Пам'ятки Київської області

Обухівський історико-краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі бібліотеки в центрі міста Обухова. Носить ім'я свого засновника – скульптора, художника і краєзнавця Юрія Домотенка.

З 11 залів найбільший інтерес представляє археологічна, де експонуються пам'ятки археологічних культур, досліджених вченим-археологом Вікентієм Хвойкою, – трипільської, підгірцівської, зарубинецької, черняхівської.

Цікавою є експозиція зали козацтва, адже на території нинішньої Обухівщини побували всі українські гетьмани. Вражає діорама "Обухівський ярмарок кінця XIX – початку ХХ столтіття" площею 30 квадратних метрів. Також цікава діорама "Трипілля 1919 року", що відтворює епізод боротьби селянських загонів з більшовицькою агресією.

Найбільшу площу має зала Другої Світової війни. Тут є діорама, яка відтворює оборону на Трипільському плацдармі в 1941 році. Широко представлена ​​епопея форсування Дніпра восени 1943 року.

У 2024 році відкрилася Зала пам’яті полеглих героїв, які віддали своє життя за Україну в повномасштабній російсько-українській війні.

Перед музеєм встановлено пам'ятник поетові Андрію Малишку.

Обухівський народний мистецький центр відкрився 2019 році в приміщенні колишнього універмагу в центрі Обухова з ініціативи творчої громадськості міста. Його основною метою є збір і збереження побутових старожитностей, досліджуення та популяризація місцевого традиційного вбрання.

Основу експозиції склали старожитності з приватних колекцій відомих обухівських майстрів Галини Кучер, Миколи Майка, краєзнавців Наталі Любиченко, Олени Артюшенко та інших місцевих мешканців. Представлено 40 видів вишиваних сорочок, понад 200 рушників, ікони, предмети побуту та багато іншого.

На базі Обухівського народного мистецького центру проводяться виставки, концерти, екскурсії.

Відкритий оглядовий майданчик житлового комплексу "Олександрівський" розташований на даху 25-поверхової висотної будівлі.

Зі 100-метрової висоти відкривається масштабна панорама всієї правобережної частини Києва.

Оглядовий майданчик обладнаний стільцями та біноклями. Відвідувачам надається безкоштовний Wi-Fi, кава/чай, пледи.

Оглядовий майданчик "Красний двір" відкрито на одному з ботанічному саду імені Гришка – на місці, де в XI сторіччі стояла заміська резиденція великого київського князя Всеволода, сина Ярослава Мудрого.

Фортеця "Красний двір" була побудована в 1071 році, через 25 років її спалили половці, але незабаром вона була відновлена, і ще служила онуку Всеволода - Юрію Долгорукому.

Оглядовий майданчик "Красний двір" стилізований під фортецю часів Стародавньої Русі: дерев'яні ворота, частокіл, сторожова вежа, дерев'яні поміст та доріжка. Звідси відкривається чудовий краєвид на Дніпро, міст Потона, лівий берег, Видубицький монастир та музей історії України у Другій світовій війні.

Вхід через територію ботанічного сада імені Гришка.

Київський океанаріум "Морська казка" на Дарниці відкрився в 2012 році у приміщенні ТЦ "Дитячий світ".

У першій галереї у формі затонулого дерев'яного корабля розмістилася експозиція коралового комплексу. До другої зали веде підводний тунель на глибині 2 метри – все підводне життя відбувається на очах відвідувачів. В наступній залі можна побачити корали акропори, медуз, зграйки хризиптерів, риб-хірургів, а також акваріум з більш ніж 20 видами риб-клоунів. У наступній галереї мешкають риби-мислителі, кілька видів небезпечних мурен, морські коники, зелена морська черепаха.

Однією з перлин океанаріуму є відкритий басейн із морськими зірками та скатами, яких можна токатися руками.

Офіс Президента України - головна урядова установа країни.

Суворий будинок у стилі класицизму було збудовано для штабу Київського особливого військового округу на основі двох будинків XIX століття. Після війни тут розмістився ЦК Компартії України.

З 1991 року будівля виконує функції резиденції Президента України. До 2005 року називалася Адміністрація Президента. Під час правління Віктора Ющенка Адміністрація була перейменована на Секретаріат, потім повернула свою назву. Під час правління Володимира Зеленського Адміністрація знову була перейменована - на Офіс Президента України.

Назва вулиці Банкової, де розташований Офіс, стало синонімом центру верховної влади. Вулицю відкрито для вільного проходу, проте перекривається під час проведення офіційних заходів.

Можлива організація екскурсій. Навпроти розташований знаменитий "Будинок із химерами".

Відділення Ощабанку у Ворзелі розташовується в одноповерховому цегляному будинку із дерев'яною верандою - колишній дачі російського націоналіста та монархіста, антисеміта та українофоба Василя Шульгіна, що була збудована на початку XX століття.

В 1917 році Шульгін був членом Тимчасового комітету Державної Думи, прийняв зречення престолу останнього російського царя Миколи II. Був одним із ідеологів створення білої гвардії, одним із засновників Добровольчої армії, а також автором книг-спогадів "Дні", "1920-й рік", "Три столиці", "Листи до емігрантів" та інших.

Обстановка будинку Шульгіна частково збереглася.

Руїни палацу немешаївського маєтку Остен-Сакенів розташовані в парку поряд з Немешаївським заводом біохімічних препаратів у Немішаєвому, на околиці села Мироцьке.

Хто й коли збудував палац, достеменно не відомо. Можливо, він існував вже в середині XIX століття, коли маєтком володіли графи Остен-Сакени з Курляндії. Одноповерхова будівля з вежами виконана в ренесансно-неоготичному стилі, має багатий декор і трохи нагадує казковий замок. З кінця ХІХ століття маєток належав графу Воронцову-Дашкову, потім багатому поміщику Андрію Кулику.

За радянських часів у приміщенні розмістили заводський клуб, що згорів під час пожежі. З того часу палац не відновлювався, частково розібраний на будматеріали. В 2007 році руїни було передано в оренду місцевій громаді УПЦ МП для створення храму Казанської ікони Божої Матері. Богослужіння на прилеглій території зрідка проводяться, проте реставрація так і не розпочалася.

З травня 2018 року руїни палацу Остен-Сакенів повернуто у комунальну власність Немішаївської громади.

Пам'ятний знак "Житомирщина. Батьківщина Сергія Корольова" з макетом бойової ракети Р-11 (SS-1 Scud) встановлено в селі Небелиця при в'їзді до Житомирської області по трасі М-06 з боку Києва.

Рідинна одноступінчаста балістична ракета Р-11 була розроблена відразу двома головними конструкторами Сергієм Корольовим і Михайлом Янгелем в 1953 році. Мала дальність стрільби до 270 кілометрів з можливістю встановлення ядерної боєголовки.

Навчальну ракету для пам'ятника висотою близько 12 метрів надала одна із військових частин Сумської області.

Навпроти монумента обладнана зона відпочинку, але траса в цьому місці розділена суцільною загорожею між смугами, тому зручніше зупинятись при поїздці у західному напрямку.

Скульптурна композиція "Гола атака" встановлена у селі Мала Вільшанка за радянських часів на згадку про хрестоматійну пропагандистську радянську історію, яка розповідає про героїзм червоноармійців Григорія Котовського.

Якось Котовський стояв зі своїм штабом у сусідній Володарці, а до Вільшанки музикантів його оркестру запросили зіграти на весіллі. На ранок стало відомо, що до Вільшанки підходять білогвардійці, і музиканти, кинувши інструменти, втекли до своїх у Володарку. Дізнавшись, що всі інструменти, включаючи його улюблені барабани, дісталися ворогові, Котовський наказав негайно трубити сигнал до бою. Бійці повскакували з ліжок, хто в чому був, сіли на коней і помчали виручати барабани. Щоправда, білогвардійців у Вільшанці на той момент уже не було, але на місцевих жителів "гола атака" справила незабутнє враження.

Пам'ятник героям мультфільму "Жив-був пес", знятий за мотивами української народної казки "Сірко" режисером Едуардом Назаровим, розташований у центрі Києва неподалік Пейзажної алеї.

Автор роботи, вінницький скульптор Володимир Заєць, зобразив Вовка та Пса, що сидять під святковим столом з пляшкою самогону, написом "Многая літа" та стегенцем. Скульптура вирізьблена з липи, полакована та оброблена спеціальними деревозахисними розчинами, що захищають її від атмосферних впливів.

кульптурна композиція "Жив-був пес" доповнює низку робіт, розташованих на Пейзажній алеї.

Пам'ятник відомому українську співаку Анатолію Солов'яненку встановлений у 2001 році на Печерську у Києві, біля будинку, де він прожив останні 20 років життя.

Всесвітньо відомий оперний співак Анатолій Солов'яненко був солістом Київської опери. Вважався одним із найкращих тенорів світу. В 1997 році став лауреатом національної премії України імені Тараса Шевченка.

Пам'ятник роботи скульптора Миколи Рапая та архітектора В'ячеслава Дормідонтова відкрито до дня народження співака.

Пам'ятник воїнам-авіаторам, які загинули в небі над Васильківщиною у 1941-1945 роках, встановлений у Барахтах у 1985 році до дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні з ініціативи тодішнього директора місцевого колгоспу Мартиненка, який під час війни він був штурманом літака Пе-2.

Оригінальний проєкт монумента із макетами трьох літаків (СБ, І-16, І-153) розробив архітектор Віктор Мельничук. Навколо пам'ятника встановлено 10 табличок із іменами загиблих льотчиків.

Пам'ятник розташований на в'їзді до Барахтів з боку Василькова.

Пам'ятник декабристам встановлено в центрі Василькова, на площі перед міськрадою.

В 1825 році у Василькові почалося повстання Чернігівського полку на чолі з декабристами Сергієм Муравйовим-Апостолом та Михайлом Бестужевим-Рюміним. Повстання було організовано Південним товариством після виступу декабристів на Сенатській площі в Петербурзі. Дворяни-декабристи, які виступали проти кріпосного права, намагалися насильно скинути самодержавство. У Василькові війська повстанців захопили зброю та полкову скарбницю, після чого рушили на Білу Церкву, на підступах до якої були розбиті урядовими військами. Призвідників повстання згодом стратили.

На пам'ятному знаку у Василькові зображені профілі п'яти страчених декабристів: Павла Пестеля, Кіндрата Рилєєва, Сергія Муравйова-Апостола, Михайла Бестужева-Рюміна, Петра Каховського. Автори пам'ятника: скульптор Макар Вронський, архітектор Василь Гнєздилов.

Пам'ятник акторові Леоніду Бикову на схилах Дніпра в Києві присвячений військовим льотчикам часів Другої світової війни, які загинули під час визволення України.

Відомий український актор, режисер театру та кіно, народний артист УРСР Леонід Биков знявся у багатьох популярних картинах, але найбільше глядачам запам'ятався втілений ним образ командира ескадрильї капітана Олексія Титаренка на прізвисько "Маестро" з кінофільму "В бій ідуть тільки старики". У цьому сценічному образі він і зображений у скульптурі, яка встановлена в парку Слави неподалік Меморіалу Вічної слави на могилі Невідомого солдата (між площею Слави та Аскольдовою могилою).

Скульптори – Володимир Щур та Віталій Сівко.