділ археології очолював першовідкривач трипільської та черняхівської культур, видатний український археолог Вікентій Хвойка.

Після Другої світової війни історичний музей переїхав до нинішньої будівлі в стилі класицизму, яку було збудовано на Старокиївській горі в 1937-1939 роках для художньої школи.

Сьогодні за кількістю і значенням колекцій Національний музей історії України є одним із провідних музеїв України. Його фондові зібрання нараховують близько 850 тисяч експонатів. Це світового значення археологічні та нумізматичні колекції, етнографічні зібрання, колекції зброї, пам’яток декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, стародруків, творів живопису та графіки, реліквії українського національно-визвольного руху ХХ століття. Вони розміщуються в 33 залах і відображають історію України від найдавніших часів до сьогодення.

Зокрема, можна побачити загадкові біноклеподібні трипільські посудини, антропоморфного ідола ямної культури, залізний скіфський меч з золотим руків'ям з Більського городища. Діорама "Київ Х-ХІІІ століть" дає наочне уявлення про середньовічне місто. Вражає розкішшю парадна царська карета імператриці Єлизавети Петрівни, яку вона подарувала київському митрополитові Рафаїлу Заборовському. Гордістю Національного музею історії України є голографічна виставка "Золота скарбниця України", де можна детально роздивитися голограму знаменитої золотої скіфської пекторалі. Найбільша в Україні нумізматична колекція музею налічує 120 тисяч одиниць.

Крім класичних екскурсій, Національний музей історії України пропонує авторські тематичні екскурсії, театралізовані екскурсії з глибоким зануренням в атмосферу епохи, інтерактивні дитячі екскурсії та квести. Музейна крамниця пропонує історичні видання, поштівки, сувенірні тарілки, магніти тощо.

Кожен останній понеділок місяця вхід до музею безкоштовний.

Грандіозний меморіальний комплекс Національного музею історії України у Другій світовій війні був споруджений у Києві в 1981 році на Печерських пагорбах над Дніпром, для чого було значно змінено рельєф місцевості.

Відтоді візуальною візитівкою Києва поруч із Києво-Печерською лаврою стала колосальна статуя Батьківщини-Матері (62 метри заввишки, 102 метри з постаментом, вага близько 500 тон). Автор монумента - скульптор Василь Бородай. Унікальна суцільнозварна сталева споруда виготовлена з особливої нержавіючої сталі й зібрана за допомогою спеціального крана. За легендою, меч в руці статуї вкоротили на прохання київського митрополита, аби зробити його нижчим за хрест Великої лаврської дзвіниці. На похилому ліфті можна піднятися на круговий оглядовий майданчик на п'єдесталі (37 метрів), а далі - на вертикальному ліфті до рівня грудей і по сходах на верхню кромку щита (92 метри), який відчутно похитується на вітру.

У серпні 2023 року радянський герб на щиті Батьківщини-Матері замінили на український тризуб. Обговорюється перейменування монументу на Україну-Мати.

П'єдестал Батьківщини-Матері є головним експозиційним приміщенням Національного музею історії України у Другій світовій війні. У 16 залах на трьох поверхах представлені матеріали, що розкривають теми бойових дій, стратегій виживання в умовах війни та повоєння, геноцидів, боротьби за незалежність між двох тоталітарних режимів. Відвідувачі проходять "Дорогою війни" повз низку музейних артефактів, арт-інсталяцій та мультимедійних панелей.

Музеєм уперше в світовій музейній практиці створено стаціонарну експозицію "Україна – розп’яття" про війну в реальному часі й під час війни, яка триває. За допомогою оригінальних предметів і фото презентовано страшні реалії повномасштабної російської агресії в Україні.

Загалом меморіальний комплекс займає площу понад 11 гектарів. Шлях до музею пролягає через головну площа з Алеєю міст-героїв і скульптурними композиціями "Форсування Дніпра" й "Передача зброї", галерею героїв фронту і тилу, чашею "Вогонь Слави", виставкою бойової техніки різних часів. Зі зворотного боку постаменту розмістився інтерактивний історичний музей "Становлення української нації".

Кожен останній вівторок місяця - день безплатного відвідування Музею війни всіма категоріями відвідувачів (крім експозицій Гелікоптера Мі-24 і літаків Лі-2, МіГ-23).

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей музейний заклад, що є одним із найвідвідуваніших музеїв України, забезпечує високий рівень доступності для людей з інвалідністю.

Історію української літератури з XI століття до наших днів представляє Національний музей літератури України в Києві.

Він відкрився в 1986 році в історичному приміщенні Колегії Павла Ґалаґана, де розміщувався один із найкращих приватних навчальних закладів дореволюційного Києва. Будівля в стилі пізнього класицизму зведена в 1871 році за проєктом архітектора Олександра Шілле на замовлення громадського діяча і мецената Григорія Ґалаґана, який рано втратив свого єдиного сина Павла.

Особливою вишуканістю вирізнявся інтер'єр двоярусної бібліотеки червоного дерева роботи італійських майстрів, що зберігся до наших днів майже повністю. Нині у бібліотеці розгорнуто експозицію про історію навчального, який називали "школою академіків". Зокрема, тут працював видатний український письменник Іван Франко, який у травні 1886 року вінчався з Ольгою Хоружинською у домовій церкві Святого Павла при колегії.

11 стилізованих залів відповідають історичним епохам української літератури і знайомлять відвідувачів з літературним процесом на українських землях з найдавніших часів до сучасності. Представлено понад 5 тисяч цінних експонатів, серед яких - унікальні стародруки, рукописи, прижиттєві видання творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова, Івана Франка, Михайла Драгоманова, рукописи Лесі Українки, Михайла Старицького, Павла Тичини, Максима Рильського, Василя Симоненка, особисті речі Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Олеся Гончара, Уласа Самчука, журнали і альманахи XIX-ХХ століть, твори відомих художників, документальні матеріали.

Неодмінну цікавість відвідувачів викликає Сокиринецький вертеп з маєтку Григорія Ґалаґана - скринька с пересувним ляльковим театром.

Національний музей медицини України створено у Києві в 1973 році на базі Анатомічного театру Київського університету.

Будівлю музею збудовано за проєктом відомого архітектора Олександра Беретті в 1853 році.

Експозиція демонструє розвиток медицини в Україні з найдавніших часів до наших днів. Окрім традиційних стендів із фотографіями, книгами, медичними інструментами та препаратами, представлені оригінальні інтер'єри з портретними фігурами відомих вчених та лікарів, а також діорами, присвячені найбільш видатним подіям в Українській медицині.

В експозиції музею широко представлені також твори українського образотворчого мистецтва на цю тему.

Музей медицини України вважається одним із найбільших та оригінальних музеїв медичного профілю не лише в Україні, а й у всій Європі.

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві презентує світове мистецтво Європи, Азії та Давнього світу в Україні.

В основу експозиції покладене художнє зібрання родини Ханенків - видатних українських підприємців, колекціонерів та благодійників XIX-XX століть. Музей розташовується у їх родинному особняку, зведеному наприкінці XIX століття у стилі історизму з використанням художніх рис готики, ренесансу, бароко, рококо.

Музей Ханенків репрезентує близько 4 тисяч років розвитку мистецтва в різних куточках світу, більше 1000 творів у постійній експозиції. Західноєвропейське мистецтво XIV-XVIII століть представляють роботи таких майстрів, таких як Франсуа Буше, Пітер Пауль Рубенс, Жак-Луї Давід, Джованні Белліні та ін. Серед них два шедеври іспанського живопису - "Натюрморт з млином для шоколаду" Хуана Сурбарана і "Портрет інфанти Маргарити" Дієго Веласкеса. Самі Ханенки найбільше цінували картину "Венера посвячує вакханку в таємниці кохання", яку приписували Тіціанові, але сучасні дослідники дійшли висновку, що це лише наслідування майстрові невідомого художника-венеціанця XVII століття.

Музей також має величезну колекцію мистецтва країн Близького і Далекого Сходу: японські нецке, китайська порцеляна, персидські килими і тибетські бронзові скульптури. Представлена невелика збірка артефактів з країн Південної Америки та Африки.

Відчути український національний колорит і все різноманіття природи та етнічних культур різних областей України дає можливість Національний музей народної архітектури та побуту України "Пирогів".

Найбільший в країні скансен (музей просто неба) площею 133 гектарів заснований у 1969 році на південній околиці Києва, на рельєфній території старовинного приміського села Пирогів, від якого отримав неформальну назву.

Серед різноманітних ландшафтів, що нагадують і пасторальні пагорби Наддніпрянщини, і круті Карпатські гори, і густі поліські ліси, і сухі південні степи, розкидані характерні для цих регіонів хутори з автентичними дерев'яними будівлями ХVIII-ХХ століть. Всі вони привезені з різних куточків країни: храми, житлові будинки, господарські споруди. Загалом понад 300 будівель.

Композиційним центром комплексу є група вітряків на пагорбі над Співочим полем. Пейзажну панораму доповнюють дерев'яні церкви, найстаріша з яких - Церква Святої Параскеви 1742 року з села Зарубинці на Черкащині. Ще давнішим може бути храм Святого Архистратига Михаїла - радіовуглецевий аналіз датує деякі його частини 1528 роком.

У житлових будинках традиційних селянських дворів відтворено автентичні інтер'єри з етнографічними колекціями, що дають уявлення про типові заняття та побут різних етнографічних груп українців: буковинців, волинян, гуцулів, подолян, поліщуків, слобожан та інших.

Скуштувати найпопулярніших страв української кухні (борщ, куліш, вареники), приготованих за традиційними рецептами, можна в діючій корчмі або шинку. Також на центральній алеї працює фудкорт, що пропонує популярні страви вуличної кухні.

Під час традиційних народних свят (Колодій, Великдень, Зелені свята, Івана Купала, Покрова) в Національному музеї народної архітектури та побуту України "Пирогів" влаштовують народні гуляння, концерти та вистави за участю фольклорних колективів.

Регулярно проходять тематичні фестивалі та ярмарки.

Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні – Музей Революції гідності створюється у Києві в пам'ять про учасників акцій протесту 2013-2014 років, які загинули під час спроб тодішньої влади силою придушити народний протест в Україні.

На сьогодні відомо про 107 загиблих від рук силовиків та їхніх найманців.

Меморіальний комплекс об'єднує місця, на яких відбувалися тодішні революційні події, зокрема на Майдані Незалежності, Європейській та Михайлівській площах, вулицях Інститутській, Грушевського та Хрещатик (на відповідних локаціях встановлено інформаційні стенди).

Ключовим елементом комплексу має стати Національний музей Революції гідності на алеї Героїв Небесної Сотні (триває підготовка до будівництва). Тимчасова експозиція доступна в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану, що розташовується на двох поверхах Будинку профспілок. Тут можна побачити оригінальні речі майданівців часів Революції гідності, світлини та відео тих подій. Музейна колекція також включає барикадний хенд-мейд, предмети самооборони, протестне мистецтво тощо.

Тематичні виставки проходять у Галереї протестного мистецтва на вулиці Липській. Адміністрація музею розташовується на території Києво-Печерської лаври.

Провідним центром шевченкознавства та найбагатшою скарбницею творів найбільш відомого митця України є Національний музей Тараса Шевченка в Києві.

Тут представлена найбільша в Україні колекція його малярських робіт і графічних творів, а також рукописи його поезій, рідкісні фотографії поета та його друзів, першодруки творів Шевченка з його автографами, особисті речі Кобзаря. Загалом - 4 тисячі експонатів у 24 залах.

Головними експонатами є оригінали найвідоміших картин Шевченка: "Одаліска", "Катерина", "Марія", "Циганка-ворожка", портрет Ганни Закревської, кілька автопортретів. Також великий інтерес відвідувачів викликає портрет поета Василя Жуковського роботи Карла Брюллова, який був розіграний в лотерею для викупу Тараса з кріпаків.

Експозиція Національного музею Шевченка розміщена в особняку XIX століття, що належав колись меценату та підприємцю Миколі Терещенку. Після реконструкції 2014 року внутрішні приміщення музею перетворилися на сучасний культурно-мистецький центр, де практикуються інтерактивні виставки, дитячі та освітні програми.

До складу Національного музею Шевченка також входять Літературно-меморіальний будинок-музей Шевченка та меморіальний будинок "Хата на Пріорці", що відкриті у міщанських будинках, де поет жив в 1859 року під час візиту до Києва.